Рішення

від 04.11.2024 по справі 915/1003/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1003/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Руденко О.О., Синько А.В.,

від відповідача - Родіонова В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (56101, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 1; e-mail: vod.bashta@ukr.net; код ЄДРПОУ 31529081) до фізичної особи-підприємця Пристайка Михайла Петровича ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 271555,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Пристайка Михайла Петровича про стягнення 271555,79 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між фізичною особою-підприємцем Пристайко Михайлом Петровичем (підрядник) та Комунальним підприємством "Міськводоканал" Баштанської міської ради Миколаївської області (замовник) було укладено договір № 92/2022 від 14.12.2022 р., у відповідності до умов якого підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги відповідно ДК 021:2015 код 45310000-3 «Електромонтажні роботи (впровадження альтернативних джерел енергії на об`єктах комунальних підприємств Баштанської міської ради, видатки пов`язані із забезпеченням водопостачання та водовідведення населених пунктів Баштанської територіальної громади)» (п. 1.1 договору).

Позивач вказує, що відповідно до п.п. 2.1, 2.2 та 2.3договору договірна ціна послуг, виконання яких доручається підряднику, становить 1846240,00 грн. Ціна цього договору може бути зменшена залежно від фактичного обсягу видатків замовника. Ціна договору є динамічною. Фінансування здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

Також позивач зазначає, що у відповідності до п.3.1 договору строк надання послуг до 31.12.2022 р. Перегляд термінів виконання послуг і їх зміна оформлюється додатковою угодою (п.3.2 договору).

Позивач, із посиланням на п. 4.2 договору вказує, що замовник зобов`язаний контролювати якість і кількість матеріальних ресурсів вимогам, установленим нормативними документами та кошторисною документацією, до моменту їх використання. Підрядник не має права використовувати ці ресурси для виконання робіт на інших об`єктах.

Як зазначає позивач, відповідно до п.п.9.1, 9.3договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 10 банківських днів після надходження коштів на бюджетний рахунок в органах казначейства, після підписання сторонами акту прийняття виконаних робіт (КБ-2в), оплата виконаних робіт може проводитись поетапно проміжними платіжними документами в міру виконання робіт і здійснення їх приймання-передавання з оформленням актів за формою КБ-2в. Поетапна оплата здійснюється замовником лише за умови фактичного надходження бюджетних коштів в межах виділених бюджетних асигнувань. До акту приймання виконання робіт додається довідка про вартість виконаних робіт та витрат (ф.КБ-3).

Позивач вказує, що відповідно до п.10.3 договорупередача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актами про виконані роботи.Пунктом 15.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами та діє до 31.12.2022 року, а по взаєморозрахункам до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вказує позивач, у договорі № 92/2022 від 14.12.2022 р. визначений строк виконання робіт до 31.12.2022, але протягом терміну дії договору роботи не були виконані. Додаткова угода щодо продовження терміну дії договору № 92/2022 від 14.12.2022 р. між позивачем та відповідачем не укладалась.За ствердженнями позивача, відповідач не виконав своїх зобов`язань, лише у червні 2023 року він направив позивачу лист №13 від 19.06.2023 р., в якому просив провести обстеження збудованої мережевої сонячної електростанції на об`єктах підприємства відповідача НС І-ІІ підйому. Роботи по монтажу сонячної станції проводилися згідно з договором№92/2022 від 14.12.2022, за результатами обстеження просив підписати акт виконаних робіт.Позивачем було прийнято рішення щодо обстеження збудованої мережевої сонячної електростанції на об`єктах підприємства відповідача НС І-ІІ підйому. Згідно наказу директора КП "Міськводоканал" Баштанської міської ради від 05.10.2023 р. № 48 "Про створення комісії" 06.10.2023 р. після проведення обстеження об`єкту, був складений акт роботи комісії №1.На засіданні комісії, яке оформлено протоколом №1 від 06.10.2023 р., вирішено провести обстеження фактично збудованої сонячної електростанції ФОП Пристайко М.П., КП "Міськводоканал" Баштанської міської ради за адресою: с. Одрадне, Баштанського району на НС І-ІІ підйому за договором №92/2022 від 14.12.2022 р. на відповідність наданих послуг акту виконаних робіт, наданого виконавцем ФОП Пристайко М.П.

06.10.2023 р. вказаною комісією проведено обстеження та зроблено заміри об`єкту, на якому виконувались роботи за договором №92/2022 від 14.12.2022 р., про що складено акт роботи комісії №1 від 06.10.2023 р. Згідно акту за вказаним договором №92/2022 виконано робіт на загальну суму 1606839,00 грн.

Також позивач зазначає, що в подальшому за результатами проведеного комісією обстеження 12.10.2023 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1606839,00 грн.

Поряд з цим позивач зауважує, що сторони договору погодилися про зменшення договірної ціни послуг, виконання яких доручалося підряднику з 1846240,00 грн. на 1606839,00 грн.

Наразі позивач вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за невиконання ним зобов`язань згідно умов договору№ 92/2022 від 14.12.2022 р. Так, позивач зазначає, що відповідно до пункту 12.6. договоруу випадку затримки термінів виконання робіт з вини підрядника, він сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1 відсотка від договірної ціни робіт за кожний день затримки,але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується неустойка, яка розраховується за формулою: П=СхРПхД/100,деП- пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором;С - сума заборгованості за період несвоєчасно виконаного зобов`язання, РП - розмір, пені зазначений у договорі, Д - кількість днів прострочення. Відтак, за розрахунком позивача сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 271555,79 грн. (1606839,00грн. х 0,1% х 169:100=271555,79 грн.).

Крім того, позивачзазначає, що під час розгляду Господарським судом Миколаївської області справи №915/1239/23 він не подавав зустрічного позову до ФОП Пристайка Михайла Петровича про стягнення пені. Також позивач просить врахувати, що ним на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1239/23 від 09.11.2023 р. та ухвали про розстрочку виконання рішеннявід 27.03.2024 р., яка набрала законної сили 01.04.2024р.,відповідно до графіку станом на 01.08.2024 р.сплачено на користь відповідача власні кошти, отримані від господарської діяльності, в сумі 892688,30грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 р. вказану позовну заяву Комунального підприємства "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1003/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.09.2024 р. об 13:00.

11.09.2024 р. від представника відповідача - адвоката Родіонової В.Є. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10838/24), в якому відповідач проти заявленого позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з огляду на таке.

14.12.2022 р. між ним та позивачем укладено договір №92/2022, в якому позивач виступив замовником, а відповідач підрядником. Згідно умов вказаного договору, а саме п. 1.1. договору, підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги відповідно ДК 021:2015 код 45310000-3 «Електромонтажні роботи (впровадження альтернативних джерел енергії на об`єктах комунальних підприємств Баштанської міської ради, видатки пов`язані із забезпеченням водопостачання та водовідведення населених пунктів Баштанської територіальної громади)» (далі - послуги або роботи). Згідно п. 2.1. договору на суму 1846240,00 грн.

Відповідач стверджує, що роботи було розпочато за договором №92/2022 своєчасно, залито бетонні стовпи, однак через несприятливі погодні умови відповідач у встановлений позивачем строк не зміг своєчасно провести електромонтажні роботи зі зварювання металоконструкцій на стовпах та подальшої установки на них вказаного обладнання (сонячних батарей), оскільки бетон не застигав, про що своєчасно в усному порядку було повідомлено керівництво та узгоджено проведення таких робіт згідно з нормами та правилами, як розпогодиться. Як вказує відповідач, наприкінці січня 2023 р. відповідач встановив обладнання та звернувся в усному порядку до керівництва з проханням підписати акти про виконання робіт на 01.02.2023р.

Також відповідач стверджує, що оскільки оплата за вказаним договором проводилась за рахунок бюджетних коштів, які в кінці 2022 року повернуто до бюджету як невикористані, позивачем було запропоновано оголосити тендер та в межах вказаного договору провести оплату. У зв`язку з наведеним такий тендер було оголошено та проведено, на підставі чого й укладено договір №17/2023 від 13.03.2023 р. на таку саме суму, що й договір № 92/2022 - 1846240,00 грн. Однак, після проведення вказаного тендеру, одразу було проведено перевірку Управлінням стратегічних розслідувань в Миколаївській області. В ході перевірки виявлено, що вказане обладнання вже встановлене та працює в тестовому режимі, а тому немає підстав для укладення повторного договору на виконання робіт, і він є нікчемним (лист від 19.05.2023 р. №1010/55/113/01-2023). На підставі вказаного, 24.04.2023 р. сторонами було розірвано вищевказаний договір №17/2023 від 13.03.2023 р. Таким чином, спроби позивача виконати умови договору №92/2022 від 14.12.2022 р. щодо оплати залишились марними.

Як зазначає відповідач, він надав позивачу повідомлення про підписання актів наданих послуг від 19.06.2023 р. Однак листом від 30.06.2023р. позивач повідомив про те, що вказаний договір є нелегітимним, оскільки позивач не зареєстрував вказаний договір в Державній казначейській службі України.

Відповідач стверджує, що він направив позивачу претензію щодо сплати грошових коштів за договором, однак вказана претензія також не була задоволена, у зв`язку із невизнанням ними договору як укладеного. Під час судового розгляду щодо стягнення боргу за вказаним договором саме позивачем створено комісію КП "Міськводоканал" Баштанської міської ради з питань встановлення факту надання послуг з електромонтажних робіт ФОП Пристайко М.П. по встановленню сонячних електростанцій за адресою: с. Одрадне Баштанського району на НС І-ІІ підйому. 06.10.2023 р. на засіданні вказаної комісії вирішено провести обстеження об`єкту для виявлення дійсних об`ємів виконаних робіт за договором №92/2022 від 14.12.2023 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

06.10.2023 р. вказаною комісією проведено обстеження та зроблено заміри об`єкту, на якому виконувались роботи за договором №92/2022 від 14.12.2022 р., про що складено акт роботи комісії №1 від 06.10.2023р. За результатами проведеного обстеження та складеної калькуляції сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 р. від 12.10.2023 р., згідно з яким за договором №92/2022 від 14.12.2022 р. виконано роботи на загальну суму 1606839,00грн.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із зміною керівництва позивача спочатку останній не визнавав взагалі вказаного договору, що підтверджується листами та відзивом по вищевказаній справі. Згідно із графіком роботи вказаних сонячних батарей з 01.03.2023р. почалась виробіток електричної (сонячної) енергії, тобто батареї вже було встановлено та введено в експлуатацію. Таким чином, відповідач стверджує, що вказані сонячні батареї були встановлені, працювали та виробляли електроенергію з 01.03.2023 р.

Наразі відповідач вважає, що в даному випадку має місце прострочення кредитора.

Також 11.09.2024 р. від представника відповідача - адвоката Родіонової В.Є. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про застосування строків позовної давності у справі № 915/1003/24 (вх. № 10839/24), яка обґрунтована наступним.Відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1. спірного договорустрок надання послуг до 31.12.2022 р., отже саме із вказаного часу почалось порушення прав позивача. Посилаючись на ст.ст. 256, 266, 267 ЦК України, відповідач стверджує, що позивач, звертаючись із даним позовом до суду, порушив строки на звернення до суду. Так, відповідач вказує, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19", з урахуванням наступних змін і доповнень прийнятих Кабінетом Міністрів України, на території України встановлено карантин з 12.03.2020, який діяв до 01.07.2022 р. З урахуванням п. 3 Перехідних положень ГПК України, та закінчення строків дії карантину з 01.07.2023 р., відповідач вважає, що позивач мав право на звернення із даним позовом до 01.07.2024 р. включно, тоді як позов було заявлено лише 22.08.2024 р. Відтак, відповідач просить застосувати строки позовної давності до даного позову.

16.09.2024 р. від представника позивача - Синька А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 11007/24), в якій позивач зазначає про безпідставність тверджень відповідача щодо пропуску ним строку на пред`явлення позову з огляду на таке.Позивач вказує, що відповідно до п.3.1 спірного договору строк надання послуг до 31.12.2022 р. Перегляд термінів виконання послуг і їх заміна оформлюється додатковою угодою (п.3.2. договору) - додаткових угод до цього договору позивачем і відповідачем не було підписано. У визначений строк (до 31.12.2022 року) роботи відповідачем не виконані, та жодних документів не надано. Також позивач зазначає, що відповідач звернувся до нього з проханням провести обстеження збудованої ним мережевої сонячної електростанції та підписати акти виконаних робіт за договором № 92/2022 від 14.12.2022 р.,який втратив свою чинність 31.12.2022 року, лише 19.06.2023 року. Відповідачу була надана відповідь, що станом на 30.06.2023 року даний договір відсутній, і жодних юридичних зобов`язань між сторонами немає.

13.07.2023 року відповідач направив позивачу претензію щодо сплати грошових коштів за договором, який втратив свою чинність ще у 2022 році і є невиконаним сторонами. Оскільки відповідачем було виконано певний обсяг робіт, хоча і невчасно з порушенням умов договору, позивачем було створено комісію та проведено обстеження об`єкту для виявлення дійсних об`ємів виконання робіт, вказаною комісією 06.10.2023 року складено акт №1 від 06.10.2023р. з фактичним замірами виконаних робіт. За результатами проведеного обстеження складено калькуляцію і підписано акт виконаних робіт за жовтень 2023 року від 12.10.2023 р., за якимвартість виконаних робіт складає 1606839,00 грн.

Наразі позивач зауважує, що факт виконання робіт пізніше вказаного у договорі строку встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1239/23 від 09.11.2023 р., що набрало законної сили 28.02.2024р.

Також позивач стверджує, що прострочення кредитора в даному випадку відсутнє, всі дії позивачем вчинено в повному обсязі, що підтверджено наданими документами.

Позивач вказує, що жодних доказів щодо встановлення саме відповідачем сонячних батарей не надано та не підтверджено, що це саме та установка, які мав би встановити ФОП Пристайко М.П. за договором № 92/2022 від 14.12.2024 р.

Водночас позивач, із посиланням на порушення відповідачем п.п. 9.1, 10.3спірного договору, вказує, що акт КБ-2було підписано лише 12.10.2023 року, а відповідно роботи були прийняті КП «Міськводоканал» лише у жовтні 2023 року.

До того ж позивач зазначає, що ним не порушено строків позовної давності, оскільки відповідно до пункту 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, введеного Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ і Закону України "Про правовий режим воєнного стану", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, під час розгляду справи у судовому засіданні 16.09.2024 р. господарським судом було з`ясовано, що позивачем не дотримано вимоги процесуального законодавства при поданні позовної заяви, зокрема щодо надання всіх доказів. З огляду на зазначене, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.09.2024 року позовну заяву Комунального підприємства "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області до фізичної особи-підприємця Пристайка Михайла Петровича про стягнення 271555,79 грн. залишено без руху.

23.09.2024 р. від Комунального підприємства "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 11295/24), до якої позивачем додано копію спірного договору № 92/2022 від 14.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2024 р. продовжено розгляд справи № 915/1003/24 за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, при цьому судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.10.2024 р. о 10:00.

Так, у судовому засіданні господарського суду 21 жовтня 2024 року по справі №915/1003/24 було протокольно оголошено перерву до 04 листопада 2024 року о 12 год. 00 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 04.11.2024 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

14.12.2022 р. між Комунальним підприємством"Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (замовник) та фізичною особою-підприємцем Пристайком Михайлом Петровичем (підрядник) було укладено договір підряду, відповідно до умов якого відповідач як підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги відповідно ДК 021:2015 код 45310000-3 «Електромонтажні роботи(впровадження альтернативних джерел енергії на об`єктах комунальних підприємств Баштанської міської ради, видатки пов`язані із забезпеченням водопостачання та водовідведення населених пунктів Баштанської територіальної громади)» (далі - послуги або роботи)(п. 1.1 договору).

Згідно з п.п. 2.1 - 2.3договору договірна ціна послуг, виконання яких доручається підряднику, становить 1846240,00 грн.Ціна цього договору може бути зменшена залежно від фактичного обсягу видатків замовника. Ціна договору є динамічною. Фінансування здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору строк надання послуг до 31.12.2022 р. Перегляд термінів виконання послуг, і їх зміна оформлюються додатковою угодою.

Пунктами 9.1- 9.8 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 10 банківських днів післянадходження коштівна бюджетний рахунок в органах казначейства, після підписаннясторонами акта прийняття виконаних робіт (ф. КБ-2в).Оплата виконаних робіт може проводитись поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт і здійснення їх приймання-передавання з оформленням актів за формою КБ-2в. Поетапна оплата здійснюється замовником лише за умови фактичного надходження бюджетних коштів в межах виділених бюджетних асигнувань.

До акта приймання виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних робіт та витрат (ф. КБ-3).

Оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

Факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника в органах казначейства сторони визначають моментом настання строку виконання зобов`язань за даним договором в розумінні абзацу другого частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, за умови наявності підписаних сторонами форм КБ-2 і КБ-3.

Бюджетні зобов`язання за договором виникають при наявності та в межах бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за надані послуги здійснюється протягом десяти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій рахунок, а в разі зміни обсягу і напрямків бюджетного фінансування замовник письмово повідомляє про це підрядника.

Фінансові зобов`язання за договором виникають при наявності та в межах бюджетних асигнувань, встановлених планами використання бюджетних коштів. Оплата послуг проводиться в межах одержаних асигнувань на казначейський рахунок замовника за фактично виконані обсяги робіт згідно документам за Ф. № КБ-2в та Ф. № КБ-3.

Ненадходжеиня коштів з місцевого бюджету на реєстраційний рахунок замовника для оплати робіт за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства сторони визнають обставиною, що настала не з вини замовника.

Замовник за участю підрядникамає право відкоригувати вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, у випадках:необґрунтованості в поточних документах обсягів робіт, невідповідності їх кошториснійдокументації, будівельним нормам і правилам, неправильного застосування цін і розцінок;виявлення будь-яких помилок, упущень, які стосуються раніше підписаних документів.

Відповідно до п.п. 10.1 - 10.4 договору підрядник повідомляє замовника про готовність до передання робіт, виконаних за цим договором. Після одержання повідомлення замовник розпочинає прийняття виконаних робіт. Передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актами про виконані роботи. У разі виявлення в процесі приймання - передачі закінчених робіт недоліків, допущенихз вини підрядника, він у визначеному замовником строк зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт.

Згідно з п. 11.1 договору, якщо між замовником і підрядником виник спір щодо усунення недоліків або їх причин, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежну експертизу. Фінансування витрат, пов`язаних з проведенням такої експертизи, покладається на підрядника, крім випадків, коли за результатами експертизи буде встановлено відсутність порушень умов договору підряду підрядником або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками.Усунення недоліків здійснює підрядник за свій рахунок протягом узгоджених із замовником термінів. Якщо підрядник не усуне недоліки протягом встановленого замовником терміну, останній може залучати третіх осіб з компенсацією замовнику підрядником витрат, пов`язаних з усуненням в акті недоліків.

Відповідно до п. 12.2 договору за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань винна сторона сплачує потерпілій стороні визначені договором штрафні санкції та відшкодовує в повному обсязі збитки.

Пунктом 12.6 договору визначено, що при затримці термінів виконання робіт з вини підрядника, він сплачує замовникунеустойку в розмірі 0,1 відсотка від договірної ціни робіт за кожний день затримки, але небільше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується неустойка.

Сплата штрафних санкцій не звільняє винну у порушенні договірних зобов`язань Сторону від їх виконання у повному обсязі (п. 12.9 договору).

Згідно з п. 13.1 договору, всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною даного договору та набуває юридичної сили з моменту підписання її двома сторонами.

Розділом 14 договору встановлено, що істотні умови договорупро закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1)зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатківзамовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4)продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару,виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтвердженихоб`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили,затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть дозбільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідноіз законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Дія договору про закупівлю, може продовжуватися настрок, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Згідно з п. 15.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами та діє до 31.12.2022року, а по взаєморозрахунках до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Так, укладений між сторонами по справі договір підряду, предметом якого є виконання електромонтажних робіт, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Частиною першою ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 3.1 договору строк надання послуг до 31.12.2022 р.

Отже, виходячи з наведеного, відповідач при укладенні вказаного договору прийняв на себе зобов`язання виконати обумовлені роботи, визначені в п. 1.1 договору, а саме електромонтажні роботи (впровадження альтернативних джерел енергії на об`єктах комунальних підприємств Баштанської міської ради), у строк до 31.12.2022 року.

Разом з тим, судом встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1606839,00 грн., складений за результатами виконання робіт за вказаним договором підряду, був підписаний сторонами 12.10.2023 р. за результатами проведеного обстеження з питань встановлення факту надання послуг з електромонтажних робіт ФОП Пристайко М.П. по встановленню сонячних електростанцій за адресою: с.Одрадне, Баштанського району на НС І - ІІ підйому, оформленого актом роботи комісії від 06.10.2023 № 1. Даний факт підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Крім того, обставини підписання акту приймання виконаних будівельних робіт від 12.10.2023 р. були встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1289/23 від 09.11.2023 р., яке набрало законної сили 28.02.2024 р., зі спору між ФОП Пристайко М.П. та КП "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської областіпро стягнення заборгованості за вказаним договором підряду.

Вказаним судовим рішенням також встановлено, що відповідною комісією з питань встановлення факту надання послуг з електромонтажних робіт по встановленню сонячних електростанцій за адресою: с.Одрадне, Баштанського району на НС І - ІІ підйому,створеною на підставі наказу директора КП "Міськводоканал" Баштанської міської ради від 05.10.2023 №48 "Про створення комісії",06.10.2023 було проведено обстеження та зроблено заміри об`єкту, на якому виконувались роботи за договором №92/2022 від 14.12.2022 р., про що складено акт роботи комісії №1 від 06.10.2023. Згідно з актом комісії за договором №92/2022 від 14.12.2022 виконано роботи на загальну суму 1606839,00 грн.Саме за результатами проведеного комісією обстеження 12.10.2023 між сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1606839,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, обставини щодо виконання ФОП Пристайко М.П. робіт за договором підряду від 14.12.2022 р. № 92/2022 та обсягу цих робіт не підлягають доведенню знов у даній справі.

Наразі судом з`ясовано, що обумовлені спірним договором роботи не були виконані відповідачем у встановлений сторонами строк, що стало підставою для нарахування позивачем штрафної санкції, розрахунок якої наведено в позовній заяві: 1606839,00грн. х 0,1% х 169:100 = 271555,79 грн.

В п. 12.6 договору визначено, що при затримці термінів виконання робіт з вини підрядника, він сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1 відсотка від договірної ціни робіт за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується неустойка.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасне виконання відповідачем робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 12.6 договору визначено, що при затримці термінів виконання робіт з вини підрядника, він сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1 відсотка від договірної ціни робіт за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується неустойка.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень стверджує, що роботи було розпочато за договором №92/2022 своєчасно, залито бетонні стовпи, однак через несприятливі погодні умови відповідач у встановлений строк не зміг своєчасно провести електромонтажні роботи зі зварювання металоконструкцій на стовпах та подальшої установки на них вказаного обладнання (сонячних батарей), оскільки бетон не застигав, про що своєчасно в усному порядку було повідомлено керівництво та узгоджено проведення таких робіт згідно з нормами та правилами, як розпогодиться.

Наразі судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що він в усному порядку попереджав позивача про неможливість вчасно завершити електромонтажні роботи згідно з умовами спірного договору, перешкодою чому були погодні умови. Так, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо звернення до позивача з проханням на продовження строку для виконання робіт. Тим більш за умовами п. 3.2 договору перегляд термінів виконання послуг, і їх зміна оформлюються додатковою угодою. Втім, як з`ясовано судом, додаткова угода щодо зміни строку виконання робіт сторонами не укладалась.

Слід зауважити, що згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За статтею 628 Цивільного кодексу Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач, укладаючи у грудні 2022 року спірний договір підряду строком на 17 днів, повністю погодився з такими умовами, що в свою чергу позбавляє відповідача посилатись на погодні умови як на підставу неможливості з об`єктивних причин виконати роботи у встановлений строк.

Поряд з цим слід зауважити, що представник відповідача під час розгляду справи по суті визнав допущення відповідачем прострочення у виконанні робіт саме на місяць, вказуючи, що обумовлені роботи були виконані відповідачем на протязі січня 2023 року. Як вказує відповідач, наприкінці січня 2023 р. відповідач встановив обладнання та звернувся в усному порядку до керівництва з проханням підписати акти про виконання робіт на 01.02.2023р.

Однак, доказів на підтвердження вказаних доводів щодо виконання робіт у січні і складення відповідного акту на 01.02.2023 року відповідачем до суду не надано, у зв`язку з чим такі доводи суд вважає необґрунтованими.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що згідно із графіком роботи встановлених сонячних батарей з 01.03.2023р. розпочався виробіток електричної (сонячної) енергії, що свідчить додатково про встановлення батарей та введення їх в експлуатацію з 01.03.2023. Так, надані відповідачем до відзиву скріншоти «Статистика виробітку енергії» унеможливлюють з`ясування стосовно якого об`єкту велась така статистика, оскільки не містять взагалі будь-яких даних про об`єкт виробітку електричної (сонячної) енергії.

Відтак, невиконання відповідачем робіт, обумовлених договором підряду, в узгоджений сторонами строк є порушенням умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на такі обставини, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для застосування до відповідача наслідків порушення останнім зобов`язань у вигляді нарахування неустойки згідно з п. 12.6 договору.

Так, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок неустойки з 01.01.2023 по по 18.06.2023з огляду на отримання позивачем листа відповідача № 13 від 19.06.2023 р., вякому відповідач просив провести обстеження збудованої мережевої сонячної електростанції на об`єктах підприємства відповідача НС І-ІІ підйому.

Разом з тим під час розгляду даної справи судом було також з`ясовано, що здійснення оплати за спірним договором передбачалось за рахунок бюджетних коштів, які з підстав невиконання робіт не були освоєні, що обумовило повернення цих коштів в кінці 2022 року до бюджету як невикористаних, після чого позивачем 09.05.2023 було оголошено новий тендер на закупівлю тих ж самих робіт для можливості проведення оплати за виконання робіт. У зв`язку з наведеним за результатами проведення відповідного тендеру сторонами було укладено договір №17/2023 від 13.03.2023 р. на таку саме суму, що й договір № 92/2022, - 1846240,00 грн. Однак, після проведення вказаного тендеру, одразу було проведено перевірку Управлінням стратегічних розслідувань в Миколаївській області Національної поліції України, в ході якої було виявлено, що вказане обладнання вже встановлене та працює в тестовому режимі, а тому були відсутні підстави для укладення повторного договору на виконання робіт, і він є нікчемним, про що свідчить лист вказаного Управління від 19.05.2023 р. №1010/55/113/01-2023. З огляду на вказане, 24.04.2023 р. сторонами було розірвано вищевказаний договір №17/2023 від 13.03.2023 р.

Вказані обставини позивачем не заперечувались та не спростовані в ході розгляду справи.

До того ж в матеріалах справи міститься копія акту огляду обладнання та місця встановлення від 12.05.2023 р., яким сторони встановили, що обладнання та місце встановлення повністю відповідають вимогам передбаченим Технічною специфікацією у складі тендерної документації, зауваження у підрядника відсутні. Даний акт підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із зміною керівництва позивача спочатку останнімне визнавався факт виконання спірного договору, що обумовило звернення відповідача до суду з відповідним позовом про стягнення боргу за виконані роботи (справа № 915/1289/23), вказане випливає зі змісту відзиву позивача на позову у вищевказаній справі.

Водночас, враховуючи вищенаведене в контексті встановлення судом моменту саме фактичного виконання відповідачем робіт за спірним договором, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається той факт, що обумовлені роботи відповідачем були виконані раніше, ніж відбулось оформлення результатів виконання робіт (акт виконаних робіт підписано 12.10.2023).

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі N 904/1017/20).

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що із внесенням 17.10.2019 р. змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі N 904/2104/19, провадження N 12-57гс21). Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/14//17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 04.02.2021 у справі N 910/11534/18, від 07.07.2021 у справі N 916/2620/20.

Отже, покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Застосовуючи концепцію вірогідності доказів, суд зауважує, що наявні в матеріалах справи докази є більш вірогідними про те, що відповідачем фактично були виконані роботи до травня місяця 2023 року, аніж доводи позивача про те, що прострочення виконання робіт тривало аж до 19.06.2023, коли відповідачем був направлений лист позивачу з проханням провести обстеження збудованої мережевої сонячної електростанції на об`єктах підприємства відповідача НС І-ІІ підйому. В даному випадку судом враховано, зокрема, поведінку позивача щодо оголошення тендеру 09.05.2023 на закупівлю тих самих робіт і на таку ж суму, за наслідками якого було укладено договір, що в подальшому було розірвано саме з підстав встановлення перевіркою структурного органу Нацполіції України вже встановлення батарей на обумовленому об`єкті за спірним договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прострочення виконання відповідачем електромонтажних робіт тривало не пізніше 12.05.2023, враховуючи наведене та підписаний сторонами акт огляду обладнання та місця встановлення від 12.05.2023 р., на який зроблено посилання структурним органом Нацполіції України, при цьому суд зауважує, що оформлення акту виконаних робіт у жовтні 2023 року не свідчить про прострочення виконання відповідачем робіт до моменту його підписання з урахуванням вищенаведених обставин і поведінки позивача.

Таким чином, виходячи з наведеного, судом здійснено самостійний перерахунок неустойки за період прострочення виконання зобов`язань за договором від 14.12.2022 р. № 92/2022 за період з 01.01.2023 р. по 11.05.2023 р., враховуючи вказаний позивачем початок періоду прострочення і встановлений судом кінцевий період прострочення, а саме: 1606839,00 грн. х 0,1х131:100= 210495,91 грн.

До того ж судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перевірено такий розрахунок неустойки, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, оскільки за умовами п. 12.6 договору розмір неустойки не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який сплачується неустойка: 1606839,00 (вартість робіт) x (2 x 25,00 : 365) x 131 днів (прострочення) : 100 = 288350,56 грн.

Отже, враховуючи те, що за розрахунком неустойки в розмірі 0,1% від вартості робіт сума не перевищує ту, що розрахована, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, відповідно суд вважає обґрунтованою суму, що підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 210495,91 грн.

У той же час, враховуючи умови воєнного стану, на переконання господарського суду, стягнення неустойки у вказаному розмірі буде надмірним тягарем для відповідача.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам справи.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Також чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору підряду, факт виконання відповідачем робіт, поведінку та дії сторін під час виконання договору, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру неустойки на 40% до суми 126297,55 грн. (210495,91 грн. - 40%). На думку суду, стягнення з відповідача такої суми неустойки компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строку виконання робіт за договором підряду №92/2022 від 14.12.2022 р., стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Отже, з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі 126297,55 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Так, у поданій заяві відповідач зазначає, що строк позовної давності щодо звернення позивачем до суду з вимогами про стягнення пені сплинув на момент звернення до суду з даним позовом 01.07.2024, враховуючи закінчення строків дії карантину з 01.07.2023 р.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., було запроваджено на усій території України карантин, який, з урахуванням неодноразових продовжень, тривав до 30.06.2023 (постанова Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023).

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який станом на даний час ще триває.

Вказане свідчить про те, що строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), були продовжені та тривають станом на даний час, а тому доводи відповідача про сплив позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення неустойки є безпідставними.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення частково відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам без урахування зменшеної судом суми пені, що складають 3157,44 грн. (210495,91 х 4073,34 /271555,79).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Комунального підприємства "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (56101, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 1; e-mail: vod.bashta@ukr.net; код ЄДРПОУ 31529081) до фізичної особи-підприємця Пристайка Михайла Петровича ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 271555,79 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИз фізичної особи-підприємця Пристайка Михайла Петровича ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (56101, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 1; e-mail: vod.bashta@ukr.net; код ЄДРПОУ 31529081) пеню в сумі 126297/сто двадцять шість тисяч двісті дев`яносто сім/грн. 55 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3157/три тисячі сто п`ятдесят сім/ грн. 44 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Комунального підприємства "Міськводоканал" Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційноїскарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 19.11.2024 року.

Суддя Л.М. Ільєва