ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2024 Справа № 917/1375/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., розглянувши справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Живий Квас", вул. Іоанна Павлі ІІ, будинок 4/6, корпус В, м. Київ, 01042
до відповідача Приватного підприємства "Промфактор-Сервіс", пров. Ракітіна Петра, 7Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39621
про стягнення 547 296,34 грн,
ВСТАНОВИВ:
19.08.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Живий Квас" до відповідача Приватного підприємства "Промфактор-Сервіс" про стягнення заборгованості за договором дистриб`юції№ЖК/76 від 03.04.2023 року у розмірі 547 296,34 грн, з яких: 389 904,00 грн - основний борг, 145 625, 39 грн - пеня, 11 766,95 грн - інфляційні втрати (вх. № 1443/24).
Ухвалою від 22.08.2024 року суд відкрив провадження у даній справі, ухвалив справу розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, встановив строки подачі заяв по суті.
Також в ухвалі від 22.08.2024 року суд звернув увагу позивача на те, що у позовній заяві ним зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Метафора транс" (вул. Лебединського, 19, м. Вінниця, 21034), Товариство з обмеженою відповідальністю "СМ -Транссервіс" (вул. Київський шлях, 14, офіс 405, м. Бориспіль, Київська область, 08303), Приватне підприємство "Діадема" (вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39605) в якості третіх осіб на стороні позивача, однак всупереч приписам ст. 50 ГПК України, не надано клопотання про такі залучення та не зазначено обґрунтування необхідності таких залучень з урахуванням того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаних юридичних осіб щодо однієї зі сторін.
Клопотання про залучення третіх осіб від позивач до суду не надходило. За власною ініціативою суд не вбачав підстав для такого залучення.
Згідно ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Суд констатує, що у відповідача відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
У зв`язку із відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд", копії ухвали суду направлялися відповідачу в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження відповідача, яка вказана у зробленому судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (пров. Ракітіна Петра, 7Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39621).
Інформація про зміну юридичної адреси відповідача до суду не надходило.
Копії ухвал від 22.08.2024 року, що двічі були направлені судом на адресу відповідача (пров. Ракітіна Петра, 7Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39621) повернулись до суду з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання» .
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Пунктом 81 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.
Згідно з п. 104 Правил у разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом. Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця. Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.
У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22 викладено висновок, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).
Отже, відповідно до п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала від 22.08.2024 доставлена відповідачу в установленому порядку.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано у нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
03.04.2023 року між ТОВ «Живий Квас» (Постачальник, Позивач) та ПП «Промфактор- Сервіс» ( Дистриб`ютор, Відповідач) було укладено договір дистриб`юції № ЖК/76 від 03.04.2023 року з Додатками №1, 2, 3 та Додатковими угодами № 1 та № 2 (Договір, арк. справи 14-18).
Згідно п. 1.1. Договору, на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором, Постачальник передає товар у власність Дистриб`ютору, а Дистриб`ютор зобов`язаний прийняти товар, сплатити за нього та в подальшому розповсюдити товар юридичним та/або фізичним особам, що здійснюють торговельно-закупівельну та/або комерційно-посередницьку діяльність ( «Клієнти») в межах наступної території (в подальшому - «Територія»): м. Полтава і область.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору поставка товару здійснюється Постачальником Дистриб`ютору на основі узгоджених сторонами заявок на поставку товару. Вид. асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару.
У п. 4.1 Договору вказано, що заявка на постачання товару передається Дистриб`ютором за допомогою електронної пошти на адресу Постачальника кожний четвер (до 12:00 годин) поточного тижня на наступний тиждень.
Відповідно до п. 2.3.7 Дистриб`ютор зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплатити Постачальнику за отриманий товар.
За змістом п. 3.1. Договору, оплата за кожну отриману партію товару здійснюється Дистриб`ютором в безготівковій формі протягом 10 (десять) календарних днів з дати отримання товару (з дати підписання Дистриб`ютором транспортної накладної на відповідну партію товару). Зобов`язання Дистриб`ютора по оплаті Постачальнику за товар вважаються виконаними у момент зарахування оплати за товар на банківський рахунок Постачальника.
У п. 6.3 Договору сторони погодили, що за кожен день прострочення оплати товару Дистриб`ютор оплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової, ставки Національного банку України, що діяла в період такого прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що через постійні повітряні тривоги представник Відповідача в усній формі запропонував представнику Позивача- щоб надалі замовлення на товар погоджувались в усній формі за допомогою засобів телефонного зв`язку та фіксувались або за допомогою мессенджерів та фіксувались Позивачем у внутрішній системі Позивача. Факт оформлення заявок в усній формі або за допомогою мессенджерів вбачається із службової записки менеджера позивача Калінчука В.Р.
Поставка 09.04.2023 здійснювалась за участі логістичної компанії ТОВ «СМ-Транссервіс», з якою у Позивача укладено договір № ЖК- транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 01.10.2021. Цей договір було укладено для організації перевезення вантажів і забезпечення своєчасних поставок від ТОВ «Живий Квас» до контрагентів. Заявка на товар на цю поставку оформлювалась у телефонному режимі та зафіксована у системі ТОВ «Живий Квас» у вигляді замовлення клієнта № ЦБ-11039 від 6 квітня 2023.
Для поставки товару, який містився у замовленні клієнта № ЦБ-11039 від б квітня 2023 було створено товарно-транспортну накладну № ЖКЦБ-052537 від 09.04.2023 та видаткову накладну № 11663 від 09.04.2023 на суму 168 684, 00 грн.
У позові Позивач зазначив, що під час слідування на пункт розвантаження з водієм ТОВ «СМ-Транссервіс» зв`язався представник Відповідача і повідомив водію що розвантаження за адресою, вказаною у ТТН (місто Кременчук, проспект свободи 172а), є неможливим, оскільки автомобіль не відповідає параметрам складського приміщення, тому розвантаження відбувалось за межами складу, а саме на автошляху Київ-Харків. Після розвантаження товару представником ПП «Промфактор-Сервіс» було підписано супровідні документи та водій ТОВ «СМ-Транссервіс» відзвітував представнику ТОВ «Живий Квас» у телефонному режимі про те, що товар було отримано контрагентом.
Поставка 18.04.2023 здійснювалась за участі логістичної компанії ТОВ «Метафора транс», з якою у Позивача укладено договір № ЖК-1012019-1 транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 01.10.2021. Цей договір було укладено для організації перевезення вантажів і забезпечення своєчасних поставок від ТОВ «Живий Квас» до контрагентів. Заявка на товар на цю поставку оформлювалась у телефонному режимі та зафіксована у системі ТОВ «Живий Квас» у вигляді замовлень клієнта № ЦБ-11904 від 13 квітня 2023, № ЦБ-11947 від 13 квітня 2023. Для поставки товару, який містився у замовленнях клієнта № ЦБ-11904 від 13 квітня 2023, № ЦБ-11947 від 13 квітня 2023 були складені товарно-транспортні накладні № ЖКЦБ-053565 від 18.04.2023 № ЖКЦБ-053556 від 18.04.2023 та видаткові накладні № 12783 від 18.04.2023 на суму 102 510, 00 грн, № 12770 від 18.04.2023 на суму 118 710, 00 грн.
Пунктом розвантаження товару для ПП «Промфактор-Сервіс» був склад за адресою м. Кременчук, проспект Свободи 172а, однак під час слідування водія до пункту розвантаження у телефонному режимі було змінено пункт розвантаження товару для ПП «Промфактор-Сервіс» на склад ПП «Діадема» за адресою м. Кременчук, проспект Свободи 172, оскільки водій, який перевозив товар для ПП «Промфактор-Сервіс» також був повинен доставити товар до складу ПП «Діадема». ПП «Діадема» є одним із контрагентів Позивача, з яким укладено договір дистриб`юції № ЖК/155 від 11.10.2021.
Зміна пункту розвантаження була обґрунтована фізичною неможливістю вивантаження за адресою складу Відповідача вказаною у товарно-транспортній накладній. Після прибуття до складу ПП «Діадема» було вивантажено товар для ПП «Діадема» та ПП «Промфактор-Сервіс». За товаром, який призначався ПП «Промфактор-Сервіс», до складу ПП «Діадема» прибув автомобіль «Газель» з представниками Відповідача та ними було отримано товар та підписано супровідні документи.
Таким чином, Позивач стверджував, що виконав договірні зобов`язання перед Відповідачем здійснивши поставку товару за товарно- транспортними накладними № ЖКЦБ-052537 від 09.04.2023, № ЖКЦБ-053565 від 18.04.2023, № ЖКЦБ-053556 від 18.04.2023 та видатковими накладними № 11663 від 09.04.2023, № 12783 від 18.04.2023, № 12770 від 18.04.2023.
За фактом поставки 09.04.2023 до ПП «Промфактор-Сервіс» ТОВ «Живий Квас» було зареєстровано податкові накладні № 10815 від 09.04.2023 та № 11542 від 18.04.2023 року.
Однак Відповідач не сплатив грошові кошти за поставлений товар в сумі 389 904 грн протягом встановленого у Договорі строку, та станом на дату подачі позову грошові кошти від Відповідача не надходили, що й стало підставою для звернення Позивача до суду із цим позовом.
Крім суми основного боргу Позивачем на підставі п. 6.3 Договору нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 145 625,39 грн. пені а також 11 76695 грн. - інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України.
Як докази обґрунтованості позовних вимог Позивачем до позову подані копії договору дистриб`юції № ЖК/76 від 03.04.2023, Статистики повітряних тривог у Полтавській області у період 01.04.2023 - 30.04.2023, службової записки Калінчука B.F. від 24.05.2023, договору № ЖК- транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 01.10.2021, замовлення клієнта № ЦБ-11039 від 6 квітня 2023, товарно-транспортної накладної № ЖКЦБ-052537 від 09.04.2023, видаткової накладної № 11663 від 09.04.2023 на суму 168 684, 00 грн, листа-пояснення ТОВ «СМ-Транссервіс», службової записки Гаркавенка Кирила від 25.05.2023, договору № ЖК-1012019-1 транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 01.10.2021, замовлення клієнта № ЦБ-11904 від 13 квітня 2023, замовлення клієнта № ЦБ-11947 від 13 квітня 2023, товарно-транспортної накладної № ЖКЦБ-053565 від 18.04.2023, товарно-транспортної накладної № ЖКЦБ-053556 від 18.04.2023, видаткової накладної № 12783 від 18.04.2023 на суму 102 510, 00 грн, видаткової накладної № 12770 від 18.04.2023 на суму 118 710, 00 грн., листа-пояснення ТОВ «Метафора транс», договору дистриб`юції № ЖК/155 від 11.10.2021, листа - пояснення ПГІ «Діадема», податкової накладної № 11542 від 18.04.2023, податкової накладної № 10815 від 09.04.2023, квитанції про реєстрацію податкової накладної № 9113369674 від 15 травня 2023, квитанції про реєстрацію податкової накладної № 9097545162 від 01 травня 2023, Фотокопія електронного доказу - листування у Viber з представником ПП «Промфактор- сервіс» 20.04.2023, Розрахунки заборгованості ПП «Промфактор-Сервіс» перед ТОВ «Живий Квас» за договором дистриб`юції № ЖК/76 від 03.04.2023, статуту ТОВ «Живий Квас» від 11.11.2021, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Живий Квас» від 25.07.2019.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі подані учасниками справи докази.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між ТОВ «Живий Квас» (Постачальник, Позивач) та ПП «Промфактор- Сервіс» (Дистриб`ютор, Відповідач) укладено договір дистриб`юції № ЖК/76 від 03.04.2023 року , який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до умов п. 1.2. Договору поставка товару здійснюється Постачальником Дистриб`ютору на основі узгоджених сторонами заявок на поставку товару. Вид. асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару.
У п. 4.1 Договору вказано, що заявка на постачання товару передається Дистриб`ютором за допомогою електронної пошти на адресу Постачальника кожний четвер (до 12:00 годин) поточного тижня на наступний тиждень.
При цьому жодних доказів передачі заявок Відповідачем визначеним Договором способом, тобто за допомогою електронної пошти на адресу Постачальника кожний четвер (до 12:00 годин) поточного тижня на наступний тиждень, матеріали справи не місять.
Суд не оцінює як правомірне посилання Позивача на Замовлення клієнта від 06.04.2023, від 13.04.2023, від 13.04.2023 (арк. справи 25, 33, 34), оскільки вони складені Позивачем в односторонньому порядку та не містять підпису уповноваженого представника Покупця, тобто Відповідача, а отже не є достовірними доказами та не відповідають умовам Договору (п.1.2 та п.4.1).
Щодо тверджень Позивача, що через постійні повітряні тривоги представник Відповідача в усній формі запропонував представнику Позивача- щоб надалі замовлення на товар погоджувались в усній формі за допомогою засобів телефонного зв`язку та фіксувались або за допомогою мессенджерів та фіксувались Позивачем у внутрішній системі Позивача, то дані твердження жодними доказами не підтверджені.
За приписами ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Доказів внесення змін в Договір щодо зміни порядку передачі заявок позивач суду не надав, на наявність таких не посилався.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивач також як на докази поставки відповідачу товару на суму 389 904 грн посилався на товарно-транспортні накладні № ЖКЦБ-053565 від 18.04.2023 № ЖКЦБ-053556 від 18.04.2023 та видаткові накладні № 12783 від 18.04.2023 на суму 102 510, 00 грн, № 12770 від 18.04.2023 на суму 118 710, 00 грн., товарно-транспортну накладну № ЖКЦБ-052537 від 09.04.2023 та видаткову накладну № 11663 від 09.04.2023 на суму 168 684, 00 грн.
Надаючи оцінку вказаним доказам суд зазначає наступне.
Умовами Договору ( Додаток №1, арк. справи 16) сторони узгодили список та зразки підписів уповноважених осіб Дистриб`ютора, які мають право підписувати всі необхідні документи в процесі співробітництва по Договору, з боку Відповідача визначено, що це директор Відповідача - Бутко Микола Олександрович.
Подані позивачем видаткові накладні видаткові накладні № 12783 від 18.04.2023 на суму 102 510, 00 грн, № 12770 від 18.04.2023 на суму 118 710, 00 грн. та № 11663 від 09.04.2023 на суму 168 684, 00 грн. (арк. справи 27, 37, 38) є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі отримав відсутній підпис уповноваженої особи Відповідача, внаслідок чого суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, якій передавався зазначений в накладних товар. Зазначені накладні, як і товаро-транспортні № ЖКЦБ-053565 від 18.04.2023, № ЖКЦБ-053556 від 18.04.2023, № ЖКЦБ-052537 від 09.04.2023 (арк. справи 26, 35,36) містять лише підписи представників позивача та перевізників (Дзюба ), проте не містять відтиску печатки та підпису вантажоодержувача щодо прийняття зазначеного товару.
Товарно-транспортні накладні може бути доказом переміщення товару, проте, не є документом, який підтверджує отримання Покупцем (Відповідачем) товару.
Крім того, Позивач сам вказує у позові, що згідно пояснень представників перевізників, товар був доставлений не на склад Дистриб`ютора, а в інші місця, що суперечить умовам п. 4.2 Договору. Доказів узгодження цього із Відповідачем чи за його волею Позивач суду не надав.
Суд також критично оцінює службові записки менеджерів Позивача (арк. справи 21, 29), позаяк ці записки, як і пояснення перевізників (Товариство з обмеженою відповідальністю "Метафора транс", Товариство з обмеженою відповідальністю "СМ -Транссервіс") та іншого контрагента Позивача (ПП «Діадема») не є належними та допустимими доказами отримання Відповідачем товару, оскільки не є первинними документами.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Щодо посилань Позивача на складення ним податкових накладних № 10815 від 09.04.2023 та № 11542 від 18.04.2023 року (арк. справи 47-48) , то суд зазначає таке.
У постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №905/993/22 зроблено висновок, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Разом з тим, податкова накладна, виписана однією стороною (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом (аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19).
Однак, матеріали справи не містять вчинення Відповідачем юридично значимих дій, зокрема, відображення податкового кредиту за господарською операцією з спірних видаткових накладних з Позивачем.
Податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.
Фактом же підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами.
Враховуючи наведене, Позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, відтак у суду відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на відмову в задоволенні позову сплата судового збору покладається на позивача на підставі ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення підписано 20.11.2024 року
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимощенко О.М.
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2024 |
Оприлюднено | 22.11.2024 |
Номер документу | 123156152 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Тимощенко О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні