Рішення

від 20.11.2024 по справі 404/8040/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/8040/23

Номер провадження 2/404/1895/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів (боргу) за послуги з постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року представник Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів (боргу) за послуги з постачання теплової енергії, просив суд стягнути з відповідача на користь підприємства борг за послуги з постачання теплової енергії у сумі 66 644,52 грн., індекс інфляції, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України в сумі 5 798,24 грн., 3% річних, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України в сумі 3080,32 грн. Загальна сума боргу становить 75 523,09 грн.

Позов обґрунтовано тим, що Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради», відповідно до «Правил надання послуг з постачання теплової енергії типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послуги з постачання теплової енергії.

Відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Послуги з теплопостачання в опалювальні сезони у вищевказаний житловий будинок, надавалися КП «Теплоенергетик» КМР».

Згідно рішення Кропивницької міської ради від 02 лютого 2021 року №78 «Про перейменування Комунального підприємства «Теплоенергетик» та затвердження статуту у новій редакції, КП «Теплоенергетик» перейменовано в КП «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради», змінено юридичну адресу та визначено її як : вул. Сергія Гришина, 23/16, м. Кропивницький, 25030. Дата запису змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 11 березня 2021 року.

Шляхом подачі теплової енергії, за вказаною адресою сторони фактично вступили в договірні відносини, проте відповідач протягом тривалого часу за надану послугу не розраховувалась, у зв`язку з чим виникла заборгованість. За період з грудня 2018 року по липень 2023 року включно відповідачу надавались послуги з централізованого теплопостачання, станом на серпень 2023 року за відповідачем рахується заборгованість на суму 66 644,52 грн.

На вказану заборгованість, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржнику, який прострочив виконання грошового зобов`язання нараховано суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, що відповідно до розрахунку складає: 3% річних 3080,32 грн., 5 798,24 грн. індекс інфляції, а всього заборгованість складає 75 523,09 грн.

16 вересня 2020 року споживач ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою про укладання договору реструктуризації. З метою погашення заборгованості і на підставі ЗУ «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого 2003 року, постанови КМУ №976 від 27 червня 2003 року «Про затвердження порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги», між позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги №204 від 21 вересня 2020 року.

Оплата споживачем за договором реструктуризації та щомісячні нарахування не проводились.

На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» до тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води не враховуються витрати, які включаються до складу плати за абонентське обслуговування.

Комунальне підприємство «Теплоенергетик» КМР» запровадило окрему плату за абонентське обслуговування. Вона нараховується всім споживачам, з якими укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

З 1 березня 2022 року плата за абонентське обслуговування у розрахунку на один особовий рахунок для послуг з постачання теплової енергії, що надаються споживачам КП «Теплоенергетик» КМР» становить: 35,19 грн. на місяць з ПДВ.

З 1 липня 2022 року плата за абонентське обслуговування у розрахунку на один особовий рахунок для послуг з постачання теплової енергії, що надаються споживачам КП «Теплоенергетик» КМР» становить: 36,88 грн. на місяць з ПДВ.

З 1 грудня 2022 року плата за абонентське обслуговування у розрахунку на один особовий рахунок для послуг з постачання теплової енергії, що надаються споживачам КП «Теплоенергетик» КМР» становить: 38,07 грн. на місяць з ПДВ.

Розрахунок абонентської плати проведено відповідно до Закону України від 09.11.2017 року № 2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги» зі змінами та доповненнями та враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 808 від 21.08.2019 року «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».

Посилаючись на вимоги діючого законодавства та обставини, викладені в позовній заяві, представник позивача просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

17 вересня 2024 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності. Вказано, що до змісту позовної заяви, позивач зазначає, що договір реструктуризації №204 укладено 21 вересня 2020 року щодо заборгованості, яка утворилась станом на 01 вересня 2020 року у розмірі 22 797,35 грн. А отже про факт існування заборгованості позивачу було відомо 01 вересня 2020 року. При цьому, з позовною заявою звернувся лише 21 вересня 2023 року, а вправі був звернутися до 01 вересня 2023 року. Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом 21 вересня 2023 року, тобто поза межами строку позовної давності. Просила суд застосувати позовну давність до вказаної позовної заяви.

18 вересня 2024 року до суду надійшли письмові заперечення від представника позивача на заяву про застосування строків позовної давності. Вказано, що 16 вересня 2020 року відповідач звернулась з заявою про укладення договору реструктуризації за спожиту теплову енергію. Позивач підготував договір 3204 від 21 вересня 2020 року. Вказаний договір підписаний сторонами.

Вказано, що Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України COVID-19», установлено з 12 березня до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

У подальшому, дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ від 27 червня 2021 року №651, карантин відмінено з 30 червня 2023 р. на всій території України.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020 року, а також запровадження на всій території України карантину з 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, а також введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року по теперішній час, а під час дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, то період заборгованості з 12 березня 2017 року по теперішній час не виходить за строки позовної давності. Таким чином, вважає, що уклавши договір відповідач визнала борг та перервала строк позовної давності.

Представник позивача у судове засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідач у судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила у задоволенні позову відмовити.

За правилами частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи.

Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради», відповідно до «Правил надання послуг з постачання теплової енергії типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послуги з постачання теплової енергії.

Послуги з теплопостачання в опалювальні сезони у житловий будинок, за адресою АДРЕСА_3 , надавалися КП «Теплоенергетик» КМР».

Згідно рішення Кропивницької міської ради від 02 лютого 2021 року №78 «Про перейменування Комунального підприємства «Теплоенергетик» та затвердження статуту у новій редакції, КП «Теплоенергетик» перейменовано в КП «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради», змінено юридичну адресу та визначено її як : вул. Сергія Гришина, 23/16, м. Кропивницький, 25030. Дата запису змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 11 березня 2021 року.

Шляхом подачі теплової енергії, за вище вказаною адресою сторони фактично вступили в договірні відносини.

Відповідач за надану послугу не розраховувалась, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

За період з грудня 2018 року по липень 2023 року включно відповідачу надавались послуги з централізованого теплопостачання, станом на серпень 2023 року за відповідачем рахується заборгованість на суму 66 644,52 грн.

Згідно п.2 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-УІІІ виконавець зобов`язаний: підготувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Відносини повинні здійснюватися виключно на договірних засадах, в ст. 7 ч. 2 п. 1 Закону України № 2189-VІІІ зазначено що, споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово- комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що викладено у правовій позиції Верховного Суду у справі № 638/11034/15-ц (постанова від 10.12.2018 року) та Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 (постанова від 20.04.2016 року).

Нормами ст. 162 ЖК України визначено обов`язок власника оплачувати всі комунальні послуги вчасно, в тому числі і послуги теплопостачання.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом. Окрім цього, за приписами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

16 вересня 2020 року споживач ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою про укладання договору реструктуризації. З метою погашення заборгованості, між сторонами було укладено договір про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги №204 від 21 вересня 2020 року.

Оплата споживачем за договором реструктуризації та щомісячні нарахування не проводились.

На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» до тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води не враховуються витрати, які включаються до складу плати за абонентське обслуговування.

Комунальне підприємство «Теплоенергетик» КМР» запровадило окрему плату за абонентське обслуговування. Вона нараховується всім споживачам, з якими укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

З 1 березня 2022 року плата за абонентське обслуговування у розрахунку на один особовий рахунок для послуг з постачання теплової енергії, що надаються споживачам КП «Теплоенергетик» КМР» становить: 35,19 грн. на місяць з ПДВ.

З 1 липня 2022 року плата за абонентське обслуговування у розрахунку на один особовий рахунок для послуг з постачання теплової енергії, що надаються споживачам КП «Теплоенергетик» КМР» становить: 36,88 грн. на місяць з ПДВ.

З 1 грудня 2022 року плата за абонентське обслуговування у розрахунку на один особовий рахунок для послуг з постачання теплової енергії, що надаються споживачам КП «Теплоенергетик» КМР» становить: 38,07 грн. на місяць з ПДВ.

Розрахунок абонентської плати проведено відповідно до Закону України від 09.11.2017 року № 2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги» зі змінами та доповненнями та враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 808 від 21.08.2019 року «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК України дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в межах даного спору позивачем правомірно пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, нарахований індекс інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми заборгованості, оскільки відповідач порушила зобов`язання в частині своєчасної та повної сплати за надані комунальні послуги, що відображено у розрахунках заборгованості.

Відповідно до розрахунку 3% річних становить 3080,32 грн., 5 798,24 грн. становить індекс інфляції, а всього заборгованість складає 75 523,09 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує заявлений стороною відповідача строк позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому, дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651, карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, з 01 липня 2023 року строки позовної давності мали б продовжуватись, однак 24 лютого 2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи ту обставину, що позивач звернувся з даним позовом до суду 21 вересня 2023 року, борг розрахований починаючи з грудня 2018 року, при цьому враховується, що між сторонами 21 вересня 2020 року було укладено договір про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги №204, суд дійшов висновку, що позивачем пред`явлено вимоги в межах позовної давності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, оскільки судом встановлено, а відповідачем не спростовано неналежного виконання зобов`язань зі сплати платежів за надані послуги, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» заборгованість за послуги теплопостачання в загальній сумі 75 523,09 грн., з яких: основний борг в сумі 66 644,52 грн.; 3% річних в сумі 3 080,32 грн.; інфляційні втрати в сумі 5 798,24 грн., а також 2 684грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради», код ЄДРПОУ 24153576, місцезнаходження: 25030, м. Кропивницький, вул. Сергія Гришина, будинок № 23/16.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 20.11.2024 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда