Рішення

від 11.11.2024 по справі 918/718/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2024 р. м. РівнеСправа № 918/718/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000"

про стягнення в сумі 179 867 грн. 65 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Машкіна Вікторія Миколаївна (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

31 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колт" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 179 867 грн. 65 коп.

В обґрунтування позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Колт" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пласт-3000" зобов`язань за договором про надання юридичних послуг № 19-05/2022 від 19 травня 2022 року, що у свою чергу призвело до утворення заборгованості в розмірі 179 867 грн. 65 коп. (158 856 грн. 53 коп. основний борг,4 795 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1 601 грн. 59 коп. 3% річних та 14 613 грн. 93 коп. пені), яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати до суду відзив на позовну заяву, однак подав до суду письмові пояснення по суті спору наступного змісту.

Обґрунтовуючи свої пояснення, відповідач зазначає, що відповідно до п. 10.5. укладеного договору сторони узгодили, що всі повідомлення за Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку, якщо вони: здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, або врученні особисто за зазначеними адресами Сторін, що вказані в розділі 11 Договору. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення Сторонам або третім особам, які мають право на отримання вказаного повідомлення (листа).

В розділі 4 договору сторони погодили між собою наступний порядок приймання- передачі послуг: 4.1. Приймання-передача послуг здійснюється шляхом здійснюється шляхом підписання сторонами Акту передачі наданих послуг, який готується Виконавцем у 2-х примірниках та надається Клієнту для погодження; 4.2 Клієнт протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Актів про надані послуги підписує їх та один із примірників повертає Виконавцю; 4.3. У разі виникнення зауважень щодо змісту та якості наданих послуг, Клієнт зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів із моменту отримання Актів, висловити Виконавцю свої зауваження та погодити порядок усунення зазначених недоліків. У разі усунення Виконавцем недоліків, Клієнт підписує Акти у порядку встановленому п. 4.2 Договору; 4.4. У разі не підписання Актів у визначений п. 4.2 Договору строк та ненадання у цей строк обґрунтованої (мотивованої) письмової відмови від їх підписання, Акти вважаються такими, що погоджені Сторонами.

Отже, на переконання відповідача, позивач не надіслав акт приймання-передачі послуг за договором у визначений п.10.5 спосіб, а саме рекомендованим листом або кур`єром. Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що здійснене позивачем відправлення поштового повідомлення щодо виконання п. 10.5. договору повернуто адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання. Вказані висновки, відповідачем зроблені на підстав правової позиції викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18.

Зважаючи на вказане відповідач вважає, що позивач не надав доказів погодження з відповідачем визначених в акті приймання-передачі послуг за Договором та рахунку на оплату послуг.

Окрім того, відповідач зазначає, що за результатами розгляду судової справи між клієнтом (Відповідач) та його боржником укладена мирова угода від 08 грудня 2023 і в подальшому боржник погасив суму, узгоджену з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000", що становила 14 980 євро та стверджує, що погашення боргу перед клієнтом (Відповідачем) є доказом надання належним чином Позивачем послуг за Договором. Однак, позивачем не надано суду доказів письмового узгодження з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000" суми боргу згідно мирової угоди в розмірі 14 980 євро.

В судовому засіданні 11 листопада 2024 року представник позивача підтримав позов. Представники відповідача в судове засідання не з`явився.

Заяви та клопотання у справі.

11 вересня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

25 вересня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії нотаріально завіреної копії Земельного суду Франкфурта-на-Майні від 17 лютого 2024 року та копії виписки з перекладом Акціонерного товариства "Кредобанк".

26 вересня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про покладення на відповідача судових витрат.

09 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

28 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли пояснення та клопотання про зменшення витрат на заявлену правничу допомогу.

07 листопада 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

08 листопада 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача.

11 листопада 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 01 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/718/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000" про стягнення в сумі 179 867 грн. 65 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 02 вересня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 16 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 16 вересня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 30 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 30 вересня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 14 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 14 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 28 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 28 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 11 листопада 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колт" (далі -Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000" (далі - Клієнт) укладено Договір № 19-05-2022 від 19 травня 2022 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, надати, а Клієнт прийняти та оплатити юридичні послуги, надані Виконавцем, пов`язані із представництвом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з німецької фірми Eurocycle GmbH, Eschborn (далі у тексті - Боржник) за Договором № 1 від 01 вересня 2014 року та Договором № 2 від 22 жовтня 2020 року укладеного між Клієнтом і Боржником та відсотки річних, які будуть, нараховані на основну суму боргу за Договором № 1 від 01 вересня 2014 року та Договором № 2 від 22 жовтня 2020 року. Попередня сума заборгованості становить 38 984,50 євро. Остаточна сума заборгованості буде визначена рішенням суду та/або виконавчим документом.

Відповідно до п. 2.1.1 договору виконавець має право на повну оплату наданих послуг за договором послуг.

Обов`язок клієнта оплатити послуги за договором встановлений також п. 2.4.2 договору.

Сторони п. 3.3 та п. 3.4 договору погодили, що Виконавець вільний у методах та способах виконання своїх зобов`язань за Договором і повинен використовувати всі передбачені законом способи захисту прав і законних інтересів Клієнта. Виконавець на власний розсуд може залучити до надання послуг третіх осіб без попереднього погодження із Клієнтом. Витрати по залученню третіх осіб Клієнт не несе.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання передачі наданих послуг, який готується виконавцем у 2 (двох) примірниках та надається Клієнту для погодження.

Відповідно до п. 4.2 договору клієнт протягом двох робочих днів з моменту отримання актів про надані послуги підписує їх та один із примірників повертає виконавцю.

Відповідно до п. 4.3 договору у разі виникнення зауважень щодо змісту та якості наданих послуг, Клієнт зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів із моменту отримання Актів, висловити виконавцю свої зауваження та погодити порядок усунення зазначених недоліків. У разі усунення Виконавцем недоліків, Клієнт підписує Акти у порядку встановленому п. 4.2 Договору.

У разі не підписання Актів у визначений п. 4.2 Договору строк та ненадання у цей строк обґрунтованої (мотивованої) письмової відмови від їх підписання, Акти вважаються такими, що погоджені Сторонами.

Також, сторони погодили п. 5.2 та п. 5.3 договору, що вартість послуг Виконавця за Договором складає 25% (двадцять п`ять відсотків) від отриманої суми коштів Клієнтом в рахунок погашення заборгованості Боржника (сплачених Боржником, третіми-сторонами тощо). Послуги Виконавця оплачуються Клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок Виконавця упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту надходження коштів в рахунок погашення заборгованості Боржника (сплачених Боржником, третіми сторонами тощо) перед Клієнтом визначеної п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 6.9 Договору сторони встановили, що у разі невиконання (несвоєчасного) виконання зобов`язань по оплаті послуг за договором, клієнт сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення включно до дня фактичного здійснення розрахунку.

З метою забезпечення представництва інтересів клієнта в Німеччині Товариство з обмеженою відповідальністю "Колт" уклало договір про надання юридичних послуг з адвокатським бюро Левинський від 13 липня 2022 року та здійснило оплату за цим договором відповідно до платіжної інструкції від 20 жовтня 2022 року.

На виконання договору та з метою стягнення заборгованості з боржника виконавцем направлені вимоги про погашення заборгованості за підписом представника Кузьмича С.О. від 09 червня 2022 року (дві вимоги на різні адреси боржника) та вимога про погашення боргу від 21 липня 2022 року за підписом представника Левінського Генадія.

У зв`язку з тим, що дані вимоги не були задоволені, в подальшому з метою стягнення заборгованості виконавцем подано позовну заяву про стягнення боргу від 24 жовтня 2022 року до Земельного суду Франкфурта-на-Майні - оригінальна назва - Landgericht Frankfurt am Main. Позивач також повідомило листом від 05 квітня 2023 року клієнта про розгляд його позовної заяви в Земельному суді Франкфурта-на-Майні.

В рамках здійснення судового розгляду боржник надав свою пропозицію від 08 грудня 2023 укласти мирову угоду.

За результатами розгляду судової справи між клієнтом та боржником укладена мирова угода, на виконання якої в подальшому боржник погасив суму, узгоджену з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000", що становила 14 980 євро.

Надалі виконання взятих на себе договірних зобов`язань відповідач направив цінним листом з описом Акт надання послуг № 1 від 21 березня 2024 року та рахунок на оплату № 1 від 21 березня 2024 року відповідачеві, однак останній не надав своєї відповіді, мотивованої відмови від підписання, не повернув підписаний акт та не оплатив послуги, у зв`язку з чим між сторонами виник даний спір.

Доказом належно виконаної роботи виконавцем є погашення заборгованості боржником перед Клієнтом та отримання 14 березня 2024 року останнім коштів від його боржника у сумі 14 980 євро, що еквівалентно 635 426 грн. 13 коп. та підтверджується випискою з банку Акціонерного товариства "Кредобанк" по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000".

Обов`язок оплати у відповідача відповідно до умов договору наступив 16 березня 2024 року.

Таким чином, погашення боргу перед клієнтом є доказом надання належним чином послуг за договором.

Станом на час звернення позивача з даним позовом, відповідач не погасив заборгованість у розмірі 158 856 грн. 53 коп.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з надання послуг на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору про надання послуг.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

В укладеному договорі сторони обумовили, що доказами надання юридичних послуг є акти здачі-прийняття робіт (послуг) відповідно до п. 4.1.-4.2. договору. А також передбачили наслідки необґрунтованого ухилення замовника від їх підписання.

Факт надання послуги при позивачем підтверджується наданими копіями, а саме: акту наданих послуг, рахунку на оплату, виписки по рахункам відповідача з Акціонерного товариства "Кредобанк", відповідь боржника про укладення мирової угоди від 08 лютого 2024 року, тощо.

Судом з`ясовано, що у порушення умов укладеного договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, повний розрахунок по оплаті вартості наданих послуг, в строк визначений п. 4.2. договору, відповідач не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 158 856 грн. 53 коп.

Доказів на підтвердження проведення повного розрахунку за отримані послуги як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 158 856 грн. 53 коп. за невиконання грошових зобов`язань по договору № 19-05-2022 від 19 травня 2022 року підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Щодо нарахованої позивачем відповідальності за невчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді 4 795 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1 601 грн. 59 коп. 3% річних та штрафних санкцій у вигляді 14 613 грн. 93 коп. пені, суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що позивачем вірно нараховано вказані суму.

На думку суду, встановлені обставини щодо прострочення відповідачем договірних зобов`язань з оплати за надані послуги, свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Оскільки прострочення відповідача по оплаті виконаних належним чином послуг має місце, тому позовні вимоги про стягнення 4 795 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1 601 грн. 59 коп. 3% річних та 14 613 грн. 93 коп. пені є підставними.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

При розрахунку суми відсотків, який буде здійснюватись органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, необхідно врахувати, що на момент прийняття рішення заборгованість відповідача за договором становить 158 856 грн. 56 коп.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Щодо аргументів відповідача, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що за результатами розгляду справи встановлено належне виконання позивачем передбачених договором обов`язків перед відповідачем.

Позивач виконав обов`язок щодо стягнення боргу з боржника відповідача так і направив для підпису акт прийому-передачі наданих послуг з рахунком на оплату. За результатами вказаних обставини, після стягнення боргу на користь відповідача, у останнього виник обов`язок здійснити оплату наданих послуг та умовами договору, про відповідач повідомлений.

Твердження відповідача про те, що позивач не належним чином виконав умови п. 4.2., 10.5. договору, суд оцінює критично зважаючи на таке.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що акт разом з рахунком належним чином направлений на офіційну адресу відповідача, що підтверджується цінним листом з описом вкладення та витягом з ЄДРПОУ щодо офіційної адреси відповідача.

Вказане поштове відправлення № 0503857370319, повернуто адресату (позивачу) із вказаною причиною повернення "за закінченням терміну зберігання".

Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (№/9901/87/18) вказала у постанові від 25 квітня 2018 року, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій.

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2021 року у справі № 910/1487/20 вказав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Також, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 910/5211/18 вказав, що повернення листів із відміткою "за закінченням терміну зберігання" чи "інші причини" є підтвердженням належності вручення стороні судових рішень.

Отже, вказані обставини свідчать про належне виконання позивачем умов договору.

Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що умовами договору передбачено повідомлення учасників правочину саме рекомендованим листом, зважаючи на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 затверджені Правила надання послуг поштового зв`язку.

Зазначений нормативний акт визначає порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулює відносини між ними.

Відповідно до п. 8 зазначених Правил, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю.

Рекомендоване поштове відправлення відрізняється від простого тим, що на його підтвердження пошта видасть чек, на якому буде вказано унікальний 13-значний номер. Цей ідентифікатор дає змогу дізнатися про місцезнаходження рекомендованого листа та факт його вручення на офіційному сайті Укрпошти протягом 6 місяців з дня відправки листа.

Поштове відправлення з оголошеною цінністю дає змогу описати документи, які містяться у такому листі (опис вкладення), подати їх у відкритому конверті та одержати підтвердження щодо його відправки (другий примірник опису з підписом працівника ВПЗ і відбитком календарного штемпеля повертається відправнику).

Отже, відправлення позивачем відповідачу акту надання послуг № 1 від 21 березня 2024 року та рахунку на оплату № 1 від 21 березня 2024 року цінним листом ніяким чином не порушує умови договору та право відповідача на отримання вказаного відправлення. Окрім того, суд зазначити, що відправлення цінним листом навпаки надає можливість чітко визначити зміст відправлення, оскільки до цінного листа долучається опис вкладення з підписом працівника ВПЗ.

Також, суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів письмового узгодження з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000" суми боргу згідно мирової угоди в розмірі 14 980 євро, оскільки даної умови договором не визначено.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача за позовом, тому, останній слід задоволити.

Також, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо нарахування 3% річних та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання починаючи з 18 липня 2024 року до повної її сплати за формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

Висновки суду.

Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог, зокрема про стягнення з відповідача 179 867 грн. 65 коп. (158 856 грн. 53 коп. основний борг,4 795 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1 601 грн. 59 коп. 3% річних та 14 613 грн. 93 коп. пені) заборгованості за надані послуги відповідно до договору № 19-05-2022 від 19 травня 2022 року.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., витрати на переклад та нотаріальне посвідчення документів у розмірі 7 080 грн. 00 коп. у зв`язку з задоволенням позову покладаються на відповідача та підлягають до стягнення на користь позивача.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 40 000 грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх фактичних обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копії: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2383; ордер на надання правничої допомоги ВІ 1233675 від 29 липня 2024 року виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 29-07-2024 від 26 липня 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 29 від 10 вересня 2024 року.

Судом встановлено, що відповідно до акту про прийняття-передачі наданих послуг від 10 вересня 2024 року виконавець надав клієнту професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі № 918/718/24 відповідно до договору про надання правової допомоги, а замовник прийняв надані послуги без зауважень на загальну суму 40 000 грн. 00 коп.

Таким чином, аналізуючи зміст поданих позивачем вищевказаних документів (ордер 1233675 від 29 липня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 10 вересня 2024 року), суд зазначає, що вказані докази в їх сукупності є належним та допустимими доказами, в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження переліку наданих адвокатом позивачу робіт та здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Вказані висновки суду, кореспондуються із правовою позицією викладеною у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду № 918/424/23 від 19 вересня 2023 року.

Таким чином суд констатує, що позивач надав докази про понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 40 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, 28 жовтня 2024 року відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Вказане клопотання аргументоване тим, що позивачем не надано договору про надання правової допомоги № 26-07-2024 від 26 липня 2024 року, за яким йому надається професійна правнича допомога АО "Колт" пов`язана із представництвом інтересів позивача щодо стягнення заборгованості із відповідача та вартість якої становить 40 000 грн. 00 коп. та не надано жодних інших документів на підтвердження складу і вартості правничої допомоги в заявленому розмірі. Окрім того, на переконання відповідача витрати в сумі 40 000 грн. 00 коп. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Суд відзначає, що виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Твердження відповідача про відсутність договору про надання правничої допомоги відхиляє, як такі обставини, що не є вирішальними при визначенні обґрунтованості заявлених витрат. Судом встановлено факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн. 00 коп.

Щодо обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмету спору та їх завищення щодо іншої сторони спору суд відзначає, що судові витрати для позивача по суті зводились до підготовки позову на позову та подальшою участю в судових засіданнях стосовно підтримки позиції, яка була викладена у позові.

Також суд зауважує, що відповідач приймав участь у судових засіданнях.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмета спору та ціни позову; важливості та значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 15 000 грн. 00 коп. компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат суд покладає на позивача.

Окрім того, суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи докази понесення судових витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За таких обставин, надаючи оцінку заявлених до стягнення витрат позивача на оплату послуг адвоката у справі, суд зробив висновок про часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000" (35853, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Бадівка, вул. Ватутіна, буд. 2а, код ЄДРПОУ 31729738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колт" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавели, буд. 4, корпус 5, оф. 424, код ЄДРПОУ 39419388) заборгованість у розмірі 158 856 (сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 53 коп., 4 795 (чотири тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1 601 (одна тисяча шістсот один) грн. 59 коп. 3% річних, 14 613 (чотирнадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 93 коп. пені, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. судового збору, 7 080 (сім тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат на переклад та нотаріальне посвідчення документів та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Нараховувати на суму заборгованості 158 856 (сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 53 коп. (або її непогашену частину) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000" (35853, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Бадівка, вул. Ватутіна, буд. 2а, код ЄДРПОУ 31729738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колт" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавели, буд. 4, корпус 5, оф. 424, код ЄДРПОУ 39419388) 3% річних за кожен день прострочення перерахування грошових коштів протягом періоду з 18 липня 2024 року до моменту виконання судового рішення в частині повної сплати грошових коштів у сумі 158 856 грн. 53 коп. Нарахування здійснювати за формулою: С х 4.99 х Д : 365 : 100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

4. Нараховувати на суму заборгованості 158 856 (сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 53 коп. (або її непогашену частину) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-3000" (35853, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Бадівка, вул. Ватутіна, буд. 2а, код ЄДРПОУ 31729738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колт" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавели, буд. 4, корпус 5, оф. 424, код ЄДРПОУ 39419388) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення перерахування грошових коштів протягом періоду з 18 липня 2024 року до моменту виконання судового рішення в частині повної сплати грошових коштів у сумі 158 856 грн. 53 коп. Нарахування здійснювати за формулою: Пеня = С х 2ОСД х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

5. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.