Рішення

від 11.11.2024 по справі 918/842/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2024 р. м. РівнеСправа № 918/842/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача Зарічненської селищної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держагеокадастру у Рівненській області

про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності за державою.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 (в залі суду);

Від прокуратури: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

16 вересня 2024 року заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Зарічненської селищної ради (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держагеокадастру у Рівненській області (далі - третя особа) про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності за державою.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, площею 90,8519 га, яка розташована у межах прикордонної смуги на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області) відноситься до земель оборони. Прокуратура зазначає, що оскільки вказана вище земельна ділянка продовжує перебувати у комунальній власності Зарічненської селищної ради, чим порушує право держави на володіння, розпорядження та використання даної земельної ділянки за призначенням.

Зважаючи на викладені вище обставини, прокуратура просить суд скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Зарічненською селищною радою, з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.

Окрім того, суд зазначає, що позивач подав до суду пояснення по суті спору, відповідно до яких останній позовні вимоги підтримує.

Відповідач у свою чергу не скористався наданим йому законом правами подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.

В судовому засіданні 11 листопада 2024 року представник позивача підтримав позов. Решта учасників процесу в судове засідання не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

21 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

28 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суд від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 17 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/842/24 за позовом заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача Зарічненської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держагеокадастру у Рівненській області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності за державою, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 11 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 03 жовтня 2024 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали Господарського суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року у справі № 918/842/24 та в резолютивній частині ухвали Господарського суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року у справі № 918/842/24 пункт 3 резолютивної частини викладено в наступній редакції: "3. Призначити підготовче судове засідання на "14" жовтня 2024 р. об 13:00 год.".

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 14 жовтня 2024 року відкладено підготовче засідання на 28 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 28 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/842/24 за позовом заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача Зарічненської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держагеокадастру у Рівненській області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності за державою та призначено розгляд справи № 918/842/24 до судового розгляду по суті на 11 листопада 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21 лютого 2019 року № 59 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" прийнято рішення щодо проведення у 2019 році інвентаризації на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

До вказаного наказу у подальшому внесено зміни наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13 травня 2019 року № 129 "Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності", зокрема пункт 1 викладено у наступній редакції: "1. Провестиу 2019 році захід з інвентаризації земель державної власності, а саме: інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об`єднаних територіальних громад (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій) згідно з додатком 1"; інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території областей України (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) згідно з додатком 2.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області розроблена спеціалістами Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" розроблена на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21 лютого 2019 року № 59 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності"; наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13 травня 2019 року № 129 "Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності"; договору на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, укладеного між Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" від 21 лютого 2019 року № 12-Г та додаткової угоди від 13 травня 2019 року № 1, технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області та складання за їх результатами технічної документації із землеустрою.

На підставі зазначених розпорядчих документів розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області).

Вказана документація із землеустрою у встановленому порядку погоджена відділом у Зарічненському району Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, що підтверджується відповідним висновком від 22 серпня 2019 року № 32-17-0 24- 684/168-19; висновком Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення від 23 серпня 2019 року № 233 та висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 28 серпня 2019 року № 11.12-286.

Окрім того, на підставі погодженої документації із землеустрою, 28 серпня 2019 року в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, площею 90,8519 га, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель,які не надані у власність або користування громадянам чи юридичнимособам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується витягом номер НВ-5606529712019 від 28 серпня 2019 року.

Згідно робочого інвентаризаційного плану земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області), що міститься у зазначеній документації із землеустрою, земельна ділянка площею 90,8519 га, щодо якої проводилась інвентаризація належить до земель державної власності не наданих у користуваннячи у власність.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 29 серпня 2019 року № 2040 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області, в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, площею 90,8519 га.

Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ № 17-17-ОТГ від 08 грудня 2020 року "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (далі - Наказ), яким Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селижної ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7108,8425 га, які розташовані на території Зарічненської селищної ради та колишніх Борівської, Вичівської, Дібрівської, Кухітсько-Вільської, Морочненської, Неньковицької, Новорічицької, Перекальської, Річицької та Серницької сільських рад Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Вараський район Рівненської області), згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. У пункті 3 Наказу зазначено, що Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради необхідно зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення у порядку, встановленому законом, що фактично передбачено Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Пунктом 2 Акту приймання-передачі визначено, що він є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Зарічненської територіальної громади в особі Зарічненської селищної ради на зазначені у додатку земельні ділянки до переліку яких незаконно включено земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124 (пункт 292 додатку до Акту приймання-передачі).

У подальшому, 03 листопада 2022 року на підставі зазначеного вище Наказу та заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої головою Зарічненської селищної територіальної громади ОСОБА_2 , прийняту 31 жовтня 2022 року за реєстраційним номером 52915254, державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124 за Зарічненською селищною радою Вараського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04385632). Рішення про державну реєстрацію від 03 листопада 2022 року № 65351799.

Надалі прокуратурою встановлено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель оборони, оскільки знаходиться в межах прикордонної смуги та, в силу законодавчих обмежень, може перебувати лише у державній власності.

Вказані обставини підтверджуються викопіюванням з програмного модуля Державного земельного кадастру, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, розташована на місцевості на відстані не більше 2 кілометрів від лінії державного кордону з республікою білорусь, який проходить по річці Припять.

Рівненською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 16 квітня 2024 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, площею 90,8519 га, яка розташована у межах прикордонної смуги на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області) та відноситься до земель оборони, продовжує перебувати у комунальній власності Зарічненської селищної ради, чим порушується право держави на володіння, розпорядженнята використання даної земельної ділянки за призначенням.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року зі справи № 806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у відновленні державою прав володільця на земельну ділянку, що належить до земель оборони.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Рівненську обласну (військову) адміністрацію.

У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

Згідно ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин, заступник керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону правомірно визначив Рівненську обласну військову (державна) адміністрацію уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі (позивачем у цій справі).

Щодо випадків, коли прокурор має право представляти державу, то перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Рівненською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист № 30.55/02-1440ВИХ-24 від 16 квітня 2024 року, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.

На відповідний лист Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Рівненська обласна військова (державна) адміністрація листом № вих4793/0/01-72/24 від 08 травня 2024 року зазначила про те, що їй не було відомо про факт передання у комунальну власність вказаної земельної ділянки, а також зазначено, що згідно з інформацією Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації земельні ділянки, зазначені в запиті прокурора, серед яких земельна ділянка 90,8519 га з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, не відведені в постійне користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України, а тому їх цільове призначення та вони відносяться до земель комунальної власності.

Відтак, прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. ст. 20, 21 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі незаконного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

За абз. 2 ч.3 ст. 77 Земельного кодексу України, у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

У відповідності до ч.1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, площею 90,8519 га, яка розташована у межах прикордонної смуги на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області) та відноситься до земель оборони, перебуває у комунальній власності Зарічненської селищної ради.

Даний ситуація створена, у зв`язку з прийняттям ГУ Держгеокадастру у Рівненській області наказу №17-17-ОТГ від 08 грудня 2020 року "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

Так, даним Наказом Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради передано у комунальну власність ряд земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у т.ч. і спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124 (державна реєстрація прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 31 жовтня 2022 року державним реєстратором Святчук К.Ю.).

Проте, як вбачається з викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру, з якого, земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, розташована на місцевості на відстані не більше 2 кілометрів від лінії державного кордону з республікою білорусь, який проходить по річці Прип`ять, відтак знаходиться у прикордонній смузі, належить до земель оборони і в силу закону може перебувати виключно в державній власності.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, площею 90,8519 га незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Зарічненською селищною радою.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (ч.1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Даний спір має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 23 січня 2019 року у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року по справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначила, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право (п.п. 122-123).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.

У зв`язку з цим, враховуючи положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для забезпечення державі дійсної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, прокурор звертається до суду з даним позовом з ефективним способом захисту порушеного права, а саме: скасування державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки площею 90,8519 га з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2022 року № 65351799, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.

Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 00 коп., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельнуділянку площею 90,8519 га з кадастровим номером 5622283600:03:000:0124, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою (код ЄДРПОУ 04385632) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2022 року № 65351799, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.

3. Стягнути з Зарічненської селищної ради (код ЄДРПОУ 04385632, Рівненська обл., Вараський р-н, селище міського типу Зарічне, вул. Центральна, будинок 40) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, рахунок UА238201720343120001000082783) сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.