Ухвала

від 20.11.2024 по справі 918/1059/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" листопада 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1059/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне про забезпечення позову до пред`явлення позову

Заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне

інші особи, які можуть отримати статус учасника справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія"

Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне звернулося із заявою від 18.11.2024 про забезпечення позову до пред`явлення позову, у якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішенні Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 жовтня 2024 року № 63/160-р/к по справі № 63/2-01-75-2023 на час розгляду цієї справи господарським судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 заяві присвоєно єдиний унікальний номер 918/1059/24 та передано для розгляду судді Бережнюк В.В.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне мотивована наступним.

Предметом майбутнього позову буде визнання недійсним рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне (майбутнього позивача) та поширення недостовірної інформації.

06 листопада 2024 року через відкриті джерела у мережі інтернет, заявнику стало відомо, що по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне (ЄДРПОУ 43213797), адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, прийняла рішення від 31.10.2024 року про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, на веб-сторінці Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України наявна стаття, яка опублікована 31 жовтня 2024 року о 14 годині 49 хв. під назвою Західне МТВ викрило змову товариств під час їх участі у конкурсі на організацію з будівництва житла. У зазначеній статті вказується, що Адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила наявність змови між ТОВ «Вербуд Рівне» та ТОВ «Логістиксоюз технологія» під час їх підготовки та участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці у м. Рівне. Відділення встановило, що ТОВ «Вербуд Рівне» та ТОВ «Логістиксоюз технологія» під час підготовки та участі у конкурсі, всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», узгоджували свої дії. У зв`язку виявленими фактами, 31 жовтня 2024 року адміністративна колегія Західного МТВ визнала дії ТОВ «Вербуд Рівне» та ТОВ «Логістиксоюз технологія`порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів конкурсу. За вчинене порушення на ТОВ «Вербуд Рівне» та на ТОВ «Логістиксоюз технологія» накладено штраф у розмірі 68 000 гривень (на кожного). Нагадаємо, що згідно з Законом України «Про публічні закупівлі», підставою для відмови в участі у процедурі закупівлі є той факт, що суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів. З відповідними Зведеними відомостями щодо спотворення результатів торгів можна ознайомитися на сайті АМКУ.

На переконання заявника, викладені та встановлені факти Західним міжобласним територіальним відділення Антимонопольного комітету України не відповідають дійсності, є надуманими та безпідставними, в основі яких (на думку посадових осіб ТОВ Вербуд-Рівне) покладено недостовірні покази (свідчення, пояснення) посадових осіб ТОВ «Логістиксоюз технологія». Виклад інформації в рішенні від 31 жовтня 2024 року №63/160-р/к по справі № 63/2-01-75-2023, дає підстави для органів досудового розслідування відкривати кримінальні провадження та проводити певні процесуальні дії (вилучення земельної ділянки, накладення арешту на земельну ділянку, накладання арешту на рахунки товариства, вилучення ряду документацій, тощо). Крім того опублікована на веб-сторінці Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стаття, під назвою Західне МТВ викрило змову товариств під час їх участі у конкурсі на організацію з будівництва житла та виклад інформації в рішенні від 31 жовтня 2024 року № 63/160-р/к по справі № 63/2-01-75-2023 здійснено у стверджувально-обвинувальній формі, що вже призвело до численних звернень від представників різноманітних ЗМІ, щодо надання інформації, роз`яснень які описані в матеріалах вище. Вказане призводить до зниження ділової репутації ТОВ Вербуд-Рівне, відмови певних контрагентів від співпраці, що призводить до зменшення об`ємів господарської діяльності ТОВ Вербуд-Рівне, як наслідок зменшення дохідності.

Згідно п.4 ч.1 ст. 139 ГПК України, захід забезпечення позову, який заявник просить застосувати на думку ТОВ ВербудРівне є зупинення виконання рішенні Західного міжобласного

територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 жовтня 2024 року №63/160-р/к по справі № 63/2-01-75-2023 на час розгляду цієї справи господарським судом. Вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист, та/або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Так зупинення Рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 жовтня 2024 року № 63/160-р/к по справі № 63/2-01-75-2023 буде співмірними із заявленими позивачем вимогами зупиниться 2-місячний строк для сплати штрафу в розмірі 68 000,00 гривень, зупинене рішення не буде підставною для органів досудового розслідування відкривати кримінальні провадження, ТОВ Вербуд-Рівне, буде мати змогу належно підготувати позовну заяву, не відволікаючись на численні звернення представників ЗМІ, пояснень для контрагентів, та витрачання своїх ресурсів по відновленню своєї ділової репутації.

Розглянувши заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Отже, такою інформацією володіють безпосередньо самі суб`єкти господарювання (учасники), які були (не були) притягнуті до відповідальності.

З метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі АМКУ у розділі "Діяльність у сфері державних/публічних закупівель" містяться зведені відомості про рішення органів АМКУ щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону), які стосувались спотворення результатів торгів (тендерів). Після спливання трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб`єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМКУ.

Суд вважає за необхідне зазначити, що задоволення вимоги ТОВ Вербуд-Рівне зупинити виконання рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 жовтня 2024 року № 63/160-р/к по справі № 63/2-01-75-2023, яке стосується визнання порушення заявником законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, на час розгляду цієї справи господарським судом, фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків АМКУ, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення Товариством антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване рішення АМКУ до прийняття судового рішення є чинним.

Слід зазначити, що позивач не може бути позбавлений права на участь у закупівлях через прийняття спірного рішення та розміщення інформації про нього у зведених відомостях про рішення органів АМКУ на веб-порталі Антимонопольного комітету України, з огляду на приписи ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Незалежно від положень частини 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону).

Вказана норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 910/13451/20.

При цьому, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення АМК за заявою, поданою суду відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатись як підстава для забезпечення позову в порядку приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, між тим за приписами ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19.

Позивач не позбавлений права самостійно звернутись до АМКУ з вимогою внести дані стосовно зупинення дії спірного рішення до зведених відомостей у разі відкриття провадження у справі щодо визнання такого рішення недійсним.

Позивач не навів обставин, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.

До того ж, задоволення заяви ТОВ Вербуд-Рівне жодним чином не впливає на виконання рішення суду, оскільки у разі задоволення позовних вимог рішення Комітету неможливо буде виконати.

У разі задоволення позовних вимог захист порушених прав позивача буде забезпечено у повному обсязі, оскільки автоматично відновить його порушене право.

Поданими заявником доказами не підтверджено та необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, звертаючись до суду із цією заявою, заявник не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких він просить.

Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення Позивач не позбавлений в будь-який час повторно заявити про необхідність забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника.

На підставі статей 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Вербуд-Рівне про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 20.11.2024 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Бережнюк В.В.