Рішення

від 13.11.2024 по справі 921/549/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2024 року м. ТернопільСправа № 921/549/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Підгороднянської сільської ради

про стягнення 32 272,97 грн заборгованості, в тому числі 20 861, 97 грн основна заборгованість, 2 956,36 грн пеня, 1 497,84 грн - 3% річних, 6 956,80 грн - інфляційні витрати.

за участі представників сторін:

позивача: Ягольник А.П. - адвокат (в режимі відеоконференції).

відповідача: Микитюк І.С.

Суть справи:

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Підгороднянської сільської ради про стягнення 32 272,97 грн заборгованості.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної сплати коштів за постачання природного газу, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов №03-06/1640 від 22.10.2024. Зазначає, що твердження позивача про постачання йому з 29.10.2021 по 24.11.2021 та з 03.12.2022 по 05.12.2022 природного газу на загальну суму 20861,97 грн не відповідає дійсності, оскільки відповідачем 10.11.2021 було укладено договір постачання природного газу №18-1121/21-БО-Т з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Відтак у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за постачання природного газу за вказані періоди. Окрім того, за твердженням Підгороднянської сільської ради, станом на 01.08.2021 договірні відносини із постачальником "останньої надії" (позивачем) припинилися.

Позивач у відповіді на відзив №б/н (вх. №8375) від 01.11.2024 заперечив доводи відповідача, зазначивши, що наявність укладеного договору №18-1121/21-БО-Т від 10.11.2021 не підтверджує факту постачання природного газу сільській раді саме ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та споживання ним природного газу за період з 29.10.2021 по 24.11.2021 та з 03.12.2022 по 05.12.2022 підтверджується листом Оператора ГТС від 27.03.2024 №ТОВВИХ-24-4736, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від Оператора ГРМ.

Крім того, у відзиві відповідач просить суд залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що результати розгляду справи можуть вплинути на його права та/або обов`язки щодо сторін спору, адже розрахунки за поставлений природний газ у зазначені у позові періоди проводились відповідачем саме з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

Однак, на думку суду, відповідач не обґрунтував яким чином судове рішення може вплинути на права та обов`язки ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо позивача чи відповідача та які вимоги можуть виникнути у сторін до вказаною юридичної особи.

Адже згідно положення статті 50 Господарського процесуального кодексу України, залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, необхідне у випадку коли рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Для з`ясування питання хто був постачальником природного газу немає необхідності залучати вказану юридичну особі в якості третьої особи.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для залучення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та у задоволенні клопотання відповідача з даного приводу відмовляє.

Справа в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу розглядалась відповідно до ст.ст.197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

ТОВ ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 провадить діяльність із газопостачання на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Компанія у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу відповідачу іншими господарюючими суб`єктами, спожиті ним в період з 29.10.2021 по 24.11.2021 та з 3.12.2022 по 05.12.2022 об`єми природного газу автоматично включені до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і відповідно використаний природний газ віднесено до об`ємів, поставлених останнім.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС ).

В силу положень пункту 5 глави 1 розділу І цього Кодексу інформаційною платформою є електронна платформа у вигляді вебдодатка в мережі Інтернет, функціонування та керування котрою забезпечується оператором газотранспортної системи. Вона використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС) .

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого ним газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивачем надано лист оператора ГТС від 27.03.2024 №ТОВВИХ-24-4736 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000E0T5H00V; відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Згідно з п. 2.1 цього Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).

За умовами викладеними у п.4.4 цього правочину Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпунктом 1 пункту 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

У пункті 11.1. правочину передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою постачальника .

Позивач стверджує, що ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договірних умов. Зокрема, з 29.10.2021 по 24.11.2021 та з 03.12.2022 по 05.12.2022 він поставив відповідачу природний газ в загальному об`ємі 1,06439 тис. куб. м. на загальну суму 20 861,97 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу та рахунками на оплату:

- Акт №15913, рахунок №26824 за жовтень 2021 року на суму 1915,20 грн;

- Акт №21861, коригуючий Акт №27574, рахунок №34600 за листопад 2021 року на суму 15 168,22 грн:

- Акт №17252, рахунок №1175 за період з 03.12.2022 по 05.12.2022 на суму 3 778,55 грн.

Однак, відповідні рахунки постачальника на оплату поставленого природного газу за вище вказані періоди його контрагент не сплатив. Таким чином, сума заборгованості за спожитий природний газ становить 20 861,97 грн.

Отже, відповідач вимоги Товариства не виконав, заборгованість не сплатив, з огляду на що даний спір переданий на вирішення до суду.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд констатує, що в силу законодавчих приписів Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 714 ЦК України обумовлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Із закріпленого у ч.1 ст.530 ЦК України правила слідує, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України забороняють односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501. Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача, Підгороднянська сільська рада, зазначено ЕІС- код - 56XS0000E0T5H00V. У листі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 27.03.2024 №ТОВВИХ-24-4736 щодо нього зазначено, що використаний сільською радою природний газ внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за періоди з 01.10.2021 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 30.09.2023.

Незважаючи на це, рахунок виставлений позивачем рахунок за цей розрахунковий період Споживач не оплатив.

В той же час, в матеріалах справи наявні докази включення спожитих об`ємів природного газу, саме до Реєстру споживачів позивача. Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований відповідачем.

Здійснивши фактичне споживання газу за спірні періоди відповідач, з урахуванням даних названої платформи, визнав дію договору з позивачем у цей проміжок часу.

Разом з тим, виставлені позивачем рахунки на оплату Споживач не оплатив, а надіслані йому Акти приймання-передачі природного газу не підписав. Факт відправлення на адресу відповідача зазначеного рахунку підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих відправлень "Рекомендований лист" та фіскальними чеками.

В той же час, Підгороднянська сільська рада в наданому відзиві стверджує, що за жовтень 2021 року оператором ГРМ підтвердилась відсутність фактичного споживання природного газу, а в листопаді 2021 року та грудні 2022 року постачання газу відповідачу здійснював інший постачальник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на підставі договору постачання природного газу №18-1121/21-БО-Т від 10.11.2021.

Як вбачається з умов договору постачання природного газу №18-1121/21-БО-Т від 10.11.2021, постачальник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передає споживачу замовлений обсяг природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 (включно) в кількості 10,3 тис. куб. метрів, в тому числі в листопаді 2021 року 1,2 тис. куб. метрів та грудні 2021 року 1,2 тис. куб. метрів. Всього ціна газу за 1000 куб. метрів з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, становить 16 554,00 грн.

Як стверджує відповідач, на виконання умов договору постачання природного газу №18-1121/21-БО-Т від 10.11.2021 та на підставі Акту №1 від 30.11.2021 та рахунку - фактури №18-1121/21 БО-Т від 22.12.2022 Підгороднянською сільською радою оплачено замовлений та використаний газ за листопад 2021 року обсягом 0,21513 тис.куб.м. на суму 3561,27 та за грудень 2022 року обсягом 1,2 тис. куб. метрів на суму 19864,67 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №237 від 21.12.2021 та №631 від 22.12.2022.

Водночас, суду не надані докази включення об`єктів споживання відповідача до Реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" саме у спірний період. Натомість в матеріалах справи наявні докази їх включення в означений період саме до Реєстру споживачів позивача. Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований відповідачем.

При цьому суд враховує, що в силу законодавчих положень у спірних правовідносинах ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не вправі було самостійно включати споживача до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ним договір з власної ініціативи чи з ініціативи відповідача. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних" систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого органом місцевого самоврядування у спірний період автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених саме позивачем.

Статтею 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

З огляду на викладене, враховуючи умови Типового договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20861,97 грн обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як уже зазначалось вище, згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період 01.12.2021 по 31.07.2024 нараховані 2956,36 грн пеня, три відсотки річних в сумі 1497,84 грн, та 6956,80 грн інфляційних втрат.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи дату виникнення боргу (враховуючи, що 01.01.2022 є неробочим днем), період його існування та розмір, провівши відповідний перерахунок, суд вважає правомірно заявленими у розмірі 2933,93 грн пені, 1494,11 грн 3% річних, 6956,77 грн інфляційних втрат. В решті позову в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підгороднянської сільської ради (вул. Бережанська, будинок 70, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751, код ЄДРПОУ 14029197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у сумі 20 861 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 97 коп., пеню в сумі 2 933 (дві тисячі дев`ятсот тридцять три) грн. 93 коп., три проценти річних у сумі 1 494 (одну тисячу чотириста дев`яносто чотири) грн. 11 коп., інфляційні втрати у сумі 6 956 (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 77 коп. та 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 43 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 20.11.2024.

Суддя О.В. Руденко