Вирок

від 19.11.2024 по справі 629/6130/24

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кримінальне провадження №629/6130/24

Номер провадження 1-кп/629/316/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження №12024221110001002 від 05.09.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Різдвянка Лозівського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, працюючого на посаді водія автотранспортних засобів Лозівського району електричних мереж АТ «Харківобленерго», пенсіонера, одруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, -

в с т а н о в и в

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об?єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одуальной безаватно у планість за ельно ділянки і земель державної аня особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб?єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов?язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою

щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об?єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об?єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Однак, в порушення вищевказаних норм діючого законодавства, ОСОБА_4 , в квітні 2024 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилося можливим, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно для себе розуміючи, що ним не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки в охоронній зоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, самовільно зайняв частину сформованої земельної ділянки з к.н.: 6323987000:01:000:0455, площею 0,2014 га, яка перебуває в комунальній власності Лозівської міської територіальної громади Харківської області та розташована у прибережно-захисній смузі водного об?єкту - каналу Дніпро-Донбас, розташованого поблизу с. Тихопілля Лозівського району Харківської області, на території Садівського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади Харківської області, здійснивши на вказаній земельній ділянці посів сільськогосподарської культури - соняшника, що потребує певного обробітку землі (оранка, дискування, чизельний обробіток, культивація тощо), чим заподіяв майнову шкоду Лозівській міській територіальній громаді Харківської області в сумі 1866 гривень 94 копійки.

Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв кримінальне правопорушення при зазначених обставинах. Щиросердно розкаюється у скоєному ним злочині.

Представник потерпілого у судове засідання не зявилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказала, що не має претензій матеріального та морального характеру.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу, матеріалів, що підтверджують місцезнаходження речових доказів, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

Суд вважає обґрунтованою таку кваліфікацію дій обвинуваченого та такою, що знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 скоїв нетяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Різдвянка Лозівського району Харківської області, громадянин України, із середньою освітою, працюючий на посаді водія автотранспортних засобів Лозівського району електричних мереж АТ «Харківобленерго», пенсіонер, одружений,

зареєстрований та фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, на обліку у лікаря -психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на військовому обліку не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Згідно досудової доповіді Лозівського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 15.11.2024 року, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення є середній, ризик небезпеки для суспільства середній, ризик шкоди життю і здоров`ю - низький.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України і приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства та таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.ст. 69, 69-1 КК України у суду немає.

Відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.

Викривачі у справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлений, матеріальна шкода обвинуваченим відшкодована повністю відшкодована на стадії досудового розслідування.

По справі судові витрати відсутні.

У справі відсутні речові докази.

Керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.

Викривачі відсутні.

Цивільний позов відсутній.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Згідно ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1