Рішення

від 18.11.2024 по справі 375/1687/23

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/1687/23

Провадження №2/375/105/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Штифорук О.В., за участю секретаря судового засідання Юрченко Л.А., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду смт Рокитне, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі свого представника ОСОБА_2 , звернулася до суду із зазначеним позовом. Обгурнтувавши його наступним, що 18.04.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку, відповідно до якого у приватну власність ОСОБА_1 перейшов житловий будинок, дерев`яний, обкладений цеглою, 1968 року забудови, який має в цілому 33,0 кв. м. житлової площі та 65,5 кв.м. загальної площі, розташований у АДРЕСА_1 . Станом на дату укладання договору земельна ділянка, на якій розташовано будинок, не була приватизована. Згодом, 16.09.2008 року ОСОБА_3 , як попередній власник будинку, отримав державний акт на право власності на земельну діялнку серії ЯЖ № 875708. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, питання щодо переходу права власності на земельну ділянку так і не були вирішені. Позивач більше десяти років є власницею житлового будинку, доглядає та утримує в порядку земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок.

Просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку розташовану у АДРЕСА_1 .

Представник позивача просить суд розглядати справу без участі позивача та його представника, позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений, засобами електронного зв`язку подано до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі, щодо задоволення позову не заперечує та розглянути справу у відсутності їх представника за наявними матеріалами справи.

На виконання ухвали суду від 25.03.2024 року державним нотаріусом Рокитнянської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калітенко Л.Б. надіслано до суду копію спадкової справи № 281/2019 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Подана відповідачем заява про відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог та визнання позовних вимог враховується судом при прийнятті рішення.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 18.04.2008 року зареєстрованого у реєстрі № 2418 ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар житловий будинок, дерев`яний, обкладений цеглою, 1968 року забудови, який має в цілому 33,0 кв. м. житлової площі та 65,5 кв.м. загальної площі, розташований у АДРЕСА_1 .

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18685794 від 30.04.2008 року всткновлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок розташований у АДРЕСА_1 .

16.09.2009 року на ім`я ОСОБА_3 виготовлено та зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 875708 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223780501:01:004:0008, площею 0,2248 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2023 номер № НВ-3201095132023, земельна ділянка з кадастровим номером 3223780501:01:004:0008, площею 0,2248 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 25.03.2023 року.

З спадкової справи № 281/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що оспорювана земельна ділянка спадкоємцями не успадковувалась.

Наразі неможливо у позасудовому порядку переоформити і передати у власність позивачу (обдарованому) ділянку землі, на якій розташований будинок подарований йому ОСОБА_3 , що у свою чергу і стало підставою для звернення останньої до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку.

Згідност. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 377 ЦК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) , до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до частини першоїстатті 120 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертійстатті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Відповідно достатті 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положеньстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК Українисаме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18).

Суд доходить висновку , що фактично позивач набув право власності на земельну ділянку, на якій розташовано належний йому житловий будинок та яка необхідна для його обслуговування.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, суд виснує, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положеньстатті 120 ЗК Україниу поєднанні з положеннямистатті 125 ЗК Україниу редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від них.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2000 у справі 689/26/17 вказала на те, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки ( закріпленому у цивільному та земельному законодавстві ) та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства .

При цьому при застосуванні положеньстатті 120 ЗК Україниу поєднанні з нормоюстатті 125 ЗК Українислід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

За наведених обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, який належить позивачу на праві власності з 2008 року.

Керуючисьст. 120 ЗК України,ст. 377 ЦК України, ст. ст.258-259,263-265,268,273,274-279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доРокитнянської селищноїради провизнання прававласності наземельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223780501:01:004:0008, площею 0,2248 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 18 листопада 2024 року.

Головуюча суддя Оксана ШТИФОРУК