Рішення

від 14.11.2024 по справі 530/1197/23

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Справа № 530/1197/23

Номер провадження 2/530/50/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024

м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Ситник О.В.,за участю: секретаря судового засідання Стрілець Л.Г., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Акрітова К.К., представника відповідача Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» адвоката Школьного В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Зіньків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» про усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом повернення земельної ділянки, -

встановив :

16.08.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області із позовом до Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» про усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом повернення земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 просила суд: зобов`язати Приватне підприємство«Картопля Полтавщини» код (ЄДРПОУ 34463453) усунути перешкоди ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у володінні та користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером: 5321381000:00:017:0045, шляхом негайного повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) земельної ділянки з кадастровим номером 5321381000:00:017:0045; скасувати державну реєстрацію іншого речового права та припинити інше речове право, а саме: право оренди земельної ділянки, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5321381000:00:017:0045 (номер запису про інше речове право 14420038), за Приватним підприємство«Картопля Полтавщини» код (ЄДРПОУ 34463453) як орендарем. Призначити по справі судову почеркознавчу експертизу щодо вирішення питання належності підпису ОСОБА_1 на договорі оренди землі від 31 жовтня 2014 року відносно земельної ділянки з кадастровим номером: 5321381000:00:017:0045; стягнути всі судові витрати з Відповідача на користь Позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки кадастровий номер якої 5321381000:00:017:0045, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯМ №191246. У жовтні 2014 року до Позивача звернулись представники ПП «КартопляПолтавщини» зпропозицією укластидоговір прооренду належноїПозивачу земельноїділянки терміномщонайменше 7років,на щоПозивач категоричновідмовилася.Натомість представникиВідповідача запропонувалиПозивачу альтернативнийваріант засівати наналежній Позивачуземельній ділянціс/гкультури безукладення договоруоренди завласних можливостейВідповідача зподальшою реалізацієювирощеної с/гпродукції тасплати Позивачучастки вартостівирощеної с/гпродукції на щоПозивач погодилась. В подальшому Позивач вирішила самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, проте як стало їй відомо, вище зазначена земельна ділянка обтяжена договором оренди землі з ПП «Картопля Полтавщини». 31 жовтня 2014 року відповідно до договору оренди землі встановлено право оренди земельної ділянки на 13 років відносно земельної ділянки кадастровий номер якої 5321381000:00:017:0045, дата державної реєстрації права оренди - 25 квітня 2016 року. Однак, Позивач будь-яких договорів з Відповідачем з приводу оренди земельної ділянки не укладала, не підписувала та довіреностей на вчинення дій пов`язаних з зазначеною земельною ділянкою Позивач не давала та не підписувала.

Вище викладене стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою від 17.08.2023 у справі відкрите загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

21.09.2023 до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позову посилаючись на те, що позивач дійсно добровільно надала в оренду належну їй земельну ділянку, підписала спірний договір, в період дії спірного договору отримувала орендну плату в готівковій та безготівковій формі, що підтверджується долученими до відзиву відомостями на виплату коштів в рахунок орендної плати та копіями платіжних інструкцій, позивач у 2021 році особисто надала відповідачеві довідку з реквізитами для того щоб плату їй перераховували на особистий рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк», позивачка до цього часу жодного разу не заявляла претензій до ПП «Картопля Полтавщини» з приводу неправильного, неправомірного, помилкового передання їй коштів в рахунок орендної плати, а навпаки отримувала їх у підприємства, також передала ПП «Картопля Полтавщини» копію свого паспорту та ідентифікаційного коду, копію державного акту на право власності на належну їй земельну ділянку. З цих причин, відповідач вважає, що такий договір не можна вважати неукладеним лише з тих підстав, що він за переконанням ОСОБА_1 не був нею підписаний, відтак вимоги про усунення перешкод у користуванні належним майном, шляхом повернення земельних ділянок не можуть бути задоволені.

Ухвалою від 08.12.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» про усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом повернення земельної ділянки призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне запитання: - чи виконано рукописний текст - підпис у графі «Орендодавець» Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер якої 5321381000:00:017:0045 від 31.10.2014 р. ОСОБА_1 ? Проведення даної експертизи доручено експертам Полтавського науково- дослідного експертно криміналістичного центру МВС України, розташованого за адресою м. Полтава, провулок Рибальський, 8. Провадження в справі зупинено на час виконання експертизи.

11.04.2024 до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов, висновок експерта в якому експерт зазначив, що підпис, у вигляді рукописного напису «Сулим», що у графі «Орендодавець» Договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 року, кадастровий номер якої 5321381000:00:017:0045, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою собою.

01.08.2024 до Зіньківського районного суду Полтавської області від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про зміну предмету позову, позовні вимоги були викладені в наступній редакції: визнати відсутнім право оренди в Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» (код ЄДРПОУ 34463453)зареєстроване 25квітня 2016рокув Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 14420038, на підставі рішення Державного реєстратора Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області Фомічової Юлії Григорівни про державну реєстрацію прав та іх обтяжень - права оренди земельної ділянки за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 31.10.2014, який укладений між ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 (Орендодавець) та Приватним підприємством «Картопля Полтавщини», код ЄДРПОУ 34463453(Орендар), щодо земельної ділянки площею 3,4282 га з кадастровим номером 5321381000:00:017:0045, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області; усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом повернення їй Приватним підприємством «Картопля Полтавщини», код ЄДРПОУ 34463453у користування земельної ділянки площею 3,4282 га з кадастровим номером 5321381000:00:017:0045, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області; стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Зіньківського районногосуду Полтавськоїобластівід 02.08.2024 змінені позовні вимоги судом було прийнято.

В судові засідання 02.10.2024, 14.11.2024 позивач ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлена про розгляд справи у встановленому законом порядку. Представник позивача адвокат Акрітов К.К. з`явився, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилався на те, що договір оренди земельної ділянки позивач не підписувала, не мала наміру укладати договір з відповідачем, що встановлено висновком експерта, прохав звернути увагу суду на те, що умови про строк не узгоджені , його довірителька не узгоджувала обробіток землі строком 13 років , прохав повернути земельну ділянку у користування позивачу з чужого незаконного володіння.

Представник відповідача - адвокат Школьний В.А. з`явився, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилався на те, що договір оренди фактично виконувався, ПП «Картопля Полтавщини» займалась обробітком земельної ділянки, а позивач ОСОБА_1 отримувала кошти за оренду та ніколи до цього не пред`являла жодних претензій до підприємства, також звернув увагу суду на те, що сплачувалась саме орендна плата , про що і не заперечує сторона позивача і від цих виплат сплачувався податок в правовому полі офіційно , що підтверджується доказами наданими у судове засідання . Представник позивача адвокат Акрітов К.К. заперечив, вказав, що позивач дійсно отримувала кошти від відповідача, оскільки між ними існувала усна домовленість про те що відповідач маючи технічні можливості і ресурси займатиметься обробітком її земельної ділянки, натомість компенсувати їй частину прибутку від реалізованої вирощеної продукції, наміру укладати строковий договір з відповідачем не мала і не укладала його, що підтверджено висновком експерта, претензії у позивача до відповідача не виникали бо вона не знала і не могла знати про наявність договору оренди і пред`явила їх відразу як про нього дізналася.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до забуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних

умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки кадастровий номер якої 5321381000:00:017:0045, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯМ №191246 , який виданий їй на підставі рішення від 12.04.2011 року Зіньківського районного суду у справі № 2- 330/11(а.с.12).

Вище зазначена земельна ділянка обтяжена договором оренди землі з ПП «Картопля Полтавщини». 31 жовтня 2014 року відповідно до договору оренди землі встановлено право оренди земельної ділянки на 13 років відносно земельної ділянки кадастровий номер якої 5321381000:00:017:0045, дата державної реєстрації права оренди - 25 квітня 2016 року (а.с. 13-17) , стороною відповідача надані копії відомостей на виплату коштів в рахунок орендної плати та копії платіжних інструкцій (а.с. 40-57), сторона відповідача стверджує , що позивачка позивач надала відповідачеві довідку з реквізитами для того щоб плату їй перераховували на особистий рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 58). Представником відповідача надані до суду копії податкової звітності ПП «Картопля Полтавщини», що підтверджують сплату податків за договором оренди між позивачем та відповідачем (а.с. 105-148). Дані докази визнаються сторонами.

Відповідно до висновку експерта Полтавського науково- дослідного експертно криміналістичного центру МВС України - підпис, у вигляді рукописного напису «Сулим», що у графі «Орендодавець» Договору оренди земельної ділянки від 31.10.2014 року, кадастровий номер якої 5321381000:00:017:0045, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою собою (а.с. 167-169), даний висновок сторонами не оскаржувався.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між позивачем та ПП «Картопля Полтавщини» спору про право оренди земельної ділянки, оскільки, за доводами позивача вонане підписувала договору оренди землі, та не узгоджувала строк оренди , а отже було відсутнє волевиявлення на укладання такого правочину, що є підставою для повернення земельної ділянки шляхом подання негаторного позову.Позивач наполягала на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною другоюстатті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі- у редакції, чинній на дату, зазначену удоговорі оренди земельної ділянки) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), зазначено, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі№ 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, щозайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Судувід 28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц (пункт 71), від04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

У пункті 71 постанови від 23 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний висновок, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , посилаючись на позбавлення її права користування земельною ділянкою, яку займає ПП «Картопля Полтавщини», просить вилучити з незаконного користування цього приватного підприємства належну їй земельну ділянку, оскільки вона, договір оренди земельної ділянки не підписувала , умови його не погоджувала.

Тобто позивач подала негаторний позов про повернення земельної ділянки, при цьому формулювання позивачем позовних вимог, саме як вилучення земельної ділянки, на зміст позову, як негаторного, не впливає.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 29 листопада 2023 року по справі №513/879/19 (провадження № 14-49цс22) змінює вимоги щодо предмету позову в випадку коли земельна ділянка вибула з користування власником за підробленим підписом на договорі оренди землі, або договір оренди землі, укладений до 2013 року, не зареєстрований, але має державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) в 2015 році з іншою особою, то Велика Палата Верховного Суду вважає, що предмет позову «про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права права оренди за договором оренди землі» не є належним способом захисту. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що: «рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду вже склалась судова практика, а саме:

- у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що: «Об`єднана палата звертає увагу на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача; позовна вимога про скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Октович О. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2018 року, індексний номер рішення 40053528, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право - 6666176, щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.

- у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року справа № 567/1408/22 (провадження № 61-13857св23), останній абзац розділу «Позиція Верховного Суду» має такий зміст: «За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо спірної земельної ділянки з одночасним припиненням такого права належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Тому вимога про повернення позивачу спірної земельної ділянку може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права її оренди у ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

У даній справі , суд установив, що підтверджується експертним висновком , що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений від імені ОСОБА_1 з ПП «Картопля Полтавщини», підписаний не нею, а іншою особою. Стороною позивача доведено , що між нею як орендодавцем та орендарем не узгоджені істотні умови договору навіть при використанні стороною відповідача земельної ділянки яка належить ОСОБА_1 на праві власності , а саме не узгоджено строк дії використання земельної ділянки .

Як зазначено в Постанові Верховного суду від 26 квітня 2022 року справа № 378/1194/20, провадження № 61-20827св21 , з урахуванням установлених у цій справі обставин, зокрема установленого факту непідписання ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки з ПП « Картопля Полтавщини» , що свідчить про неукладеність цього договору, відсутність волевиявлення власника на передачу в оренду земельної ділянки та безпідставність користування відповідачем цим майном, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки підлягає задоволенню. При цьому зазначення позивачем у позовній заяві про вилучення у відповідача земельної ділянки, а не її повернення не має правового значення для вирішення цієї справи, оскільки таке формулювання позовної вимоги не спростовує змісту негаторного позову як способу захисту та права, на захист якого він поданий.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

З таких же висновків виходила Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.37, 7.38 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, суд не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Судувід 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Посилання відповідача у відзиві на висновки Великої Палати Верховного Суду у своїй Постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144 цс 18), де зроблено висновок про те що «не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону», суд приймає до уваги, але наголошує що предметом розгляду даної справи, як випливає із дослідження був договір підряду, що має іншу правову природу та форму укладення аніж договір оренди земельної ділянки, який, як зазначалось вище виключає можливість укладення спірного договору оренди земельної ділянки шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований. Також конклюдентні дії, в конкретному випадку, як зазначає представник відповідача отримання плати за землю за розумінням позивача було отримання частини прибутку з вартості реалізованої сільськогосподарської продукції вирощеної на земельній ділянці позивача відповідачем. Спростування даних тверджень, а саме те що позивач від самого початку знав про існування спірного договору оренди земельної ділянки суду не надано. Також суд звертає увагу на положення ст. 206 Земельного Кодексу України, відповідно до якої використання землі в Україні є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка отже користування земельною ділянкою позивача відповідачем в будь якому разі мало бути оплатним відповідно до діючого законодавства навіть за відсутності договору.

Представник відповідача у відзиві також посилається на висновок Верховного Суду у постанові від 01.02.2023 по справі №530/130/21 зазначив про те що «Водночас, стверджуючи, що договори між сторонами не укладалися та не підписувалися, суди мали врахувати, що позивачі повинні були доводити не лише те, що вони не підписували договори (як окремі документи), а й не укладали такі договори (тобто - тут двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов`язків ), відповідно - що між сторонами не виникли правові відносини з договору оренди землі, оскільки позивачі не виявляли своєї волі на укладення таких правочинів. Натомість відповідач має доводити виникнення між сторонами правовідносин з договору оренди землі, виконання такого договору сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельними ділянками орендодавців.»

«Зробивши висновки про неукладеність договорів оренди землі, врахувавши, що позивачі як власники земельних ділянок не підписували такі договори, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно обмежили предмет доказування у справі лише встановленням факту підписання договорів оренди не власниками земельних ділянок, а іншими особами. Такі висновки суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.»

Суд приймає до уваги даний висновок, та зауважує, що в даному випадку відсутні підстави для відступлення від висновку Верховного Суду у постанові від 01.02.2023 по справі №530/130/21, оскільки обставини, встановлені у справі №530/130/21 не є подібними до обставин справи, яка є предметом розгляду. У постанові від 01.02.2023 року у справі № №530/130/21 (провадження № 61-5926св22) судами було встановлено, що позивачем не був підписаний первісний договір оренди з відповідачем, але пізніше позивач добровільно власноруч уклав додаткову угоду до первісного договору оренди земельної ділянки з відповідачем, що говорить про те що орендодавець додатковою угодою визнав правомірність договору оренди землі. В даному ж випадку позивач від самого початку немала наміру укладати строкових договорів з відповідачем, що підтверджується висновком експерта щодо наявності підпису власника земельної ділянки на договорі оренди, а отримані нею кошти розцінювала як частину вартості реалізованої продукції на умовах усних домовленостей з відповідачем. У той же час під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Проте, зазначені фактичні обставини у справі №530/130/21 (провадження № 61-5926св22) не є подібними до обставин даної справи, яка розглядається судом, в зв`язку з чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різним.

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 червня 2020 року, справа № 696/1693/15-ц, провадження № 14-737цс19, зазначає, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українита враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Згідно із частиною другоюстатті 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом, тому суд приходе до переконання про задоволення позовних вимог .

За правилом частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання до суду цивільного позову було сплачено 1082 грн 36 коп. судового збору, також позивачем понесено витрати на судово почеркознавчу експертизу в сумі 9996 грн 14 коп., в зв`язку з задоволенням позову суд приходить до переконання про необхідність стягнення цих судових витрат з відповідача на користь позивача в повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 2,3,5,7,10,12,13,23,76-83,110,258,259,265,268,354 ЦПК України, ст.ст.203,207,215 , 612, 770 ЦК України, ст.ст.13,14, 24 ЗУ «Про оренду землі», ст. 141 , 148-1 ЗК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» про усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом повернення земельної ділянки задовільнити.

Визнати відсутнім право оренди в Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» (код ЄДРПОУ 34463453)зареєстроване 25квітня 2016рокув Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 14420038, на підставі рішення Державного реєстратора Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області Фомічової Юлії Григорівни про державну реєстрацію прав та іх обтяжень - права оренди земельної ділянки за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 31.10.2014, який укладений між ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 (Орендодавець) та Приватним підприємством «Картопля Полтавщини», код ЄДРПОУ 34463453(Орендар), щодо земельної ділянки площею 3,4282 га з кадастровим номером 5321381000:00:017:0045, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом повернення їй Приватним підприємством «Картопля Полтавщини», код ЄДРПОУ 34463453у користування земельної ділянки площею 3,4282 га з кадастровим номером 5321381000:00:017:0045, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Стягнути з Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» (код ЄДРПОУ 34463453)на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати з сплати судового збору в сумі 1082 (одна тисяча вісімдесят дві) грн 36 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Картопля Полтавщини» (код ЄДРПОУ 34463453)на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 9996 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.11.2024 року

СуддяО. В. Ситник