Ухвала

від 14.11.2024 по справі 548/861/24

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/861/24

Провадження №1-кс/548/653/24

У Х В А Л А

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

14.11.2024 року м. Хорол

Слідчий суддя Хорольського районого суду Полтавської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол скаргу ОСОБА_3 в інтересах НПП "Нижньосульський" на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження ,-

ВСТАНОВИВ:

До Хорольського районого суду Полтавської області надійшла скарга ОСОБА_3 в інтересах НПП "Нижньосульський" на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження № 12024175590000078 від 10.04.2024 року за ст. 249 ч. 1 КК України, винесену 29.10.2024 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

В обґрунтування скарги заявник посилається на наступне.

Постановою дізнавача СД ВП №2 Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області від 29.10.2024 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024175590000078 від 10.04.2024 року, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Національний природний парк «Нижньосульський» не погоджується із закриттям цього провадження з наступних підстав:

09.04.2024 року о 16 год. 10 хв. на території НПП «Нижньосульський» на водоймах р. Сули, в районі с. Чутівка Лубенського району Полтавської області, громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснював вилов риби на р. Сула у нерестово заборонений період з дерев`яного човна забороненим знаряддям лову сіткою мисиновою.

Внаслідок незаконних дій, громадянин ОСОБА_4 незаконно виловив водні біоресурси, а саме: лящ в кількості 11 шт., загальна сума збитків за вилов яких становить 96187 (дев`яності шість тисяч сто вісімдесят сім грн.) 52 коп., чим заподіяв істотну шкоду, яка виражається у протиправному вилові риби у період нересту.

Розрахунок заподіяної шкоди проведено згідно додатку №7 та Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 р. № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», з урахуванням індексу споживчих цін за 2023 рік.

Підставою для закриття кримінального провадження слугував висновок експерта від 15.10.2024 року № 585/24-23 Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Визначаючи істотність шкоди, експерт посилається на наказ Державного агенства України з розвитку меліорації,рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області від 25.03.2024 року № 331, а також лист Інституту рибного господарства НААН України від 10.05.2024 року № 451-05/24, який і став основою під час дослідження і прийняття відповідних висновків експертом.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 03.09.2024 року скасовано постанову від 15.07.2024 року дізнавача СД ВП №2 Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024175590000078 від 10.04.2024 року та відновлено кримінальне провадження. Підставою для закриття був той же лист Інститут рибного господарства НААН від 10.05.2024 року № 451-05/24, який і цього разу є основою формування висновків експерта про відсутність істотної шкоди.

Ноголосивши, що Інститут рибного господарства НААН України брав за основу такси, визначені додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2023 року №1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», а не спеціальних такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 575.

В свою чергу, лист Інституту рибного господарства НААН України від 10.05.2024 р. № 451-05/24 не може бути взятий за основу у вирішенні питання про закриття кримінального провадження, оскільки розроблений на основі іншого, не пов`язаного із природно-заповідним фондом України законодавства, зокрема про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів, а також не може слугувати вирішальним фактором для прийняття експертом рішення про наявність чи відсутність істотної шкоди.

В свою чергу, лист Інституту рибного господарства НААН України від 10.05.2024 року №451-05/24 не може бути взятий за основу у вирішенні питання про закриття кримінального провадження, оскільки розроблений на основі іншого, не пов`язаного із природно-заповідним фондом України законодавства, зокрема про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів, а також не може слугувати вирішальним фактором для прийняття експертом рішення про наявність чи відсутність істотної шкоди.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Основоположними принципами здійснення судової експертизи є законність, незалежність, об`єктивність і повнота дослідження.

Аналізуючи висновок експерта від 15.10.2024 року №585/24-23, ним не використано спеціальних знань у відповідній галузі, а взято за основу лист (довідку) Інституту рибного господарства НААН України від 10.05.2024 року №451-05/24.

Експертом, зокрема, не досліджено вимоги спеціального законодавства у сфері природно-заповідного фонду такого як: Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону навколишнього природного середовища», додатку «К» до Проекту організації території національного природного парку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 01 грудня 2014 року №386 (з подальшими змінами), а також правового режиму, що визначений на території об`єкта природно-заповідного фонду, що в сукупності свідчить про порушення експертом фундаментального принципу судово-експертної діяльності - об`єктивності і повноти дослідження.

Разом з цим, експерт у своєму висновку має пряме посилання на такси, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 року №1042, тоді як на територіях природно-заповідного фонду застосовуються спеціальні такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 р. № 575, які набагато вищі аніж такси, визначені постановою КМУ від 29.09.2023 року №1042.

Згідно ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі по тексту Закон) до природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища

Згідно ст. 7 Закону Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 року №575.

З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

Згідно п. 3.8 додатку «К» до Проекту організації території національного природного парку «Нижньосульський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 01 грудня 2014 року №386 (з подальшими змінами) забороняється лов риби та інших ВБР на період нересту риби з 01 квітня по 20 травня.

Тобто, правовий режим нересту риби, строки його дії, визначені проектом організації НПП «Нижньосульський».

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного суду України передбачено, що відповідальність за злочин, передбачений ст. 249 КК, настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч. 3 або ч. 4 ст. 85 КпАП.

Тобто, правозастосовча практика вказує на наявність істотної шкоди, зокрема за вилов риби у період нересту.

Підсумовуючи зазначене, дізнавач, закриваючи кримінальне провадження на підставі довідки Інституту рибного господарства НААН України №451-05/24 від 10.05.2024 року, здійснив невірне застосування норм права, як наслідок зменшення розміру шкоди, заподіяної порушенням, а також уникнення від кримінальної відповідальності порушнико природоохоронного законодавства.

Вважає, оскаржувану постанову дізнавача необґрунтованою та невмотивованою, у зв`язку з цим скаржник просить скасувати оскаржувану постанову як незаконну.

Позиція учасників судового розгляду.

В судове засідання заявник не з`явився, згідно поданої заяви, вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити скаргу та розглянути скаргу за його відсутності.

Дізнавач у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви, просив у задоволенні скарги відмовити та розглянути за його відсутності.

Дослідивши скаргу приходжу до висновку, що скарга на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви слідчого судді.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

За загальним правилом, визначеним в ч.1 ст.92 КПК України збирання доказів, передбачених ст. 91 КПК України, здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно п.111 рішення Європейського суду з прав людини від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» суд вказав, що прокуратура є державним органом правової держави, діяльність якого сприяє здійсненню правосуддя і у випадку недотримання зобов`язань, покладених на цей орган, права, гарантовані Конвенцією, були б позбавлені їх «конкретного та ефективного» сенсу. Одне з таких зобов`язань передбачає те, що сторона, яка постраждала, може сподіватись на уважний та ретельний розгляд її скарг.

Відповідно доп.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011р.у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним.

Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покаранні.

Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будьякі недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Вважаю, що дізнавачем СД ВП№2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 при закритті кримінального провадження №12024175590000078 від 10.04.2024 року зазначених вимог закону не дотримано, постанова є такою, що винесена передчасно на підставі не повно проведеного досудового розслідування без всебічного, повного, об`єктивного дослідження даних.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Вважаю, що дізнавачем СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 при закритті кримінального провадження №12024175590000078 від 10.04.2024 року за ст. 249 ч. 1 КК України грубо порушено права потерпілого та порушено вимоги ст. 284 КПК України.

Згідно ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Згідно ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

Враховуючи викладене скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 303-307, 314-380 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 в інтересах НПП "Нижньосульський" на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження ,-задовольнити.

Скасувати постанову від 29.10.2024 року дізнавача СД ВП №2 Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024175590000078 від 10.04.2024 року.

Матеріали кримінального провадження №12024175590000078 від 10.04.2024 року за ст. 249 ч. 1 КК України повернути до СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області для продовження досудового розслідування.

Копію ухвали слідчого судді надіслати до ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області для негайного виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1