Рішення

від 14.11.2024 по справі 752/17090/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/17090/24

Провадження № 2/752/6528/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.11.2024 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чекулаєва С.О.,

секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,

за участю:

представника позивача: адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича;

представника відповідача: Андрусенка Олександра Васильовича

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ОСОБА_2

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У серпні 2024 року ОСОБА_2 (надалі за текстом також - позивач) в інтересах якої діє представник - адвокат Маринушкін Арсен Григорович звернулася до суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (надалі за текстом також - відповідач або), з позовною вимогою,

-визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу квартири, укладений між позивачкою та відповідачем, посвідчений 10.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піскун Т.С., реєстровий номер №2101.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири в будинку, який ще не побудований, є неправомірним, оскільки фактично приховує іншу угоду, а тому оспорюваний договір є удаваним правочином та має бути визнаний недійсним.

Позивач вважає, що нею фактично був укладений договір інвестування у будівництво, а забезпечувальний платіж, який сплачувався згідно умов попереднього договору є грошовими коштами за рахунок яких здійснювалося будівництво об`єкта нерухомості.

Оскільки, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право вимагати від забудовника виконання зобов`язання за договором інвестування, а у разі укладення попереднього договору купівлі-продажу таких прав позивач не має, а також попередній договір не є підставою для переходу права власності на об`єкт нерухомості то це значною мірою обмежує права позивача та можливості захисту її інтересів.

Процесуальні дії у справі, заяви та/або клопотання учасників справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.08.2024 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначене на 19.09.2024.

30.08.2024 через систему «Електронний суд» відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому спростовує аргументи позивача щодо удаваності попереднього договору купівлі-продажу квартири. Умовами оспорюваного попереднього договору передбачені всі вимоги щодо укладання попереднього договору та наявні всі істотні умови правочину, укладений договір не суперечить чинному законодавству України, а підстави його укладання передбачені приписами статті 635 ЦК України, тому, на переконання відповідача такий договір вважається чинним та не може бути визнаний недійсним. Відповідач також зазначає, що позивач в порушення умов оспорюваного попереднього договору не виконала свої зобов`язання зі сплати забезпечувального платежу у повному розмірі, у зв`язку з чим була нарахована передбачена договором неустойка, а тому на думку відповідача справжньою метою подання позовної заяви є не захист приватних (цивільних) прав та інтересів позивача, а уникнення позивачем сплати штрафних санкцій. Згідно пункту 6.15. оспорюваного попереднього договору сторони погодили, що цей договір є попереднім договором, закріплює лише зобов`язання сторін укласти основний договір та не є договором про відчуження майнових прав і не є правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомості, не підтверджує право власності на такий об`єкт. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Судове засідання 19.09.2024 було відкладене на 17.10.2024 у зв`язку з неявкою позивача.

У судовому засіданні 17.10.2024 після виступу представників сторін оголошено перерву до 13.11.2024.

13.11.2024 розгляд справи продовжився, були досліджені обставини справи та подані сторонами докази, вислухані пояснення представників сторін. Для ухвалення рішення по справі суд вийшов до нарадчої кімнати.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена 14.11.2024.

Обставини справи встановлені судом

10.11.2021 між ОСОБА_2 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піскун Т.С., реєстровий номер №2101 (надалі за текстом також - Попередній договір), згідно пункту 1.1. якого визначено, що за цим Попереднім договором сторони зобов`язуються в строки, встановлені пунктом 1.2. цього Попереднього договору, укласти у майбутньому Договір купівлі-продажу квартири (Основний договір), відповідно до якого відповідач, як продавець, зобов`язується передати у власність (продати) квартиру АДРЕСА_1 , характеристики якої вказані у пункті 1.3, статті 1 цього Попереднього договору, в житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт) з урахуванням в майбутньому присвоєної поштової адреси об`єкту, а позивач, як покупець, зобов`язується прийняти цей об`єкт та належним чином оплатити його вартість в обсязі, визначеному Попереднім договором.

На день укладення Попереднього договору будинок незавершений будівництвом, запланований термін закінчення будівництва будинку - 4-й квартал 2023 року.

Згідно пункту 1.2. Попереднього договору Основний договір купівлі-продажу укладається сторонами протягом 60 робочих днів з моменту настання усіх наступних обставин, але не пізніше 30.01.2025: 1) отримання відповідачем від позивача 100% забезпечувального платежу; 2) отримання відповідачем документів на об`єкт; 3) повне та належне виконання позивачем своїх зобов`язань, визначених в статті 3 Попереднього договору; 4) отримання Довідки про відсутність у позивача заборгованості, в тому числі платежів з орендної плати та комунальних платежів за Договором оренди квартири, яка є об`єктом по даному Попередньому договору та який буде укладений між сторонами; 5) отримання позивачем письмового запрошення/повідомлення від відповідача про готовність укласти Основний договір із зазначенням місця та терміну його підписання.

Пунктом 1.4. Попереднього договору визначено, що орієнтовна ціна Основного договору за домовленістю сторін на дату укладення Попереднього договору становить 2 260 781,55 гривень без ПДВ, що на момент укладення становить еквівалент 86 631,60 доларів США згідно котирування українського міжбанківського ринку для USD/UAH. Орієнтовна ціна підлягає обов`язковому уточненню відповідно до умов Попереднього договору на день укладення Основного договору. Оплата ціни Основного договору здійснюється позивачем у національній валюті України - гривні.

При укладені Основного договору, орієнтовна ціна Основного договору підлягає уточненню та буде дорівнювати: сумі, що складається з 100% розміру забезпечувального платежу, сплаченого за Попереднім договором та розміру доплати, що сплачується позивачем у разі збільшення фактичної загально площі об`єкту; значенню, що складається з 100% розміру забезпечувального платежу, сплаченого за Попереднім договором, за вирахуванням розміру платежу, який відповідач повертає позивачу у разі зменшення фактичної загальної площі об`єкту; 100% розміру забезпечувального платежу, сплаченого за Попереднім договором у разі якщо площа об`єкта не змінювалась. Повна оплата за об`єкт здійснюватиметься позивачем не пізніше дня підписання та нотаріального посвідчення Основного договору.

Згідно пункту 4.1. Попереднього договору сторони визначили, що для забезпечення виконання свого зобов`язання щодо укладення Основного договору позивач сплачує відповідачу забезпечувальний платіж у розмірі 2 260 781,55 гривень без ПДВ, що еквівалентно 86 631,60 доларів США.

Позивач зобов`язався сплачувати забезпечувальний платіж частинами, розміри яких зазначені в Графіку платежів (Додаток №2 до Попереднього договору).

При укладенні Основного договору відповідач зобов`язався повернути забезпечувальний платіж отриманий за Попереднім договором (пункт 4.8. Попереднього договору).

У пункті 4.16. Попереднього договору сторони узгодили положення щодо відповідальності позивача за порушення зобов`язання стосовно строків внесення забезпечувального платежу частинами згідно Графіка. Зокрема передбачено сплату позивачем на користь відповідача неустойки у розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі, якщо термін прострочення становить більше ніж 30 днів, відповідач має право достроково розірвати Попередній договір. Дострокове розірвання Попереднього договору матиме наслідком припинення зобов`язань сторін за цим договором, а сплачений позивачем забезпечувальний платіж повертається позивачу за вирахуванням суми неустойки, що нарахована за весь період прострочення, а також додатково неустойки у розмірі 15% від орієнтовної ціни об`єкта.

Пунктом 6.15. Попереднього договору визначено, що цей договір закріплює лише зобов`язання сторін укласти основний договір та не є договором про відчуження майнових прав і не є правовстановлюючим договором на об`єкт нерухомості, не підтверджує право власності позивача на такий об`єкт.

На підставі наявних в матеріалах справи квитанції про здійснення касової операції № 701040023 від 10.11.2021 на суму 678 235,00 гривень та квитанції № 33-1492К від 14.02.2022 на суму 141 581,50 гривень суд встановив, що позивач здійснив перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів у загальному розмірі 819 816,50 гривень із призначенням платежів «забезпечувальний платіж за кв. АДРЕСА_1 , переказ готівки в опл. зг. поперед. дог. куп.прод. 2101».

09.11.2023 відповідач надіслав позивачу письмову претензію в якій вказується про наявність заборгованості із сплати забезпечувального платежу, у зв`язку з чим позивачу була нарахована неустойка, яка станом на 02.11.2023 становить 208 136,76 гривень.

30.11.2023 позивач надіслала на адресу відповідача лист-відповідь на претензію в якій зазначила, що між нею та відповідачем був укладений Попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 10.11.2021 в реєстрі №2101, згідно умов якого здійснені платежі по встановленому Графіку. Позивач вказує, що згідно положень п.5.1. та п.5.2. Попереднього договору жодна із сторін не несе відповідальність у разі виникнення форс-мажорних обставин. Позивач посилається на оголошений з 24.02.2022 військовий стан в державі, який є форс-мажорною обставиною, а тому вимоги відповідача про сплату неустойки є неправомірними.

Листом від 12.12.2023 вих. №12/12/02 відповідач повідомив позивача про необхідність підтвердження настання форс-мажорних обставин сертифікатом ТПП згідно з положеннями Закону України «Про торгово-промислові палати», який не був наданий разом з листом від 30.11.2023. Додатково у листі від 12.12.2023 вказано, що згідно п. 4.16 Попереднього договору позивачу за порушення зобов`язань із сплати забезпечувального платежу нараховується неустойка у розмірі 0,3% від суми простроченого платежу. Будівельні роботи на об`єкті були відновлені на початку серпня 2023 року, нарахування неустойки почалося з 01.09.2023. Скасування вже нарахованої неустойки є неможливим. Станом на 01.12.2023 сума заборгованості із сплати забезпечувального платежу становить 1 286 185,14 гривень, розмір неустойки становить 314 776,38 гривень.

Окрім цього відповідач у листі від 12.12.2023 вих. №12/12/02 повідомляє позивача, про готовність реструктуризувати заборгованість з урахуванням неустойки встановивши розтермінування на 24 місяці, із збільшенням вартості несплаченого залишку та неустойки на 14% про що необхідно укласти додаткову угоду до Попереднього договору.

На час розгляду справи будь-які інші докази, що свідчать про встановлення або зміну існуючих правовідносин між сторонами до суду не надані.

Мотивувальна частина

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Позивач з метою захисту своїх порушених прав звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним Попереднього договору купівлі-продажу квартири, що був укладений 10.11.2021 між нею та відповідачем у письмовій формі та посвідчений нотаріально.

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд наголошує, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність) або якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

При цьому суд звертає увагу, що як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину .

Таким чином, суд повинен встановити підстави недійсності укладеного сторонами Попереднього договору купівлі-продажу квартири, які існували станом на 10.11.2021, а також встановити, які права позивача були порушенні у зв`язку з укладенням оспорюваного договору.

Згідно статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню (ч.1 ст.635 ЦК України).

Так із наведених легальних визначень витікає правова сутність попереднього договору, яка полягає у виконанні таких функцій як спонукання до укладення в майбутньому основного договору шляхом встановлення відповідного обов`язку та фіксація умов основного договору.

Оскільки з положень статті 635 ЦК України не вбачається будь-яких обмежень щодо виду або предмету договору, який можуть зобов`язатися укласти сторони у майбутньому на підставі попереднього договору, тому така домовленість може бути досягнута сторонами щодо будь-яких договорів, зокрема і щодо відчуження нерухомого майна.

Сторони повинні у попередньому договорі зафіксувати умови основного договору або визначити порядок їх погодження при укладенні основного договору, за винятком випадків, коли такий порядок встановлений актами цивільного законодавства.

Згідно абзацу 2 частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд встановив, що оспорюваний Попередній договір купівлі-продажу квартири укладений у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піскун Т.С., реєстровий номер №2101.

Із змісту Попереднього договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору купівлі продажу, а саме: узгодили істотні умови (характеристики) Об`єкта договору купівлі-продажу (пункт 1.3. статті 1 Попереднього договору), узгодили ціну продажу Об`єкта (пункт 1.4. статті 1 Попереднього договору), узгодили порядок та строк здійснення оплати за Об`єкт договору (пункт 1.4. статті 1 Попереднього договору), узгодили орієнтовну дату укладення Основного договору - протягом 60 робочих днів з моменту настання визначених Попереднім договором (пункт 1.2.) обставин, але не пізніше 30.01.2025.

Таким чином суд не вбачає підстав, які могли б свідчити про недійсність оспорюваного Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10.11.2021, оскільки такий договір укладений у формі встановленій законом, його зміст не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, сторони оспорюваного правочину мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, а доказів того, що волевиявлення учасників оспорюваного правочину не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі матеріали справи не містять.

Суд також звертає увагу, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Ініціювання спору про недійсність правочину не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

З урахуванням положень статті 3 та статті 15 ЦК України право на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен чітко установити, чи були порушенні, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси такої особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволені.

В силу положень статті 81 ЦПК України саме позивач повинен доводити факт порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів.

Водночас позивач не надав суду жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які свідчили про факт порушення його прав внаслідок укладення 10.11.2021 Попереднього договору купівлі-продажу квартири.

Не заслуговує на увагу аргументація представника позивача щодо того, що ОСОБА_2 у разі укладення інвестиційного договору замість оспорюваного Попереднього договору купівлі-продажу квартири мала б більший обсяг прав, зокрема, право вимагати від забудовника виконання зобов`язання за договором інвестування. Позивач самостійно обрала спосіб набуття у власність нерухомого майна з відповідним обсягом прав та обов`язків покупця. Існування альтернативних способів та правочинів для набуття у власність нерухомості, які були доступні покупцеві, але не були реалізовані, не є порушенням його права.

Суд зазначає, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Щодо твердження позивача у позовній заяві про удаваність Попереднього договору купівлі-продажу квартири суд зазначає наступне.

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).

У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний. Тобто, закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють правочин, який сторони дійсно мали намір вчинити.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Як суд вже зазначав змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України). За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.

Стверджуючи про удаваність правочину, позивач має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Як доказ удаваності оспорюваного Попереднього договору купівлі-продажу квартири представник позивача надав суду роздруківки веб-сторінок з інтернет-ресурсу на якому розміщені публікації про діяльність суб`єкта господарювання «ІнтергалБуд», який для будівництва об`єктів нерухомості залучає інвестиції фізичних осіб.

Суд звертає увагу, що вказані публікації у мережі Інтернет не містять доказової інформації щодо спрямованість волі сторін оспорюваного правочину на встановлення між ними інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені Попереднім договором купівлі-продажу квартири, а також на бажання сторін приховати інший правочин, зокрема інвестиційний договір.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 100 ЦПК України електронні докази, до яких належать і веб-сайти, подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Водночас, за загальним правилом роздруківки веб-сторінок не вважаються доказом. Роздруківки веб-сторінок, які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі та визнаються доказом лише у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.

Таким чином суд визнає надані представником позивача роздруківки веб-сторінок з інтернет-ресурсу неналежними та недопустимими доказами у даній справі.

Інших доказів на підставі яких суд зміг би дійти обґрунтованого висновку про удаваність оспорюваного Попереднього договору позивач не надав.

На противагу цьому у пункті 6.15. Попереднього договору міститься положення проте, що особи, які підписали цей Попередній договір, стверджують один одному та повідомляють усім заінтересованим у тому особам, що у момент укладення цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними; розуміють природу цього правочину, свої права та обов`язки за договором; при укладанні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається ними у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом тяжких обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним) та цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним).

Окрім цього, у листі-відповіді від 30.11.2023 на претензію відповідача, позивач вказує та фактично визнає, що нею був укладений саме Попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 10.11.2021 в реєстрі під номером 2101.

Висновки суду

Позивачем не було надано доказів які б спростовували презумпцію правомірності укладеного між сторонами правочину.

Підстав недійсності Попереднього договору купівлі-продажу квартири, а саме недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України суд не встановив.

Суд також не вважає оспорюваний правочин удаваним, оскільки матеріали справи не містять доказів спрямованості волі позивача та відповідача на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які були передбачені укладеним між ними Попереднім договором купівлі-продажу, а також суд не встановив настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені оспорюваним правочином.

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному з`ясуванні обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Розподіл судових витрат по сплаті судового збору між сторонами здійснюється в порядку визначеному статтею 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються - на позивача.

Керуючись статтями 15, 16, 202, 203, 204, 209, 215, 235, 236, 635, 638, 639, 655, 657, ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10.11.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піскун Т.С., реєстровий номер №2101 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20.11.2024.

Суддя С. О. Чекулаєв