Рішення

від 04.11.2024 по справі 314/2755/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/2755/23

Провадження № 2/314/116/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/2755/23 за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,

за участю прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

представник позивача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

представника третьої особи ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Запорізькою окружною прокуратурою вивчено питання законності набуття у власність громадянами земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Запорізької області, та встановлено факт незаконного набуття ОСОБА_2 та, як наслідок, ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2017, придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 2321584000:01:002:0110, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

На підставі вказаного договору, 02.11.2017 за № 23157786 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387620923215).

Підставою державної реєстрації вказаної земельної ділянки за ОСОБА_2 визначено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496599. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 232150001000819.

Відповідно до відомостей, зазначених у вказаному державному акті, підставою виникнення права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку є розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 5 червня 2010 року № 235.

Запорізька окружна прокуратура стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110 підлягає витребуванню від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України (чинної на момент видачі державного акта серії ЯЖ № 496599від 08.09.2011) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Отже, на момент видачі державного акта серії ЯЖ № 496599від 08.09.2011 ОСОБА_2 місцеві державні адміністрації були наділені повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності.

Листом від 06.08.2018 Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області повідомила, що в документах Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області за 2010 рік розпорядження голови райдержадміністрації від 05.06.2010 №235 не значиться. Розпорядження голови райдержадміністрації під № 235 видане 08.02.2010 й стосується питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки члену с/т«Приозерне» ОСОБА_7 .

Листом від 17.02.2023 Архівний відділ Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області повідомив, що розпорядження за № 235 у червні 2010 року головою Вільнянської райдержадміністрації не приймалось. Розпорядження Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області № 235 було прийняте 08.02.2010, зі змісту його копії вбачається, що воно стосується питання надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки члену с/т «Приозерне» ОСОБА_7 .

У державному акті серії ЯЖ № 496599від 08.09.2011 зазначено відомості, які не відповідають дійсності, а саме неіснуюче розпорядження місцевої державної адміністрації, як підстава передачі земельної ділянки в приватну власність та номер, за яким вказана земельна ділянка мала б бути зареєстрована в Книзі записів, чого фактично здійснено не було. Отже, такий державний акт не є належним документом, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110.

Місцевою державною адміністрацією підтверджено факт того, що таке рішення зазначеним суб`єктом владних повноважень не приймалось, воно не може вважатися підставою для набуття права власності особою на спірну земельну ділянку та не породжує відповідних правових наслідків.

Таким чином, з власності держави незаконно і безпідставно, в порушення вимог ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України, вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110.

Земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110 вибула з державної власності внаслідок державної реєстрації вказаної земельної ділянки на підставі розпорядження місцевої державної адміністрації, яке фактично нею не приймалось, тобто, така земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Після видання державного акта серії ЯЖ № 496599 та державної реєстрації оспорюваної земельної ділянки за ОСОБА_2 , в подальшому ця земельна ділянка була продана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2017 ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 придбала вказану земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером: 2321584000:01:002:0110 в особи, яка не мала права її відчужувати.

Позивач стверджує, що на теперішній час належним власником земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 2321584000:01:002:0110) має бути Михайлівська сільська рада, оскільки вказана земельна ділянка: НОМЕР_1 ) належала до земель державної власності;

2) розташована за межами населених пунктів; 3) розташована у межах Михайлівської територіальної громади (на території Михайлівської сільської ради); 4) в силу положень п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України на теперішній час має належати до земель комунальної власності.

Прокурор обґрунтовуєзвернення досуду вінтересах державитим,щоМихайлівська сільська рада, на території якої знаходиться спірна земельна ділянка, є одночасно органом, що має повноваження на вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а також має повноваження контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Разом з тим, Михайлівською сільською радою будь-яких заходів щодо поновлення порушених інтересів держави не вживалось та вживатись не планується. Вказане свідчить, що Михайлівська сільська рада захист інтересів держави не здійснює.

Ухвалою суду від 23.06.2023 прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в прядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області адвокат Сашков М. В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, заявила клопотання про застосування строків позовної давності з огляду на те, що перебіг позовної давності щодо обставин, викладених у позовній заяві, починається з 08.09.2011. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України( в редакції на час реєстрації земельної ділянки) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту держаної реєстрації цих прав. У 2011 році відомості про земельну ділянку кадастровий номер 2321584000:01:002:0110 було зареєстровано відповідно до вимог діючого законодавства. До того ж, зазначені відомості 02.11.2017 під час здійснення реєстраційної дії визнано офіційними та достовірними, в зв`язку із чим відомості було перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також представник відповідача зазначила, що прокурор не може витребувати земельну ділянку у ОСОБА_1 через те, що вона є добросовісним набувачем.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що всі обставини, зазначені прокурором у позовній заяві, є припущеннями. На момент державної реєстрації земельної ділянки у 2011 році прокуратура мала повноваження здійснення загального нагляду і могла вже на той час вирішувати питання щодо зазначеної земельної ділянки. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем зазначеної земельної ділянки, під час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки начальник відділу у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надала довідку від 27.10.2017 про те, що земельна ділянка згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496599 від 08.09.2011, кадастровий номер 2321584000:01:002:0110, була передана у власність безоплатно, не за рахунок пайової землі або не витребуваних паїв (часток). Також представник третьої особи наголосив на тому, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, належним способом захисту могло б бути стягнення компенсації за земельну ділянку без її витребування у добросовісного набувача.

Суд, вислухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини і дійшов таких висновків.

08.09.2011 ОСОБА_2 на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 05.06.2010 № 235 було видано Державний акт серії ЯЖ № 496599 на право власності на земельну ділянку , площею 2,0000 га, розташовану на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 232150001000819.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2017, придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 2321584000:01:002:0110, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

На підставі вказаного договору 02.11.2017 за № 23157786 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387620923215).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Частиною 4 статті 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України (у редакції на момент видачі державного акта серії ЯЖ № 496599від 08.09.2011) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Отже, на момент видачі ОСОБА_2 державного акта серії ЯЖ № 496599 від 08.09.2011 місцеві державні адміністрації були наділені повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності.

Листом від 06.08.2018 Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області повідомила, що в документах Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області за 2010 рік розпорядження голови райдержадміністрації від 05.06.2010 №235 не значиться. Розпорядження голови райдержадміністрації під № 235 видане 08.02.2010 й стосується питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки члену с/т«Приозерне» ОСОБА_7 .

Листом від 17.02.2023 Архівний відділ Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області повідомив, що розпорядження за № 235 у червні 2010 року головою Вільнянської райдержадміністрації не приймалось. Розпорядження Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області № 235 було прийняте 08.02.2010, зі змісту копії якого вбачається, що воно стосується питання надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки члену с/т«Приозерне» ОСОБА_7 .

На момент видачі державного акта серії ЯЖ № 496599 від 08.09.2011, за змістом ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчувалось саме державним актом.

Разом з тим, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції на момент видачі державного акта серії ЯЖ № 496599 від 08.09.2011) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України (у редакції на момент видачі державного акта серії ЯЖ № 496599 від 08.09.2011) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до п. 161 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 (чинного, на момент видачі державного акта серії ЯЖ № 496599 від 08.09.2011) державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди земельної ділянки із земель державної та комунальної власності здійснюється одночасно із державною реєстрацією земельної ділянки. Державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

З урахуванням наведених норм законодавства, право власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 мало виникнути з моменту державної реєстрації земельної ділянки, яка полягає у внесенні відповідних відомостей про земельну ділянку до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, а також до Поземельної книги.

У провадженні відділення поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 42018081350000133 від 16.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 10.12.2019 у вказаному провадженні надано слідчому тимчасовий доступ до поземельної книги (усіх аркушів, на яких міститься уся інформація) щодо, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110, книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі в частині реєстрації, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110 та в частині реєстрації, зокрема, державного акта серії ЯЖ № 496599, які зберігаються у Відділі у Вільнянському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Листом від 20.01.2020 Відділ у Вільнянському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомив, що запитувані документи у вказаному відділі не обліковуються.

Ухвалою слідчого судді від 14.04.2023 у вказаному провадженні надано тимчасовий доступ до оригіналів документів з можливістю їх вилучення, які перебувають у володінні Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а саме до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, ведення якої здійснювалось Відділом у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

На виконання зазначеної ухвали дізнавачем вилучено оригінал Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі серії 1АА № 013944.

Зі змісту вказаної Книги записів вбачається, що датою відкриття Розділу 1 «Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб» є 23.03.2011. Датою закриття вказаного розділу 09.08.2011.

Крім того, останнім записом Розділу 1 вилученої Книги записів є запис за порядковим номером 536, який стосується земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акта, виданого 09.08.2011 та щодо якого здійснено державну реєстрацію за реєстраційним номером 232150001000536.

Разом з тим, зі змісту державного акта серії ЯЖ № 496599 вбачається, що він виданий 08.09.2011 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за реєстраційним номером 232150001000819.

Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (лист від 30.03.2023 № 10-8-0.6-865/2-23), у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Вільнянському району Запорізько їобласті серії 1АА№ 013944 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №496599 не зареєстрований, оскільки Розділ 1 Книги закритий 09.08.2011. Державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку здійснюється одночасно із державною реєстрацією земельної ділянки в порядку, визначеному Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим постановою КМУ від 09.09.2009 № 1021 (в ред. постанови КМУ № 791 від 20.07.2011). Книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді, яка б містила запис про проведення (здійснення) державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №496599 в Головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області відсутня. Станом на 29.03.2023 у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не обліковується документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровим номером 2321584000:01:002:0110. Головним управлінням не приймалися накази про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про затвердження документації із землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок гр. ОСОБА_2 . Головне управління не зверталось до суду з позовом, пов`язаним з поновленням порушених інтересів територіальної громади.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.06.2023 № 10-8-0.6-1487/2-23 у Головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області не обліковується поземельна книга в паперовому вигляді, відкрита на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110. Разом з тим, під час опрацювання запиту, з урахуванням отриманої раніше з ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 14.04.2023 по справі № 314/3083/18 інформації, було виявлено, що під реєстраційними номерами 232150001000810 232150001000826 у жовтні 2011 року зареєстровані державні акти на інші земельні ділянки. Зазначений факт підтверджується наявними в Головному управлінні в паперовому вигляді Поземельними книгами на земельні ділянки, відкритими 10.10.2011 з наступними кадастровими номерами: 2321584000:01:003:0553, 2321584000:01:003:0526, 2321584000:01:003:0522, 2321584000:03:003:0289, 2321584000:02:004:0694, 2321582700:03:001:0805, 2321584000:01:003:0529, 2321584000:01:003:0541, 2321584000:01:003:0525, 2321584000:02:004:0080, 2321584000:01:003:0555, 2321582700:04:002:0821, 2321584000:01:003:0523, 2321584000:01:003:0561, 2321584000:01:003:0533, 2321584000:01:003:0517, 2321584000:01:003:0548.

Відповідно до висновку експерта від 23.08.2022 № СЕ-19/108-22/9488-ДД підпис, який міститься в графі ОСОБА_8 (підпис) навпроти прізвища ОСОБА_9 » у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496599, нанесений за допомогою еластичного кліше (факсиміле) печатки. Підпис, який міститься в графі «Начальник Відділу Держкомзему у Вільнянському районі (підпис) навпроти прізвища ОСОБА_10 » у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496599, нанесений за допомогою еластичного кліше (факсиміле) печатки.

Листом від 07.04.2023 Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області повідомлено, що гр. ОСОБА_2 в переліках розпоряджень Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області за період з 2008 по 2012 роки не значиться.

Таким чином, у державному акті серії ЯЖ № 496599 від 08.09.2011 зазначено відомості, які не відповідають дійсності, а саме неіснуюче розпорядження місцевої державної адміністрації, як підстава передачі земельної ділянки в приватну власність та номер, за яким вказана земельна ділянка мала б бути зареєстрована в Книзі записів, чого фактично здійснено не було. Отже, такий державний акт не є належним документом, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110.

Надалі, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 № 1878-VI внесено зміни до порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року (п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Так, на підставі державного акта серії ЯЖ № 496599 від 08.09.2011, державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 20.10.2017 за номером запису - 22990131.

Таким чином, ОСОБА_2 20.10.2017 за відсутності належних підстав, протиправно заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110 шляхом здійснення державної реєстрації права приватної власності на цю ділянку, а отже, саме з вказаного моменту підлягаю обчисленню строк позовної давності по цьому спору.

Зі змісту ст. 116 Земельного кодексу України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов`язкової передумови для подальшого отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, який передбачає подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, розгляд такого клопотання, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель та прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Правовою підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110, площею 2,0000 га, був державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 496599від 08.09.2011, виданий на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 5 червня 2010 року № 235.

Оскільки Вільнянською державною адміністрацією спростовано факт видачі ОСОБА_2 розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 5 червня 2010 року № 235 щодо надання йому земельної ділянки, воно не може вважатися підставою для набуття права власності особою на спірну земельну ділянку та не породжує відповідних правових наслідків.

Таким чином, з власності держави незаконно і безпідставно, в порушення вимог ст. ст.116, 118 Земельного кодексу України, вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути визнання правочину недійсним або інший спосіб, встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадку (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

У постанові КГС Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1607/17 висловлена позиція, згідно з якою належність способу захисту означає, що він має відповідати змісту порушеного права, способу (характеру) правопорушення, має враховувати наслідки, які спричинило правопорушення, а також відповідати правовій меті, до якої прагне суб`єкт захисту.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, застосування ефективного способу захисту приводить до реального поновлення порушеного права (забезпечує припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняє неможливість задоволення інтересу. Ефективний спосіб захисту спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з п. «д» ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб здійснюється, зокрема, шляхом застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Як вже було зазначено вище, земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 2321584000:01:002:0110 вибула з державної власності внаслідок державної реєстрації вказаної земельної ділянки на підставі розпорядження місцевої державної адміністрації, яке фактично нею не приймалось, тобто, така земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Після видачі державного акта серії ЯЖ № 496599 та державної реєстрації оспорюваної земельної ділянки за ОСОБА_2 , у подальшому ця земельна ділянка була продана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2017 ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 придбала вказану земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером: 2321584000:01:002:0110 в особи, яка не мала права її відчужувати.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким, зокрема, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони;в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області» встановлено, що до складу Михайлівської територіальної громади входять такі території громад: Михайлівська, Люцернянська.

Отже, на теперішній час належним власником земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 2321584000:01:002:0110) має бути саме Михайлівська сільська рада, оскільки вказана земельна ділянка: 1) належала до земель державної власності; 2)розташована за межами населених пунктів; 3) розташована у межах Михайлівської територіальної громади (на території Михайлівської сільської ради); 4) в силу положень п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України на теперішній час має належати до земель комунальної власності.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (ст. ст. 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені ст. ст. 387, 388 ЦК України. У зв`язку із цим, якщо майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.07.2017 у справі № 278/3862/14-ц.

Незаконність дій осіб при набутті права власності на земельну ділянку не може розцінюватися як воля власника спірного нерухомого майна на вибуття майна з його володіння.

Тобто, воля органів державної влади або місцевого самоврядування як власника земель може виражатися лише в таких діях, які відповідають вимогам законодавства, інтересам держави і суспільства.

Також відповідно до п. 60 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20, пункт 70). З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа. З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Також, згідно з висновками, викладеними у п. 148 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Набуття особою права володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від10.12.2021 № 924/454/20 цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння саме по собі передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Отже, зважаючи на положення ч. 2 ст. 16, ст. 387, ст. 388 ЦК України, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, висновки Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту в даному випадку є витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га за кадастровим номером 2321584000:01:002:0110.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 488/3319/14-ц (провадження № 61-3836св21) вказано, що на віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц). З огляду на положення статті 261 ЦК України суд повинен з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави з вищезазначеним позовом. Це право пов`язане з моментом, коли саме повноважним органам стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Вказана позиція узгоджується із висновками висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18); від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц (провадження № 14-168цс18); від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18); від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18), а також Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18 (провадження № 61-6364св20).

Суд погоджується із твердженням прокурора про те, що 20.10.2017 він не міг знати про вибуття спірної земельної ділянки із державної власності, оскільки до вказаного моменту державна реєстрація права власності на цю земельну ділянку проведена не була, тому саме 20.10.2017 розпочався перебіг трирічного строку позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19» (далі - Закон № 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, продовжено позовну давність на період дії карантину.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21), від 21 лютого 2024 року у справі № 201/5016/21 (провадження № 61-9107св22) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)».

Отже, пунктом 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX продовжено позовну давність на строк дії карантину, який закінчив свою дію з 01 липня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Враховуючи положення Закону № 540-ІХ, який набув чинності 02 квітня 2020 року та яким законодавець продовжив позовну давність на строк дії карантину, перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури із цим позовом звернувся у межах позовної давності.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, керуючись ст. ст. 17, 78, 116, 118, 125, 126, 152, 202 ЗК України, ст. ст. 11, 15, 16, 261, 267, 319, 321, 328,330, 387 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04353238, вул. Слободчикова, буд. 17, село Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030) земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 2321584000:01:002:0110, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1387620923215, номер відомостей про речове право: 23157786).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, місцезнаходження: вул. Матросова, 29-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, в розмірі 4 026,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.11.2024.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

04.11.2024