Ухвала

від 20.11.2024 по справі 754/9130/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2-з/754/115/24

Справа № 754/9130/24

У Х В А Л А

20 листопада 2024 року м.Київ

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним, витребування майна та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Деснянського районного суду м.Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним, витребування майна та стягнення моральної шкоди.

До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на виробниче майно, яке є предметом спору та було відчужене відповідачем ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 19/07/2023 від 19.07.2023 року.

Дану заяву заявник мотивує тим, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, є спільним майном подружжя, позивач ніколи не надавала відповідачу згоди на його продаж. Враховуючи, що відповідач вже одного разу уклав договір купівлі-продажу спірного майна, представник позивача зазначає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ОСОБА_4 може укласти договір купівлі-продажу чи інший правочин щодо продажу спірного майна іншій особі. Зважаючи на зазначене, а також на можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися спірним майном, заявник вважає, що в цій справі необхідно вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав та ризиків, визначених ст. 149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Суд акцентує увагу позивача на те, що саме на суд покладено обов`язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Так, як вбачається з матеріалів цивільної справи, предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу № 19/07/2023 від 19.07.2023 року, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив товар, а саме виробниче майно (верстати, інструмент, столи, то що) у кількості 46 одиниць товару, перелік якого зазначено в акті прийому передачі товару (виробничого майна, інструменту) відповідно вказаного договору, а також витребування цього майна.

Виконання у майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач у наявності спірне майно, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно відповідача безпосередньо пов`язаний з предметом спору та спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, за наведених у заяві про забезпечення позову обставин, наявна реальна загроза утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Виходячи з наведеного, враховуючи предмет спору, суд приходить до висновку про те, що накладення арешту на спірне майно є співмірним та необхідним.

Таким чином, враховуючи вимоги ч.2 ст. 149, ч.3 ст. 150 ЦПК України та вимоги, викладені в заяві про забезпечення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими позивачем вимогами, можливість вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду, суд приходить до висновку про доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки викладені в заяві обставини та доводи дають підстави стверджувати, що невжиття вказаних вище заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на виробниче майно, у кількості 46 одиниць, яке належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 19/07/2023 від 19.07.2023 року, а саме:

1. Прес 12 т., у кількості 1 штука;

2. Верстат шиномонтажний, у кількості 1 штука;

3. Верстат балансувальний, у кількості 1 штука;

4. Верстат прокаточний, у кількості 1 штука;

5. Компресор, у кількості 1 штука;

6. Стенд для чистки та регулювання форсунок, у кількості 1 штука;

7. Точильний верстат, у кількості 1 штука;

8. Пневматична стійка, у кількості 1 штука;

9. Електро підйомник 3,5 т, у кількості 2 штуки;

10. Зварювальний напівавтомат, у кількості 1 штука;

11. Набір ключів, у кількості 14 штук;

12. Бочка для заміни мастила, у кількості 1 штука;

13. Діагностичний комп`ютер, у кількості 1 штука;

14. Верстат для заправки кондиціонера, у кількості 1 штука;

15. Зарядно-пусковий пристрій, у кількості 1 штука;

16. Стенд для розвала-сходження коліс, у кількості 1 штука;

17. Стіл, у кількості 16 штук,

яке знаходиться за адресою об`єкта незавершеного будівництва (нежитлове приміщення СТО), на чотирьох земельних ділянках: площею 0,0037 га, кадастровий номер: 3220888001:01:006:0217, 0,0037 га, кадастровий номер: 3220888001:01:006:0409, площею 0,0037 га, кадастровий номер: 3220888001:01:006:0208, площею 0,0036 га, кадастровий номер: 3220888001:01:006:0457: АДРЕСА_1 , (ГО ГСО "Надія").

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.

Повний текст ухвали складено 20 листопада 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: