Рішення

від 22.10.2024 по справі 758/11208/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11208/24

Категорія 82

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Лукавої Ю.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з даним позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі за текстом - відповідач), третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначає, що на виконанні відповідача перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 (надалі за текстом - ВП № НОМЕР_3) з примусового виконання виконавчого листа № 2-168, виданого 04.09.2001 р. Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 (1999 р.н.) в розмірі 1/4 всіх доходів.

08.06.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

13.05.2022 року, згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.05.2022 р., боржник за цим ВП - ОСОБА_2 (син позивача), помер.

У зв`язку з цим, 23.03.2023 року позивач звернувся до відповідача і заявою про зняття арешту з нерухомого майна у ВП НОМЕР_3. 06.04.2024 року останні листом-відповіддю повідомив позивача про те, що цього зробити не має можливості, оскільки позивач не є представником боржника у вказаному провадженні та порекомендували звернутись до суду із вирішенням питання зняття арешту з майна.

Крім звернення позивача, 24.04.2023 року до відповідача зверталась і донька померлого сина позивача - ОСОБА_4 з приводу зняття арешту з майна.

Відповідач у відповіді від 03.05.2023 року зазначив, що ОСОБА_4 не є представником боржника чи стягувана у вказаному провадженні та додатково повідомили про те, що термін зберігання завершених виконавчих проваджень сплив, а отже, матеріали цього виконавчого провадження знищені. Повторно станом на 03.05.2023 року виконавчий документ за цим виконавчим провадженнюя, не надходив. Відтак, надати постанову про повернення виконавчого документ стягувану, не вбачається за можливе.

У квітні 2023 року позивач звернувся до 14 київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.04.2023 №1104/02- 31, завідувач 14 київської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_2 , у вчиненні нотаріальної дії, а саме, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майн боржника та оголошення заборони його відчуження НОМЕР_3, видано ВДВС Подільського РУЮ м. Києва 13.07.2015.

У зв`язку з цим, 19.04.2024 року, представником позивача - адвокатом Шевчуком Ю.А. направлено заяву в інтересах позивача, в якій останній просив зняти арешт з майна боржника та видалити з реєстру боржників ОСОБА_2 , у зв`язку із смертю, актовий запис №10605 для подальшого оформлення спадщини.

10.06.2024 року, адвокат Шевчук Ю.А. звернувся до відповідача із адвокатським запитом (за вих. №10/06-1 від 10.06.2024 р.), в якому просив: 1) надати інформацію (підтвердження) про те, чи отримано відповідачем заяву подану адвокатом Шевчуком Ю.А. в інтересах позивача про зняття арешту від 19.04.2024 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або рекомендованим поштовим відправленням; 2) надати інформацію про підстави/причини ненадання відповіді на заяву про зняття арешту від 19.04.2024 р.; 3) у разі розгляду заяви позивача про зняття арешту від 19.04.2024, надіслати відповідь на неї.

Листом-відповіддю №100748/2024/6 від 14.06.2024 (на №10/06-1 від 10.06.2024) відповідач підтвердив, що 19.04.2024 за вхідним № 9557 до останнього надійшла заява адвоката Шевчука Ю.А. про зняття арешту з майна боржника ( ОСОБА_2 ) та повідомив про те, що 14.05.2024 за вихідним № 89355 простою кореспонденцією направлено відповідь на звернення адвоката Шевчук Ю.А. про зняття арешту з майна боржника ( ОСОБА_2 ), за адресою: АДРЕСА_2 . До цього листа-відповіді відповідач додав відповідь №89355 від 14.05.2024.

Зазначає, що лист-відповідь від 14.05.2024 р. представником позивача отримано (на електронну пошту) лише при наданні відповідачем відповіді на адвокатський запит від 14.06.2024, поштовим зв`язком такої відповіді отримано не було. У відповіді на адвокатський запит останній лише зазначає, що відправляв відповідь, проте, доказів цьому не наводить. Більше того, перевіривши АСВП встановлено, що ВП НОМЕР_3 завершено.

Вважає наявність нескасованого арешту на майно спадкодавця ОСОБА_1 , а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , перешкоджає йому, як спадкоємцю оформити свої спадкові права на дану квартиру.

Наявність арешту на нерухоме майно обмежує його в реалізації спадкових прав та враховуючи відсутність інших способів захисту порушеного права на спадкове майно, позивач змушена звернутись за захистом порушених прав до суду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.

Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що виконанні відповідача перебувало ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-168 виданого 04.09.2001 р. Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач) на утримання доньки ОСОБА_4 (1999 р.н.) в розмірі 1/4 всіх доходів (а.с. 16).

08.06.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 21).

13.05.2022 року, згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.05.2022 р., боржник за ВП № НОМЕР_3 - ОСОБА_2 (син позивача) помер (а.с. 14).

Як встановлено судом, згідно з відповіддю відповідача на відповідний запит від 03.05.2023 року зазначено, що ОСОБА_4 не є представником боржника чи стягувача у вказаному провадженні та додатково повідомлено, що термін зберігання завершених виконавчих проваджень сплив, а отже, матеріали цього виконавчого провадження знищені. Повторно станом на 03.05.2023 року виконавчий документ по цьому виконавчому провадженню не надходив. Відтак, надати постанову про повернення виконавчого документ стягувачу не вбачається за можливе (а.с. 26-27).

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.04.2023 №1104/02- 31, завідувач 14 київської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_2 , у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майн боржника та оголошення заборони його відчуження НОМЕР_3, видано ВДВС Подільського РУЮ м. Києва 13.07.2015 (а.с. 15).

За змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Ураховуючи, що державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо. Отже державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Арешт на спадкове майно було накладено органом виконавчої служби, на даний час виконавче провадження завершено, однак, арешт накладений на майно боржника знято не було.

На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити;

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_3 , що накладений постановою про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 від 13 липня 2015 року, винесеною державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві в межах здійснення виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів (реєстраційний номер обтяження 23969821 від 27 серпня 2015 року, реєстратор: Шумило Олена Вікторівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві);

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 04208, м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 34482497);

Третя особа - Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора (адреса: 04108, м. Київ, просп. Європейського Союзу, буд. 33, код ЄДРПОУ 39023114);

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Гребенюк