Рішення

від 20.11.2024 по справі 604/1413/24

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/1413/24

Провадження № 2/604/511/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року смт. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі :

головуючого - Сташківа Н.Б.

за участю секретаря судового засідання- Костів О.В.

представника позивача адвоката - Істеревича А.З.

розглянувши в судовому засіданні в смт. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Збаразький відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про збільшення розміру щомісячного платежу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Збаразький відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про збільшення розміру щомісячного платежу, посилаючись на те, що рішенням Підволочиського районного суду від 25.01.2011 року ухвалено стягнути з відповідача ОСОБА_2 в його користь майнову шкоду завдану злочином в розмірі 20136, 78 грн., шкоду завдану каліцтвом за період з вересня 2007 року по 26 листопада 2010 року в розмірі 17160 грн, моральну шкоду 80000 грн., а всього 117296,78 грн, а також 440 грн. щомісячними платежами починаючи з 27.11.2010 року за шкоду завдану каліцтвом. Станом на 2024 рік згідно довідки відділу ДВС заборгованість по сплаті щомісячного платежу складає 9088,88 грн. З часу ухвалення рішення про стягнення шкоди завданої каліцтвом збільшився розмір мінімальної заробітної плати. У зв`язку із збільшенням рівня життя, збільшенням мінімальної заробітної плати, щомісячний платіж у розмірі 1000 грн. є недостатнім для його потреб. У 2017 році під час чергового огляду МСЕК йому встановлено ІІ групу інвалідності довічно. Згідно індивідуальної програми реабілітації він обмежений у пересуванні та трудовій діяльності, яку б зміг здійснювати тільки у спеціально створених умовах. З грудня 2015 року по вересень 2016 року перебував на обліку в Підволочиській філії Тернопільського обласного центру зайнятості, а також з жовтня 2019 року перебував на обліку як безробітний, лише з 08.12.2021 року по даний час працює на посаді продавця консультатнта ТОВ Вигідна покупка. Також він довічно потребуватиме санаторно-курортного лікування, постійного медичного спостереження, реабілітації у вигляді лікувального масажу та фізкультури, що потребує завжди додаткових витрат. У зв`язку з чим просить збільшити розмір щомісячного платежу за шкоду завдану каліцтвом, визначивши його в сумі 2000 грн.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач в судове засідання будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи не з`явився, подав ввідзив, згідно якого позовні вимоги заперечив та пояснив, що являється інвалідом 3 групи загального захворювання з дитинства, переніс відкриту черепно-мозкову травму з трепанацією черепа, після перенесеної травми тиждень перебував у стані клінічної смерті і був частково паралізований, отримує пенсію в розмірі 3186 грн, з якої 1400 грн з якої знімають у користь позивача. Крім того працює на роботі з окладом у 11300 грн, з якої також 5400 грн знімають у користь позивача по минулій заборгованості, а відтак на прожиття його сімї, котра складається із 4-ох чоловік залишається 5500 грн.

Суд, вивчивши та проаналізувавши зібрані у справі докази в їх повній сукупності, вважає, що заявлені позовні вимоги є підставними та підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних міркувань :

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб що визначений законом.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках передбачених ЦПК.

З аналізу вказаних норм Закону, вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа, в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог бо відмову у їх задоволенні.

Згідно ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, тобто особа має право пред`явити у суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, вказав, що п.1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутись до суду з будь-якою вимогою щодо цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (П. 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії» № 48778\99)

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема рішення Артіко проти Італії від 13 травня 1980 року, Михайленко проти України від 30 травня 2013 року зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність прав на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виникнення виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто встановивши лише наявність у особи яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 278/2513/17-ц від 07 травня 2020 року.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Підволочиського районного суду від 25 січня 2011 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача майнову шкоду завдану злочином в розмірі 20136, 78 грн., шкоду завдану каліцтвом за період з вересня 2007 року по 26 листопада 2010 року в розмірі 17160 грн, моральну шкоду 80000 грн., а всього 117296,78 грн, а також 440 грн. щомісячними платежами починаючи з 27.11.2010 року за шкоду завдану каліцтвом.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року збільшено розмір щомісячного платежу за шкоду завдану каліцтвом з 440 до 1000 грн.

Також судом встановлено, що саме з вини відповідача ОСОБА_2 01.06.2007 року близько 18:00 год. на автодорозі сполученням Волочиськ Підволочиськ -Підволочиськ Тернопільської області сталося ДТП в результаті якої позивач ОСОБА_1 , став інвалідом 1-ої групи. Вина ОСОБА_2 у самій ДТП та її наслідках доведена матеріалами кримінальної справи № 1-12/09. За наслідком даної ДТП ОСОБА_1 був госпіталізований 01.06.2007 року в реанімаційне відділення Підволочиської центральної районної лікарні, наступному лікуванні в цьому закладі та відділенні анестезіології і інтенсивної терапії Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні, із зовнішніх ушкоджень були виявлені та описані в медичних картках № 1884 та № 02/05573, рана в правій скроневій ділянці голови, садна чола, тьмяно - потиличної ділянки голови, в ділянці лівого кута нижньої щелепи, на внутрішній поверхні лівого плеча, задній поверхні правого передпліччя на тильних поверхнях стоп, садна та поверхневі рани спини, сідниць, передніх поверхонь колін. При клінічному обстежені та проведенні інструментальних досліджень в ОСОБА_1 , встановлена черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів у речовину головного мозку, під його м`яку оболонку та внутрішньо-мозкові простори, що відповідає закритій черепно-мозковій травмі із забоєм головного мозку важкого ступеня.

Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , останній працював з 01.08.2006 року по 19.09.2007 року у ТОВ «Агролайф» на посаді вантажника та звільнений згідно наказу № 38-к від 19.09.2007р. у зв`язку з отриманням інвалідності 1-ої групи. Згідно довідки ТОВ «Агролайф» № 26 від 29.10.2009 року заробітна плата ОСОБА_1 становила щомісячно 715,00 грн.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1195 ЦК України, передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Згідно ст. 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч.2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Аналізуючи вказані норми закону передбачено право потерпілого на перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування йому шкоди, завданої ушкодженням здоров`ю.

Згідно ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Згідно ЗУ «Про державний бюджет України» з 01.01.2024 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 8000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , будучи цілком фізично здоровим громадянином, 01.06.2007 року з вини відповідача ОСОБА_2 вчиненої ним ДТП став інвалідом І групи. В результаті чого втратив роботу, поніс матеріальні витрати на лікування після перенесених травм, переніс важкі моральні страждання, які продовжуються і на даний час, значний фізичний біль та дискомфорт, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, Крім того з часу вчинення злочину, заподіяння тілесних ушкоджень та призначення судом щомісячних платежів в розмірі 1000 грн. за завдану шкоду каліцтвом, розмір заробітної плати, рівень, життя, ціни значно зросли і сума присуджена судом у 2020 році як щомісячний платіж за шкоду завдану каліцтвом на даний час є маленькою, хоча ціни на медичні послуги, продукти харчування, комунальні послуги та речі для повсякденного життя значно зросли, а тому суд вважає за необхідне у зв`язку із збільшенням мінімальної заробітної плати збільшити суму щомісячних платежів у зв`язку з отриманим каліцтвом. При цьому суд враховує майновий стан відповідача, його стан здоровя, наявність інвалідності, інших неповнолітніх осіб на його утриманні, та вважає, що заявлені позовні вимоги є підставними та підлягають до часткового задоволення шляхом збільшення стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 щомісячних платежів за шкоду завдану каліцтвом із 1000 грн. до 1500 грн.

Крім того суд вважає, що з відповідача в користь держави слід стягнути судові витрати, зокрема сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 158, 247,263-265,273,352,354,355ЦПК України, ст.ст.15, 16, 18, 1168, 1187, 1195, 1197, 1202 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Збільшити розмір щомісячного платежу за шкоду завдану каліцтвом, який стягується з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на підставі рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року, визначивши його розмір 1500 (одна тисяча пятсот) грн.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави судові витрати зокрема сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Виконавчий лист по справі № 2/604/441/20 від 14 грудня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 по 1000 грн щомісячними платежами за шкоду завдану каліцтвом - повернути в Підволочиський районний суд Тернопільської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку по

дання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської областіСташків Н.Б.