Рішення

від 05.11.2024 по справі 607/16475/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2024 Справа №607/16475/24 Провадження №2/607/3366/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

представника позивача адвоката Бернацького П.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Редай Н.В.

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, - ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він з відповідачем ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.10.2019 розірвано. У даному шлюбі у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає із його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а відповідач у свою чергу проживає окремо від дочки, так як виїхала за межі України. Позивач вказує, що його батьки є особами похилого віку, а тому їм важко самостійно займатися виховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поряд з цим донька ставиться до нього прихильно та у нього наявні усі можливості здійснювати належний догляд та займатись її вихованням. Водночас відповідач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, жодного зв`язку із дочкою не підтримує та добровільної допомоги на її утримання не надає.

На підставі викладеного позивач просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків встановлення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення нею повноліття.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Також копію позовної заяви з додатками надіслано до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради та зобов`язано, протягом одного місяця, надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20.08.2024 судом зареєстровано відзив на позов, поданий представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Редай Н.В. згідно з яким, відповідач категорично не погоджується з вимогами, які заявлені в позовній заяві та вважає їх необґрунтованими, оскільки позивачем не викладені обставини та не зазначені докази, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, а саме: якими саме діями відповідач не визнає, порушує, чи оспорює право відносно місця проживання дитини. При цьому, в позовній заяві позивач підтверджує той факт, що малолітня дочка ОСОБА_7 проживає з його батьками, отже є не зрозумілим як вона може порушувати право дитини на місце проживання. Крім того, позивачем не долучено до позовної заяви документів, які дадуть можливість суду встановити всі фактичні обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення, зокрема: довідки про доходи, довідку з місця роботи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника (його майновий стан), медичні довідки (про стан здоров`я позивача, дитини). Також, не надано доказів, що характеризують його особу (батька дитини), зокрема не долучено характеристику з місця роботи та з місця проживання. Таким чином на думку відповідача незрозумілим є на яких фактичних даних суд може встановити ставлення батька до виконання його батьківських обов`язків. Відповідач зауважує, що позивач лише констатує факт її перебування за кордоном, проте вказане жодним чином не підтверджує, що саме він піклується про малолітню дочку, займається її вихованням, оскільки дочка проживає з батьками позивача, з чого слідує, що вихованням дитини займаються дідусь і бабуся, а не позивач. З приводу позовної вимоги про стягнення аліментів, то відповідач вказує, що вона неодноразово намагалась в позасудовому порядку домовитись з позивачем, щодо утримання малолітньої дочки. Зокрема, пропонувала ОСОБА_3 , що буде перераховувати кошти на забезпечення дитини (з урахуванням її інтересів), однак останній відмовлявся визначити спосіб перерахунку коштів. У зв`язку із чим вона (в т.ч. в квітні, травні, червні місяці 2024 року) перераховувала кошти на утримання малолітньої дочки на банківську картку, яка належить їх повнолітньому синові, який в подальшому спрямовував дані кошти на утримання малолітньої дочки. Отже, твердження позивача, що ОСОБА_1 ухиляється утримувати своїх дітей є безпідставним та не обґрунтованим. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

30.09.2024 судом зареєстровано висновок складений Органом опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної радищодо вирішення спору про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням Виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 26.09.2024 № 236.

Протокольною ухвалою суду від 02.10.2024, постановленою у судовому засіданні без видалення в нарадчу кімнату та занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Бернацький П.В. в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісячно. Позовні вимоги із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Редай Н.В. у судовому засіданні не заперечили з приводу задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Зазначили, що відповідач не заперечує проти проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_3 , а також з приводу стягнення із неї аліментів у розмірі 3000 грн.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради Мороз В.С. у судовому засіданні підтримав висновок складений Органом опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради щодо вирішення спору про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням Виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 26.09.2024 № 236. Додатково зазначив, органом опіки та піклування встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з бабою ОСОБА_6 та дідом ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а батько на даний час проходить військову службу у ЗСУ. Працівниками органу опіки та піклування було проведено бесіду з дитиною ОСОБА_4 , в ході якої остання повідомила, що хоче проживати разом з батьком в Україні.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Тернопільської міської ради у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_3 та повідомила, що її внучка та дочка позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до початку повномасштабного вторгнення проживала разом з відповідачем ОСОБА_1 в с. Підлісці, проте на даний час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з нею та ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_3 проходить військову службу у ЗСУ та постійно надсилає кошти на утримання своєї дочки. Також зазначила, що позивач ОСОБА_3 постійно проживав у будинок в с. Підлісці та у подальшому там проживатиме зі своєю дочкою ОСОБА_4 , при цьому у будинку створено усі необхідні умови для проживання у ньому позивача разом з дочкою, зокрема будинок має 3 кімнати, кухню, ванну, а також обладнаний опаленням і водою, відтак житлово - побутові умови у ньому є хорошими.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду повідомив, що він є батьком позивача ОСОБА_3 та зазначив, що його внучка та дочка позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вже 2,5 роки проживає разом з ним та ОСОБА_6 , а син наразі перебуває у складі Збройних Сил України, проте він постійно надсилає кошти на утримання дочки ОСОБА_4 . В свою чергу колишня невістка - відповідач у справі перебуває за межами України та з дочкою не спілкується. Вказав, що відповідач хотіла забрати дочку ОСОБА_4 до себе за кордон, однак ОСОБА_4 має неприязні стосунки із матір`ю та хоче залишитись проживати в Україні разом з батьком.

Малолітня ОСОБА_4 суду пояснила, що вона проживає разом з бабою ОСОБА_6 та дідом ОСОБА_5 разом з тим, у неї хороші відносини з батьком і вона б хотіла жити разом з ним в с. Підлісці. ЇЇ мама перебуває за кордоном та спілкуються вони рідкою.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Судом встановлено, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.10.2019 у справі № 607/18184/19 розірвано.

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 10.06.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №108.

Відповідно до довідки № 103/15/03/01-04 від 02.07.2024 виданої Вишнівецької селищної ради, в господарстві, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 проживають: дідусь - ОСОБА_5 , 1955 року народження; бабуся - ОСОБА_6 ,1955 року народження; внук - ОСОБА_8 , 2001 року народження, внучка - ОСОБА_4 , 2011 року народження.

Згідно з довідкою № 01-27/70 від 02.07.2024 виданою Великовікнинським ліцеєм Вишнівецької селищної ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 8 класі Великовікнинського ліцею Вишнівецької селищної ради.

Як вбачається із акту обстеження матеріально - побутових умов проживання сім`ї громадянина ОСОБА_3 від 02.07.2024, комісією в складі: медсестри загальної практики АСЛЗМ с. В.Вікнини ОСОБА_9 , сусідів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 проведено обстеження матеріально - побутових умов проживання сім`ї громадянина ОСОБА_3 . При обстеженні виявлено, що ОСОБА_3 мобілізований до ЗСУ. ОСОБА_3 на даний час розлучений. Діти ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , 2011 року народження та ОСОБА_8 , 2001 року народження проживають в господарстві дідуся ОСОБА_5 , 1955 року народження. Дочка ОСОБА_4 , 2011 року народження перебуває на вихованні бабусі ОСОБА_6 , 1955 року народження. Мати дітей ОСОБА_1 відсутня понад 2 роки. Участі у вихованні дитини не приймає, допомоги на утримання не надає.

Відповідно до довідки № 90 виданої 26.08.2024 Військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) на посаді - бойовий медик. Загальна сума виплаченого доходу за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 становить 737 777,76 грн.

Органом опіки і піклування суду надано висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням Виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 26.09.2024 № 236.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 26.09.2024 № 236, органом опіки і піклування встановлено, малолітня ОСОБА_4 проживає з лютого 2022 року без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . Спочатку проживала з батьком ОСОБА_14 , однак останній був мобілізований і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ). Займав посаду - бойовий медик. На даний час дитина проживає разом зі своїм дідом ОСОБА_5 , 1955 року народження та бабою ОСОБА_6 , 1955 року народження. 09.09.2024 працівниками служби у справах дітей було здійснено виїзд за місцем проживання дитини, обстежено житлово - побутові умови. Умови проживання хороші. Службою надсилався запит до управлінням сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради з проханням надати інформацію, чи проживає ОСОБА_15 в м. Тернопіль. За інформацією управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради від 18.09.2024 № 1376/24 провести обстеження умов проживання не вдалося, оскільки домоволодіння були закриті. Також надсилалися запити обом батькам з проханням надати інформацію про доходи та забезпечити можливість провести бесіди з ними щодо визначення їх ставлення до виконання батьківських обов`язків. Окрім того ОСОБА_15 просили надати інформацію про точні терміни повернення в Україну та чи має намір мати дитини приїхати та належним чином виконувати батьківські обов`язки з метою подолання бездоглядності дитини зі сторони матері. На звернення служби надійшли листи від адвокатського бюро «Назар Ридай і партнери», в особі адвоката Ридай Назара Васильовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 з яких стало відомо, що ОСОБА_15 дійсно перебуває у Королівстві Норвегії та їй продовжено дозвіл на перебування, ще на рік, отримує допомогу як біженка, однак її розмір та підтвердження не надано. Остання не є працевлаштованою. Причинами виїзду ОСОБА_1 за межі України 05.06.2022 є те, що розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації та з метою матеріального забезпечення сім`ї, оскільки і в Україні ОСОБА_16 була безробітною. Окрім того, ОСОБА_15 має 3 кредитних договори які остання взяла своїй знайомій ОСОБА_17 (яка померла). Сума кредитів становить понад 170 000 гривень. ОСОБА_18 надано довідку про доходи, яка видана 26.08.2024 № 90 військовою частиною НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ). Загальна сума виплаченого доходу за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 становить 737 777,76 грн. Начальником служби у справах дітей Вишнівецької селищної ради проведено бесіду з малолітньою ОСОБА_13 в якій зазначається наступне. Дівчинка виявила бажання проживати разом із батьком в Україні, оскільки мати перебуває за кордоном. Також повідомила, що спілкується з мамою дуже рідко, коштів мама не передає. Також на засіданні комісії з питань захисту прав дитини малолітня ОСОБА_13 підтвердила, що хоче жити з батьком у Україні, незважаючи на бойові дії. Повідомила, що з вересня 2024 року відновила спілкування з мамою по телефону.

Враховуючи вищезазначені обставини та думку дитини ОСОБА_4 , виконавчий комітет Вишнівецької селищної ради прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 до 06.06.2025 та зобов`язання батька дитини ОСОБА_3 забезпечити можливість для спілкування дитини з мамою у телефонному режимі на період перебування ОСОБА_1 за кордоном.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, згідно ст.15 Закону, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування.

Відповідно до ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» також роз`яснив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01.07.2017 у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд зазначає, що презумпція на користь матері не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації прав дитини, ані судовою практикою ЄСПЛ і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №402/428/16-ц №14-327цс18 від 17.10.2018 зроблено висновок про необхідність відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14.12.2016 у справі №6-2445цс16 та від 12.07.2017 у справі №6-564цс17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 30.03.2021 при розгляді справи №542/1428/18 (провадження № 61-18612св19) зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Отже, при розгляді даної справи щодо місця проживання дитини суд насамперед виходить з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Статтею 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено і не заперечувалось сторонами у справі, що позивач ОСОБА_3 був призваний та наданий час проходить військову службу в лавах ЗСУ, при цьому неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьками позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас матір ОСОБА_1 виїхала за межі України та наразі знаходиться в Королівстві Норвегії, проте з пояснень свідка ОСОБА_5 встановлено, що до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом з матір`ю.

Таким чином суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази створення позивачем ОСОБА_3 умов для проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та наявності у батька можливості забезпечити дитині належні умови проживання, виховання та розвитку дочки, з огляду на те, що позивач наданий час проходить службу в лавах ЗСУ та фактично відсутній за місцем проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суду не надано доказів, наявності у позивача ОСОБА_3 підстав для звільнення із військової служби та змоги опікуватись та займатись вихованням малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , натомість рішенням суду про визначення місця проживання дитини з батьком саме по собі не створює умов необхідних для звільнення військовослужбовців від військової служби під час дії воєнного стану.

Так, згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і по теперішній час.

Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За змістом абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Поряд з цим, визначення місця проживання дитини не свідчить про відсутність участі матері (батька) у вихованні дитини, а відтак вказане не створює умов для застосування положень пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як підставу для звільнення від військової служби.

Таким чином, у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, враховуючи, що на даний момент батько не проживає разом з дитиною у зв`язку з проходженням служби в лавах ЗСУ та дитиною опікуються її бабуся та дідусь, суд вважає, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_3 не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, оскільки служба в лавах ЗСУ унеможливлює фактичне виконання позивача своїх батьківських обов`язків, щодо участі у вихованні дитини.

Щодо висновку органу опіки та піклування, то суд зазначає, що такий має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26.07.2021 у справі № 638/15336/18(провадження № 61-13690св20).

За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На переконання суду висновок складений Органом опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради щодо вирішення спору про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням Виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради від 26.09.2024 № 236 не містить переконливих доводів щодо доцільності проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 а також обґрунтувань якими керувався орган опіки та піклування при прийнятті рішення. Зокрема у висновку відсутнє обґрунтування того, яким чином батько ОСОБА_3 , який проходить службу в лавах ЗСУ, а також не проживав та на даний час не проживає із дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зможе забезпечити останній належні умови проживання, виховання та розвитку. Також Органом опіки та піклування не було встановлено фактичного місця проживання позивача ОСОБА_3 , яким є с. Підлісці, не проведено обстеження цього помешкання на предмет створення дитині належних умов проживання, виховання та розвитку. Органом опіки та піклування не враховано те, що першочерговими є інтереси дитини, із врахуванням при цьому сталих соціальних зв`язків, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, а тому суд не погоджується з наданим висновком та не бере його до уваги.

Щодо вимоги про стягнення аліментів, то суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відтак оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 не проживає разом з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та у позовній вимозі про визначення місця проживання дитини батьком судом відмовлено, на переконання суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З приводу визнання відповідачем ОСОБА_1 позову, то суд відмовляє у його прийнятті, оскільки у даному випадку визнання позову відповідачем суперечить інтересам дитини.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також у їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача..

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89,141, 263-268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,- відмовити.

Судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 1211 гривні 20 копійок покласти на позивача ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 20.11.2024.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 04058344, адреса місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради, код ЄДРПОУ 04396420, вул. Грушевського, 6 смт. Вишнівець Кременецький район Тернопільська область.

Головуючий суддяН. Р. Кунець