Вирок

від 19.11.2024 по справі 742/2045/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/742/250/24

Єдиний унікальний № 742/2045/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорки - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42023272210000077 від 16.08.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Прилуки Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, розлученого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст.60 Земельного кодексу вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів, середніх річок - 50 метрів і для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Статтею 112 Земельного кодексу України передбачено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до ст.89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує нормування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 7424182100:04:000:0003 розташований русловий ставок, побудований на р.Співакове площею водного дзеркала 9,6 га, ширина прибережної захисної смуги для руслового ставка площею 9.6 га - 50 м.

На початку травня 2023 року ОСОБА_4 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку не надавалася йому у володіння і користування та не передавалася у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, в порушення ст.13 Конституції України, ст.88-89 Водного кодексу України, ст.60, 112, 125, 126 Земельного кодексу України, якими передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, за допомогою спецтехніки самовільно зайняв (розорав) частину земельної ділянки площею 1,5066 га, яка не надана у власність або користування, а саме: прибережну захисну смугу водного об`єкту - руслового ставка річки Співакове, яка знаходиться в межах земельної ділянки комунальної форми власності за кадастровим номером 7424182100:04:000:0003 та розташована в адміністративних межах смт Линовиця Линовицької ОТГ Прилуцького району Чернігівської області, використавши її в подальшому для посіву сільськогосподарської культури (кукурудзи), чим заподіяв Линовицькій ОТГ Прилуцького району Чернігівської області матеріальну шкоду в розмірі 5399 грн 27 к.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив той факт, що за допомогою спецтехніки самовільно розорав частину земельної ділянки площею 1,5066 га, яка не була надана у власність або користування, використавши її для посіву кукурудзи.

Свою вину у скоємому ОСОБА_4 визнав повністю та щиро у цьому розкаявся.

Показання обвинуваченого відповідають всім фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, отримавши згоду всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.197-1 КК України.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд беззаперечно визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 , судом встановлено не було.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує конкретні обставини справи, вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що є нетяжким злочином, сукупність обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , за відсутності обставин, які б його обтяжували, а також особу самого обвинуваченого (а.п.28), який в силу ст.89 КК України вважається таким, що не був судимий (а.п.28-а), не перебуває на обліку Прилуцького РВ філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області (а.п.29), за місцем проживання характеризується посередньо (а.п.30), його стан здоров`я, зокрема те, що на обліку у лікаря-психіатра він не перебуває (а.п.31), але з серпня 2020 року перебуває на диспансерному обліку у Прилуцькому наркодиспансері через психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, має синдром залежності (а.п.32), а також його ставлення до вчиненого, зокрема щирість розкаяння та усвідомлення протиправності скоєного, співпраця зі слідством, добровільність відшкодування заподіяних збитків, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання з випробуванням, як того просила у судовому засіданні прокурорка, зважаючи на наявність сукупності трьох обставин, що пом`якшують його покарання, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде повністю відповідати як характеру скоєного ним злочину, його суспільній небезпеці, так і особі самого обвинуваченого, а тому зможе належним чином посприяти виправленню ОСОБА_4 і запобігти вчиненню ним нових злочинів.

Цивільний позов в межах даного кримінального провадження не подавався, оскільки збитки відшкодовані добровільно та в повному обсязі (а.п.21, 27).

Витрати на залучення експерта та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.370-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення даного вироку, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку суду негайно вручити прокурорці та засудженому.

Суддя ОСОБА_5