Рішення

від 13.11.2024 по справі 522/22619/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/22619/23

Провадження № 2/522/2890/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Приморський районний суд м Одеси, у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради про стягнення матеріальної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28 квітня 2023 року приблизно о 14 годині 30 хвилин за адресою: м. Одеса, Суворовський район, на розі вулиць Проценко та Сергія Ядова, на проїзну частину вулиці Проценко та прилеглі гаражі, гаражного кооперативу № 4 впало сухе дерево тополь. За наслідками чого було пошкоджено гараж та автомобіль, що в ньому зберігався автомобіль марки TOYOTA, модель VENZA, номер шасі: НОМЕР_1 , сірого коліру, 2016 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

В результаті зазначеної події транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень, що було зафіксовано (здійснено фотофіксацію) та викликано працівників поліції.

13 травня 2023 року позивачу була надана відповідь на його звернення від Одеського районного управління № 1 відділення поліції № 2 згідно якої було встановлено відсутність обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку із чим матеріали не було внесено до ЄРДР. Також було запропоновано звернутись до страхової компанії для вирішення питання стосовно відшкодування завданих матеріальних збитків.

Відповідно до Звіту № 11-05-23, про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ - автомобіля TOYOTA VENZA, реєстраційний номер НОМЕР_2 виконаного фізичною - особою підприємцем ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 235793,94 грн., а розмір матеріального збитку становить 128838,75 грн.

За виконання вказаного звіту позивачем було сплачено 3000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 15.05.2023 року.

На переконання позивача, бездіяльність відповідача спричинила завдання матеріальних збитків у сумі 128838,75 грн. в результаті падіння на нього гілки з дерева.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.11. 2023 року провадження по справі відкрито.

08 лютого 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив Виконавчого комітету Одеської міської ради на позовну заяву. Відповідно до наданих пояснень відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки Виконавчий комітет Одеської міської ради не є належним відповідачем у вказаній справі, не доведено його обов`язок відшкодувати спричинену шкоду, а також причинний зв`язок між діяннями Виконавчого комітету Одеської міської ради та завданням шкоди майну позивача.

11 березня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, так як відповідачем не спростовані твердження та докази надані позивачем.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2024 року до участі у справі у якості співвідповідачів залучено Департамент міського господарства Одеської міської ради та Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради.

10 червня 2024 року та 04 липня 2024 року від позивача до суду надійшли заяви про уточнення позовних вимог, в яких позивач просив стягнути завдану шкоду з відповідачів солідарно.

02 серпня 2024 року від Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вважають позов безпідставним та необґрунтованим, просять відмовити в задоволенні позовних вимог, так як вина Департаменту у завданні шкоди позивачу відсутня та Департамент не є належним відповідачем.

07 серпня 2024 року до суду від Департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просять суд відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві.

15 серпня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

13 листопада 2024 року представником позивача подана до суду заява, в якій просив провести судове засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

13 листопада 2024 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 4ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, оцінивши надані сторонами докази, а також заслухавши їх пояснення,приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що 28 квітня 2023 року приблизно о 14 годині 30 хвилин за адресою: м. Одеса, Суворовський район, на розі вулиць Проценко та Сергія Ядова, на проїзну частину вулиці Проценко та прилеглі гаражі, гаражного кооперативу № 4 впало сухе дерево тополь. За наслідками чого було пошкоджено гараж та автомобіль, що в ньому зберігався автомобіль марки TOYOTA, модель VENZA, номер шасі: НОМЕР_1 , сірого коліру, 2016 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

В результаті зазначеної події транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень.

Згідно зі звітом № 11-05-23, про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ - автомобіля TOYOTA VENZA, реєстраційний номер НОМЕР_2 виконаного фізичною - особою підприємцем ОСОБА_2 .. вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 235793,94 грн., а розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля TOYOTA VENZA, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 128838,75 грн.

У зв`язку із вказаним, позивач поніс витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 3000, 00 гривень, що підтверджується рахунок-фактурою від 02 травня 2023 року та актом № 02-05-2023 від 15.05.2023 року.

Враховуючи, що позивачу була спричинена шкода у вигляді пошкодження належного йому майна, та з огляду, що завдана шкода не відшкодована, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами статті 15 та частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п.9 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних основах залучати для цього інші підприємства.

У ст.25, ч.1 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір про утримання та благоустрій прибудинкової території.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.14. Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року №1631-VI, передбачено, що відповідальність за збереження зелених насаджень, догляд за ними, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами та шкідниками зелених насаджень на вулицях перед будівлями до проїжджої частини, всередині квартальних насаджень та насаджень районів міста покладається на балансоутримувачів, власників, користувачів жилих, громадських, промислових будівель та споруд, а також на балансоутримувачів, власників, користувачів будівель підприємств побуту, торгівлі, закладів освіти, охорони здоров`я, розташованих на території житлової забудови, а на територіях підприємств, а також прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах на дані підприємства.

Згідно з п.п.10, 11 п.7.2 Правил благоустрою території міста Одеси, на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярно знищувати бур`яни, скошувати траву заввишки більше 10 см, видаляти сухостійні дерева та чагарники, видаляти сухе та поламане гілля та забезпечувати їх вивезення. Видалення сухостійних дерев та чагарників провадиться на підставі рішення Компетентного органу; проводити заходи, що забезпечують збереження насаджень, квітників, газонів, а також заходи по боротьбі зі шкідниками та хворобами зелених насаджень шляхом укладання відповідних договорів із спеціалізованими підприємствами.

Утримання зелених насаджень у населених пунктах здійснюється у відповідності з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України (надалі - «Правила»), затвердженими Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України за № 105 від 10.04.2006 року.

Відповідно до п. 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

З огляду на пункт 3.2 даних Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до п.5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Розділом 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України встановлено, що виробничий процес утримання об`єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об`єкта благоустрою.

Пунктом 9.1.11.3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України передбачено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.

Згідно з п.9.1.12. вказаних Правил, аварійним вважається дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.

Крім того, відповідно до розділу 12 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає, що відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивача внаслідок падіння дерева повинно здійснюватися особою у власності або на балансі якої перебуває земельна ділянка, на якій розташоване дерево, гілка якого впала та пошкодила автомобіль.

Відповідно до пп.7 п. «а» ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах із цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачам майнової та моральної шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за певною адресою.

При вирішенні аналогічного спору Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №2-1474/11, дійшов такого ж висновку, а саме, «організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов`язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева не може бути покладено на Дніпровську міську раду як орган місцевого самоврядування».

Аналогічні положення містяться також впостановах Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц,від 13 червня 2018 року у справі № 554/14547/14-ц, від 25 лютого 2019 року у справі № 466/4051/15-ц, у яких встановлено що належним відповідачем у аналогічних справах є саме Виконавчий комітет відповідної ради.

Згідно з відповіддю на адвокатський запит вих. № 2370 від 26.10.2023 року, зелені насадження на розі вулиць Проценко та Сергія Ядова (вздовж дорожнього полотна по вул. Проценко), навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 у переліку зелених насаджень, що знаходяться на утриманні КП «Міськзелентрест» відсутні. Зелені насадження за вказаною адресою не знаходяться на балансі та не утримуються КП «Міськзелентрест».

КП «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський» також надало відповідь від 27.11.2023 року № 557/вих на адвокатський запит адвоката Кочмар В.В. та зазначило, що зелені насадження на розі вулиць Проценко та Сергія Ядова (вздовж дорожнього полотна по вул. Проценко), навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 не знаходяться на балансі та не утримуються КП «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський».

Отже, у матеріалах справи відсутні докази того, що це дерево було передано на баланс будь-якому підприємству, та щодо наявності відповідного факту стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів.

Підсумовуючи усе вищенаведене вбачається, що до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а у разі не визначення виконавчим органом балансоутримувачів, які мають належним чином доглядати за зеленими насадженнями у тому числі і деревами та вживати усі необхідні заходи для безпечного знаходження громадян, а також їх майна на території, яка підвідомча таким балансоутримувачам, відповідальність несе виконавчий орган місцевої ради.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.04.2018 року (провадження № 61-6202 св 18) та в постанові від 04.09.2019 року у справі №200/22129/16-ц, провадження №61-43478св18.

Як уже зазначалось, відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить зокрема, визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

За приписами ч.ч.1, 2ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування»виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п.1.1 Положення про департамент міського господарства Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 5451-VII (в редакції на момент заподіяння шкоди позивачу) Департамент міського господарства Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради.

Так, п.2.2. вищезазначеного Положення визначено функції Департаменту, серед яких:

-п.2.2.6. здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства України у сфері благоустрою території міста;

-п.2.2.7. проведення перевірок території міста на предмет дотримання всіма суб`єктами вимогЗакону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою території міста Одеси, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою та контроль за санітарним станом населених пунктів;

- п. 2.2.11 проведення конкурсів з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

-п. 2.2.22. участь в організації та здійсненні благоустрою міста, озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, забезпечення зовнішнього освітлення міста.

Таким чином, створені Одеською міською радою департаменти для здійснення відповідних виконавчих повноважень разом із її виконавчим комітетом діють як її виконавчі органи. З поміж них саме Департамент міського господарства Одеської міської ради є тим виконавчим органом місцевого самоврядування, який згідно статей15,20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 10, 30Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»здійснював організацію благоустрою території населеного пункту, зокрема шляхом визначення у встановленому порядку балансоутримувачів цих об`єктів, під час завдання шкоди автомобілю позивача.

Згідно з підпунктом 2.2.12 Положення саме на Департамент міського господарства Одеської міської ради було покладено функції з координації дій виконавчих органів ОМР (до кола яких входить також Виконавчий комітет ОМР) та створених нею комунальних підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою території міста.

Аналогічні висновки викладені у постанові Одеського апеляційного суду від 10.11.2021року по справі № 522/3323/20.

Виходячи з вищевикладеного, Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департамент міського господарства Одеської міської ради несуть відповідальність перед позивачами за відшкодування заподіяної їм майнової та моральної шкоди внаслідок спільної бездіяльності, а саме: не здійснення відповідної організації благоустрою населеного пункту, не визначення балансоутримувача території, на якій відбулася подія та самоврядного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою на території за адресою: м. Одеса, Суворовський район, на розі вулиць Проценко та Сергія Ядова, навпроти житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно дост. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Однак, з матеріалів справи та відзиву вбачається, що рішень стосовно визначення балансоутримувача зелених насаджень, розташованих за місцем заподіяння шкоди автомобілю позивача, відповідачем не приймалось.

Згідно з ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У ч.2 ст.1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст.1192 ЦК України).

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 ЦК України).

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

На переконання суду, позивачем доведено факт завдання йому шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль та бездіяльність відповідачів, яка виразилась у невизначенні балансоутримувача території, на якій розташовувалося дерево (не проведенні конкурсу з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою) та причинний зв`язок між ними. Розмір заподіяної шкоди підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, відповідачами відповідно до вимог статей 10-13, 49, 81, 89 ЦПК України року вказані факти не спростовано та не доведено відсутність вини та підстав для відшкодування шкоди.

Враховуючи довідку Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 11.10.2023 р. № 1055/10, небезпечні метеорологічні явища протягом доби 28.04.2023 року у м. Одесі відсутні.

Враховуючи те, що на виконавчий комітет Одеської міської ради покладено обов`язок забезпечити їх належне та безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить її негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна, суд дійшов висновку, що обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева у даному випадку повинно бути покладено на виконавчий комітет Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради та Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач є доведеними, а відповідачами вони не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Крім того, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1289,00 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 3000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Разом з тим, положеннямист. 133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зіст. 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно доч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердженнясплатипозивачемсудового зборубулонаданоплатіжнуінструкцію №0.0.3315364167.1від19.11.2023р.

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі1289 гривень.

Також, представник позивача просив суд стягнути з відповідачів кошти, сплачені позивачем за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 3000,00 грн.

Так, вказані витрати, здійснені позивачем були пов`язані з розглядом справи, оскільки саме на підставі висновку експерта встановлено розмір матеріальної шкоди, нанесеної позивачу. А тому, зазначені витрати повинні бути відшкодовані відповідачами.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 25000 гривень:

Згідно з положеннямистатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі -Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону N 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону N 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду під час ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства вважала можливим керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня2006р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня2009р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня2014р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 . лотого2015р. у справі «Барк шевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від, 28 листопада2002р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проте, на переконання суду, дана справа не є суттєво складною, письмові докази сторонами протягом розгляду справи не витребовувались та не долучались, експертизи не призначались, свідки не допитувались.

З огляду на вище вказані обставини визначення представником позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Таким чином, враховуючи рівень складності справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаних робіт, позицію відповідачів, суд вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача частково у розмірі 3 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1173, 1190 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 30, 43, 49, 64, 76, 81, 82, 89, 95,133, 137, 141, 158, 209, 210, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.10, 12, 13, 15, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути солідарно з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, 65026, м. Одеса, Думська площа, 1), Департаменту міського господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 34674154, 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д), Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 44394816, 65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 13, прим. 101) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області від 25 червня 1996 року, зареєстрований: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 128838,75 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 75 копійок, а саме з кожного по 42946,25 (сорок дві тисячі дев`ятсот сорок шість) гривень 25 копійок.

Стягнути солідарно з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, 65026, м. Одеса, Думська площа, 1), Департаменту міського господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 34674154, 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д), Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 44394816, 65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 13, прим. 101) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області від 25 червня 1996 року, зареєстрований: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) вартість Звіту № 11-05-23 автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу з оцінки вартості матеріальних збитків, нанесений власнику автомобіля TOYOTA VENZA, реєстраційний номер НОМЕР_6 , пошкодженого внаслідок падіння дерева, у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок, а саме з кожного по 1000,00 (одній тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, 65026, м. Одеса, Думська площа, 1), Департаменту міського господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 34674154, 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д), Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 44394816, 65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 13, прим. 101) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області від 25 червня 1996 року, зареєстрований: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі1289,00 (одна тисяча двісті вісімдесят дев`ять) гривень 00 копійок в рівних частках, а саме з кожного по 429,67 (чотириста двадцять дев`ять) гривень та 67 копійок.

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, 65026, м. Одеса, Думська площа, 1), Департаменту міського господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 34674154, 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д), Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 44394816, 65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 13, прим. 101) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області від 25 червня 1996 року, зареєстрований: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок в рівних частках, а саме з кожного по 1000,00 (одній тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2024 року.

Суддя