Рішення

від 18.11.2024 по справі 200/6372/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року Справа№200/6372/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 12.09.2024;

зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 12.09.2024;

визнати протиправними дії відповідача щодо невірного розрахунку фіксованої суми індексації-різниці відповідно до абз.4-6 п.5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по 05.06.2019;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 05.06.2019 з урахуванням фіксованого розміру індексації-різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, який складає 4463,15 грн., відповідно до абз.4-6 п.5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в період з 2018 по 2022 роки не виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі. Зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, вказує, що спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Ухвалою суду від 17.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.

У наданому відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначив, що діяв на підставі та в межах повноважень, а також вказав:

Щодо періоду проходження Позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та належності Відповідача по справі. Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами п.293 Положення № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Тобто, в Положенні прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено.

Позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із направленням його для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не у зв`язку зі звільненням з військової служби. З матеріалів справи вбачається, що останнім відомим місцем проходження військової служби є НОМЕР_2 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення Позивача за період з 01.03.2018 по 05.06.2019 включно. Сума індексації-різниці з 01.03.2018 склала: 4 463,15 грн. 3 280,60 грн. = 1 182,55 грн. Відповідачем на виконання рішення суду від 16.05.2024 у справі № 520/19040/23 за період з 12.05.2017 по 05.06.2019 нараховано та виплачено позивачу індексацію-різницю з розрахунку 1 182,55 грн. на місяць в загальному розмірі 17 935,34 грн. Враховуючи зазначене, позивачу в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення та виконано вказане рішення суду в повному обсязі. Визначення розміру щомісячної «індексації-різниці», відповідно до Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, покладалось на орган, в якому Позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення в період підвищення його доходу. Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин. Враховуючи обумовлене, Позивач не може вимагати суд підміняти повноваження іншого органу державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Щодо компенсації втрати частини грошових доходів. Необхідна умова для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому, тільки у разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Відповідно позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 12.09.2024, є безпідставними і необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Просив у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 у період з 12.05.2017 по 05.06.2019 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2019 № 264-с та вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.06.2019.

Індексація грошового забезпечення позивачу за період з 12.05.2017 по 05.06.2019 не нараховувалась та не виплачувалась, за період з 01.01.2019 по 05.06.2019 нарахована у меншому обсязі. Не погодившись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі №520/19040/23 позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за період з травня 2017 року по лютий 2018 року мав право на отримання індексації грошового забезпечення, проте така безпідставно не нараховувалась та не виплачувалась, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а в період з січня по червень 2019 нарахована не в повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 12.05.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та у невиплаті позивачу сум індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.05.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абз.4-6 п.5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по 05.06.2019.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 05.06.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абз.4-6 п.5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Не погодившись з вказаним рішенням, Відповідачем було направлено апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі № 520/19040/23 і постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовити у повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі № 520/19040/23 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі № 520/19040/23 змінено в частині, виклавши абз.3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.05.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року.

В іншій частині задоволення позову рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі № 520/19040/23 залишено без змін.

17.05.2024 представник позивача звернувся із запитом до відповідача щодо надання інформації щодо виконання судових рішень по справі 520/19040/23, а саме детальні розрахунки сум, які виплачені або будуть виплачені на виконання судових рішень. Виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з затримкою виплат сум, які присуджені по справі 520/19040/23.

У листі від 03.09.2024 відповідач повідомив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі № 520/19040/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №520/19040/23 НОМЕР_3 прикордонним загоном проведено розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 12.05.2017 по 05.06.2019.

В результаті нарахована сума індексації склала 54985,56 грн. після утримання військового збору (1,5%) перерахована на рахунок позивача (скріншот мобільного банкінгу).

Представник позивача у позовній заяві вказує, що рішення суду виконано, водночас, не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходу (виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.05.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року) за заявою позивача. Також вказує, що відповідач здійснив перерахунок, водночас, з невірним алгоритмом розрахунку, отже індексація за 01.03.2018-05.06.2019 має бути перерахована з вказанням в рішенні суду конкретного показника індексації-різниці, як то передбачає практика касаційного суду.

З довідки-розрахунку від 02.09.2024 №758 вбачається, що позивачу нарахована та виплачена сума індексації-різниці з 01.03.2018 у розмірі 1 182,55 грн. (на виконання рішення суду від 16.05.2024 у справі № 520/19040/23 за період з 12.05.2017 по 05.06.2019) на місяць в загальному розмірі 17 935,34 грн.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Щодо компенсації втрати частини грошових доходів.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами ст.2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону № 2050-ІІІ).

На реалізацію положень Закону № 2050-ІІІ постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 подібні за змістом положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Згідно з абз.1 п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст.3 Закону № 2050 та в п.4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Таким чином, відповідач, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено позивачеві індексацію грошового забезпечення, повинна була здійснити виплату таких коштів з одночасною виплатою сум компенсації. Невиплата позивачеві суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата індексації грошового забезпечення та окремих складових грошового забезпечення позивача, є порушенням прав військовослужбовця на отримання такої компенсації.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 12.05.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 12.09.2024.

Щодо спору про розрахунок фіксованої суми індексації-різниці відповідно до абз.4-6 п.5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по 05.06.2019, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось питання щодо права позивача на виплату індексації-різниці вже було вирішено під час розгляду Харківським окружним адміністративним судом, під час розгляду справи №520/19040/23, та рішенням від 15.01.2024 позов задоволено.

Як визначено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 судом апеляційної інстанції встановлено, що у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача склало 12 391,43 грн., а у березні 2018 року 13 038,33 грн. Також вказано, що оскільки у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру, відповідно до абз.5 п.5 Постанови №1078, колегія суддів враховує лише складові грошового забезпечення позивача, які мають постійний характер. Таким чином, дохід позивача збільшився на 647,00 грн (13038,33-12391,43).

У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (1762 грн х 253,30 / 100 = 4463,15 грн).

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації за період з 01.03.2018 до 05.06.2019 має розраховуватися із застосуванням щомісячної фіксованої індексації як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 647,00 грн = 3816.15 грн, а також з урахуванням тієї обставини, що позивача було виключено зі списків особового складу відповідача 05.06.2019 тобто за неповний місяць.

Також суд враховує, що відповідач на виконання рішення суду у справі 520/19040/23, за спірний період з березня 2018 року по червень 2019 року, нарахував та виплатив суму індексації у розмірі 17935,34 грн. та визначив розмір індексації-різниці з 01.03.2018 у розмірі 1 182,55 грн у місяць.

З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Суд вказує, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 судом апеляційної інстанції проведено розрахунок підвищення та визначено, що дохід позивача збільшився на 647,00 грн. У постанові було взято до розрахунку грошове забезпечення позивача за лютий 2018 та за березень 2018 року (13038,33-12391,43).

Таким чином, відповідач повинен був взяти до уваги дані розрахунку суду апеляційної інстанції, під час виконання судового рішення у справі 520/19040/23. А тому розрахунок розміру індексації-різниці з 01.03.2018 - 1 182,55 грн. у місяць, суд не бере до уваги. З тих же підставі суд не бере до уваги розрахунок представника позивача щодо визначення розміру індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн.

Підсумовуючи, щодо позовних вимог в частині нарахування індексації в розмірі 4463,15 грн, суд зазначає, що, відповідно до встановлених судом обставин, розмір такої індексації складає 3816.15 грн, а отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

П.3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

П.4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З наведеного слідує, що належні до виплати позивачу суми грошового забезпечення та його видів відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню.

Така позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми ПДФО за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу донараховану частину індексації різниці за період з 01.03.2018 по 05.06.2019 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ № 44 від 15.01.2004.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 12.09.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 12.05.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 12.09.2024.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 05.06.2019 року включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3816 грн. 15 коп. в місяць за період з 01.03.2018 по 05.06.2019 включно, відповідно до норм абз.4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із урахуванням раніше проведених виплат, виплачених на виконання рішення суду по справі №520/19040/23 та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення суду складено 18.11.2024.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова