Рішення

від 19.11.2024 по справі 240/27822/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/27822/23

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області щодо неприведення у відповідність інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за наслідками скасування вимоги від 11.03.2019 №Ф-7472-51 шляхом скасування боргу (недоїмки) у розмірі 21217 грн 55 коп.;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за наслідками скасування вимоги від 11.03.2019 №Ф-7472-51 шляхом скасування боргу (недоїмки) у розмірі 21217 грн 55 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що скасування у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2019 №Ф-7472-51 є достатньою підставою для внесення змін до інтегрованої картки платника податків. Відтак, податковий орган протиправно, на переконання позивача, не вніс відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

21.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.37-41) в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказав, що позивачем було самостійно подано Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 - 2018 роки.

Відповідач вказує, що суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФОП (позивачу), у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню.

Таким чином, відповідно картки особового рахунку автоматизованої інформаційної системи, станом на 14.11.2023 ФОП ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2016 - 2018 роки (згідно поданих Звітів) у розмірі - 21217,55 грн.

Отже, у ГУ ДПС У Житомирській області відсутні законні підстави скасувати та вважати такими, що не подавалися подані ФОП ОСОБА_1 . Звіти за 2016 - 2018 роки.

Згідно вимог ст.25 Закону №2464, була сформована та направлена ФОП ОСОБА_1 вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11.03.2019 №Ф-7472-51 на суму 21217,55 грн.

У результаті оскарження ФОП ОСОБА_1 даної вимоги ГУ ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2019 №Ф-7472-51 на суму 21217,55 грн у судовому порядку постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 залишено без змін рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 у справі №240/10302/19, яким позов ФОП ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2019 №Ф-7472-51 на суму 21217,55 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 21217,55 грн виникла за рахунок подання ФОП ОСОБА_1 . Звітів за 2016 - 2018 роки.

Станом на 14.11.2023, ГУ ДПС у Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 у справі №240/10302/19 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2019 №Ф-7472-51 на суму 21217,55 грн, яка є виконавчим документом відкликано та скасовано.

Скасування виконавчого документа, а саме: вимоги про сплату боргу (недоїмки), не є підставою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно картки особового рахунку позивача зі сплати єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 710400 "Для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» за 2016 - 2018 роки (згідно поданих позивачем Звітів за 2016 - 2018 роки) рахується заборгованість (недоїмка) по сплаті єдиного внеску в розмірі 21217,55 грн.

На думку представника відповідача, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №240/10302/19 скасовано виконавчий документ - вимогу про сплату борту (недоїмки) від 11.03.2019 №Ф-7472-51 на суму 21217,55 грн, а не самостійно подані позивачем Звіти за 2016 - 2018 роки, які є актуальні і вважаються чинними, та відповідно яких за позивачем рахується заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у розмірі 21217,55 грн.

З огляду на викладене, у ГУ ДПС у Житомирській області відсутні законні підстави скасувати та вважати такими, що не подавалися самостійно подані позивачем Звіти за 2016 - 2018 роки та скасувати заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску.

Стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, то представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на їх завищення та неспівмірність з розглядуваною справою.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 10.06.2009 ОСОБА_1 зареєстрована Фізичною особою-підприємцем, з 2016 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку - 2 групи.

З 04.12.2004 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Житомирській області і отримує пенсію за віком.

11.03.2019 Головним управлінням ДФС України в Житомирській області виставлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-7472-51у на загальну суму 21217,55 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі самостійно поданих позивачем Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016, 2017, 2018 роки.

У подальшому, 11.10.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила скасувати подані в 2016, 2017, 2018 роках Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5), що слугували підставою для нарахування заборгованості, як помилково подані.

Головне управління ДФС у Житомирській області листом від 21.10.2019 відмовило у задоволенні такої заяви.

Не погодившись із вказаними діями ГУ ДФС у Житомирській області, позивач оскаржила їх у судовому порядку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 у справі №240/10302/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.03.2019 №Ф-7472-51у про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 21217 грн 55 коп. (а.с.13-17).

Позивач неодноразово зверталась до ГУ ДПС у Житомирській області щодо внесення відповідних змін до інтегрованої картки платника податків, однак отримала відмову (а.с.11-12).

Крім того, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 продовжує обліковуватися борг зі сплати єдиного соціального внеску, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 01.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Позивач до 04.12.2004 була платником єдиного внеску, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно пунктів 2, 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Стаття 25 Закону №2464-VІ встановлює заходи впливу та стягнення.

Частиною 1 цієї правової норми передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону №2464-VІ).

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Згідно частини 16 статті 25 Закону №2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами (далі - Інструкція №449).

Розділ VI Інструкції №449 врегульовує порядок стягнення заборгованості з платників.

Пункт 3 Розділ VI Інструкції №449 встановлює, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).

Відповідно до пункту 2 названого Порядку інтегрована картка платника (далі ІКП) форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.

Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Аналіз зазначених положень Порядку свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює наявність матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії з відображення/коригування у інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а.

Суд встановив, що відображені в інтегрованій картці позивача систематичні дії відповідача щодо нарахування позивачу недоїмки з ЄСВ, котрі мають наслідком виставлення йому вимог про сплату недоїмки.

Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2019, що залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №240/10302/19 щодо скасування вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2019 №Ф-7472-51у на суму 21217,55 грн прийняту відносно ОСОБА_1 задоволені.

При розгляді зазначеної справи суд встановив, що підставою для винесення вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.03.2019 №Ф-7472-51у про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 21217 грн 55 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування стала подача ФОП ОСОБА_1 за 2016, 2017, 2018 роки Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Однак, як встановлено судом, договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивачем не укладався, такий договір у матеріалах даної справи відсутній. Відсутність такого договору не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

При цьому, посилання контролюючого органу на подачу позивачем Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5) за 2016, 2017, 2018 роки суд оцінює критично, оскільки подача позивачем звітів за вказаний період не може свідчити про її добровільну участь у системі страхування за відсутності відповідного договору та відповідно дані суми не можуть вважатись узгодженими.

Як зазначила представник позивача, дані звіти були подані ФОП ОСОБА_1 помилково, що підтверджується й поданою нею заявою від 11.10.2019.

Також слід зазначити, що на момент винесення оспорюваної вимоги у податкового органу була наявна інформація, що позивач є пенсіонером, отже звільнена від сплати єдиного внеску.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу, як фізичній особі - підприємцю недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відбувалося протягом періоду в який позивач була пенсіонером, отже звільнена від сплати єдиного внеску, а тому скасував вищевказану вимогу.

Враховуючи, що наразі в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 рахується борг зі сплати ЄСВ у розмірі 21217,55 грн, що не відповідає дійсним обставинам, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо внесення змін до інтегрованої картки позивача та зобов`язання відповідача внести зміни до цієї картки шляхом анулювання боргу зі сплати ЄСВ.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи подану представником позивача заяву про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву ГУ ДПС у Житомирській області зазначив, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн є необґрунтованими і значно завищеними. Представник відповідача зазначила, що перераховані виконані роботи адвокатом в акті здавання - приймання послуг №1 від 18.09.2023 є фактично однакові по своїй суті, наприклад: складання позовної заяви та підготовка позовної заяви, тільки визначено різні суми. Крім того, відповідач зазначає, що справа є незначної складності, провадження у справі є спрощеним.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22.11.2019 (справа №810/1502/18).

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи додано: договір про надання правової допомоги від 12.09.2023 (а.с.23); свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.21), платіжна інструкція від 14.09.2023 (а.с.24); акт здавання-приймання послуг №1 від18.09.2023 на суму 5000,00 грн (а.с.22), ордер на надання правничої допомоги серія АМ №1063795 (а.с.20).

Відповідно до акта здавання-приймання послуг №1 від 18.09.2023 адвокатом Капустинською Г.О. були надані ОСОБА_1 наступні послуги з правничої допомоги: надання юридичної консультації - 500 грн; вивчення матеріалів справи - 500 грн; складання проекту позовної заяви 3000 грн; підготовка позовної заяви та направлення її до суду - 1000 грн; разом 5000 грн.

Проте, суд акцентує увагу на тому, що при вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі №520/8489/19.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, розгляд справи проводився у порядку письмового провадження без виклику представників сторін у судове засідання.

Беручи до уваги зміст виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх вартість, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними.

Отже, оцінивши наявні у матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд, за критеріями обґрунтованості розміру витрат на правову допомогу та пропорційності до предмета спору, враховуючи заперечення відповідача щодо суми таких витрат, приходить до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат 5000,00 грн є надмірним.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на викладені обставини щодо складності справи та її значення для учасників процесу, суд дійшов висновку про присудження на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує на користь позивача, понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області щодо неприведення у відповідність інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за наслідками скасування вимоги від 11.03.2019 №Ф-7472-51 шляхом скасування боргу (недоїмки) у розмірі 21217,55 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за наслідками скасування вимоги від 11.03.2019 №Ф-7472-51 шляхом скасування боргу (недоїмки) у розмірі 21217,55 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

19.11.24