Рішення

від 19.11.2024 по справі 380/13697/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 рокусправа № 380/13697/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» до Львівської митниці, про визнання протиправним і скасування рішення.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» (далі позивач, ПП «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна») з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400092/2 від 14.06.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності, у зв`язку з поставкою товару, ПП «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» з метою митного оформлення товарів подало до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 13.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Між Приватним підприємством «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» (покупець) та компанією «РPН NIDAPOL SP.ZO.O.», Польща (продавець) 05.03.2024 укладено зовнішньоекономічний Контракт №5 (далі контракт), предметом якого є зобов`язання продавця здійснювати поставку, а покупець зобов`язується отримати та здійснити оплату товару згідно з інвойсами, що додаються до договору та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до істотних умов договору загальна, остаточна сума договору становить суму всіх інвойсів, що додаються до договору і є частиною цього договору. Інвойс включає: повне найменування товару; асортимент товару; кількість товару (кг (нетто, брутто), метраж (м.кв. - якщо такий товар є у наявності); ціну кожної одиниці товару; ціну партії товару; умови оплати за товар; умови поставки товару; інформацію про країну походження товару; банківські реквізити продавця; друк, підпис; а також інші дані, які вважає за необхідне внести продавець.

Пунктом 3.2. контракту передбачено, що оплата проводиться в формі попередньої оплати 50% на рахунок згідно проформи. Друга частина оплатив розмірі 50% оплачується після прибуття вантажу.

Умови поставки: продавець поставляє товар за умов визначних міжнародними правилами Інкотермс, пункт призначення якого обумовлюється у відвантажувальних документах (інвойс).

На виконання вказаного договору контрагент виставив рахунок-фактуру №1/04/2024 від 03.04.2024, відповідно до якого вартість товару на суму 11952,10 євро.

Позивачем на підставі рахунку-фактури здійснено оплату, що підтверджується:

- платіжною інструкцією в іноземній валюті №4 від 04.04.2024 на суму 6 366,00 євро, в якій в деталях платежу (код 70) зазначено: «Payment according to the contract 5 05.03.2024 PROFORMA INVOICE NO. 1 DATE: 2024/03/28».

- на суму 5,586,10 євро, випискою з рахунку з 20.04.2024 по 01.05.2024, де зазначено: «PAYMENT ACCORDING TO THE CONTRACT 5 05.03.2024».

З метою митного оформлення вказаного товару 14.06.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію 24UA209140017217U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: пакувальний лист (Packing list) б/н від 12.06.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №47/04/2024 від 23.04.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №A81046від 12.06.2024; декларація про походження товару ((Declaration of origin) б/н від 12.06.2024; банківські платіжні документи, що стосується товару №4 від 04.04.2024 та №7 від 25.04.2024; калькуляцію транспортних витрат б/н від 12.06.2024 рахунок №0034 від 12.06.2024 до договору-заявки №12/06-01 від 12.06.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №22-05/398 від 07.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №5 від 05.03.2024; договір (контракт) про перевезення №12/06-01 від 12.06.2024; рішення суду від 15.04.2024 та від 23.11.2023; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140017217U0 від 14.06.2024.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимоги в яких просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

На виконання вимог митного органу, позивачем надано пояснення щодо транспортування та страхування товару та додатково підтверджуючі документи висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №22-05/398 від 07.05.2024; копію митної декларації країни відправлення №24PL301010NS6R9PZ3 від 12.06.2024.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400092/2 від 14.06.2024.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400092/2 обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація: «UA100100/2024/28807 від 08.04.2024 де вартість такого товару становить 1.51 дол. США за кг. (даного виду товару)». Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000494. З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митну декларацію від 17.06.2024 №24UA209140017217U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, ПП «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» звернулося за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як зазначено в позовній заяві та в картках відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митних деклараціях позивачем надано: пакувальний лист (Packing list) б/н від 12.06.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №47/04/2024 від 23.04.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №A81046від 12.06.2024; декларація про походження товару ((Declaration of origin) б/н від 12.06.2024; банківські платіжні документи, що стосується товару №4 від 04.04.2024 та №7 від 25.04.2024; калькуляцію транспортних витрат б/н від 12.06.2024 рахунок №0034 від 12.06.2024 до договору-заявки №12/06-01 від 12.06.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №22-05/398 від 07.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №5 від 05.03.2024; договір (контракт) про перевезення №12/06-01 від 12.06.2024; рішення суду від 15.04.2024 та від 23.11.2023; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140017217U0 від 14.06.2024.

Крім цього, на виконання вимоги митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами, серед яких, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №22-05/398 від 07.05.2024; копію митної декларації країни відправлення №24PL301010NS6R9PZ3 від 12.06.2024.

З огляду на викладене, слід зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано всі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім, як встановлено зі змісту оскарженого рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність вказаних у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Відповідач витребував визначені у статті 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржене рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

Водночас надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митної декларації 24UA209140017217U0 від 14.06.2024 документах зазначає таке.

Щодо покликань відповідача про те, що у графі 22 CMR відсутній підпис відправника.

Відповідно до статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; д) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно з положеннями Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; д) перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Згідно з частиною 1 статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Отже, відповідно до викладених положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов`язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи.

Таким чином, відправником та перевізником товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR).

Суд зазначає, що в автотранспортній накладній (Road consignment note) №A81046 від 12.06.2024 (CMR) у графі 22 наявна інформація про відправника (друкованими літерами). Окрім цього, відповідачем в оскарженому рішенні не обґрунтовано як саме відсутність підпису відправника впливає на митну вартість чи її складові.

Щодо покликань відповідача, що в графі 3 CMR зазначено місце розвантаження Львів, проте у довідці б/н від 12.06.2024 про транспортні витрати зазначено маршрут Кельце - PL-Луцьк.

Міжнародна транспортна накладна СMR виписується на виконання Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. Чітких вимог до заповнення певних граф дана Конвенція не містить.

Слід зауважити, що країна (місце) призначення в СMR вказано Україна. При цьому, на рівень митної вартості впливає лише доставка до кордону України, а не по території України.

Окрім того, позивач для підтвердження транспортних витрат надавав митному органу окрім довідки від перевізника про транспортні витрати б/н від 12.06.2024, також рахунок №0034 від 12.06.2024 згідно договору-заявки №12/06-01 від 12.06.2024, договір-заявку №12/06-01 від 12.05.2024.

Згідно наданих документів суми транспортних витрат визначені в розрізі до митного кордону та після. Окрім того, місце розвантаження визначено м. Луцьк.

Таким чином, суд висновує, що позивач надав митному органу документи, що належним чином визначають суму транспортних витрат до митного кордону України, що впливають на заявлену митну вартість товару.

Щодо доводів відповідача про недоліки заповнення договору-заявки №12/06-01 від 12.06.2024 (відсутні відомості щодо дати розвантаження та завантаження, кількості місць вантажу).

Суд відхиляє такі покликання відповідача, оскільки у рішення жодним чином не обґрунтовано як саме вказані недоліки вплинули на формування митної вартості.

Крім того, на підтвердження транспортних витрат позивач надавав також інші документи. Таким чином, у відповідача була можливість встановити митну вартість товару.

Щодо покликань відповідача, що платіжні доручення №4 від 04.04.2024 містить посилання на проформу-рахунок №1 від 28.03.2024, проте проформу до митного оформлення не надано та платіжне доручення №7 від 25.04.2024 містить загальне посилання на контракт. Зазначене не дає змоги ідентифікувати платіжні документи із конкретною поставкою.

Відповідно до пункту 3частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Отже, до митного органу декларант подає або рахунок-фактуру (інвойс), або рахунок-проформу.

Відповідно до картки відмови позивач подав до митного органу рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №47/04/2024 від 23.04.2024, який згідно умов зовнішньоекономічного контракту №5 від 05.03.2024 є невід`ємною частиною цього договору.

Окрім цього, згідно умов зовнішньоекономічного контракту №5 від 05.03.2024 інвойс включає: повне найменування товару; асортимент товару; кількість товару (кг (нетто, брутто), метраж (м.кв. - якщо такий товар є у наявності); ціну кожної одиниці товару; ціну партії товару; умови оплати за товар; умови поставки товару; інформацію про країну походження товару; банківські реквізити продавця; друк, підпис; а також інші дані, які вважає за необхідне внести продавець.

Таким чином, суд висновує, що позивач надав відповідачу документ, на підставі якого митний орган міг встановити щодо якої поставки здійснювалася оплата.

Водночас при надсиланні вимоги митного органу до декларанта про надання додаткових документів, проформи-рахунку чи конкретних банківських документів не запитувалися, про відсутність таких не зазначалося. Однак відповідач, вимагаючи надати додаткові документи, лише зацитував статтю 53 МК України без конкретизації, яких саме документів недостатньо для митного оформлення товарів.

Щодо покликань відповідача, що у графу 44 внесено реквізити документу за кодом 4100 «зовнішньоекономічний договір »№5 від 05.03.2024, однак документ до митного оформлення не надано.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до катки відмови №UA209140/2024/000494 позивачем надавався «Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів» №5 від 05.03.2024.

Тобто, висновки відповідача, викладені в оскарженому рішенні не відповідають встановленим обставинам справи.

Більше того, для підтвердження митної вартості товару позивачем долучено звіт по вартості Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/398 від 07.05.2024, де зазначено, що в результаті проведення аналізу наданих документів, документів, отриманих від постачальника РPН NIDAPOL SP.ZO.O. (Польща) та моніторингу інтернет джерел вартість скловолокна, яке ввозиться на територію України згідно інвойсу №47/04/2024 від 23.04.2024 становить: вартість товару 11952,10 дол. США.

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка фактично сплачена за товари.

Отже, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Крім того, суд зазначає, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за другорядним методом 2ґ згідно статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості слугувала: «UA100100/2024/28807 від 08.04.2024 де вартість такого товару становить 1.51 дол. США за кг. (даного виду товару)».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Однак відповідачем у рішенні не зазначено конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо).

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не спричинили неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість відповідного товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.

З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.

Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 3 статті 53 МК України).

В оскарженому рішенні відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400092/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400092/2 від 14.06.2024.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Приватного підприємства «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» (79067, вул. Тракт Глинянський, 55/65, м. Львів; ЄДРПОУ 43840224) суму сплаченого судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович