Рішення

від 19.11.2024 по справі 380/18616/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 рокусправа № 380/18616/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства «Леополісбуд» до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Леополісбуд» (далі позивач, ПП «Леополісбуд») з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/000022/2 від 17.05.2024.

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900510/2 від 14.06.2024

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржені рішення необґрунтованими та незаконними, оскільки надав для митного оформлення усі необхідні документи, які відповідають вимогам статті 53 Митного Кодексу України є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Наголошує, що здійснюючи коригування митної вартості товару, відповідач не врахував усіх ключових обставин справи та залишив поза увагою окремі документи, надані позивачем. Зокрема, митний орган не врахував договірних положень між позивачем як покупцем та виробниками товару як продавцями, первинні документи щодо здійсненої господарської операції тощо. Вказує, що рішення які оскаржуються не містять жодних пояснень, щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Ухвалою суду від 09.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вважає спірні рішення обґрунтованими та правомірними. Вказує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням зазначеного, у зв`язку з розбіжностями та відсутністю їх обґрунтувань, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач, витребовуючи додаткові документи діяв не в межах, та не у спосіб, передбачений чинним законодавством. Окрім того, вважає, що доводи відповідача про те, що позивач в ході судового розгляду повинен доводити митну вартість товарів, що імпортувалися, не відповідають дійсності, оскільки позивачем було надано всі документи, передбачені статтею 53 МК України, тобто вжито всіх можливих заходів щодо підтвердження митної вартості товарів.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Леополісбуд» зареєстроване як юридична особа 14.12.2011. Основний вид господарювання товариства згідно з КВЕД: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності ПП «Леополісбуд» уклало зовнішньоекономічний договір (Контракт) із Товариством з обмеженою відповідальністю «Ceramika Color» №09/СС/2015/ UA від 12.05.2015 (далі Контракт №09/СС/2015/UA від 12.05.2015).

Предметом Контракту №09/СС/2015/UA від 12.05.2015 є продаж глазурованої керамічної плитки для облицювання стін та підлоги. Товар продається окремими партіями відповідно виставленим Продавцем рахункам-фактурам (інвойсам), які є невід`ємною частиною відповідного договору (пункт 1 параграфу 1 Контракту №09/СС/2015/UA від 12.05.2015).

Загальна вартість контракту складає 2000000 Євро. Ціна товару включає упакування та маркування відповідного товару (пункт 1-2 параграфу 2 Контракту №09/СС/2015/UA від 12.05.2015). Ціни на окремі товари глазурованих керамічних плиток для облицювання стін та підлоги визначаються у рахунках-фактурах (інвойсах) (пункт 2.3 параграфу 2 Контракту №09/СС/2015/UA від 12.05.2015).

Сторони у пункті 4 параграфу 5 Контракту №09/СС/2015/UA від 12.05.2015 визначили, що поставка здійснюватиметься на підставі Інкотермс 2010 на базі FCA-Копаніни, Польща. Поставка по договору буде здійснюватися узгодженими сторонами партіями, на основі письмових замовлень Покупця, надісланих Продавцю. Замовлення міститимуть асортимент, кількість товару та спосіб оплати, особливості транспортування та умови поставки (пункт 5.1 параграфу 5 Контракту №09/СС/2015/UA від 12.05.2015).

Положення з приводу формування та визначення ціни товару викладені у параграфі 4 «Умови оплати» Контракту №09/СС/2015/UA від 12.05.2015. Так, ціни виробів встановлені в євро. Ціна за товар, кількість та асортимент вказуються у рахунку-фактурі на кожну партію товару окремо. За загальним правило, форма оплати по договору - передоплата (пункти 1, 2 параграфу 4 Контракту №09/СС/2015/UA від 12.05.2015).

Згідно з інвойсом № FEX/00003/05/24 від 15.05.2024 позивач придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги», загальна вартість 12085,13 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару 17.05.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170040807U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

До митної декларації позивач долучив такі документи: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FEX/00003/05/24 від 15.05.2024; автотранспортну накладна (Road consignment note) б/н від 15.05.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AS0467871 від 15.05.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2445 від 15.05.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Заявка на перевезення від 13.05.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.03.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 05.12.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 15.12.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 11.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №09/CC/2015/UA від 12.05.2015; копію митної декларації країни відправлення №24PL341010E0118735 від 15.05.2024.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України. На цю вимогу позивач надіслав додаткові документи, які були наявні у декларанта відповідно до вимоги митного органу.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/000022/2 від 17.05.2024.

Вказане рішення у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зокрема, в якості підстав для коригування зазначено:

« - у п.5.1 зовнішньоекономічного контракту від 12.05.2015 р. за № 09/CC/2015/UA зазначено, що поставки будуть здійснюватись партіями на підставі письмових замовлень покупця, які повинні визначати асортимент і кількість товару у кожній поставці, а також умови сплати, транспортування та поставки. Замовлення декларантом до митного оформлення не надавались.

- в експортній декларації № 24PL341010E0118735 від 15.05.2024 р. країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі FEX/00003/05/24 від 15.05.24 р».

Стосовно обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III».

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: « МД № UA 100230/2024/506946 від 11.04.2024 року, рівень митної вартості складає 0.6743 дол.США / кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митну декларацію №24UA209170041148U8, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару. Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими позивачем і скорегованими відповідачем за оскарженим рішенням склала: 14859,16 грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 14859,16грн.).

Згідно з інвойсом №FEX/00001/06/24 від 11.06.2024 позивач придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги», загальна вартість 12710,43 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару 14.06.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170049015U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

До митної декларації позивач долучив такі документи: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FEX/00001/06/24 від 11.06.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 11.06.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AT0056014 від 12.06.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №043/24 від 12.06.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.03.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 05.12.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 15.12.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 11.12.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 22.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №09/CC/2015/UA від 12.05.2015; інші некласифіковані документи рішення суду 380/15044/23 від 30.11.2023; копію митної декларації країни відправлення ;24PL341010E0144680 від 12.06.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209170049015U9 від 14.06.2024.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України. На цю вимогу позивач надіслав додаткові документи, які були наявні у декларанта відповідно до вимоги митного органу.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900510/2 від 14.06.2024.

Вказане рішення у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зокрема, в якості підстав для коригування зазначено:

« - у п.5.1 зовнішньоекономічного контракту від 12.05.2015 р. за № 09/CC/2015/UA зазначено, що поставки будуть здійснюватись партіями на підставі письмових замовлень покупця, які повинні визначати асортимент і кількість товару у кожній поставці, а також умови сплати, транспортування та поставки. Замовлення декларантом до митного оформлення не надавались;

- до митного оформлення надано інвойс FEX/00001/06/24 від 11.06.24 р., яким передбачений термін оплати з відтермінуванням платежу на 90 днів. Однак п 4.2.2 Контракту передбачено, що умовою продажу з періодом відтермінування оплати можливе за умови отримання покупцем експертно-кредитного страхування в ЕКСК. Слід зазначити, що до митного оформлення декларантом не надано будь-яких страхових документів, передбачених п.4.2.2 Контракту.

- п 4.2.1 Контракту передбачено, що покупець буде оплачувати замовлений товар у формі передоплати. Однак, будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару до митного оформлення не надано. Отже, декларантом не надано документи передбачені п. 4 ч. 2 ст.53 МКУ;

- в експортній декларації 24PL341010E0144680 від 12.06.2024 р. країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі FEX/00001/06/24 від 11.06.24 р».

Стосовно обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III».

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: « МД № UA 209170/2024/41148 від 17.05.2024 року, рівень митної вартості складає 0.6759 дол.США / кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митну декларацію №24UA209170049371U1, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару. Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими позивачем і скорегованими відповідачем за оскарженим рішенням склала: 5383,13грн. митних платежів (20% ПДВ на загальну суму 5383,13 грн.).

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, ПП «Леополісбуд» звернулося за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частиною 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту 2 частини 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З статті 53 МК України слід виснувати, що законом визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями частиною 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Перелік документів що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості визначено статтею 53 МК України, а саме такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Під час розгляду справи суд з`ясував, що позивач надав наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України.

Водночас суд також враховує, що частина 3 статті 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках:

1. у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

2. якщо наявні ознаки підробки цих документів;

3. якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З цього приводу суд зазначає, що запити (повідомлення) митного органу за результатами обробки електронного документа (митної декларації) містять лише загальний перелік документів передбачених статтею 53 Митного кодексу України. Дані запити не конкретизують які саме документи слід додати декларанту.

Окремо суд вважає за доцільно звернути увагу на зазначені у спірних рішеннях розбіжності у зв`язку з якими митний орган не визнано заявлену стороною позивача митну вартість.

Так суд з`ясував, що неприйняття заявлених за основним методом числових значень складових митної вартості товарів та подальше коригування митної вартої вартості відповідач вмотивовував чотирьома основними зауваженнями: 1) у пункті 5.1 Контракту №09/CC/2015/UA зазначено, що поставки будуть здійснюватись партіями на підставі письмових замовлень покупця, які повинні визначати асортимент і кількість товару у кожній поставці, а також умови сплати, транспортування та поставки. Замовлення декларантом до митного оформлення не надавались; 2) до митного оформлення надано інвойс яким передбачений термін оплати з відтермінуванням платежу на 90 днів. Однак підпунктом 4.2.2 Контракту №09/CC/2015/UA передбачено, що умовою продажу з періодом відтермінування оплати можливе за умови отримання покупцем експертно-кредитного страхування в ЕКСК. Слід зазначити, що до митного оформлення декларантом не надано будь-яких страхових документів, передбачених підпунктом 4.2.2 Контракту; 3) підпунктом 4.2.1 Контракту передбачено, що покупець буде оплачувати замовлений товар у формі передоплати. Однак, будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару до митного оформлення не надано. Отже, декларантом не надано документи передбачені пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України; 4) в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі.

Стосовно зауваження про замовлення на партію товару суд зазначає, що приписи пункту 5.1 Контракту №09/CC/2015/UA визначають зміст вказаних замовлень: у них мають відображатися асортимент та кількість товару, спосіб оплати та умови транспортування.

Як обґрунтовано стверджує позивач, такі замовлення не містять вказівки на фактурну вартість товару, яка буде поставлена в майбутньому, а отже заявка не є тим документом, який містить числові значення складових митної вартості товарів, які може перевірити митний орган.

Більше того, приписи частини 2 та 3 статті 53 МК України передбачають виключний перелік документів, які декларант або уповноважена особа можуть подати до митного оформлення, проте замовлення (заявки) на здійснення поставки товару у вказаній статті не згадуються. Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З викладеного суд висновує, що такий документ як замовлення на поставку партії товару є внутрішніми документами позивача та його контрагента, які він не зобов`язаний надавати до митного оформлення.

Щодо доводів митного органу про експертно-кредитне страхування, суд зазначає таке. Відповідно до підпункту 4.2.2 Контракту №09/CC/2015/UA умовою продажу товару з відстроченням періоду оплати є отримання покупцем експертно-кредитного страхування в ЕКСК. У випадку коли такого страхування немає продавець може відмовитися від продажу з відстроченням платежу. Згідно підпунктом 4.2.3 Контракту №09/CC/2015/UA у випадку продажу товару з відстроченням платежу покупець зобов`язаний сплатити товар не пізніше ніж протягом 90 днів з дати видачі товару зі складу продавця перевізнику.

З викладених положень Контракту №09/CC/2015/UA суд висновує, що кредитне страхування у разі відстрочення періоду оплати є правом, а не обов`язком покупця. Точно так само як і правом покупця є відмовитись від продажу товару, про що свідчить словосполучення «може відмовитися» у підпункті 4.2.2 Контракту №09/CC/2015/UA.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Суд зауважує, що в цьому випадку експертно-кредитного страхування платежу за партію товару не здійснювалось, а отже позивач не зобов`язаний надавати такі документи до митного оформлення.

Щодо зауваження відповідача про відсутність банківських платіжних документів, які б підтверджували здійснення передоплати поставки партії товару суд зазначає, що приписи підпунктів 4.2.1 та 4.2.2 Контракту №09/CC/2015/UA передбачають два способи оплати поставленої партії товару: 1) передоплата та 2) післяоплата у визначений термін.

Суд з`ясував, що в обох комерційних інвойсах сторони визначили, що оплата поставленої партії товару здійснюватиметься на умовах післяоплати протягом 90 днів після відвантаження товару. Таким чином цього суд дійшов до висновку, що в цьому випадку на момент митного оформлення товару оплата поставленої партії товару ще не відбулась.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 53 МК України до митного оформлення надаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Оскільки суд з`ясував, що на момент митного оформлення поставлена партія товару ще не була оплачена, отже позивач не зобов`язаний надавати банківські платіжні документи, що стосуються фактурної вартості товару.

Щодо тверджень відповідача щодо невідповідності між вартістю товару, вказаної у експортній декларації та інвойсі суд зазначає, що експортна декларація не містить відомостей про фактурну вартість товару, натомість в ній зазначено відомості про статистичну вартість товару, яка визначається експортером самостійно, й включає в себе орієнтовні витрати на транспортування товару до кордону вказані числові показники є звітним числом для Головного управління статистики у Польщі (GUS).

Враховуючи викладене суд погоджується із доводами позивача, що статистична вартість не є ані вартістю товару за договором, ані фактурною вартістю. Значення статистичної вартості є приблизним та теоретичним, а отже, не може враховуватись митними органами України при визначенні фактурної вартості імпортованого товару. Суд відхиляє доводи відповідача з цього твердження, оскільки у наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що статистична вартість збігається із значенням митної вартості товарів, однак вказуючи подібне зауваження у оскаржених рішеннях відповідач порівнював статистичну вартість із вартістю товару, зазначеній у інвойсі (тобто, фактурною вартістю, яка є лише одним із елементів митної вартості товарів), а отже при прийнятті оскаржених рішень порушив вимоги пункту 1 частини 2 статті 55 МК України, позаяк неналежно обґрунтував причини, з яких він не може визнати заявлені числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо доводів позивача про обраний митним органом метод коригування суд зазначає таке. На думку позивача, відповідач протиправно й незаконно застосував метод коригування товару за статтею 60 МК України (метод « 2б» за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) оскільки в оскаржених рішеннях митний орган лише формально навів посилання на митну декларацію-джерело коригування (дата та номер), однак не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів повинно містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 при заповненні графи 33 рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною сталою судовою практикою, зокрема, відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/17; від 21.08.2018 у справі №804/1755/17; від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020; від 31.10.2019 у справі №820/9301/15.

Відповідно до частин 1-4 статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Суд з`ясував, що в усіх 2 рішеннях про коригування митної вартості товарів що є предметом розгляду цієї справи, митний орган застосовував метод коригування митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно статтею 60 МК України.

Суд встановив, що в усіх оскаржених рішеннях про коригування митної вартості відповідач зазначив лише інформацію про дату та номер митної декларації-джерела коригування, вартість 1 кг. товару згідно з цією декларацією а також вказівку на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Однак жодне із оскаржених рішень не містить пояснень про те, чи є товар у вказаних митних деклараціях-джерелах коригування подібним (аналогічним) тому, який ввозив позивач. Зокрема, митний орган не вказав інформації про умови поставки аналогічного (подібного) товару, про комерційний рівень. Ба більше, суд з`ясував, що в усіх випадках позивач ввозив на митну територію товар («керамічна плитка для облицювання стін та підлоги») одного виробника (Ceramika Color Sp. z. o.o.) однієї торговельної марки («Ceramika Color»), проте жодних пояснень про те, чи ввозився за митними деклараціями-джерелами коригування товар цього ж виробника або цієї ж торговельної марки митним органом в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості не викладено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосовуючи другорядний метод коригування митної вартості товарів згідно зі статтею 60 МК України, відповідач діяв не в межах повноважень, визначених законодавством, оскільки не навів у оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів усіх необхідних реквізитів щодо проведених коригувань та митних декларацій-джерел коригування.

Враховуючи викладене суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не вказав переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено:

договір про надання правничої (правової) допомоги №516 від 26.01.2023;

акт про надання правової допомоги №47 від 26.09.2024 згідно договору про надання правової допомоги на суму 21000,00 грн.;

- рахунок оплату №47 від 27.09.2024 на суму 21000,00 грн.;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1222871;

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, зазначено, що підлягають розподілу та доказуванню судові витрати на правничу допомогу як ті, що вже сплачені адвокатові, так і ті, які фактично понесені, нараховані і підлягають оплаті.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Est/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Також, суд зважає на характер та предмет позову, а саме: незначну складність, велику кількість подібних справ.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295 КАС України,-

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/000022/2 від 17.05.2024.

3.Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900510/2 від 14.06.2024.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Приватного підприємства «Леополісбуд» (79022, вул. Городоцька, 172, м. Львів; ЄДРПОУ 38008514) судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Приватного підприємства «Леополісбуд» (79022, вул. Городоцька, 172, м. Львів; ЄДРПОУ 38008514) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович