Рішення

від 06.11.2024 по справі 380/8366/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

справа №380/8366/24

провадження № П/380/8472/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої-суддіЧаплик І.Д.секретар судового засіданняДраганчук О.В.за участю:

представника позивача Стець Р.Я.

представника відповідача Шаркаєва Х.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МГ Надбужжя до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю МГ Надбужжя (місцезнаходження: 80713, Львівська обл., с. Сасів, вул. Шкільна, 10; ЄДРПОУ: 30947615) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми Р від 12 березня 2024 року № 10021/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі два мільйони вісімсот шістдесят тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 50 копійок;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 12 березня 2024 року № 10044/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму сімдесят шість тисяч триста п`ятдесят сім гривень.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень контролюючим органом вказано заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.18) на суму 2 288 558,00 грн., в т.ч.:за листопад 2018 р. на суму 871 450 грн., за грудень 2018 р. на суму 283 103 грн, за лютий 2021 р. на суму 603 270 грн, за березень 2021 р. на суму 131 052 грн., за травень 2021 р. на суму 118 928 грн., за січень 2022 р. на суму 97 282 грн., за лютий 2022 р. на суму 183 473 грн. та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.19) на суму 76 357 грн., в тому числі: за грудень 2018 р. на суму 7450 грн., за лютий 2022 року на суму 68 907 грн., оскільки ТОВ МГ Надбужжя оформляло господарські операції з ризиковими контрагентами, зазначені операції, на думку контролюючого органу, реально не відбувались, перевіркою не встановлено отримання послуг від цих контрагентів, а надані до перевірки документи не відображають реальний рух активів між товариствами. Позивач заперечує встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства щодо нереальності господарських операцій із контрагентами ТОВ «Захід Бест» (41194631) у 2019 році, ТОВ «Австер» (43771622) та ТОВ «Баланс Зерна» (44369140) у 2021 році, оскільки всі первинні бухгалтерські документи складені належним чином та є в наявності, факт отримання товарів та використання їх у своїй господарській діяльності підтверджується як первинними документами, так і відомостями з архіву податкової звітності ДПС, ЄРПН, тобто господарські операції були реальними та підтверджуються необхідною первинною документацією. Водночас контролюючий орган сформував висновки про порушення податкового законодавства позивачем на підставі наявної негативної податкової інформації стосовно контрагентів позивача, незважаючи на фактичний рух активів між товариствами. Позивач вважає, що порушення контрагентами вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку у вартості придбаної послуги за можливу неправомірну діяльність його контрагента. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову та призначено підготовче засідання на 05.06.2024.

03.06.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення перевірки ТОВ МГ Надбужжя встановлено завищення податкового кредиту за рахунок не підтвердження оформлених операцій з ризиковими контрагентами, а саме: перевіркою встановлено підписання первинних документів в підтвердження господарських операцій від імені позивача засновником, тоді як директором позивача у спірний період була інша особа - ОСОБА_1 , відсутність зареєстрованих податкових накладних контрагентів на адресу ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» з номенклатурою «відповідальне зберігання», що підтверджує відсутність його зберігання та відповідно придбання за договором відповідального зберігання, неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності контрагентів з огляду на наявні трудові ресурси, відсутність транспортних засобів, тобто адміністративно-господарських можливостей, що об`єктивно необхідні для виконання взятих на себе господарських зобов`язань, інформації від правоохоронних органів, придбання та рееалізації товару за однаковою ціною, тобто без націнки, відсутність технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій контрагентами, здійснення гуртової торгівлі при іншому основному виду діяльності (будiвництво житлових i нежитлових будiвель). Вілповідач покликається на встановлену в ході перевірки нереальність здійснених господарських операцій позивача з контрагентами, а саме неправильне зазначення у видаткових накладних місця зберігання ТМЦ та місце їх складання, неможливості ідентифікувати підписанта та встановити факту транспортування ТМЦ; відсутність актів здачі-приймання готової продукції та актів виконаних робіт; документів щодо повернення з переробки та оприбуткування готової продукції (біогумусу), щодо проведеної переробки давальницької сировини по даних операціях, зупинення реєстрації податкової накладної, не підтвердження факту транспортування ТМЦ (запасних частин): відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів вантажного автомобіля тощо; відсутність ідентифікації особи, яка отримувала товар від сторони ТОВ «МГ Надбужжя», а також інформації щодо довіреностей на отримання ТМЦ; не підтвердження факту передачі ТМЦ на зберігання, у зв`язку із рядом невідповідностей, що містяться у первинних документах, та відсутністю задекларованих операцій із отримання відповідних послуг; ненадання (відсутність) документів щодо використання придбаних ТМЦ у ТзОВ «Австер» у господарській діяльності чи їх подальшої реалізації; наявність інформації щодо ризиковості контрагентів; наявність податкової інформації, отриманої (зібраної) відповідно до ст.74 Податкового кодексу України. Вважає, що контрагенти позивача не могли фактично здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт. Вказує, що проведеним аналізом інформаційних систем баз даних ДПС встановлено, що у ТОВ «Захід Бест» (41194631), ТОВ «Австер» (43771622) та ТОВ «Баланс Зерна» (44369140) відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання чи відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів/робіт (послуг), що в свою чергу унеможливлює здійснення основного виду діяльності підприємства. Також зазначає про ініціювання перевірки ТзОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.02.2023 №469-ПП за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, проте, не встановлено місцезнаходження платника податків, про що складено акт від 23.02.2023 №194/13-01-07-06/44369140. Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області №36270 від 27.05.2022, ТзОВ «Баланс зерна» (44369140) віднесено до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв. Відтак вважає, що господарські операції між ТОВ «МГ Надбужжя» ( 30947615) та ТОВ "ЗАХІД БЕСТ" (41194631) за період листопад, грудень 2018р., ТОВ "АВСТЕР" (43771622) за період лютий, березень 2021 р., ТОВ "БАЛАНС ЗЕРНА" (44369140) за період грудень 2021 року, не є підставою для бухгалтерського обліку, оскільки не фіксують факт здійснення господарських операцій. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

25.06.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, за змістом якої спростовує доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій, які грунтуються, на думку позивача, лише на аспектах господарської діяльності контрагентів, стані їх трудових ресурсів, основних засобів, взаємовідносин з контролюючими та правоохоронними органами, тобто на обставинах та фактах, на які жодного впливу та відношення позивач не має, але й відомостями про їх існування володіти не зобов`язаний, більше того отримати їх не може зважаючи на їх конфіденційність та законодавчу обмеженість як охоронювану законом таємницю. Вважає, що відповідачем не наведено жодних переконливих та достатніх аргументів і доказів, які вказують на те, що господарські відносини ТОВ «МГ НАДБУЖЖЯ» з контрагентами не існували, позивач не отримав відповідний економічний результат внаслідок цих відносин, не використав їх в своїй господарській діяльності чи не отримав дохід. Позивач вважає неправомірним та протиправним використання відповідачем інформації, яка лише є версією органу досудового слідства, та не встановлює жодних фактів, без ухвалення процесуального рішення судом, покликаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 в справі №160/3364/19, за змістом якої вирок в справі не є визначальною обставиною для твердження про відсутність господарської операції. При цьому вказує, що за змістом отриманої представником позивача відповіді на запит кримінальне провадження № 42020141090000068 від 30.11.2020 закрито ще 19.07.2023 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Позивач зазначає, що відповідач не провів жодних заходів податкового контролю, щоб встановити і стверджувати, що операції не мали місце; зустрічні звірки не проводились; планові, позапланові перевірки не проводились; позову до суду про визнання недійсними угод, які укладались контрагентами не подавались; не долучено доказів відсутності необхідних умов для здійснення контрагентами господарської діяльності.

05.08.2024 представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначає свою позицію щодо долученого податковим органом до матеріалів справи Висновку аналітичного дослідження ТОВ`ЗАХІД БЕСТ» від 06.05.2021, який не знайшов свого підтвердження в кримінальному провадженні № 42020141090000068 від 30.11.2020 і відповідно дане провадження ТУ БЕБ у Львівській області було закрито ще 19.07.2023. Щодо доводів податкового органу про анулювання за рішенням контролюючого органу свідоцтва платника ПДВ із травня 2020р. ТОВ`ЗАХІД БЕСТ» та декларацій про відсутність поставок, то вказує, що з квітня 2019р. ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» не мало змоги оформляти та реєструвати податкові накладні, оскільки ліміти ПДВ товариства були арештовані згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2019 в справі № 755/3881/19 а також ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 02.05.2019 в справі № 463/3239/19, якими було заборонено здійснювати реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Однак, 27.05.2020 ухвалою Личаківського районного суду м.Львова скасовано арешт накладений на ліміти ПДВ ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», 07.07. 2020 скасовано арешт на рахунки товариства в банках, а 25.10.2022 поновлено рестрацію платника ПДВ.

17.09.2024 представником відповідача подано додаткові пояснення, в яких на спростування зауважень представника позивача зазначено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області на адресу ТОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» було скеровано запити: - від 07.03.2019 №11980/10/14.14-13; - від 16.04.2019 №21099/10/14.14-13; - від 26.05.2021 №14673/6/13-01-07-06-15; - від 20.04.2021 №11055/6/13-01-07-06-15; - від 17.05.2022 №6955/6/13-01-07-06-15 на підставі п.п.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п. 1, 3 абз.3 п.п. 73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

В підготовчому засіданні 05.06.2024 за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 26.06.2024, в подальшому відкладено до 17.07.2024 в зв`язку з неявкою сторін, 17.07.2024 вікладено до 07.08.2024 для ознайомлення з поданими доказами, 07.08.2024 відкладено до 18.09.2024 за клопотанням представника відпоаідача.

Ухвалою від 18.09.2024, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 09.10.2024.

В судовому засіданні 09.10.2024 оголошено перерву до 16.10.2024, 16.10.2024 відкладено судове засідання до 22.10.2024 в зв`язку з неявкою сторін, а 22.10.2024 відкладено судове засідання за клопотанням предстаника відповідача до 06.11.2024.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 06.02.2024 за №641-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» та направлень на перевірку №1291, №1293 та №1294 від 09.02.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області згідно із п.п.16.1.5, п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.69 підроздіду 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі ПК України) проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» (далі також ТОВ «МГ «Надбужжя») з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» (41194631), за період листопад, грудень 2018 року, ТОВ «АВСТЕР» (43771622) за період лютий, березень 2021 року, ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» (44369140) за період грудень 2021 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

22.02.2024 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МГ «Надбужжя» складено акт № 6255/13-01-07-13/30947615, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 2 364 915 грн., що призвело до:

заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.18) на суму 2 288 558,00 грн., в т.ч.:за листопад 2018 р. на суму 871 450 грн., за грудень 2018 р. на суму 283 103 грн, за лютий 2021 р. на суму 603 270 грн, за березень 2021 р. на суму 131 052 грн., за травень 2021 р. на суму 118 928 грн., за січень 2022 р. на суму 97 282 грн., за лютий 2022 р. на суму 183 473 грн.;

- завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.19) на суму 76 357 грн., в тому числі: за грудень 2018 р. на суму 7450 грн., за лютий 2022 року на суму 68 907 грн.

За висновками акту перевірки № 6255/13-01-07-13/30947615 від 22.02.2024 відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість (з додатками) за період листопад, грудень 2018 р., лютий, березень, травень, грудень 2021р., січень, лютий 2022 р., а також відповідно до даних ІКС ,,Податковий блок, Єдиного державного реєстру податкових накладних, автоматизованої системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, встановлено взаєморозрахунки ТОВ «МГ Надбужжя» з: ТОВ «Захід Бест» (41194631), ТОВ «Австер» (43771622), ТОВ «Баланс Зерна» (44369140).

В ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчить про дефектність документів та відсутність факту проведення задекларованих операцій ТОВ «МГ Надбужжя» із ТОВ «Захід Бест» , а саме:

відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій;

не підтвердження факту транспортування ТМЦ у зв`язку із відсутністю супроводжуючих товарно-транспортних та інших супроводжуючих документів;

не підтвердження факту постачання товару на адресу ТзОВ «МГ Надбужжя», відповідно до податкової інформації отриманої (зібраної) в межах ст.74 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями);

відсутність у ТОВ «Захід Бест» та суб`єктів господарювання, залучених в схемі постачання ТМЦ, умов щодо введення в обіг даних товарів, зокрема відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження/розвантаження), зберігання, переробки відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійснення задекларованих операцій;

не підтвердження факту передачі ТМЦ на переробку, у зв`язку із рядом невідповідностей, що містяться в оформлених первинних документах, із невідображенням відповідної інформації в реєстрах бухгалтерського обліку.

Відтак, перевіркою встановлено непідтвердження факту продажу ТзОВ «Захід Вест» ТМЦ на адресу ТзОВ «МГ Надбужжя», внаслідок чого безпідставно включено позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2018 року - 900 993 грн. та за грудень 2018 року 261 010 грн.

В ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчить про дефектність документів та відсутність факту проведення задекларованих операцій ТзОВ «МГ Надбужжя» із ТзОВ «Австер», а саме:

не підтвердження факту транспортування ТМЦ (запасних частин): відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів вантажного автомобіля тощо;

- відсутність ідентифікації особи, яка отримувала товар від сторони ТОВ «МГ Надбужжя», а також інформації щодо довіреностей на отримання ТМЦ;

не підтвердження факту передачі ТМЦ на зберігання, у зв`язку із рядом невідповідностей, що містяться у первинних документах, та відсутністю задекларованих операцій із отримання відповідних послуг;

ненадання (відсутність) документів щодо використання придбаних ТМЦ у ТзОВ «Австер» у господарській діяльності чи їх подальшої реалізації;

наявність інформації щодо ризиковості контрагентів;

наявність податкової інформації, отриманої (зібраної) відповідно до ст.74 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, ТзОВ «Австер» не могло фактично здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт.

Проведеним аналізом інформаційних систем баз даних ДПС встановлено, що у ТзОВ «Австер» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання чи відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів/робіт (послуг), що в свою чергу унеможливлює здійснення основного виду діяльності підприємства.

Відтак, перевіркою встановлено непідтвердження факту продажу ТзОВ «Австер» ТМЦ на адресу ТзОВ «МГ Надбужжя», внаслідок чого безпідставно включено позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту за лютий 2021 року - 603 270 грн. та за березень 2021 року 131 052 грн.

В ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчить про дефектність документів та відсутність факту проведення задекларованих операцій ТзОВ «МГ Надбужжя» із ТзОВ «Баланс зерна», а саме:

відсутні основні фонди для здійснення фінансово-господарської діяльності, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності;

- відсутня наявність технічного персоналу з жовтня по грудень 2021 на ТзОВ «Баланс зерна» числився тільки один працівник, а саме: тільки керівник, засновник. Яким чином один працівник міг здійснювати діяльність у таких об`ємах - незрозуміло;

- відсутня інформація та відсутні записи щодо часу прибуття для навантаження, та часу вибуття з навантаження, відсутня ідентифікація осіб із боку відповідальних осіб при здійсненні операцій з навантаження та розвантаження;

- ненадання (відсутність) документів щодо використання придбаного цукру у ТзОВ «Баланс зерна» у господарській діяльності чи його подальшої реалізації, так як згідно даних інвентаризації цукор більше 2-х років зберігається на складі ТзОВ «МГ Надбужжя»: Львівська обл. Золочівський район, с.Сасів, урочище Бригада;

при виході за адресою: 79040, м.Львів, вул. Є.Патона, буд.2/4А, кв. приміщення 4 встановлено, що посадові особи ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» (44369140) чи їх законні (уповноважені) представники відсутні за місцезнаходженням, про що складено Акт відсутності за місцезнаходженням;

-Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області №36270 від 27.05.2022 ТзОВ «Баланс зерна» (44369140) віднесено до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв.

Відтак, ТзОВ «Баланс зерна» (44369140) не могло фактично здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт.

Враховуючи вищенаведене, за змістом акту від 22.02.2024 №6255/13-01-07-13/30947615, податковий орган дійшов висновку, що операції між ТОВ «МГ Надбужжя» і його контрагентами (ТОВ «Захід Бест» (41194631), ТОВ «Австер» (43771622), ТОВ «Баланс Зерна» (44369140) не носили реального характеру, а лише документувалися для отримання позивачем податкових вигод. За висновками відповідача такі операції насправді не мали місця.

В акті перевірки контролюючий орган виклав висновок про неможливість провадження контрагентами позивача тієї діяльності, яка ними оформлена документально. На обґрунтування цього податковий орган зазначає, що на це вказує наявна податкова інформація, яка підтверджує, що відповідні юридичні особи не володіють достатньою чисельністю працівників, власними чи орендованими засобами й ресурсами, вони не залучали необхідних ресурсів у третіх осіб, а також і не здійснювали придбання товарів, необхідних для виконання документованих робіт.

На підставі висновків акту перевірки № 6255/13-01-07-13/30947615 від 22.02.2024 Головним управлінням ДПС у Львівській області 12 березня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 10021/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі два мільйони вісімсот шістдесят тисяч дев`яносто сім грн;

№ 10044/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму сімдесят шість тисяч триста п`ятдесят сім гривень.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об`єкти оподаткування податком на додану вартість визначено у статті 185 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.156-1 ПК України, податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до норм пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено загальне правило віднесення сум податку до податкового кредиту, за яким датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як установлено пунктом 200.1 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 200.3 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, зокрема, назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зі змісту наведених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, оцінюючи обґрунтованість доводів податкового органу в даній справі адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

За змістом пунктів 2.1, 2.2, 2.4 цього Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведених правових норм, для надання правильної оцінки спірним правовідносинам сторін, в даній адміністративній справі підлягають дослідженню обставини, зокрема, щодо фактичного вчинення спірних господарських операцій ТОВ «МГ Надбужжя» з контрагентами ТОВ «Захід Бест» (41194631), ТОВ «Австер» (43771622), ТОВ «Баланс Зерна» (44369140), а також правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за результатами відповідних господарських операцій.

Щодо здійснення господарських операцій позивача із даними контрагентами, судом встановлено та враховано таке.

Між ТОВ «МГ Надбужжя» та ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №010/18-23 від 02.10.2018, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві промислові товари в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти товари та сплачувати за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

На підтвердження операцій за вказаним договором до матеріалів справи долучено видаткові накладні та рахунки-фактури (т.1, а.с.57-73), операції по взаєморозрахунках з ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» відображені в бухгалтерському обліку, здійснено часткову проплату за поставлені товари, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по розрахунках з ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» (т.1, а.с.74-75), а також зафіксовано в акті перевірки.

Також між ТОВ «МГ Надбужжя» та ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» (виконавець) укладено договір відповідального зберігання від 16.11.2018 №16/11-2018, за п.1.1 якого позивач зобов`язується передати, а виконавець зобов`язується прийняти будівельні матеріали на відповідальне зберігання. Приймання та зберігання товару відбувається за актом приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками після фактичного прийняття. Згідно з п.1.2 договору найменування, асортимент та кількість будівельних матеріалів визначається в актах приймання-передачі, які складаються сторонами при прийманні-передачі будівельних матеріалів (т.1, а.с.76).

На підтвердження операцій за вказаним договором до матеріалів справи долучено акти прийому-передачі товару, згідно з якими позивач передав, а виконавець прийняв товар за визначеною в договорі адресою (а.с.77-80, т.1).

За умовами договору №01/12-2020ДС від 01.12.2020, укладеного між ТОВ «МГ Надбужжя» (замовник) та ТОВ «Тургон» (виконавець), виконавець зобов`язався виконати відповідно до умов цього договору роботу з обробки, збагачення або переробуи давальницької сировини у готову продукцію, а замовник зобов`язався прийняти готову продукцію і оплатити її (а.с.81, т.1). На виконання вказаного договору частину ТМЦ, придбаних у ТОВ «Захід Бест», ТОВ «МГ Надбужжя» передано до ТОВ «Тургон» для переробки, що підтверджується видатковими накладними та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (т.1 а.с.84-85).

Між ТОВ «МГ Надбужжя» (покупець) та ТОВ «АВСТЕР» (продавець) укладено договір купівлі-продажу автозапчаснин №07/-02 від 15.02.2021 на загальну вартість 5 200 000грн., за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю товар автозапчастини, а продавець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його за встановленими цінами та відповідно до умов договору (а.с.43, т.1). Також між ТОВ «МГ Надбужжя» та ТОВ «Агроавтозапчастини» укладено договір про надання послуг відповідального зберігання №б/н від 05.01.2021(а.с.53-54, т.1).

На підтвердження операцій за вказаними договорами щодо придбання товару, його оплату та передачу в подальшому його на зберігання ТОВ «Агроавтозапчастини» до матеріалів справи долучено видаткові накладні про поставку товару, акти приймання-передачі, платіжні інструкції, звіт «аналіз по закупці» за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2021 року по грудень 2023 року, інвентаризацію товарів на складі №14 від 20.12.2021 (а.с.44-52, 55-56, т.1).

Між ТОВ «МГ Надбужжя» (покупець) та ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» (постачальник) укладено договір поставки цукру №1712 від 17.12.2021, за умовами якого покупець приймає для подальшого продажу цукор. До договору поставки укладались специфікації, на підставі яких здійснювалася поставка, що також підтверджується відповідними видактвоими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.01.20021-09.02.2024, платіжними інструкціями, виписками по рахунку позивача, аналізом рахунку ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА», звітом «Аналіз по закупці» за період 01.01.2020-31.12.2023 (а.с.87-115, т.1).

В подальшому придбаний цукор у ТзОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» був використаний позивачем як предмет договору застави та переданий на підставі договорів дарування.

Зокрема, між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі Заставодержатель) та ТОВ «МГ Надбужжя» (далі Заставодавець) був укладений договір застави №22-56ZZ0004.

Відповідно до п.1.2 договору застави №22-56ZZ0004 Заставодавець з метою забезпечения викладених в Кредитному договорі зобов`язань заставляє товари в обороті, а саме: цукор білий кристалічний в кількості 253 тонии, на загальну балансову вартість 4 772 500, 00 (чотири мільйони сімсот сімдесят дві тисячі п`ятсот, 00) гривень, які є Предметом застави за цим Договором (далі Предмет застави).

Право власності на предмет застави у договорі №22-56ZZ0004 підтверджувалося Договором поставки № 1712 від 17.12.2021, укладеним між «ТзОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» та ТОВ «МГ Надбужжя».

Згідно з п.1.3 договору застави №22-56ZZ0004 заставна вартість Предмету застави станом на дату укладення цього договору становить 4 772 500, 00 (чотири мільйони сімсот сімдесят дві тисячі п`ятсот, 00) гривень (ринкова/заставна вартість предмета застави визначена заставодержателем на підставі балансової довідки заставодавця від 02.03.2022 №72). З метою уникнення сумнівів, в рамках цього договору під «заставною вартістю предмету застави розуміється сума, яка розраховується шляхом множення ринкової вартості, що визначається заставодержателем у відповідності до положень статті 4 цього договору, на розмір заставного дисконту, визначеного заставодержателем, та застосовується при розрахунку заставодержателем коефіцієнта покриття забезпеченням грошових зобов`язань заставодавця за кредитним договором.

Внаслідок вказаного договору застави було укладено договір добровільного страхування майна № 19030340-10-14-01 від 11 травня 2022р. між ПАТ «Страхова Компанія «Вусо» з ТОВ «МГ Надбужжя» (надалі Страхувальник) та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі «Вигодонабувач»). Згідно з п. 1.4 предметом даного договору є Застраховане майно, яке передано в заставу Вигодонабувачу за Договором застави №22-56ZZ0004 від 11.05.2022 в забезпечення виконання зобов`язань Страхувальника перед Вигодонабувачем за Кредитним договором №22-56KS0002 від 11.05.2022 (а.с.166-173, т.1).

Окрім цього, 08.11.2022 між ТОВ «МГ Надбужжя» (далі- дарувальник) та БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» (далі-обдаровуваний) було укладено договір дарування №1/11. Згідно з п.1.1 Договору дарування № 1/11 Дарувальник передає цукор у кількості 201,000 тон. Дане рішення про передачу на безоплатній основі продовольчого товару- цукор у 201,000 тон. було прийняте на підставі протоколу № 01/11-2022 від 01.11.2022 загальних зборах учасників ТОВ «МГ Надбужжя». На підставі прийнятого рішення і укладеного договору дарування були складені акти списання цукру у розмірі 201,000 тон. Згідно відповідних документів цукор у розмірі 252,000 тон був поставлений і переданий в БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» (а.с.137-149, т.1).

Також 03.01.2023 між ТОВ «МГ Надбужжя» (далі- дарувальник) та БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» ( далі- обдаровуваний) був укладений договір дарування №01/01-23. Згідно з п.1.1 Договору дарування №01/01-23 Дарувальник передає цукор у кількості 252,000 тон. Дане рішення про передачу на безоплатній основі продовольчого товару- цукор у 252,000 тон. було прийняте на підставі протоколу № 01/01-2023 від 02.01.2023 загальних зборів учасників ТОВ «МГ Надбужжя». На підставі прийнятого рішення і укладеного договору дарування були складені акти списання цукру у розмірі 252,000 тон. Згідно відповідних документів цукор у розмірі 252,000 тон був поставлений і переданий в БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» (а.с.150- 154, т.1).

Таким чином, придбаний цукор у ТзОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» позивачем був у подальшому реалізований. За результатами вищевказаних господарських операцій були складені видаткові накладні та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом досліджено та проаналізовано вищенаведені документи бухгалтерського обліку, якими оформлено спірні господарські операції з вищевказаними контрагентами та встановлено, що такі документи відповідають вимогам Закону № 996-ХІV, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Також суд враховує, що вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами у розумінні статей 73-76 КАС України.

Відповідно до статті 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок, підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В силу приписів статей 44, 83 ПК України, посадові особи податкового органу під час проведення перевірки були зобов`язані врахувати надані позивачем первинні документи. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій.

В акті перевірки від 22.02.2024 зафіксовано, що господарські операції між ТОВ «МГ «Надбужжя» із ТОВ «ЗАХІД ВЕСТ» (41194631), за період листопад, грудень 2018 року, ТОВ «АВСТЕР» (43771622) за період лютий, березень 2021 року, ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» (44369140) за період грудень 2021 року фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо), не є підставою для бухгалтерсього обліку, оскільки не фіксують факт здійснення господарських операцій.

Судом проаналізовано надані позивачем докази та досліджено зміст спірних господарських операцій з ТОВ «ЗАХІД ВЕСТ» (41194631), ТОВ «АВСТЕР» (43771622), ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» (44369140) в їх сукупному взаємозв`язку, проведено комплексний аналіз спірних господарських операцій та їх окремих складових елементів через призму аргументів контролюючого органу.

Оцінюючи доводи відповідача на заперечення реальності здійснення позивачем задокументованих господарський операцій та на обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваних рішень, суд надає їм критичної оцінки, позаяк, вони не можуть вважатися такими, що повністю і достовірно доводять протиправність діяльності саме позивача та, відтак, не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності.

У цьому контексті суд у першу чергу підкреслює, що контролюючим органом базовано свої міркування на оцінці діяльності контрагентів позивача, яка носить фактично умоглядний характер, позаяк, відповідні висновки податкового органу ґрунтуються на аналізі наявності у нього інформації, а не шляхом безпосереднього дослідження конкретних правовідносин у частині дійсної можливості чи неможливості здійснення певних господарських операцій.

Фактично доводи відповідача про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності, чим не усунуто сумнівів у обґрунтованості таких тверджень контролюючого органу.

Згідно з вимогами чинного законодавства позивач не має обов`язку відслідковувати правильність чи законність ведення господарської діяльності кожним із його контрагентів. Реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення позивачу податкових зобов`язань. Допущені самим контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо цього ж контрагента та не впливають на податкові зобов`язання позивача. Наявність у позивача податкових та видаткових накладних по господарських операціях, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суд критично оцінює покликання контролюючого органу на нібито очевидну недостатність ресурсів для виконання ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «АВСТЕР», ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» усіх декларованих робіт (на користь позивача), позаяк, такі висновки відносяться до категорії припущень. Слід зауважити, що висновки про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, а може свідчити, наприклад, про певні порушення зі сторони відповідних контрагентів при веденні податкового обліку чи оформленні загалом власної господарської діяльності (що не є тотожним висновку про неможливість здійснення тих чи інших операцій, які в реальності можуть відбуватися).

Контролюючим органом не було доведено на підставі належних та допустимих доказів, що наявні у контрагентів позивача власні чи залучені в будь-який спосіб трудові та матеріально-технічні ресурси були справді недостатніми для проведення господарської діяльності з виконання робіт (надання послуг), які обумовлені укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано відповідних доказів, які би беззаперечно свідчили про протиправну поведінку контрагентів і про обізнаність платника податків (позивача) щодо такої поведінки, підтверджували би злагодженість дій між ними (контрагентами й позивачем при вчиненні відповідних порушень).

Аналізуючи доводи контролюючого органу щодо нереальності здійснюваних операцій, які грунтуються на відсутності реальної можливості у контрагентів позивача здійснювати поставку товару/послуг на користь останнього в зв`язку з відсутністю у контрагентів достатньої чисельності працівників, основних фондів, відсутністю матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження/розвантаження), зберігання, переробки відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, суд оцінює їх також критично з огляду на те, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. При цьому відповідачем в актах перевірок не заперечується наявність саме у позивача необхідних основних засобів, працівників, складських приміщень, які є необхідними для такого роду діяльності. Відсутність таких умов у контрагентів жодним чином не впливає на можливість самого позивача здійснювати спірні господарські операції.

В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача в основному ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суд відзначає, що на час складення відповідного акту за результатами перевірки та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не тільки не було здобуто належних, допустимих і достовірних доказів, які би обґрунтовано засвідчували порушення зі сторони платників податків, а й не доведено наявності підстав для відповідальності позивача за такі порушення.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Указана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 20.03.2020 у справі № 813/5407/15, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2021 у справі №826/9061/17.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема в постановах від 30.09.2021 у справі №400/1986/19, від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 31.10.2023 у справі 520/18341/21, відносно того, що інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не може бути самостійним та належним доказом в розумінні процесуального закону щодо наявності порушень податкового законодавства. При цьому Верховним Судом постійно наголошується про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку. Такі обставини, зокрема як відсутність у контрагентів технічних, технологічних, трудових та інших ресурсів можуть свідчити на користь висновку про нереальність господарських операцій виключно за наявності підтвердження таких обставин належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та в сукупності з іншими встановленими обставинами, які також мають свідчити про безпідставність (неправомірність) формування даних податкового обліку.

У цьому контексті також потрібно зазначити, що самі по собі порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг (навіть у разі їх існування), тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть автоматично впливати на право позивача (який не був безпосереднім учасником відповідних правовідносин) на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків із метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями цих осіб чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

В спірному випадку, відсутні будь-які достовірні свідчення про те, що ТОВ «МГ Надбужжя» було обізнане або навіть могло бути обізнане з неналежною діяльністю ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «АВСТЕР», ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» чи їх дальших контрагентів.

Стосовно контрагента позивача ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА», який віднесений Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області №36270 від 27.05.2022 до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника, суд враховує позицію позивача, що таке рішення було прийнято після здійснення господарських операцій з ним, оскільки такі відбувались в грудні 2021 року.

Також суд враховує посилання позивача на те, що відносини між ТОВ «МГ Надбужжя» та ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» виникли на підставі договору про поставки цукру №1712, який був укладений 17.12.2021, проте Акт щодо невстановлення місцезнаходження даного платника податків складено лише 23.02.2023 за №194/13-01-07-06/ НОМЕР_1 . Водночас, за змістом наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.02.2023 №469-ПП перевірка вказаного контрагента позивача була ініційована у 2023 році та за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, тоді як предметом досліджененя сіпрних правоваідносин є здійснення господарських операцій у 2021 році, тобто до проведення ініційованої перевірки.

Суд критично оцінює покликання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, оскільки попри сплив тривалого періоду часу від виникнення спірних правовідносин відповідач так і не подав доказів прийняття будь-яких рішень в порядку кримінального судочинства, що встановлювали б преюдицію при доказуванні у спорі щодо добросовісності дій платника податків та його контрагентів.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наявність кримінальних проваджень щодо контрагента позивача, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, від 11.06.2020 у справі №805/3872/17-а, від 29.07.2021 у справі №580/2317/19.

Суд враховує, що відповідачем не встановлено факту на момент здійснення господарських відносин позивачем з контрагентами ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «АВСТЕР», ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» щодо наявності у кримінальних провадженнях вироків відносно посадових осіб перелічених суб`єктів господарювання.

Крім того, суд не погоджується з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентами позивача та суб`єктами господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів та інших суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Суд зазначає, що неподання контрагентами фінансової та податкової звітності, або ж подання її з порушенням строків, чи з допущенням помилок, і взагалі будь-яке порушення податкової дисципліни, не може свідчити про неотримання товару позивачем від постачальників, а наслідки такого порушення перекладатися на контрагентів, з якими постачальник перебуває у взаємовідносинах. Формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.11.2023 у справі №520/14316/19, відповідно до якої чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобовя`зань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності обставин, які б могли свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи.

Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту робіт, послуг, використаних матеріалів, робіт, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Зазначена позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 20.09.2024 у справі № 1.380.2019.002186.

Слід звернути увагу, що товарно-транспортні накладні не є первинними документами у розумінні законодавства, а є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не встановлюють правил податкового обліку платника податків. З урахуванням наведеного слід зазначити, що неподання такого документа як товарно-транспортна накладна не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладене в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 120/847/20-а, від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19, від 13.07.2021 у справі № 808/78/15, від 14.04.2021 у справі № 805/1214/16-а.

Так, у постановах КАС ВС від 13.07.2021 у справі № 808/78/15 (СН/808/48/16) та від 06.08.2021 у справі № 640/18984/18 містяться висновки, що ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ. Отже, ТТН призначена для обліку руху ТМЦ та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Таким чином, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як ТГН, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з ПДВ. З урахуванням вищенаведеного, у випадку відсутності у платника ТТН та при наявності інших первинних документів, що підтверджують факт поставки товару, платник не може бути позбавлений права отримати податковий кредит, оскільки сама по собі відсутність ТТН не може свідчити про нереальність господарської операції щодо постачання товарів.

Також 29 квітня 2021 року Верховний Суд у справі № 810/3713/16 досліджував питання щодо наслідків та законних підстав відсутності товарно-транспортних накладних при податкових перевірках та зробив наступний висновок: відсутність ТТН не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив і у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А відтак, навіть за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентами позивача чи іншими особами (подальшими фігурантами по ланцюгу постачання), це не може автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, що може мати місце тільки в разі обізнаності позивача з такими порушеннями, в їх сприянні тощо.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суд визнає їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

В ході судового розгляду адміністративної справи висновки контролюючого органу щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими позивачем доказами.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення від 22.01.2009 у справі № 3991/03 Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

Також у рішеннях у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції, Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст. 77 КАС України.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Разом з тим, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що первинні документи досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.

Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 2 364 915 грн., сформованого внаслідок господарських операцій з контрагентами ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «АВСТЕР», ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА», не знайшов свого документального підтвердження та повністю спростовано в ході судового розгляду.

За таких обставин, винесені податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2024 року № 10021/13-01-07-13/30947615 та № 10044/13-01-07-13/ НОМЕР_2 є безпідставними та необґрунтованими, не відповідають критеріям правомірності (ч. 2 ст. 2 КАС України), а тому підлягають скасуванню.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, встановлені у цій справі обставини спростовують висновки податкового органу, що висловлені у акті перевірки та слугували підставою для прийняття спірних рішень суб`єктом владних повноважень, з огляду на що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 30 280 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

вирішив:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МГ Надбужжя (місцезнаходження: 80713, Львівська обл., с. Сасів, вул. Шкільна, 10; ЄДРПОУ: 30947615) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35 ЄДРПОУ: 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми Р від 12 березня 2024 року № 10021/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі два мільйони вісімсот шістдесят тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 50 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 12 березня 2024 року № 10044/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму сімдесят шість тисяч триста п`ятдесят сім гривень.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МГ Надбужжя (місцезнаходження: 80713, Львівська обл., с. Сасів, вул. Шкільна, 10; ЄДРПОУ: 30947615) судовий збір у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.11.2024.

Суддя Чаплик І.Д.