Ухвала

від 18.11.2024 по справі 380/18519/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/18519/24

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

18 листопада 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді О.Желік, розглянувши без повідомлення учасників справи заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ФОП ОСОБА_1 та зобов`язати Львівську міську раду внести зміни до ухвали, яка визначає (затверджує) Перелік(и) тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові шляхом включення до діючого (станом на момент набранням судовим рішенням законної сили та його виконання) Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 , або за іншою адресою в межах Франківського району міста Львова, яка є найбільш територіально наближеною до попереднього місця розташування тимчасової споруди, із зазначенням її власника ФОП ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними і скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі» № 1042 від 06.08.2024 в частині демонтажу тимчасової споруди на АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді від 18.09.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

04.11.2024 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову в справі шляхом зупинення дії Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 серпня 2024 року №1042 «Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі» в частині знесення тимчасової споруди по АДРЕСА_2 .

Заяву мотивовано тим, що позивач здійснює підприємницьку діяльність, використовуючи тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору Ф-1471-17 від 15.11.2017, на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, укладеного з Управлінням комунальної власності, Паспорта прив?язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 21.05.2018. 06 серпня 2024 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1042 «Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі». Вище зазначеним рішенням виконавчий комітет вирішив: Демонтувати самовільно встановлені тимчасові споруди у Франківському районі для здійснення підприємницької діяльності, в тому числі за по АДРЕСА_2 . За таких обставин позивач вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, спірна тимчасова споруда може бути демонтована та частково зруйновано, внаслідок чого у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 необхідно буде докласти значних зусиль та матеріальних ресурсів для поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положенням пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

У постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/10756/22 Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, колегія суддів у вищевказаній справі звернула увагу на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 1840/2909/18, у якій предмет спору стосувався оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, їх знесення. У цій справі Верховний Суд зазначав, що оскільки предметом оскарження у цій справі було рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зауважила, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.

Варто звернути увагу й на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 жовтня 2021 року у справі № ЗД/380/67/20, у подібних правовідносинах, де предметом спору як і у справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також виконавчого комітету Львівської міської ради) про демонтаж тимчасової споруди на території міста Львова.

У зазначеній вище постанові Верховий Суд за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які наявні у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Суд відзначає, що предметом оскарження у цій справі є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1042 «Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі» від 06.08.2024 в частині знесення тимчасової споруди по АДРЕСА_2 , що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Зі змісту оскаржуваного рішення суд встановив, що позивачу рекомендовано здійснити демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди у добровільному порядку. Термін: протягом 10 календарних днів (пункт 2). У разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку визначити уповноваженою особою на виконання демонтажу тимчасової споруди комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Франківською районною адміністрацією (пункт 3). Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління»: Здійснити демонтаж за участю представника Франківської районної адміністрації.

Згідно пункту 4.1. рішення, вирішено здійснити демонтаж за участю представника Франківської районної адміністрації на вул. В.Великого, 91 в строк до 31.08.2024.

Відтак, оскільки встановлений відповідачем строк для добровільного знесення тимчасової споруди сплив, суд доходить висновку, що примусовий демонтаж відповідачем та КП «Адміністративно-технічне управління» споруди на вул. В.Великого, 91 може суттєво вплинути на ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, або ж буде ускладненим чи узагалі неможливим.

За цих обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 серпня 2024 року №1042 «Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі» в частині знесення тимчасової споруди по АДРЕСА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/18519/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення.

Оскільки суддя Желік О.М. в період з 01 листопада 2024 року по 15 листопада 2024 року перебувала у щорічній основній відпустці, ухвала про забезпечення позову постановляється у перший робочий день судді 18 листопада 2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення задовольнити.

Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 серпня 2024 року №1042 «Про демонтаж тимчасових споруд у Франківському районі» в частині знесення тимчасової споруди по АДРЕСА_2 (суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 ).

Примірник ухвали про забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 156 КАС України негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.

СуддяЖелік О.М