Рішення

від 15.11.2024 по справі 420/15966/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15966/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Одеса

Зала судових засідань №13

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Поліщука О.В.

За участю сторін:

Від позивача: Желдаков Я.І.

Від відповідачів: ОСОБА_1 , Ємельянова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного сервісного центру МВС (код ЄДРПОУ 40109173; адреса: вул.Лук`янівська, буд.62, м.Київ, 04071), Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43611850; адреса: вул.Ак.Корольова, буд.5, м.Одеса, 65114) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_2 (сформована в системі «Електронний суд» 23.05.2024 року) до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській області, у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного сервісного центру МВС від 09.04.2024 № 2/15/18-кп (зі змінами, внесеними наказом Головного сервісного центру МВС від 23.04.2024 №2/15/20-кп), яким ОСОБА_2 звільнена з посади адміністратора територіального сервісного центру № 5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС);

поновити з 23 квітня 2024 року ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді адміністратора територіального сервісного центру № 5142 (на правах відділу, м.Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС);

стягнути з Головного сервісного центру МВС на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23.04.2024 до дня винесення судового рішення;

допустити негайне виконання рішення суду в частини поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що розгляд справи буде проводитись за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 13.06.202 року; витребувано у Головного сервісного центру МВС: належним чином засвідчену копію наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 жовтня 2023 року № 838 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС», на підставі якого посада адміністратора територіального сервісного центру №5142 була скорочена; належним чином засвідчені копії штатного розпису Головного сервісного центру МВС та всіх його структурних підрозділів (філій, відділень), зокрема, але не виключно регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС), станом на 06.12.2023 року та станом на 23.04.2024 року; належним чином засвідчені копії наказів Головного сервісного центру МВС про призначення/переведення на посади будь-яких працівників у всіх структурних підрозділах (філіях, відділеннях), зокрема, але не виключно, у регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія Г СЦ МВС), у період з 06.12.2023 року по 23.04.2024 року; довідку Головного сервісного центру МВС про всі вакантні посади, які були/з`являлись у Головному сервісного центрі МВС та всіх його структурних підрозділах (філіях, відділеннях) у період з 06.12.2023 року по 23.04.2024 року; довідку про розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_2 згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 з 01.02.2019 року працювала на різних посадах у Регіональному сервісному центрі Головного сервісного центру МВС в Одеській області 27.05.2020 позивачку було призначено на рівнозначну посаду адміністратора територіального сервісного центру №5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області. На посаді адміністратора територіального сервісного центру №5142 (на правах відділу, м. Одеса) позивач працювала до моменту звільнення. 06.12.2023 позивач отримала попередження про наступне звільнення із займаної посади, у зв`язку з тим, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 жовтня 2023 року № 838 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС» посада адміністратора територіального сервісного центру № 5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) підлягає скороченню. Разом з попередженням позивачці було запропоновано розглянути 5 вакантних посад, а саме: «… 1. Адміністратор територіального сервісного центру № 5143 (на правах відділу, м.Білгород-Дністровський, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС); 2. Адміністратор територіального сервісного центру № 5144 (на правах відділу, м. Ізмаїл, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС); 3. Адміністратор територіального сервісного центру № 5146 (на правах відділу, м.Роздільна, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філіяГСЦ МВС); 4. Адміністратор територіального сервісного центру № 5148 (на правах відділу, с.Березівка, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС); 5. Адміністратор територіального сервісного центру № 5151 (на правах відділу, м. Болград, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС)…». Відповідно до Наказу Головного Сервісного центру МВС від 09.04.2024 №2/15/18-кп (зі змінами) ОСОБА_2 звільнено з посади, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Головного сервісного центру МВС, із припиненням державної служби з 23.04.2024 року. Звільнення є незаконним та безпідставним, оскільки:

- позивачка не відмовлялась від всіх запропонованих посад, а навпаки, подала заяву від 07.12.2023 про переведення її на рівнозначну посаду адміністратора територіального сервісного центру № 5143. Заява була подана її безпосередньому керівнику в регіональному сервісному центрі. Однак, з незрозумілих для неї підстав, отримала усну відмову від нього на переведення, з поясненням, що вакантні посади відсутні;

- позивачці достовірно відомо, що протягом періоду її звільнення з 06.12.2023 по 23.04.2024 на посади, зокрема адміністраторів, у територіальному сервісному центрі № 5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) приймались інші особи;

- позивачці було запропоновано вакантні посади лише один раз, разом з попередженням про звільнення 06.12.2023. Інші посади в період з 06.12.2023 по 23.04.2024 позивачці не пропонувались;

- відповідач запропонував позивачу лише один раз 5 вакантних посад у межах Одеської області. Головним сервісним центром МВС не було жодного разу запропоновано інші посади за межами Одеської області, не пропонувались жодні вакантні посади у період з 06.12.2023 по 23.04.2024

- оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган із дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які були на день звільнення;

- Верховний Суд у постановах від 11.03.2020 у справі № 813/1220/16, від 09.07.2020 у справі № 809/2894/13-а наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав наведені вимоги КЗпП України, якщо працівнику запропоновано наявну на підприємстві роботу (посаду), тобто, вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється

12.06.2024 року Головний сервісний центр МВС подав докази на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.

12.06.2024 року Головний сервісний центр МВС подав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 жовтня 2023 року № 838 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС» посада адміністратора територіального сервісного центру № 5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) підлягала скороченню. З метою дотримання вимог частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2 надано попередження від 01 грудня 2023 року про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 ЗУ «Про державну службу» та одночасно запропоновано такі наявні вакантні посади, перелічені позивачем у позовній заяві. Позивачу було доведено до відома, що згоду на переведення на одну із запропонованих посад або відмову від такого переведення необхідно подати саме в письмовій формі. Заява ОСОБА_2 від 07 грудня 2023 року, зазначена нею в позовній заяві, про переведення її на рівнозначну посаду адміністратора територіального сервісного центру № 5143 до ГСЦ МВС не надходила. Також, до ГСЦ МВС не надходило від ОСОБА_2 у письмовій формі ні згоди на переведення на одну із запропонованих посад, ні відмови від такого переведення; ОСОБА_2 не надано до ГСЦ МВС будь-яких заперечень чи зауважень щодо вказаного попередження. Враховуючи, що з моменту попередження ОСОБА_2 минуло більше 30 календарних днів, наказом ГСЦ МВС від 09 квітня 2024 року № 2/15/18-кп «Про звільнення ОСОБА_2 » звільнено ОСОБА_2 з посади адміністратора територіального сервісного центру № 5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС), 16 квітня 2024 року, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Головного сервісного центру МВС, із припиненням державної служби.

13.06.2024 року Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Одеській області подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що Територіальний сервісний центр № 5142, у якому позивачка працювала на посаді адміністратора, входив на правах відділу у структуру регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС), який було реорганізовано (зі скороченням всіх посад). 06 грудня 2023 року, з метою дотримання вимог статті 492 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», позивачку було попереджено про наступне звільнення із займаної посади та одночасно запропоновано розглянути наявні вакантні посади в новоствореному відокремленому структурному підрозділі Головного сервісного центру МВС - регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) (копія попередження міститься в матеріалах справи. Запропоновані ОСОБА_2 посади у новоствореному відокремленому підрозділі ГСЦ МВС відповідали її кваліфікації та досвіду роботи, професійним підготовці та компетентності на посаді адміністратора, яку вона займала в реорганізованому регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Одеській області. Протягом встановленого 30-денного строку заява-згода на переведення від ОСОБА_2 до управління персоналу Головного сервісного центру МВС не надходила. Твердження позивачки щодо «подання» нею безпосередньому керівнику заяви від 07 грудня 2023 про переведення її на рівнозначну посаду адміністратора територіального сервісного центру № 5143 (на правах відділу, м. Білгород- Дністровський, Одеська область) не підтверджуються належними та допустимими доказами (внутрішній реєстраційний номер, відповідна резолюція, тощо) та суперечить змісту попередження про звільнення, в якому чітко прописано, що заява подається до управління персоналу Головного сервісного центру МВС. Рішення щодо переведення працівника приймається начальником ГСЦ МВС, а не безпосереднім керівником такого працівника, який станом на 07 грудня 2023 перебував із позивачкою у рівнозначному становищі, у зв`язку із скороченням всіх посад у структурному підрозділі. Вищевказане твердження ОСОБА_2 хоч і суперечить матеріалам судової справи (бездоказове) та має на меті аби як обгрунтувати неподання нею до управління персоналу заяви про переведення, але надає можливість дійти висновку, що запропоновані їй посади з позиції кваліфікації та досвіду роботи не викликали у позивачки заперечень та задовольняли її потреби у працевлаштуванні у новоствореному відокремленому підрозділі ГСЦ МВС. Отже звільнення ОСОБА_2 відбулось виключно внаслідок неподання нею заяви про переведення, а не з підстав відсутності пропозицій з боку роботодавця, або не відповідності запропонованих посад кваліфікації та досвіду роботи, професійним підготовці та компетентностям позивачки. Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року в справі № 638/14165/21 зазначив наступне: власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У підготовчому засіданні 13.06.2024 року оголошено перерву до 30.07.2024 року за клопотанням представника позивача.

28.06.2024 року позивач подав відповідь на відзиви, у яких наполягав на задоволенні позовних вимог, та, зокрема, зазначив, що позов ОСОБА_2 був обґрунтований тим, що їй не було запропоновано всі наявні вакантні посади. Натомість, жодних заперечень з приводу того, що ОСОБА_2 не було запропоновано всі наявні вакантні посади у Головному сервісному центрі МВС та його структурних підрозділах відзиви на позовну заяву не містять.

З вищевикладеного, вбачається, що відповідачами не були спростовані доводи позивача, які викладені у позовній заяви з приводу порушення процедури звільненні позивача. При врученні попередження про звільнення іншим працівникам територіального сервісного центру № 5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) пропонувалось більше вакантних посад ніж позивачці. Відповідно до попередження, яке вручене адміністратору територіального сервісного центру № 5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) ОСОБА_3 від 07.12.2023 йому було запропоновано вісім вакантних посад. Натомість, ОСОБА_2 у попередженні від 06.12.2023 було запропоновано лише п`ять вакантних посад. Вищенаведене додатково свідчить про безпідставність доводів Регіонального сервісного центру МВС та порушення процедури вивільнення позивачки. Відповідно до довідки про вакантні посади регіонального сервісного центру в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) станом на дату вручення попередження про звільнення (з 06.12.2023 по 10.12.2023) було 265 вакантних посад (221 державна служба та 44 цивільні посади). Відповідно до довідки про вакантні посади регіонального сервісного центру в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) станом на день звільнення ОСОБА_2 23.04.2024 було 65 вакантних посад (61 державна служба та 4 цивільні посади). З інших довідок про вакантні посади в регіональних сервісних центрах у інших областях країни, вбачається, що майже в кожній області була велика кількість наявних вакантних посад, як на дату вручення попередження про звільнення, так і на дату безпосереднього звільнення позивачки. Головним сервісним центром МВС було надано до суду більше 1000 наказів по особовому складу, відповідно до яких до Головного сервісного центру МВС та його структурних підрозділів приймались нові працівники та переводились на вакантні посади діючі працівники. Однак, ОСОБА_2 було запропоновано лише 5 вакантних посад та запропоновано лише один раз, хоча вакантні посади з`являлись та були наявні в період з 06.12.2023 по 23.04.2024. Верховний Суд у постановах від 11.03.2020 у справі № 813/1220/16, від 09.07.2020 у справі № 809/2894/13-а наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав наведені вимоги КЗпП України, якщо працівнику запропоновано наявну на підприємстві роботу (посаду), тобто, вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється. Отже, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, то роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.

05.07.2024 року Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Одеській області подав заперечення на відповідь на відзив, у яких, зокрема, зазначив, що саме бездіяльність позивачки - невчинення нею дій, направлених на працевлаштування у новоствореному відокремленому підрозділі ГСЦ МВС призвели до її звільнення, а не відсутність пропозицій з боку роботодавця, або не відповідність запропонованих посад кваліфікації та досвіду роботи, професійним підготовці та компетентностям позивачки. твердження позивача про «обов`язок роботодавця запропонувати всі вакантні посади, які існують на підприємстві» базується виключно на висновках Верховного Суду, що складались у справах з іншими обставинами та суб`єктним складом. Так, у трьох справах, на які посилається представник позивача, (№808/588/17, №804/7399/16, 808/892/17) відбувалось звільнення працівників органів прокуратури на підставі норм спеціального законодавства, а саме, скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Відмінність між обставинами в цих справах та в даній справі полягає в різному суб`єктному складі та обставинам справи, оскільки позивачці було запропоновано рівнозначні посади, а прокурорам ні. У справах №809/2894/13-а, №813/1220/16 під час звільнення працівників ДФС не було враховано їх кваліфікацію, стаж, заохочення та переважне право перед іншими менш кваліфікованими працівниками на залишення на роботі. Відмінність між обставинами в цих справах та в даній справі полягає в різному суб`єктному складі та обставинам справи, оскільки позивачці було запропоновано рівнозначні посади, а працівникам ДФС жодної посади не було запропоновано. Справа №753/22893/17 - про захист прав споживача, стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання з повернення вкладу та процентів за вкладом, взагалі не стосується предмету спору в даній справі. На переконання Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови ВС від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Ухвалою суду від 30.07.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.08.2024 року.

У судовому засіданні 20.08.2023 року суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідачів, додаткові пояснення, та оголосив перерву до 05.09.2024 року.

У судовому засіданні 05.09.2024 року досліджено 5 томів матеріалів справи та оголошено перерву до 24.09.2024 року.

Судове засідання, призначене на 24.09.2024 року було відкладено на 15.10.2024 року за клопотанням представника позивача.

Судове засідання, призначене на 15.10.2024 року було перенесено на 05.11.2024 року у зв`язку із оголошенням у м.Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

У судовому засіданні 05.1.2024 року судом продовжено дослідження доказів, досліджені письмові докази, заслухано сторони у виступах в судових дебатах, та після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, їх виступи в судових дебатах, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01.02.2019 року працювала на різних посадах у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Одеській області (колишній Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області), що підтверджується копією її трудової книжки (т.1, а.с.23-37).

27.05.2020 позивачку було призначено на рівнозначну посаду адміністратора територіального сервісного центру №5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) у порядку переведення з Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, із встановлення випробування строком 6 місяців, зі збереженням раніше присвоєного 9 рангу державного службовця, (запис №30 її трудової книжки) (а.с.34-35).

Наказами Міністерства внутрішніх справи України від 19 вересня 2023 року № 768 «Про внесення змін до структури Головного сервісного центру МВС», від 16 жовтня 2023 року № 838 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС», змінено структуру ГСЦ МВС та затверджено Перелік змін у штатах МВС, відповідно до якого, реорганізовано регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській області (Філія ГСЦ МВС, м. Одеса) (скорочено всі посади), регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Миколаївській області (Філія ГСЦ МВС, м. Миколаїв) (скорочено всі посади), регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Херсонській області (Філія ГСЦ МВС, м. Херсон) (скорочено всі посади) та створено відокремлений підрозділ ГСЦ МВС на правах філії - регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), ЄДРПОУ 45239068.

Наказом ГСЦ МВС від 30.10.2023 року, у зв`язку з організаційно-штатними змінами, створено комісію з проведення заходів, пов`язаних із припиненням діяльності регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філій ГСЦ МВС).

Територіальний сервісний центр №5142, у якому ОСОБА_2 працювала на посаді адміністратора, входив на правах відділу у структуру регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС), який було реорганізовано (зі скороченням всіх посад).

Місцем роботи ОСОБА_2 було м:Одеса, вул.Ак.Корольова, буд.5.

01 грудня 2023 року відносно ОСОБА_2 з метою дотримання вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», Начальником Головного сервісного центру МВС було складено попередження від 01.12.2023 року на адрксу адміністратора ТСЦ №5142 про наступне звільнення ОСОБА_2 із займаної посади та одночасно запропоновано розглянути наявні вакантні посади в новоствореному відокремленому структурному підрозділі Головного сервісного центру МВС - регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) (т.1,а.с.38-39). (поперердження передано особисто ОСОБА_4 ):

1. Адміністратор територіального сервісного центру № 5143 (на правах відділу, м.Білгород-Дністровський, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС);

2. Адміністратор територіального сервісного центру № 5144 (на правах відділу, м. Ізмаїл, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС);

3. Адміністратор територіального сервісного центру № 5146 (на правах відділу, м.Роздільна, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філіяГСЦ МВС);

4. Адміністратор територіального сервісного центру № 5148 (на правах відділу, с.Березівка, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС);

5. Адміністратор територіального сервісного центру № 5151 (на правах відділу, м. Болград, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС).

У попередженні зазначено, що у разі згоди на призначення за переведенням на одну із запропонованих посад слід подати відповідну заяву до управління персоналу Головного сервісного центру МВС. У разі відмови ОСОБА_2 буде звільнено відповідно до п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу» не раніше 30 календарних днів з дня попередження, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Ненадання зазначеної вище заяви протягом встановленого строку вважатиметься відмовою від запропонованої посади.

Позивач зазначає, що вона отримала попередження 06.12.2023 року.

В додатки до позову ОСОБА_2 надано копію її заяви від 07.12.2023 року на ім`я начальника Головного сервісного центру МВС, у якій зазначено, що вона просить перевести її на рівнозначну посаду адміністратора територіального сервісного центру № 5143 на правах відділу, м.Білгород-Дністровський, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) 12 грудня 2023 року (т.1,а.с.40).

Щодо доказів одержання цієї заяви відповідачами позивачка зазначає лише те, що вона її подала безпосередньо керівнику, який їй усно відмовив.

Доказів реєстрації відповідачами цієї заяви матеріали справи не містять, на їх існування позивачка не покликається.

Наказом Головного сервісного центру МВС від 09 квітня 2024 року № 2/15/18-кп «Про звільнення ОСОБА_2 » вирішено:

1.Звільнити ОСОБА_2 з посади адміністратора територіального сервісного центру № 5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС), 16 квітня 2024 року, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Головного сервісного центру МВС, із припиненням державної служби.

2. Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) провести з ОСОБА_2 відповідні розрахунки та виплатити грошову компенсацію за невикористані 07 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 27 травня 2023 року по 16 квітня 2024 року (07 календарних днів за період роботи з 01 січня 2024 року по 16 квітня 2024 року), 01 календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби понад 05 років, за 2024 рік, вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

3. ОСОБА_2 до звільнення з посади передати справи і довірене у зв`язку з виконанням посадових обов`язків майно голові комісії з проведення заходів, пов`язаних з припиненням діяльності регіонального сервісного центу ГЦС МВС в Одеській області (філія ГЦС МВС) ОСОБА_5 , про що скласти відповідний Акт (т.1, а.с.41).

Підстава: попередження від 01 грудня 2023 року.

У Наказі зазначено, що він виданий відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст.87, ст.89 ЗУ «Про державну службу», ст.24 ЗУ «Про відпустки», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 жовтня 2023 року №838 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС».

Наказом Головного сервісного центру МВС №2/15/20-кп внесено зміни до наказу ГСЦ МВС від 09 квітня 2024 року № 2/15/18-кп «Про звільнення ОСОБА_2 », зокрема, змінено дату звільнення позивачки з 16.04.2024 року на 23.04.2024 року Підстава: листок непрацездатності «11979368-2022420383-1 від 15.04.2024 року, виданий КНП «Миколаївський обласний центр онкології» Миколаївської обласної ради (т.1, а.с.42).

Не погоджуючись із звільнененням, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про державну службу» Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно ч.5 ст.22 Закону у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно ст.87 Закону підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

Відповідно до ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення; 10) призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування; 12) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили; 13) відмови працівника Бюро економічної безпеки України від проходження атестації або прийняття атестаційною комісією рішення про неуспішне проходження працівником Бюро економічної безпеки України атестації, що здійснюється відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи Бюро економічної безпеки України; 13) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України; 14) невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положення статей 42, 42-1 і 49-2 цього Кодексу не поширюються на звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно ст.49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Суд відхиляє покликання позивачки на те, що їй не було запропоновано всі наявні посади.

У розумінні норм законодавства (ст.ст.40, 49-2 КзПП України) роботодавцем у даному випадку є Регіональний сервійний центр ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦС МВС).

Отже відповідачі на законних підставах повідомили ОСОБА_2 про наявність вакантних посад адміністраторів у ТЦС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області, що існували у таких підрозділах, компетенція та повноваження яких поширюється на межі Одеської області.

Позивачка не оспорює таке повідомлення, не доводить, що були наявні вакантні посади адміністраторів в інших ТСЦ, підпорядкованих Регіональному сервійному центру ГСЦ МВС в Одеській області.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була попереджена про наступне звільнення з займаної посади шляхом вручення їй відповідного попередження від 01.12.2023 року із пропозицією розглянути п`ять вакантних посад.

Попередження отримане позивачем, що нею не заперечується.

У попередженні зазначено, що у разі відмови ОСОБА_2 буде звільнено відповідно до п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу» не раніше 30 календарних днів з дня попередження, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Ненадання зазначеної заяви зі згодою на призначення за переведенням протягом встановленого строку вважатиметься відмовою від запропонованої посади.

Отже відповідачем дотримані вимоги ст.49-2 КЗпП України.

У попередженні зазначено, що заяву про згоду на призначення за переведенням на одну із запропонованих посад необхідно подати до управління персоналу Головного сервісного центру МВС.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Позивач зазначає, що вона подала заяву від 07.12.2023 про переведення її на рівнозначну посаду адміністратора територіального сервісного центру № 5143. Заява була подана її безпосередньому керівнику в регіональному сервісному центрі.

В додатки до позову надана копія цієї заяви, складена на ім`я начальника Головного сервісного центру МВС.

Суд встановив, що відсутні докази отримання (реєстрації) заяви відповідачем, отже відсутні докази згоди ОСОБА_2 на призначення за переведенням на вакантну посаду адміністратора ТСЦ №5143.

Отже фактично ОСОБА_2 , не подавши у встановленому законом порядку заяву зі згодою, відмовилась від запропонованих посад, про наслідки чого її було попереджено.

У постанові від 14 лютого 2023 року у справі № 519/1151/18 Верховний Суд виснував про наступне: «Доводи касаційної скарги зводяться виключно до того, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що підприємство не запропонувало їй всіх наявних вакантних посад від дня повідомлення до дня звільнення. Проте вони є необґрунтованими, оскільки наведеними вище та застосованими судами нормами права встановлено обов`язок роботодавця запропонувати робітнику, якого звільняють у зв`язку зі скороченням, не всі вакантні на підприємстві посади, а тільки ті, які відповідають його професії чи спеціальності, або іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду».

Посилання ОСОБА_2 на те, що адміністратору територіального сервісного центру №5142 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) ОСОБА_3 від 07.12.2023 йому було запропоновано вісім вакантних посад, а їй тільки п`ять, підставою для скасування оскаржуваного наказу слугувати не спроможні з урахуванням такої позиції Верховного Суду.

Позивачці було запропоновано вакантних 5 посад, проте вона не надала у належний спосіб згоди на її призначення за переведенням на одну із запропонованих посад, належні докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Суд відзиляє покликання посилання позивачки на практику Верховного Суду, оскільки відсутня побідність правовідносин даної справи з наведеними прикладами судової практики стосовно об`єкта та предмета правового регулювання, умов застосування аналогічних правових норм, тощо. Позивачка не враховує, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається шляхом аналізу подібності обставин кожної конкретної справи.

Підсумовуючи викладене, суд констатує наступне:

- позивачці роботодавцем були запропоновані п`ять посад адміністраторів ТСЦ на правах відділу РСЦ ГЦС МВС в межах Одеської області;

- ОСОБА_2 після попередження про скорочення посади адміністртатора ТСЦ №5142 (м.Одеса) та її попередження про можливість звільнення у разі ненадання згоди на зайняття інших посад не надала доказів повідомлення у належний спосіб відповідачів про свою згоду на переведення на рівнозначну посаду у ТСЦ №5143, м.Білгород-Дністровський, Одеська область;

- ОСОБА_2 було звільнено з дотриманням строку, встановленого законодавством, проти чого вона не заперечує;

- відповідачами дотримано процедуру звільнення, оскільки позивачці було повідомлено про всі наявні посади адміністраторів на підприємстві, де вона працювала (РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області). Щодо пропонування іншій особі ОСОБА_3 посад адміністраторів в інших ТСЦ суд їх відхиляє як підставу для скасування наказу, оскільки позивачкою не обґрунтовано, яким чином непропонування їй посад в інших областях порушує її права.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що відповідачем не порушено норми ЗУ «Про державну службу» при звільненні ОСОБА_2 з державної служби, отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного сервісного центру МВС від 09.04.2024 року № 2/15/18-кп (зі змінами, внесеними наказом Головного сервісного центру МВС від 23.04.2024 №2/15/20-кп) задоволенню не підлягають.

Відповідно є безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги позивача щодо поновлення її на посаді адміністратора територіального сервісного центру № 5142 (на правах відділу, м.Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС).

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування наказу, які судом визнані необґрунтованими та безпідставними, вони також не підлягають задоволенню.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що у позові ОСОБА_2 слід відмовити повністю за недоведеністю та необгрунтованість її вимог.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В даній справі підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15 листопада 2024 року.

Суддя М.М. Аракелян

.