Рішення

від 13.11.2024 по справі 420/21173/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21173/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000015/2 від 18.05.2024;

визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000077 від 18.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості, вважає його прийнятим без повного та об`єктивного дослідження поданих разом із митною декларацією документів, які у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товарів, без обґрунтування вказаних у рішенні розбіжностей, не відповідає правилам Розділу 3 Митного кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що твердження митниці про те, що відповідні комісії за прострочення платежів у випадку їх сплати повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті є хибним, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості. Акт технічного стану так і цінова довідка не містять жодних відомостей стосовно вартості товару. Зазначений факт стосовно розрахунку показника втрати якості (здійснений на підставі відомостей щодо технічного огляду об`єкта оцінки (акт технічного стану від 18.04.2024 No 180424), що викликає у Одеської митниці сумніви в неупередженості або об`єктивності оцінки, жодним чином не впливає на можливість перевірити митницею вартість товару та не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Також позивач зазначає, що наявність сумнівів щодо достовірності висновку про вартісні характеристики товару в жодному разі не можна вважати як підставу наявності розбіжностей у поданих декларантом документах, оскільки даний документ не є обов`язковим для подання митному органу, відповідно до ст. 53 МК України, та який, у свою чергу, міг бути не взятим до уваги митним органом.

Ухвалою суду від 12.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем до суду подано відзив, в якому представник відповідача зазначив, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Представник відповідача також вказує у відзиві, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) 24UA500490003350U9 від 18.05.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких вказано, що Одеська митниця не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці та відхиляє їх.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 20.02.2023 року між Компанією Seaco SRL (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (Покупець) укладено генеральний договір купівлі-продажу №405473, згідно якого ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (надалі - позивач) продано товар - контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні.

З метою митного оформлення товару, який поставляється за вищевказаним контрактом, а саме: Контейнери сталеві, циліндричної форми, обладнані підставкою, для перевезення рідин (наливних вантажів) загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні: Танк-контейнери, 20-футові, тип - 22К2, 10 шт.: № CRXU8635346 - 2008 року виробництва; № CRXU8678693 - 2008 року виробництва; № CRXU8615782 - 2005 року виробництва; № CRXU8647033 - 2007 року виробництва; № CRXU8688460 - 2010 року виробництва; № CRXU8670780 - 2008 року виробництва; № GESU8033896 - 2004 року виробництва; № GESU8034125 - 2004 року виробництва; № CRXU8689872 - 2010 року виробництва; № CRXU8692665- 2011 року виробництва, декларант ФОП ОСОБА_1 подав до Одеської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA500490003350U9 від 18.05.2024.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією, зокрема, наступні документи:

Рахунки-фактури (інвойс) (Commercіal іnvoіce) №11572580 від 13.02.2024, №11581612 від 05.03.2024, №11582375 від 19.03.2024, №11582467 від 20.03.2024, №11582562 від 21.03.2024;

Накладні УМВС (SMGS consіgnment note (raіl)) №31505632 від 24.03.2024, №31505681 від 24.03.2024, №31505829 від 31.03.2024, №31505830 від 31.03.2024, №31506074 від 12.04.2024, №31506075 від 12.04.2024, №31506076 від 12.04.2024, №31506077 від 12.04.2024, №31506078 від 12.04.2024, №31506079 від 12.04.2024;

Декларації про походження товару (Declaratіon of orіgіn) №11572580 від 13.02.2024, №11581612 від 05.03.2024, №11582375 від 19.03.2024, №11582467 від 20.03.2024, №11582562 від 21.03.2024;

Банківські платіжні документи, що стосуються товару №340 від 29.02.2024, №342 від 15.03.2024, №343 від 20.03.2024, №346 від 21.03.2024, №347 від 25.03.2024;

Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4449 від 28.04.2024;

Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №144/455 від 16.05.2024;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) №06/03-1 від 06.03.2019;

Договір (контракт) про перевезення №ТЕ-27042021 від 27.04.2021;

Акт технічного стану №150524 від 15.05.2024;

Карти контейнерів від 13.05.2024;

Фото контейнерів №CRXU8615782, №CRXU8635346, №CRXU8647033, №CRXU8670780, №CRXU8678693, №CRXU8688460, №CRXU8689872, №CRXU8692665, №GESU8033896 та №GESU8034125 від 13.05.2024.

Листом від 18.05.2024 року №18/05-1 декларантом позивача повідомлено відповідача, що всі документи та відомості для підтвердження заявленої митної вартості товару зазначені в графі 44 ЕВМД, а саме: інвойси №11582467 від 20/03/2024, № 11572580 від 13/02/2024, № 11582562 від 21/03/2024, №11581612 від 05/03/2024, №11582375 від 19/03/2024, банківське платіжне доручення № 340 від 29.02.2024, № 342 від 15.03.2024, № 343 від 20.03.2024, № 346 від 21.03.2024, № 347 від 25.03.2024, цінова довідка № 144/455 від 16.05.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 4449 28.04.2024, акт технічного стану № 150524 від 15.05.2024, та ін.

У листі від 18.05.2024 року №18/05-2 декларантом позивача повідомлено відповідача, що додаткової інформації щодо вартості операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього згідно з положеннями статей 59 та 60 МКУ, з урахуванням застережень статті 61 МКУ або інформацію щодо ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МКУ, або щодо вартості товарів, обчислену відповідно до статті 63 МКУ надати декларантом немає можливості. Декларант просив завершити митне оформлення товару згідно наданих документів.

18.05.2024 року відповідачем прийнято рішення №UA500490/2024/000015/2 про коригування митної вартості та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000077.

В оскаржуваному рішенні №UA500490/2024/000015/2 відповідачем зазначено, що документи, які подані з метою підтвердження заявленої митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із тим, що:

- у відповідності із ч.5 ст. 58 МКУ ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. відповідно до пункту 3 «Оплата» генерального договору від 20.02.23 №405473 загальна ціна придбання Обладнання, зазначена у відповідному рахунку-фактурі на продаж («Ціна покупки»), має бути сплачена Продавцю Покупцем банківським переказом протягом днів, зазначених у кожному рахунку-фактурі на продаж («До сплати Дата») Покупець зобов`язується сплачувати комісію за прострочення платежу у розмірі 1,0% на місяць від будь-якої несплаченої суми, починаючи з відповідної дати платежу в кожному рахунку-фактурі. Відповідно до інвойсу від 13.02.24 №11572580, умовами платежу (terms of payment) є негайна оплата (іmmedіate payment), до сплати (іnvoіce due date) 13.02.24, але оплата була здійснена пізніше, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 29.02.24 №340. Аналогічно, відповідно до інвойсу від 05.03.24 №11581612, умовами платежу (terms of payment) є негайна оплата (іmmedіate payment), до сплати (іnvoіce due date) 05.03.24, проте оплата була здійснена пізніше, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 15.03.24 №342. Отже, відповідні комісії за прострочення платежів у випадку їх сплати повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

- встановлено наявність розбіжності щодо реквізиту призначення платежу (payment reference), який міститься у наданих інвойсах (від 13.02.24 №11572580, від 05.03.24 №11581612, від 19.03.24 №11582375, від 20.03.24 №11582467, від 21.03.24 №11582562), що не відповідає відомостям, які мітяться у генеральному договорі від 20.01.2023 №405473 розділу ПРОДАВЕЦЬ. Для спростування зазначених обставин запропоновано надати виписку з бухгалтерської документації, зокрема виписку з відповідного балансового рахунку підприємства.

- Для підтвердження заявленої митної вартості надана цінова довідка від 16.05.24 №144/455 складена ФОП ОСОБА_2 . Замовником цінової довідки від 16.05.24 №144/455 є ТОВ "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС", який є покупцем товару. Розрахунок показника втрати якості, одного із основних показників, який впливає на визначення ринкової вартості товарів, відповідно до зазначеної цінової довідки, здійснено на підставі відомостей щодо технічних оглядів об`єкта оцінки (товарів танк-контейнери), які виконані саме замовником (акт технічного стану від 15.05.24 №150524), у діях якого з оцінки та визначення технічного стану товару бракує неупередженості або об`єктивності. Також встановлено, що для застосування методу аналогів продажів (порівняльний підхід) розглянуто обладнання, що пропонується до продажу на відкритому ринку в країні виробнику. Враховуючи, що товари, відповідно до наданих інвойсів, поставляються на умовах поставки FCA Rotterdam, експертом у ціновій довідці від 16.05.24 №144/455 не враховано вартість перевезення із країни виробника до місця ввезення на митну території України, а також не враховано ціну на внутрішньому товарному ринку. Отже, зазначені обставини, не дають можливості підтвердити або спростувати факт відповідності досліджуваної ціни товару кон`юнктурі ринку на підставі відомостей, які містяться у ціновій довідці від 16.05.24 №144/455. Для спростування зазначеної обставини запропоновано надати висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до відомостей, які містяться у накладних УМВС (СМГС) від 12.04.24 №№ 31506074-31506079 власником товарів (танк-контейнерів) є CMA-CGM, що не відповідає наданим інвойсам (умови поставки FCA Rotterdam) та платіжним інструкціям, які складені протягом лютого-березня 2024 року, відповідно до яких власником (продавцем та бенефіціаром платежів) є SEACO. До відома: у накладних від 24.03.24 №31505632 та №31505681, від 31.03.24 №31505829 та №31505830 власником є саме SEACO. Встановлені обставини є ознаками підробки документів поданих з метою підтвердження заявленої митної вартості.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом Vііі цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару № UA500490/2024/000077 від 18.05.2024 р. підстави його винесення, суд зазначає таке.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митну декларацію, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару.

Так, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та короткого опису товару не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Зокрема, зважаючи на те, що товар у обох митних деклараціях є контейнерами для перевезення рідин, які були у використанні, митний орган не навів порівняння датам виготовлення таких контенерів та ступеню зношеності товарів за порівнюваними митними деклараціями, що на думку суду є суттєвим чинником який впливає на його вартість.

Разом з тим, визначення більшої ціни товару у МД від 22.01.2024 №24UA101020002217U9 не є безумовною підставою для коригування вартості товару в бік збільшення.

Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що посилання митного органу на п.3 генерального договору від 20.02.23 № 405473 та зазначенням розбіжністю того, що за прострочення оплати товару позивач зобов`язаний сплачувати комісію за прострочення платежу у розмірі 1,0% на місяць та що відповідні відшкодування у випадку їх сплати повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі не обов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митницею при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд вважає, що зважаючи на те, що відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що позивач оплачував на рахунок свого контрагента комісію за прострочення платежу, відтак такі суми не підлягають включенню у митну вартість товару.

Також щодо доводів відповідача про недоліки цінової довідки (висновку експерта) від 16.05.2024 №144/455 складеної ФОП ОСОБА_2 суд зазначає, що така довідка не є документом, яка є підставою для визначення митної вартості заявленого товару, яким фактично є саме інвойс.

Така довідка (висновок експерта) має виключно інформаційний характер та містить інформацію щодо ринкової вартості товару, який заявляється до митного оформлення та не може містити в собі встановлення будь-яких інших складових, у тому числі й вартість послуг з транспортування вантажу.

Що ж до посилань митного органу на те, що відповідно до відомостей, які містяться у накладних УМВС (СМГС) від 12.04.24 №№ 31506074-31506079 власником товарів (танк-контейнерів) є CMA-CGM, що не відповідає наданим інвойсам (умови поставки FCA Rotterdam) та платіжним інструкціям, які складені протягом лютого-березня 2024 року, відповідно до яких власником (продавцем та бенефіціаром платежів) є SEACO. До відомо: у накладних від 24.03.24 №31505632 та №31505681, від 31.03.24, № 31505829 та №31505830 власником є саме SEACO суд зазначає, що у накладних УМВС (СМГС) відсутня інформація щодо власника товарів, а міститься інформація (заповнена до того ж відправником - ПЦЦ Интермодаль Терминал) щодо того, що контейнер власний лінії CMA-CGM (накладні УМВС № 31506079, 31506077, 31506075, 31506074, 31506078 та 31506076) та лінії Seacorp (накладні УМВС №31505632, 31505631, 31505829 та 31505830).

Тобто, накладні УМВС (СМГС) від 12.04.2024 року не містять інформацію щодо виробника товару, а вказують на лінії товару CMA-CGM та Seacorp (а не SEACO як вказано в оскаржуваному рішенні).

Доводи рішення про те, що встановлені обставини є ознаками підробки документів поданих з метою підтвердження заявленої митної вартості є лише припущеннями, жодним чином не обґрунтованими належними доказами.

Таким чином, зазначені відповідачем зауваження жодним чином не впливають на можливість визначення митної вартості товарів.

Сумніви митного органу у достовірності документів та припущення щодо їх підробки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару, якщо вони документально жодним чином не підтверджені.

Відповідачем не надано жодних обґрунтувань щодо нечинності зазначених документів або доказів їх підробки.

Суд зазначає, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.02.2021 року по справі №324/580/17.

Відтак, наявність у оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

Суд зазначає, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року у справі №826/2312/16.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України державна митна служба здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу встановлених судом обставин суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем та протиправність оскаржених рішень та карток відмови.

Суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Крім того, відомості з інформаційних баз даних органів Держмитслужби, на які посилається відповідач, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати пріоритетного значення по відношенню до наданих декларантом первинних документів про товар.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.

Посилання Відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 15470,56 грн., відповідно до платіжної інструкції № 2337 від 18.06.2024 року.

За таких обставин, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивач слід стягнути понесені позивачем витрати в розмірі 15470,56 грн.

Також позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача витрати на перекладача та на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Представником позивача до суду надано:

- договір про надання правничої допомоги №12/12 від 12 грудня 2022 року;

- додаткова угода 1 від 12.12.2022 року до договору №12/12 від 12 грудня 2022 року;

- рахунок фактура №29/07/2024 від 09.07.2024 року;

- акт прийому передачі наданої правничої допомоги №29/07/2024 від 09.07.2024 року.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 12.12.2022 визначено умови оплати надання правової допомоги шляхом встановлення фіксованого розміру за ведення справи в розмірі 17000,00 грн у разі, якщо ціна позову перевищує 130000,00 грн.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvіa (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 17000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 4000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Щодо витрат понесених на переклад, суд зазначає таке.

Так відповідно до рахунку-фактури №15/06 від 24.06.2024 позивачем у ФОП ОСОБА_3 замовлено послуги з перекладу документів на загальну суму 2000,00 грн., які були подані до суду у якості додатків до позову, а саме рахунків-фактур (інвойсів) №11572580 від 13.02.2024, №11581612 від 05.03.2024, №11582375 від 19.03.2024, №11582467 від 20.03.2024, №11582562 від 21.03.2024.

28.06.2024 року позивачем здійснено оплату вартості вищезазначених послуг з перекладу ФОП ОСОБА_3 у розмірі 2000,00 грн. на підставі рахунку-фактури № 15/06 від 24.06.2024.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

Судом згідно наданих позивачем документів встановлено витрати позивача пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2000,00 грн.

Натомість відповідачем не надано жодних заперечень проти зазначеного позивачем розміру витрат на оплату із залучення перекладача та не наведено обґрунтування з наданням відповідних доказів на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд доходить висновку про задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат з відповідача та про наявність підстав для постановлення додаткового рішення про відшкодування витрат на залучення перекладача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, шляхом стягнення з Одеської митниці витрат на залучення перекладача у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000015/2 від 18.05.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2024/000077 від 18.05.2024.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15470,56 грн.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» витрати на залучення перекладача у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38986871, адреса: пров. Ентузіастів, 2, смт Великодолинське, Одеська область, 67832).

Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).

Суддя П.П.Марин