Ухвала

від 13.11.2024 по справі 420/32036/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32036/24

У Х В А Л А

13 листопада 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (відповідач-1), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (відповідач-2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 28.11.2023р. та рішення вищої кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури №VІІІ-001/2024 від 29.08.2024р.-провадження № 762/23.

Ухвалою суду від 21.10.2024 року провадження у справі залишено без руху.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року продовжено строк на усунення недоліків.

Так суд вказує на те, що в ухвалах суду від 21.10.2024 року та 04.11.2024 року позивачу вказувалось на таке.

Відповідно до п.2, ч.5, ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Як вбачається з вищенаведеної норми КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб), тоді як позивач у позові вказує відповідачів як «КДКА Одеської області» та «ВКДКА», що не відповідає означеним приписам.

У наданій на виконання ухвали заяві позивач вказує повну назву відповідачів, проте суд вважає за необхідне продовжити строк на усунення недоліків виходячи з такого.

Суд зазначає, що інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до адміністративного позову викладені у ст.ст. 160, 161 КАС, згідно яких, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Саме належним чином оформлений позов, який вважається поданим у день первинного подання, направляється сторонам, а тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами, викладеними у позові, та у разі відкриття провадження направляє копії позову учасникам справи.

Таким чином позивачу необхідно надати до суду адміністративний позов у відповідності до кількості сторін із зазначенням вказаних ним виправлень у заяві (уточненні).

Також в ухвали суду від 21.10.2024 року зазначалось таке.

Частиною 2 статті 122 КАС України регламентовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами частин 3, 4 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У той же час, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон №5076-VI).

Згідно із частиною 1 статті 42 Закону №5076-VI адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналізуючи вказані обставини суд вказує, що законами можуть встановлюватись інші, ніж передбачені КАС України, строки звернення до суду.

Необхідно також наголосити, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду.

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосування строк на оскарження, який визначений приписами Закону №5076-VІ щодо рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 28.11.2023р.

Як вбачається зокрема з позову ОСОБА_1 оскаржено рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 28.11.2023р. до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Разом з цим, до суду із позовними вимогами в цій частині позивач звернувся 14.10.2024. У той же час рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області винесене 28.11.2023р. Отже, на переконання суду, позивачем пропущеного строк звернення до суду в частині позовних вимог заявлених до відповідача-1.

Водночас, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що звернення позивача зі скаргою до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не є досудовим порядком вирішення спору, оскільки законодавець чітко визначив право на оскарження такого рішення або до суду, або до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Також суд вказує, що між правовими нормами КАС України та Закону №5076-VI відсутні колізії, адже тридцятиденний строк оскарження передбачений спеціальною нормою для даних правовідносин - Законом N5076-VI. У свою чергу, норми КАС України є загальними в даному випадку.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 11.09.1997 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до пункту 46 рішення Європейського суду з прав людини справа «Устименко проти України (заява №32053/13) (остаточне 29.01.2016) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Поряд з цим, згідно п. 41 Європейського суду з прав людини справа «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) від 03.04.2008 суд вказав наступне: «…правова система батьох країн - членів передбачачє можливість продовження строків, якщо для цього є обгрунтувані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреціних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від суддів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata..».

У справі «Каменівська проти України» (заява № 18941/04, Рішення від 30 серпня 2006 року) Європейський суд з прав людини вказав, що право на звернення до суду може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guerin v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Отже суд акцентує увагу позивача на тому, що питання строку порушується судом саме в частині його вимог згідно яких останній просить суд визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 28.11.2023р.

Та в даному випадку позивач мав 30 днів щоб звернутися до суду з метою оскарження рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 28.11.2023р.

Позивачем надано заяву про поновлення строку, в якій зокрема зазначено, що в даному випадку строк пропущено з підстав здійснення ним досудового врегулювання спору, без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або двої сторін від взаємних претензій, а саме шляхом подання скарги до вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка лише 29.08.2024 року розглянула скаргу по суті та постановила рішення.

Згідно із частиною 1 статті 42 Закону №5076-VI адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Суд звертає увагу позивача на те, що вищенаведена стаття не містить жодних виключень, зокрема щодо зупинення строку на оскарження до суду рішення у дисциплінарній справі з підстав оскарження такого рішення до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Тоді як судом зазначено, що тридцятиденний строк оскарження передбачений спеціальною нормою для даних правовідносин - Законом №5076-VI.

Щодо посилань позивача на те, що відповідно до положень частини 4 статті 80 Закону України «Про адміністративну процедуру» строк подання скарги не вважається пропущеним у разі не зазначення в адміністративному акті строку та порядку його оскарження, то суд вказує на таке.

Оскаржуване рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області винесене 28.11.2023р.

Згідно частини 1 Розділу ІХ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 року №2073-ІХ (далі - Закон) цей Закон набирає чинності через 18 місяців з дня його опублікування, крім пункту 8 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

У пункті 8 вищенаведеного Закону зазначається: Кабінету Міністрів України:

1) протягом 12 місяців з дня опублікування цього Закону подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

2) протягом 18 місяців з дня опублікування цього Закону вжити заходів щодо прийняття та/або оновлення нормативних актів органів виконавчої влади, що випливає з цього Закону, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з набранням чинності цим Законом.

Таким чином вищенаведений Закон набрав чинності 15.12.2023 року.

Отже на день прийняття рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 28.11.2023 року, вищенаведений Закон був не чинний та не підлягав до застосування. Таким чином суд відхиляє посилання позивача на означені вище обставини.

Теж саме стосується посилань позивача на доповнення і змін положень статті 3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 28.11.2023 року, такі не були чинними.

Отже ті факти про які, позивач вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборною обставиною з підстав якої позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Підсумовуючи все вищевикладене суд підстави, вказані позивачем у заяві, визнає неповажними.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/32036/24, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 28.11.2023р.

Керуючись ст. 169 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в частині, що стосується відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 28.11.2023р - повернути позивачу без розгляду.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Е.А.Іванов