Рішення

від 15.11.2024 по справі 420/30169/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30169/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за результатом якого позивач просить:

визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, вважаючи базовий місяць січень 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в період з 06.11.2013 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 . При цьому, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період. Однак, відповідач відмовив у задоволенні заяви у зв`язку із відсутністю правових підстав. Такі дії Відповідача позивач вважає протиправними, у зв`язку із чим він звернувся до суду.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 28.03.2016 по 28.02.2018. Індексація грошових доходів населення провадиться відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Частиною 6 статті 5 Закону № 1282-XII і пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Згідно із приписами п.1 ч.2 та ч.3 ст.22 Бюджетного кодексу України, Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, що передбачено частиною 4 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Відповідно до статті 3 Закону України Про Збройні Сили України Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, зокрема Відповідач. Згідно із підпунктом 23 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань як орган військового управління, забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил. Підпунктом 30 пункту 10 Положення № 671 встановлено, що саме Міністр оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони. Згідно вказаного Положення Міністерство оборони України за погодженням із Мінфіном затверджує кошторис Міноборони. Пунктом 1.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, що є додатком до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 280 Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, встановлено, що командир військової частини є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України нижчого (третього) рівня. Згідно із пунктом 1.5 згаданих Правил, фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цих Правил, вказівок та роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України, забезпечувальних фінансових органів та відповідних служб забезпечення (в межах їх відповідальності). При цьому, Відповідач не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування. Відповідно до вимог ч.1 ст.51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Цей припис Закону є імперативним, він не надає Відповідачу право обирати інші варіанти поведінки у спірних правовідносинах. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2016 рік, Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2017 рік, Розрахунком фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2018 рік, що затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Відтак, у Відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації. Такий стан речей пояснюється наступним. З 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в грудні 2015 року лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Окремо слід зазначити, що механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки Порядком № 1078 не передбачений. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік було установлено, що на 2015 рік Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів було визначено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Варто зазначити, що Міністерство оборони України не має повноважень стосовно збільшення розмірів посадових окладів (тарифних ставок) військовослужбовців, оскільки їх розміри визначаються Кабінетом Міністрів України. Тобто, підвищувати розміри посадових окладів військовослужбовців може лише Кабінет Міністрів України, який в свою чергу постановою від 9 грудня 2015 року №1013 фактично зобов`язав Міністерство оборони України переглянути розміри надбавок, доплат, премій військовослужбовцям з тим, щоб розмір підвищення всіх складових грошового забезпечення кожного військовослужбовця у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Тому, керівництвом Міністерства оборони України було прийнято рішення про збільшення розміру грошового забезпечення у грудні 2015 року за рахунок підвищення розміру щомісячної премії для реалізації зазначеної постанови та підтримання купівельної спроможності військовослужбовців. Відповідно грошове забезпечення військовослужбовців збільшилося приблизно у 2 рази. Окремо слід зазначити й таке: Відповідно до преамбули Закону № 1282-XII цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індекс споживчих цін становив: - грудень 2015 року 100,7; - січень 2016 року 100,9; - лютий 2016 року 99,6. Тобто, суттєвого подорожчання споживчих товарів і послуг в зазначеному періоді не було (індекс навіть не перевищив поріг у 103 %). Крім того, пунктом 5 Порядку № 1078 також зазначено, що у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом. Грошове забезпечення Позивача за грудень 2015 року у порівнянні із грошовим забезпеченням за листопад 2015 року збільшилось приблизно у 2 рази. Отже, у Позивача купівельна спроможність не знизилась, враховуючи те, що суттєвого подорожчання споживчих товарів і послуг не відбулось, а грошове забезпечення збільшилось приблизно у 2 рази. Підвищення грошового забезпечення Позивача у грудні 2015 року відбулось випереджаючим шляхом та значно перевищило суму індексації за той же період. Також слід зазначити, що підвищення місячного грошового забезпечення Позивача за рахунок постійних складових у грудні 2015 року склало значно більшу суму ймовірної індексації за грудень 2015 року. Таким чином, відповідно до наведеного та згідно вимог пункту 3 Постанови № 1013 та пункту 5 Порядку № 1078 грудень 2015 року є місяцем, в якому відбулось підвищення грошових доходів (грошового забезпечення) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року. Крім того, листом від 03.10.2022 №3148/0/290-22/51 Міністерство соціальної політики України роз`яснило, що у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення проводиться відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року (копія листа додається до відзиву). Також варто зазначити, що нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року лютого 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року. У зв`язку з вищезазначеним, індексація грошового забезпечення за період з 28.03.2016 по 28.02.2018 Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, і законних підстав для вчинення таких дій у Відповідача немає. Щодо вимог Позивача про застосування базового місяця - січень 2008 року для розрахунку індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. У абзаці першому пункту 5 Порядку № 1078 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, на який посилається Позивач як на підставу своєї вимоги щодо врахування базового місяця січень 2008 року та де йдеться про підвищення тарифних ставок (окладів), не зазначено, що встановлення базового місяця відбувається незалежно від того, коли військовослужбовця прийнято на військову службу або коли його призначено на посаду з більшим посадовим окладом. Позивач не врахував, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного військовослужбовця та залежить, в тому числі, від обставин проходження ним служби (підвищення або переміщення по службі, присвоєння чергових звань з підвищенням окладів тощо). Отже, обставини кожної справи є різними та встановлюються стосовно окремого військовослужбовця. Це унеможливлює застосування якогось одного шаблону для всіх. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення нерозривно пов`язане із обізнаністю роботодавця із часом набуття права працівника на зазначені виплати. У період з січня 2008 року по лютий 2018 року розмір посадового окладу та взагалі складових Позивача змінювалися і не був сталим, що підтверджується копіями особистих карток Позивача, доданими до відзиву. Згідно довідки-розрахунку нарахованої індексації грошового забезпечення Позивачу від 09.10.2024 № 862/5847 жовтень 2015 року вважається базовим місяцям для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Підстави для зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року відсутні. Таким чином представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

10.10.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду із позовом. Військова частина НОМЕР_1 вважає, що перебіг строку звернення до суду у спірних правовідносинах починається з наступного дня після отримання військовослужбовцем не проіндексованого місячного грошового забезпечення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 в період з 06.11.2013 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .

Під час ознайомлення з грошовими відомостями про виплату позивачу грошового забезпечення упродовж 2016-2018 років, він виявив, що в період з 01 січня 2016 року по березень 2018 року йому не була виплачена індексація грошового забезпечення, даний факт підтверджено листом-відповіддю командира військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2024 року № 862/4668 та копіями карток особового складу за період з 2016 по 2018 роки, що додаються.

В листі № 862/4668 від 24.08.2024 року зазначено, що «На Вашу заяву від 20 серпня 2024 року (вх. від 22.08.2024 р.) щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 роки надаємо інформацію щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 2016 по 2018 роки: відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (зі змінами) індексація нараховувалась, фінансувалась та виплачувалась з 2003 року. З січня 2016 року індексація не нараховувалась і не виплачувалась згідно з пунктом 7 телеграми від 04.01.2016р. №248/3/9/1/2 де визначено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення. Відповідно до статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Відповідно до статті 5 Закону України і пункту 6 Порядку індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Для виплати індексації в січні 2016 - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Пунктом 14 Порядку визначено, що роз`яснення про застосування порядку проведення індексації грошових доходів населення надає Міністерство соціальної політики України. З березня 2018 року індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась згідно чинного законодавства. У зв`язку із вищевикладеним підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення немає.»

Такі дії Відповідача позивач вважає протиправними, та такими, що порушують встановлене статтею 43 Конституції України право Позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, у зв`язку із чим він за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 2,3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Закон України №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ)

Згідно зі ст.1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 ст.5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).

Згідно з п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII вбачається, що індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Оскільки виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, отже нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Верховним Судом з урахуванням того, що питання застосування норм права щодо визначення «базового місяця» для розрахунку індексації грошового забезпечення, має значення для формування єдиної правозастосовної практики відкрив касаційне провадження по декільком справам, зокрема, №400/103/21, №380/7071/21, №600/524/21-а, №120/2399/21-а, а правові висновки щодо застосування базового місяця січень 2008 року розрахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до 28.02.2018 року викладені також в інших постановах Верховного Суду ( справи №420/3593/20, № 400/4491/20, № 420/5976/20, №400/1118/21, № 580/3335/21, №420/5976/20).

Верховний Суд в постанові від 19.05.2022 року по справі №400/103/21 зазначив, що висновку суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що з урахуванням п. 5 Порядку N 1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року, виходячи з наступного.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з п.10-2 Порядку №1078 (в редакції, яка застосовується з 01.12.2015 року) для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

З огляду на наведене суд встановив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, в даному випадку окладу), є базовим при проведенні індексації. Дана норма стосується також і новоприйнятих військовослужбовців, що передбачено п.10-2 Порядку №1078.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294 (далі - постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 року, та якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018 року.

Тобто з 01.12.2015 року базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові по справі №400/1118/21 від 26.01.2022 року.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року є протиправною, а тому належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду викладені в заяві про залишення адміністративного позову без розгляду суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

В контексті спірних правовідносин, слід зазначити, що позивач звернувся до суду щодо невиплати йому належної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

На момент виникнення спірних правовідносин, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

У свою чергу, частина 2 статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізацїї трудових відносин" (набрав чинності 19.07.20221 не містить положень, які б поширювали її дію на правовідносини, що виникли до набрання чинності Законом, тобто, її норми не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Відтак, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на те, що спірні правовідносини виникли до моменту внесення змін до положень статті 233 КЗпП України, слід прийти до висновку, що строк звернення до адміністративного суду з цим позовом не пропущений, а приписи частини 2 статті 233 КЗпП України застосовуються до спірних правовідносин в редакції до внесення змін Законом № 2352-ІХ від 01.07.2022.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22. від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14605/22.

З наведеного слідує, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду, а тому в задоволенні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду слід відмовити.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI позивач, як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їх прав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI по справах про стягнення заробітної плати, а грошове забезпечення є складовою заробітної плати військовослужбовця, позивач звільнений від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, вважаючи базовий місяць січень 2008 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко