Рішення

від 15.11.2024 по справі 420/20831/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/20831/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті грошового забезпечення за період з 27.01.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року щомісячно;

- зобов`язати виплатити грошове забезпечення за період з 27.01.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року щомісячно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він є військовослужбовцем Служби безпеки України та проходить військову службу в ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим. 04.11.2022 року контракт позивача про проходження служби призупинений наказом керівництва з 03.11.2022 року у зв`язку із кримінальним провадженням. Наказ про призупинення дії контракту скасований із одночасним зарахуванням позивача у розпорядження начальника ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим в період з 27 січня до 26.07.2023 року. Грошове забезпечення позивачу у цей період не виплачувалось. Позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо виплати грошового забезпечення за вказаний період, однак виплату так і не здійснили. Окрім того, позивач зазначає, що грошове забезпечення йому не виплачувалось і надалі. Таку бездіяльність щодо виплати грошового забезпечення позивач вважає протиправною. Позовні вимоги просить задовольнити.

За змістом відзиву від 14.08.2024 року, відповідач позовні вимоги не визнає та у їх задоволенні просить відмовити. У період з 02.11.2022 року до 26.07.2023 року грошове забезпечення позивачу виплачено. Після 26.07.2023 року грошове забезпечення позивачу не виплачувалось, оскільки він перебував у розпорядженні керівника понад шестимісячний строк, у зв`язку із чим, грошове забезпечення підлягало виплаті за рішенням Голови СБУ на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.

У відповіді на відзив від 15.08.2024 року позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує, а наведені у відзиві обставини не визнає.

Ухвалою суду від 08.07.2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із пропуском строку звернення до суду в частині позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року позовну заяву в частині вимог починаючи з 02.10.2023 року до 20.03.2024 року повернуто позивачу. Провадження у справі в частині вимог за період з 27.01.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року відкрито.

Судом встановлені такі обставини по справі.

ОСОБА_1 проходить військову службу у ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим.

З 03.11.2022 року, відповідно до витягу з наказу ГУ СБУ в АРК від 04.11.2022 року № 162-ОС/дск, зупинено військову службу ОСОБА_1 за пунктом 49-1, звільнено з посади, призупинено контракт про проходження військової служби, а також виплати грошового забезпечення, продовольчого, речового та усіх видів забезпечення.

Підстава: витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню № 62022150020000525 від 03.11.2022 року за ч. 5 ст. 407 КК України.

18.09.2023 року начальником ГУ СБУ в АРК винесено наказ по особовому складу № 368-ОС/дск, яким скасовано наказ ГУ СБУ в АРК від 04.11.2022 року № 162-ОС/дск стосовно призупинення військової служби капітана ОСОБА_1 за пунктом 49-1.

Підстава: постанова про закриття кримінального провадження № 4202216401000248 від 12.05.2023 року в ч. 5 ст. 407 КК України у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

З 27.01.2023 року ОСОБА_1 зараховано у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом).

У розпорядження капітана ОСОБА_1 зараховано за посадою спеціаліста, зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок до Інструкції про грошове забезпечення а виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10.04.2018 року № 515/ДСК.

Цим наказом встановлено виплату капітану ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення відповідно до Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10.04.2018 року № 515/ДСК з 03.11.2022 року до 26.01.2023 року.

Таким чином, наказ про призупинення військової служби позивача скасовано та з 27 січня 2023 року ОСОБА_1 зараховано у розпорядження.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості співробітника № 6112 за вересень 2023 року ОСОБА_1 у період з листопада 2022 року до липня 2023 року включно, як зазначає відповідач у відзиві з 02.11.2022 року до 26.07.2023 року, нараховано грошове забезпечення у сумі 90564,78 грн, виплачено на картковий рахунок у банківській установі 89203,31 грн.

Тобто, згідно наданих відповідачем доказів, із позивачем проведені розрахунки по грошовому забезпеченню до 26.07.2023 року включно.

Починаючи з 27.07.2023 року, зокрема до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року, грошове забезпечення не нараховувалось та не виплачувалось позивачеві з підстав перебування позивача у розпорядженні понад шестимісячний термін.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною.

Відповідач наголошує на дотриманні ним норм Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10.04.2018 року № 515/ДСК.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані, зокрема, Конституцією України, Законом України Про Службу безпеки України № 2229-ХІІ від 25.03.1992 року, Законом України Про військовий обов`язок і військову службу № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України № 1262/2007 від 27.12.2007 року, Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ № 515/ДСК від 10.04.2018.

Так, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 27 Закону України Про Службу безпеки України №2229-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2229-ХІІ) держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.

Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально - економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, цього Закону, інших актів законодавства.

Статтею 30 вказаного Закону встановлено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України регламентується Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби Безпеки України від 27.12.2007 № 1262 (надалі - Положення № 1262).

Підпунктом в пункту 48 цього Положення визначено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників, а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника іншого підрозділу, органу, закладу, установи допускається у разі у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.

Вищезазначеним пунктом 48 Положення №1262 передбачено також, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Наказом ЦУ Служби безпеки України № 515/ДСК від 10.04.2018 затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України (далі Інструкція № 515/ДСК).

Як зазначає у відзиві відповідач, відповідно до абзацу третього пункту шостого глави 1 розділу IV Інструкції № 515, після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішенням Голови СБУ на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.

Саме цією нормою відповідач мотивує правомірність невиплати з 27.07.2023 року грошового забезпечення позивачеві, а саме: сплив шести місяців перебування у розпорядженні.

Суд зазначає, що така позиція відповідача є протиправною і свідчить про допущення протиправної бездіяльності відносно позивача, оскільки приписи Інструкції, на які посилається відповідач, не скасовують виплату грошового забезпечення, а тільки змінюють механізм його нарахування та виплати.

Відтак, враховуючи, що позивач проходить військову службу у розпорядженні начальника ГУ СБУ в АРК, і у період з 27.07.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року йому протиправно не нараховується та не виплачується грошове забезпечення, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Окремо суд зауважує, що зміна механізму нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні понад шестимісячний термін, зокрема у передбачений Інструкцією спосіб, не впливає на обов`язки відповідача щодо забезпечення позивача грошовим забезпеченням у встановлений законодавством спосіб, позаяк строк перебування позивача у розпорядженні не залежить від його волевиявлення. А рішення щодо грошового забезпечення позивача цілком залежить від осіб уповноважених його приймати, в тому числі і від Голови СБУ. Не прийняття чи несвоєчасне прийняття такого рішення не може впливати на право позивача отримувати грошове забезпечення, оскільки інше суд розглядає як порушення його прав та гарантій.

Водночас позовні вимоги в частині періоду з 27.01.2023 року до 26.07.2023 року задоволенню не підлягають, оскільки із позивачем проведені розрахунки за вказаний період, що підтверджено відповідними доказами.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність невиплати позивачеві грошового забезпечення за період з 27.07.2023 року до 01.10.2023 року і з 21.03.2024 року.

Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Судові витрати у справі не заявлені.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, яка полягає у невиплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.07.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (код ЄДРПОУ 20001817) виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 27.07.2023 року до 01.10.2023 року та з 21.03.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.