Рішення

від 15.11.2024 по справі 540/1394/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/1394/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати п.5.1 ч.5 рішення Бехтерської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області від 22 листопада 2021 року № 430 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах Круглоозерського старостинського округу;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Круглоозерського старостинського округу Бехтерської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах Круглоозерського старостинського округу.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначає, що 09.09.2021 року позивач звернувся до Бехтерської сільської ради Голопристанського району (нині Скадовського району) Херсонської області з клопотанням, в якому відповідно до статтей 118 та 121 Земельного Кодексу України просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Круглоозерського старостинського округу.

01.12.2021 року позивачем було отримано відповідь №11-48/529 з випискою з рішення шістнадцятої сесії восьмого скликання Бехтерської сільської ради: №430 від 22.11.2021 року - "Про відмову у наданні дозволів на розробку документації із землеустрою", відповідно до якої їй було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства в межах Круглоозерського старостинського округу, так як вказана в графічних матеріалах земельна ділянка відноситься до земель, які відводяться для створення громадських пасовищ загального користування у відповідності до рішення Бехтерської сільської ради сесії №390 від 04.10.2021 року.

Позивач вважає, що такою відмовою допущено порушення його прав та зазначає, що рішення про створення громадських пасовищ, навіть, було прийнято пізніше від моменту подання позивачем клопотання про надання дозволу про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що свідчить вже про неправомірність дій органу місцевого самоврядування. Крім того, розгляд клопотання відбувся після спливу місячного строку, що є порушенням норм діючого законодавства.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 від 18.03.2022 року, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та віднесено на Одеський окружний адміністративний суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справі між суддями від 16.06.2022 року справу №540/1394/22 передано для розгляду головуючому судді Марину П.П.

Ухвалою суду від 21.06.2022 року прийнято до провадження справу №540/1394/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у відповідача по справі - Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області належним чином засвідчену копію оскаржуваного рішення, а також усіх матеріалів, що стали підставою для його прийняття (висновки, рекомендації, протоколи тощо). Зобов`язано Бехтерську сільську раду Скадовського району Херсонської області надати до суду витребувані документи у строк для подання відзиву.

Електронний примірник ухвали суду від 21.06.2022 та копія позову з додатками були направлені на електронну адресу відповідача 24.06.2022 року.

Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 21.06.2022 року строк для подання відзиву на позовну заяву, проте відзив на адміністративний позов до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 14.10.2022 року зупинено провадження у справі №540/1394/22 до деокупації Херсонської області.

Відповідно до довідки від 04.05.2023 року, складеної заступником керівника апарату Світланою МАЗУР, 04.05.2023 отримано матеріали адміністративної справи в паперовій формі (позовна заява з додатками в 2-х екз., протокол розподілу, ухвала про відкриття провадження, супровідні листи - не зшиті, не пронумеровані) з Херсонського окружного адміністративного суду відповідно до акта приймання передачі від 04.05.2023 року № 3.

Ухвалою суду від 15.11.2024 року поновлено провадження у справі.

Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

09.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бехтерської сільської ради Голопристанського району (нині Скадовського району) Херсонської області з клопотанням, в якому відповідно до статей 118 та 121 Земельного Кодексу України просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2, 0 га, яка розташована на території Круглоозерського старостинського округу.

До клопотання було додано документ, який посвідчує особу позивача, ідентифікаційний код та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Листом від 01.12.2021 р. №11-48/527 виконавчий комітет Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області направив на адресу ОСОБА_1 виписку з рішення шістнадцятої сесії восьмого скликання Бехтерської сільської ради №430 від 22.11.2021 року «Про відмову у наданні дозволів на розробку документацій із землеустрою».

Так, згідно п. 5.1. Рішення Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 22.11.2021 року №430 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок орієнтовною площею по 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах Круглоозерського старостинського округу, так як вказані в графічних матеріалах земельні ділянки відносяться до земель, які відводяться для створення громадських пасовищ загального користування у відповідності до рішення Бехтерерської сільської ради сесії № 390 від 04.10.2021року.

Позивач, вважаючи, що відповідачем йому протиправно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 2,00 га., звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2,3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно п. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача права отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної або комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №545/808/17, від 24.04.2018 по справі №814/1961/17, від 02.02.2021 по справі №420/3294/19.

Судом встановлено, що підставою прийняття спірного рішення визначено те, що бажана позивачем земельна ділянка відносяться до земель, які відводяться для створення громадських пасовищ загального користування у відповідності до рішення Бехтерської сільської ради сесії № 390 від 04.10.2021 року.

Згідно положень статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Нормами частини другої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Отже, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду). Орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

Суд зазначає, що у даній справі відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища.

Так, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

Посилання відповідача на прийняття рішення Бехтерською сільською радою сесії №390 від 04.10.2021 року суд вважає необгрунтованими, оскільки прийняття рішення про створення громадського пасовища, надання дозволу на розробку проекту земелеустрою та затвердження положення про громадські пасовища є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, а його прийняття не означає позитивного вирішення питання по суті.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою є тільки першою стадією, а тому надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку не порушує права іншої особи.

Разом з цим, прийняття рішення про створення громадського пасовища є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, а його прийняття не означає позитивного вирішення питання по суті, тому не є визначеною законодавством підставою для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Таким чином, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначених Земельним Кодексом України.

Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 09.09.2021 року. Того ж дня дане клопотання отримане та зареєстроване Бехтерською сільською радою за вх. №527/11-48.

При цьому, рішення №430 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства прийнято 22 листопада 2021 року, що свідчить про порушення відповідачем строків розгляду таких клопотань, встановлених ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України.

У свою чергу, розглядаючи клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з пропуском строку для його розгляду, відповідач у цей час приймає рішення №390 від 04.10.2021 року, що слугує підставою прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, тобто вже після одержання клопотання позивача 09.09.2021 року, що додатково свідчить про протиправність спірного рішення.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що п.5.1 частини 5 рішення Бехтерської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області №430 від 22 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах Круглоозерського Старостинського округу є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що підстави, визначені селищною радою в оскаржуваному рішенні, для відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою, не відповідають законодавству, а інші підстави визначені не були.

Поряд із цим, вивчення поданих позивачем документів на предмет їх відповідності вимогам ст.118 Земельного кодексу України та наявності підстав для відмови у наданні дозволу, визначених безпосередньо ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, при розгляді заяви позивачки не мало місця при прийнятті рішення (докази зворотнього в матеріалах справи відсутні, а зміст рішення та мотиви його прийняття це підтверджують).

З урахуванням встановленого, зокрема того, що обставини, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, повинні бути встановленні відповідачем під час розгляду відповідної заяви позивача, з огляду на те, що існує декілька варіантів прийняття відповідачем рішення відносно заяви позивача, а саме: надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, або, у разі наявних передбачених законом обмежень щодо бажаної земельної ділянки, - відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми права та належні докази, суд вважає позовні вимоги щодо зобов`язання Бехтерської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах Круглоозерського старостинського округу, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Круглоозерського старостинського округу Бехтерської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області з урахуванням висновків суду.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.5.1 частини 5 рішення Бехтерської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області №430 від 22 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах Круглоозерського Старостинського округу.

Зобов`язати Бехтерську сільську раду Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Круглоозерського старостинського округу Бехтерської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області (вул. Благодатка, 50, с. Бехтери, Скадовський р-н, Херсонська обл, 75650, код ЄДРПОУ 35908256) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Бехтерська сільська рада Скадовського району Херсонської області (вул. Благодатка, 50, с. Бехтери, Скадовський р-н, Херсонська обл, 75650, код ЄДРПОУ 35908256).

Суддя П.П. Марин