Ухвала

від 15.11.2024 по справі 420/33847/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33847/24

УХВАЛА

15 листопада 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «БЕЛТРАНС» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТД «БЕЛТРАНС» (далі Позивач, ТОВ ТД «БЕЛТРАНС») із позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі Відповідач 1, ГУ ДПС в Одеській області) та до Державної податкової служби України (далі - Відповідач 2, ДПС України), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.06.2023 року №9071543/43748284 про відмову у реєстрації податкової накладної №95 від 17.02.2022 року, складеною Позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН складену ТОВ ТД «БЕЛТРАНС» податкову накладну №95 від 17.02.2022 року днем її фактичного надходження.

Ухвалою від 04.11.2024 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Так, в ухвалі від 19.12.2022 року позивачу вказувалось на необхідність надання заяви про поновлення строку звернення з адміністративним позовом.

14.11.2024 року позивачем зокрема надано заяву про поновлення пропуску строку звернення до суду де позивач вказав на те, що пропуск строку звернення відбувся в той час, коли керівником товариства була ОСОБА_1 . 30.07.2024 року рішенням учасника ТОВ ТД «Белтранс» ОСОБА_1 було звільнено з посади директора, призначено з 31.07.2024 року директором товариства ОСОБА_2 . Також зазначено, що причини пропуску строку є поважними з підстав неналежного нагляду і управління з боку попереднього директора. Попередній керівник не організував належну роботу, не виконував своїх обов`язків у частині контролю за термінами подання позову, що і призвело до порушення відповідного строку. Заміна не супроводжувалась належною передачею справ і документообігу, що призвело до пропуску терміну.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 56.18 ст.56 Податкового Кодексу України встановлено право платника податків на звернення до суду для оскарження податкового повідомлення-рішення, або іншого рішення контролюючого органу, без оскарження їх в адміністративному порядку.

При цьому Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 року по справі №640/20468/18 відступив від висновку (викладеного в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17)) про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.

Так, у зазначеній постанові Верховним Судом сформовано висновок, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивачем в адміністративному порядку оскаржується рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.06.2023 року №9071543/43748284 про відмову в реєстрації податкової накладної №95 від 17.02.2022 року.

06.09.2024 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою, проте така була повернута відповідачем з підстав подання поза строку подачі такої скарги.

Разом з тим, до суду з даним адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю ТД «БЕЛТРАНС» звернулось лише 31.10.2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

При цьому у позові щодо поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що з моменту введення в Україні воєнного стану та означена підстава є належною для поновлення строку.

За таких підстав представник позивача просив суд поновити строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо наведених у заяві про поновлення строку обставин, суд зазначив в ухвалі суду від 04.11.2024 року таке.

Насамперед суд вказав на відсутність будь-яких конкретних документів на підтвердження обставин про які вказує позивач, зокрема докази того, що з 27.06.2023 року по 31.10.2024 року позивач не міг звернутися в межах строку звернення до суду задля оскарження оскаржуваного рішення.

Також суд зазначав, що обставини зазначені представником позивача у позові про поновлення строку містить загальні доводи про введення воєнного стану в Україні, що не підкріплені поясненнями та доказами, підтверджуючими неможливість звернення до суду у передбачений процесуальним законом строк.

Щодо посилання позивача на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, то суд зазначав, що питання поновлення строку на звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду у всіх абсолютно випадках.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 10.03.2023 року по справі №540/1285/22.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку на звернення з позовом до суду.

З наведених вище обставин позивачу надано час на надання до суду інших обставин пропущеного строку

Щодо посилань позивача у заяві про поновлення строку звернення надану на виконання ухвали суду про залишення позову без руху від 04.11.2024 року, а саме з приводу звільнення з посади директора та призначення на його посаду нового керівника, суд вказує що дана обставина, не є непереборною обставиною з підстав якої позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України.

Суд зазначає, що наведені обставини щодо неналежного виконання обов`язків посадових осіб товариства не можуть бути належною підставою для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, адже саме товариство повинно нести відповідальність за такі ризики в його діяльності, в тому числі посадових осіб.

Більш того позивачем не надано жодних доказів які б свідчили про те, що попередній керівник ОСОБА_1 не організувала належну роботу, не виконувала своїх обов`язків у частині контролю за термінами подання позову. Тобто в даному випадку позивачем лише про це зазначено в заяві про поновлення строку, але такі твердження з боку позивача не підкріплено жодними доказами.

При цьому суд вказує на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТД «Белтранс» пропустило передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду. При цьому позивачем на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/33847/24, як необґрунтована, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ч.2.ст. 123 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «БЕЛТРАНС`про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «БЕЛТРАНС» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу без розгляду.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддяЕ.А.Іванов