Рішення

від 15.11.2024 по справі 420/18221/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18221/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ КАПІТАЛ" (вул. Маразліївська, буд. 1/20, вхід ф1, офіс 101, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 43058848) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ КАПІТАЛ" в якому просить суд:

стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПОРТ КАПІТАЛ"на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 34397,22 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 591,68 грн. , Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одеська міська ТГ, ГУК в Од.обл./ м.Одеса/50070000, ЄДРПОУ 37607526, UA618999980313191230000015744, Код класифікації 50070000, Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2023 рік.

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2024 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі 34397,22 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується Розрахунком сум АГС, який зроблено на підставі даних Пенсійного фонду України (Додаток 2). У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Згідно п. 3.4 «Порядок нарахування пені та її сплати» затвердженого Наказом Мінпраці від 15.05.07р. №223, нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати АГС (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). При поданні до суду позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду відповідно до п. 3.7. Порядку розраховує суму пені на дату подання позовної заяви. Станом на 28.05.2024 року Відповідач повинен сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 591,68 грн. Відповідно до звіту Єдиного соціального внеску Пенсійний Фонд надав інформацію саме зазначену у даному звіті, яку підприємство зазначає самостійно, чим підтверджує, що середньооблікова кількість штатних працівників складає саме 9 осіб. Що чітко зазначено в Центральному банку даних з проблем інвалідності. Відповідно до ч.4 ст 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю в Україні» Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Відповідно до роз`яснень спеціалістів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у листі від 26.03.2007 р. № 1/6-172 норматив вважатиметься виконаним, якщо особа з інвалідністю пропрацювала 6 повних місяців звітного року. Для виконання нормативу особа з інвалідністю повинна працювати на підприємстві не менше 6 місяців за основним місце роботи. Для зарахування у виконання підприємством квоти (наприклад, у кількості однієї особи) особі з інвалідністю не обов`язково працювати з початку року. Особу можна прийняти з будь-якого місяця, але за умови відпрацювання нею не менше шести місяців (наприклад, квітеньвересень) у календарному році і норматив буде виконано. Адже в цьому разі сума середньооблікової чисельності працівників з інвалідністю за всі місяці року становитиме: (6 : 12) = 0.5 показник округлюється до цілого математичного числа і буде становити « 1». Відповідач не подавав звітність №3ПН «Інформація на попит та робочу силу (вакансії)» за 2023 рік (лист центра зайнятості додається). Пунктом 5 Порядку надання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, визначено, що Форма №3-ПН подається за наявності попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Відповідно до п.4 розділу І Порядку надання форми звітності «Інформація на попит та робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 року №316, у редакції наказу Мінсоцполітики від 05.12.2016 року №1476, актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не менше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Ухвалою суду в відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив в яких зазначає, що після набрання постановою Кабінету Міністрів України №466 від 05.06.2019 чинності, Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць, оскільки на підставі відповідних змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці. Обставини щодо невиконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, а відповідно і для накладення на такого роботодавця адміністративно- господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, повинні бути підтверджені актом перевірки органу Держпраці. Відповідач зазначає, що у поданих позивачем документах відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення Відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік. Позивачем не надано і жодних доказів того, що ним від Пенсійного фонду України отримана інформація про ознаки порушень відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Враховуючи вищевказане, відповідач вважає, що Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання ТОВ «ІМПОРТ КАПІТАЛ» нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Більше того, відповідач вказує, що позивачем суду взагалі не надано жодного доказу на підтвердження того, що у 2023 році у Відповідача середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю була меншою, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону №875-XII. Відсутні будь які дані про штатну чисельність найманих робітників відповідача за 2023 рік, в тому числі в розрізі кожного місяця; про осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання; про кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих такими особами. До позову надано лише сам розрахунок, який зі слів Позивача здійснений виключно на підставі даних податкової звітності Відповідача, який сам по собі не доводить невиконання Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Якщо на думку Позивача, Відповідачем порушено норматив встановлений ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, Позивач повинен був повідомити Управління Держпраці з метою проведення останнім позапланової перевірки Відповідача та встановлення порушень вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Позапланова перевірка Держпраці не проводилася. Відповідач вважає, що Позивач самостійно розрахувавши адміністративно господарські санкції без дотримання процедури, передбаченої чинним законодавством, перевищив свої повноваження та передчасно, не маючи на те законних підстав, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних та власні судження застосував до відповідача адміністративно господарські санкції.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ КАПІТАЛ" перебуває на обліку в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Одеське обласне відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформувало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, та надісланий у формі електронного документа через електронний кабінет Відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Згідно з цим розрахунком середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік становила 9 осіб, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, становить 1 особа.

Оскільки відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2023 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2024 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте ним, в розмірі 34397,22 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом. Окрім того, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.04.2024 р. по 28.05.2024 р. в сумі 591,68 грн.

Відповідно до листа Одеського обласного центру зайнятості від 30.04.2024 року за №1255/01-20/06-24 повідомлено, що відповідачем протягом 2023 року не надавалась звітність за формою №3-ПН.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача про наявність підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №875-ХІІ) визначені засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до статті 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Норми статті 18 Закону №875-ХІІ встановлюються обов`язок для підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2, 4 статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Таким чином, з врахування вимог, передбачених частиною першою статті 20 Закону №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю настає:

1) або в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України №875- ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів;

2) або в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України №875- ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 «Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно- господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10 березня 2023 року №17, розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги", "Про публічні електронні реєстри", "Про захист персональних даних", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", інших нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п`яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Облік штатних працівників регулюється "Інструкцією зі статистики кількості працівників", затверджений Наказом Держаного комітету статистики України за №286 від 28.09.2005 (надалі-Інструкція №286).

Згідно п.3.2 розділу 3 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Пунктом 2.1 розділу 2 Інструкції № 286 передбачено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві, в т.ч. перебувають у відпустках для догляду за дитиною .

При цьому, відповідно до підпункту 2.6.1. пункту 2.6 розділу 2 Інструкції № 286 не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, тобто зовнішні сумісники.

Таким чином, зовнішні сумісники не включаються як до середньооблікової кількості штатних працівників так і до облікової кількості штатних працівників.

Судом встановлено доводи позивача стосовного того, що у відповідача в спірний період середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 9 штатних працівників, а отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, становить 1 особа. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб.

Отже, встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідач у 2023 році не забезпечив середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу, за що законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств.

При цьому, оскільки відсутні докази, що відповідач у 2023 році подавав до центру зайнятості звітність форми 3-ПН, тому й відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності на підставі статті 218 ГК України.

Щодо відсутності підстав для застосування у цій справі висновків, викладених у Постанові Верховного Суду у справі від 21.11.2022 року у справі № 400/3957/21 суд зазначає таке.

Чинна редакція ст. 19 Закону передбачає, що перевірки підприємств щодо виконання нормативу робочих місць здійснює «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення», у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Наразі таким органом є Держпраці (хоча до 2019 року перевірку здійснював Фонд).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 затверджений Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування (далі Порядок контролю).

Проте, важливим є той факт, що починаючи з 2019 року, коли повноваження щодо проведення перевірок підприємств щодо виконання нормативу робочих місць передано Держпраці, підстави для таких перевірок зазнавали змін.

Так, у Постанові Верховного Суду від 21.11.2022 р. у справі № 400/3957/21 зазначено таке:

« 48.Таким чином, у разі надходження звіту від роботодавця, територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у термін до 30 календарних днів приймає рішення щодо зарахування чи незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць.У випадку, коли ж у показниках звіту наявні розбіжності, то відділення Фонду повідомляє не лише суб`єкта, що звітує, а й відповідний територіальний орган Держпраці.

…

55.З огляду на вищенаведені положення законодавства України колегія суддів робить висновок, щосаме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду щодо незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

56.Як установлено судами попередніх інстанцій, 09.02.2021 р. ПСП «Агрофірма «Роднічок» направило до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПОІ за 2020 рік. У подальшому, відділенням Фонду було виявило розбіжності у поданому звіті та повідомило підприємство про їх наявність та необхідність уточнення. Повідомлення стосовно незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місцьдо територіального органу Держпраці не направлялося, що є порушенням пункту 4 Порядку зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеногостаттею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

…

68.… спір у справі, яка розглядається, стосується не зарахування Фондом кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання позивачем нормативу таких робочих місць у зв`язку із виявленням розбіжностей під час подання до Фонду звітності за формою №10-ПОІ та не усунення їх відповідачем».

Отже, вказаний висновок Верховного Суду стосувався лише випадків, коли має місце не зарахування Фондом кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання позивачем нормативу таких робочих місць у зв`язку із виявленням розбіжностей під час подання до Фонду звітності за формою №10-ПОІ та не усунення їх відповідачем.

При цьому, Верховний Суд аналізував, зокрема, норми, які не є чинними на цей час, а саме пункт 9 «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 р. № 466, згідно з яким однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду.

Оскільки пункт 9 Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування, затверджений ПКМУ від 31.01.2007 р. № 70

(в редакції від 23.07.2020 р., далі Порядок контролю) передбачав, що перевірка проводиться у випадку неподання звітів чи не виправлення помилок, тому суд спирався на ці підстави для проведення перевірки, коли стверджував, що накладенню санкцій має передувати перевірка Держпраці.

Проте, належить зазначити, що подачу звітів до Фонду було скасовано у 2022 році, тому фактично необхідна підстава для проведення перевірки Держпраці у розглядуваному питанні зникла.

Також, 09.01.2024 року у справі № 520/17391/23 Верховний Суд ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження на судові рішення про задоволення позову про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Суд не взяв до уваги посилання скаржника-підприємства на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2022 р. у справі № 400/3957/21, з огляду на те, що обставини виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування: «У справі № 400/3957/21 висновок, викладений Верховним Судом, стосується невиправлення виявлених Фондом помилок у звіті суб`єкта господарювання про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказане, за висновком Верховного Суду у цій справі, зобов`язує Фонд звернутися спочатку до Держпраці для проведення позапланової перевірки і лише потім здійснити накладення адміністративно-господарських санкцій».

03 січня 2024 року у справі № 580/4529/23 Верховний Суд також не взяв до уваги за аналогічних мотивів посилання скаржника-підприємства на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2022 р. у справі № 400/3957/21 та ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження на судові рішення про задоволення позову про стягнення адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Отже, висновки Верховного Суду про необхідність перевірки Держпраці у справі № 400/3957/21 зроблено, по-перше, на основі законодавства, чинного на час спірних правовідносин у 2021 році, а по-друге, за встановлених обставини що Фондом виявлено помилки у звіті суб`єкта.

Таким чином, підстав для застосування у цій справі висновків, викладених у Постанові Верховного Суду у справі від 21.11.2022 року у справі № 400/3957/21, немає.

Натомість, на час спірних правовідносин чинною є редакція Закону № 875, частиною 12 статті 19 якого передбачено, що Фонд соціального захисту осіб здійснює визначення підприємств, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Визначення Фондом в автоматизованому режимі підприємств, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, є підставою для надсилання таким підприємствам розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій.

Відтак, на час спірних правовідносин, за оцінкою суду, накладенню санкцій не має обов`язково передувати перевірка Держпраці.

Що ж стосується визначення випадків, коли перевірка Держпраці є обов`язковою, суд виходить із такого.

Частинами 7, 9 статті 19 Закону № 875 передбачено, що отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70.

На час спірних правовідносин вказаний порядок визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

При цьому, пунктом 16 зазначеного порядку передбачено, що у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

З наведеного суд робить висновок, що перевірка Держпраці має обов`язково передувати лише притягненню до адміністративної відповідальності посадових осіб, винних у незабезпеченні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, але не застосуванню адміністративно-господарських санкцій до підприємства.

Крім того, слід зазначити, що спірні правовідносини виникли не за результатами проведення Держпраці відповідної перевірки, а згідно дослідженого Фондом Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що відповідає його повноваженням, згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Також суд вважає необхідним зауважити, що відповідачем не надано доказів відсутності обов`язку виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю

Крім того, слід зазначити, що спірні правовідносини виникли не за результатами проведення Держпраці відповідної перевірки, а згідно дослідженого Фондом Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що відповідає його повноваженням, згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відносно посилань відповідача що позивачем порушено процесуальні строки подання доказів, а тому дані докази не повинні прийматися судом, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи.

За змістом ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд зазначає, що згідно з ч.2, 3 ст.242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи, що письмові докази, про приєднання до матеріалів справи яких представник позивача заявляє клопотання, подані на обґрунтування його аргументів, наведених на підтвердження позовних вимог, суд зазначає, що подані докази підлягають приєднанню до матеріалів справи з наданням відповідної оцінки їх належності.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється. Інші судові витрати не заявлені.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ КАПІТАЛ" (вул. Маразліївська, буд. 1/20, вхід ф1, офіс 101, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 43058848) про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПОРТ КАПІТАЛ"на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 34397,22 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 591,68 грн. , Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одеська міська ТГ, ГУК в Од.обл./ м.Одеса/50070000, ЄДРПОУ 37607526, UA618999980313191230000015744, Код класифікації 50070000, Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка