Рішення

від 19.11.2024 по справі 420/23520/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23520/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику осіб) адміністративну справу за позовом Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 25 липня 2024 року надійшов адміністративний позов Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач, з урахуванням заяви про виправлення технічної помилки в прохальній частині позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), винесені 15.07.2024 року у виконавчому провадженні № 75528476 про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000, 00 грн.

Позиція позивача обґрунтована наступним

Позивач в цілому зазначає, що у рішенні суду від 27 лютого 2023 року по справі №420/18931/22 судом визначено право позивача на грошові кошти, які установу зобов`язано нарахувати та виплати, тобто вказана вимога про стягнення з боржника грошових коштів на користь ОСОБА_1 є вимогою майнового характеру, і враховуючи те, що стягнення здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми, тому до питання щодо стягнення Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.07.2024 7 виконавчого збору у даній справі підлягає застосуванню п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме виконавчий збір не повинен стягуватись. Отже, відповідачем при винесенні оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору помилково застосовано ч.3ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а не п.3 ч.5ст. 27 Закону №1404-VІІІ, що свідчить про її незаконність, а тому така підлягає скасуванню. Крім того, постановою про відкриття виконавчого провадження №75528476 від 15.07.2024 року постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32 000,00 грн. Відповідно до п. 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Відповідно до довідки-розрахунку додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), загальна сума коштів для виплати з ПДФО складає: 42857, 34 грн., та за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року по справі №420/18931/22 підлягає стягненню з установи на користь ОСОБА_1 , при цьому 10 відсотків від цієї суми є 4 285, 73 грн. і є основною винагородою приватного виконавця, а не 32 000, 00 грн. З урахуванням викладеного установа вважає постанови старшого державного виконавця протиправним, а позов такий, що підлягає задоволенню.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, зокрема, що 15.07.2024 року на виконання до відділу надійшов виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду № 420/18391/22 від 07.06.2024 про Зобов`язати Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум. У зв`язку з тим, що виконавчий документ відповідав вимогам, встановленим ст. 4 Закону, а також не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання 15.07.2024 на підставі заяви стягувача у виконавчому провадженні ВП 75528476 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи, що станом на 15.07.2024 складало 32000,00 грн.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 30 липня 2024 року позов залишено без руху.

Заявою від 05.08.2024 року позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою суду від 17.07.2024 року позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.

Вищевказаною ухвалою також витребувано з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого № 75528476 у повному обсязі.

22 серпня 2024 року від позивача до суду надійшла заява про виправлення технічної помилки в прохальній частині позовної заяви, в якій заявник зазначає, що Установою було виявлено помилку в прохальній частині позовної заяви, а саме помилково зазначено дату видання постанов про відкриття виконавчого провадження ВП№ 75528476 та постанови про стягнення виконавчого збору 07.06.2024 року замість вірної 15.07.2024, у зв`язку з чим, просить вважати вірною прохальну частину позовної заяви: «Визнати протиправною та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), винесені 15.07.2024 року у виконавчому провадженні № 75528476 про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000, 00 грн.».

Ухвалою суду від 23 серпня 2024 року витребувано повторно з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, буд. 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого № 75528476 у повному обсязі.

Зобов`язано відповідача надати витребувані судом документи у строк до 27 вересня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.

Зупинено провадження у справі за позовною заявою Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору - до одержання витребуваних судом документів.

10 жовтня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позов (вхід. №ЕС/51636/21) разом з копіями матеріалів виконавчого провадження №75528476.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року поновлено провадження в адміністративній справі за позовом Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору зі стадії на якій воно було зупинене.

Станом на 19 листопада 2024 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року по справі №420/18931/22, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 2-а) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року у розмірі 30 000 грн. щомісячно;

- зобов`язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- стягнуто з Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 року, апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року - без змін.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року по справі №420/18391/23 державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» підготовлено довідку-розрахунок додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), відповідно до якої загальна сума коштів для виплати з ПДФО складає: 42857, 34 грн.

Разом з чим, частиною 1 статті 24 Закону України «Про Державну кримінальновиконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-ІV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

З метою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року Державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» підготовлено та направлено до Департаменту з питань виконання покарань листи від 29.03.2023 року за вих.. №1/9/1-1823 щодо розгляду можливості надання додаткового виділення бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» для виплати зазначеної суми ОСОБА_1 про, що було повідомлено адвоката Загоруй О.В. ОСОБА_2 листом від 05.04.2024 року №1/12/1-1980 та зазначено, що після отримання від Департаменту з питань виконання покарань додаткового виділених бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» невідкладно на виконання рішення суду буде здійснено нарахування та виплата ОСОБА_1 належної йому додаткової винагороди про що його буде додатково проінформовано.

Постановою старшого державного виконавця відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Євгенієм Семиразум від 15.07.2024 року відкрито виконавче провадження №75528476 з виконання Виконавчого листа № 420/18391/22 виданого 07.06.2024 року Одеським окружним адміністративним судом.

Відповідно до п. 2 вказаної постанови визначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Відповідно до п. 3 стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32 000 грн.

В межах виконавчого провадження №75528476 винесено також постанову від 15.07.2024 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Вказані постанови державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» (далі - установа) отримано поштовим шляхом 23.07.2024 року про, що свідчить вхідний номер та дата надходження.

Позивач вважаючи, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. та постанова про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32 000, 00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з правилами ч. 1, 2ст. 24 Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Частиною 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач, має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За приписами ч. 5ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно з ч. 1 цієї статті Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 4ст. 27 Закону № 1404-VІІІдержавний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 1ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.

Згідно з ч. 1ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Фінансування програми здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про державний бюджет України».

У позивача як у державного органу відсутні відповідні призначення на виконання рішень суду, у зв`язку з чим, установа звернулася до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з відповідним листом щодо розгляду можливості надання додаткового виділення бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» для виплати зазначеної суми ОСОБА_1 .

Відповідно до додатку №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» саме Державна казначейська служба України має такі призначення, а саме за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (КПКВ 3504040).

Крім того, рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/18391/22 хоча не містить у резолютивній частині слово «стягнення», однак це не виключає «майновий» характер вимоги, яка може звучати по-різному, оскільки суд не обмежений при постановленні рішення відповідними способами захисту, які він вважає правильним та ефективним при викладенні його резолютивної частини.

Застосування законодавцем у ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ словосполучення «рішення немайнового характеру» свідчать саме про те, що вимоги не стосуються ні коштів, ні майна стягувача, а тому, на думку установи, застосування даної ч. 3 до боржника - є неправильними і не відповідає чинному національному законодавству.

Відповідно до постанови ВП ВС від 25.08.2020 року у справі № 910/13737/19 визначено, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будьякий майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У рішенні суду від 27 лютого 2023 року по справі №420/18931/22 судом визначено право позивача на грошові кошти, які установу зобов`язано нарахувати та виплати, тобто вказана вимога про стягнення з боржника грошових коштів на користь ОСОБА_1 є вимогою майнового характеру, і враховуючи те, що стягнення здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми, тому до питання щодо стягнення виконавчого збору у даній справі підлягає застосуванню п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме виконавчий збір не повинен стягуватись.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору помилково застосовано ч.3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а не п.3 ч.5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, що свідчить про її незаконність, а тому така підлягає скасуванню.

Крім того, постановою про відкриття виконавчого провадження №75528476 від 15.07.2024 року постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32 000,00 грн.

Відповідно до п. 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до довідки-розрахунку додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), загальна сума коштів для виплати з ПДФО складає: 42857, 34 грн., та за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року по справі №420/18931/22 підлягає стягненню з установи на користь ОСОБА_1 , при цьому 10 відсотків від цієї суми є 4 285, 73 грн. і є основною винагородою приватного виконавця, а не 32 000, 00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що постанови старшого державного виконавця в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000, 00 грн. є протиправними, а позов такий, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог судові витрати позивача в розмірі 3028,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанов державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), винесені 15.07.2024 року у межах виконавчого провадження № 75528476 про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Позивач: Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» (вул. Краснова, буд. 2, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 08564127).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовського, буд. 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529).

Суддя С.О. Cтефанов