Рішення

від 19.11.2024 по справі 420/29750/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29750/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якій просить суд:

- визнати противоправними та незаконними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради м. Одеса відносно нарахування щорічної допомоги на оздоровлення не в повному обсязі, які порушають мої права, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, виплатити на мою користь заборгованість за 2024 рік, по виплатам на оздоровлення, які не донараховані і невиплачені в розмірі 39880,00 гривень.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи. Згідно ст.ст.13,48 Закону України «Про статус та соціальний Захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду здоров`ю зобов`язується виплачувати мені компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі п`яти мінімальних заробітних плаї щорічно. Функцію нарахування та виплат компенсації-допомоги на оздоровлення згідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» покладено на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради. За 2024 рік допомога на оздоровлення сплачена мені у розмірі 120 гривень. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок ЧАЕС» щорічно передбачена допомога на оздоровлення у розмірі «інвалідам 2 групи 5 (п`ять) мінімальних заробітних плат». Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Позивач звернувся до відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення в повному обсязі, проте листом відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати такої допомоги.

11.10.2024 року від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено що на виконання вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України постановою від 26.10.2016 № 760 затвердив Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок № 760). Згідно з пунктом 10 Порядку №760, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесених до категорії 1 в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: особам з інвалідністю I і II групи - 120 гривень. Тому, ОСОБА_1 було виплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

14.10.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін не надходило.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, особа з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, та перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення у Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 було виплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 120 грн.

Позивач звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою в якій просив здійснити донарахування та виплату недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2024 рік, відповідно до ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Листом від 23.09.2024 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомив, що згідно з п.10 порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 760, щорічна допомога виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В серпні 2024 року було зараховано щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 120,00 грн., що передбачено зазначеною постановою Кабінету Міністрів України. Отже, виплата допомоги в 2024 році здійснена відповідно до розміру, встановленому нормами діючого законодавства.

Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII), цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 9 Закону № 796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків

Згідно зі ст.13 Закону № 796-XII держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за:

1) пошкодження здоров`я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

2) втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою;

3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім`ї у зв`язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

На державу покладаються також зобов`язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Так, відповідно до ст.48 Закону № 796-XII, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання вимог статті 48 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 26.10.2016 №760 затвердив Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок №760).

Пунктом 2 Порядку №760 передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Відповідно до п.10 Порядку №760 щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За приписами п.4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. N 759), щорічна допомога на оздоровлення деяким категоріям постраждалих громадян відповідно до частини другої статті 48 Закону здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до положень постанови КМ України від 12 липня 2005 р. N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, складає:

інвалідам I і II групи - 120 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.

Висновки суду.

Суд зазначає, що спірним питанням у справі, що розглядається є розмір соціальної допомоги - одноразової допомоги на оздоровлення.

У Рішенні від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 Конституційний Суд України зауважив, що «на виконання покладеного статтею 16 Конституції України на державу обов`язку Україна в особі законодавця ухвалила Закон № 796-XII, у якому встановила загальний порядок реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створила єдиний порядок визначення, зокрема, соціального захисту потерпілих осіб».

Суд звертає увагу, що на час судового розгляду справи вказана постанова КМ України від 12 липня 2005 р. N 562 в установленому порядку не скасована, не змінена.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 у справі № 3-рп/2012, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Оскільки Закони України від 21.04.2016 року №1339-VIII та від 06.06.2017 року №2082-VIII, якими статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров`ю були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства здійснено необхідно було здійснити виплату одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2024 рік в сумі 120 грн. як учаснику ліквідації наслідків аварії ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на положення ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які на його думку встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, оскільки позивачем не було враховано, що правове регулювання розміру зазначених соціальних виплат зазнало змін.

Водночас, при розв`язанні спірних правовідносин судом враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2Д, м.Одеса,65022, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко

.