Рішення

від 18.11.2024 по справі 420/31766/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31766/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 10 жовтня 2024 року надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення ОДЕСЬКОЇ МИТНИЦІ (код за ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів № UA500590/2024/000003/2 від 30.08.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500590/2024/000019 від 30.08.2024 року;

- стягнути з ОДЕСЬКОЇ МИТНИЦІ (код за ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ 37678707) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору за подання цієї позовної заяви;

- стягнути з ОДЕСЬКОЇ МИТНИЦІ (код за ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ 37678707) за рахунок бюджетних асигнувань судові виграти, що пов?язані з перекладом письмових документів з іноземної мови на державну мову, в розмірі 10 450,00 грн. (десять тисяч чотириста п?ятдесят грн. 00 коп.).

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500590000372U1 від 29.08.2024, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР». На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500590000372U1 від 29.08.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500590/2024/000003/2 від 30.08.2024.

Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

24 жовтня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕС/56871/24).

24 жовтня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації відмовлено.

Станом на 18 листопада 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

18 березня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» (код ЄДРПОУ 37678707) (Покупець) та юридичною особою за законодавством Китайської Народної Республіки Yiwu Unigator Trading Go., Ltd, Місцезнаходження: 1STFLOOR, UNIT 1, BUILDING 39, YI`AN 1st DISTRICT, HOUZHAI STREET, YIWU, ZHEJIANG, CHINA 322000 (Китай); реєстраційний номер: НОМЕР_1 , далі - «Продавець», був укладений контракт № 13/СН/2021 на поставку товарів (далі - Договір), що вказані в Специфікаціях до Договору, які є невід`ємними його частинами.

Так, відповідно до н. 1.1. та 1.2. Договору Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передавати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, приймати та оплачувати Товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування виробника, одиниця виміру, ціна та кількість Товару, що поставляється, узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему партію Товару, і є невід`ємними частинами цього Контракту.

Ціна, загальна вартість Договору та умови платежів регулюються п.п. 5.1. - 5.4., 6.1. - 6.5. цього Договору.

Згідно із п. 3.1. Договору товар за контрактом має бути поставлений партіями на умовах СІF «Інкотермс-2010» (товар завантажений на борг судна) за адресою: Одеса, Україна.

30 серпня 2024 року Одеською митницею було відправлене електронною поштою на адресу ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД», що надає ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» брокерські послуги та послуги з декларування товарів на підставі договору № 003/21 від 02.02.2021 року на надання брокерських послуг та декларування товарів ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР», повідомлення до МД 24UА500590000372U1 від 29.08.2024 року з приводу митного оформлення товарів ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» за МД 24UА500590000372U1, що імпортувалися підприємством відповідно до положень Договору.

Так, у вказаному повідомленні митним органом вказано, що начебто подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що підтверджують митну вартість товарів.

З огляду на це, митний орган, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, зобов`язав ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

30 серпня 2024 року ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» відправило на електронну адресу Одеської митниці заперечення та додаткові документи до розбіжностей, що були вказані в повідомленні до МД 24UА500590000372U1 від 29.08.2024 року з приводу митного оформлення товарів, та просило Одеську митницю продовжити митне оформлення товарів (листи №№ 6 та 7 від 30.08.2024 року).

30 серпня 2024 року Одеською митницею за результатами перевірки митної декларації ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» № 24UА500590000372U1 від 29.08.2024 року, пакувального листу № 17 від 15.05.2024 року; рахунку-фактури (інвойсу) № 17 від 15.05.2024 року; коносаменту № НYSF2024050460 від 01.06.2024 року; автотранспортної накладної № 439267 від 26.08.2024 року; сертифікату про походження товару № 24С620000196/11349 від 23.05.2024 року; банківського платіжного документу № 180440058192312 від 18.04.2024 року; банківського платіжного документу № 250640060242171 від 25.06.2024 року; документу, що підтверджує вартість перевезення товару № 055 від 27.08.2024 року, договору та додаткової угоди № 2 від 31.12.2023 року, № 3 від 15.05.2024 року, специфікації № 17 від 15.05.2024 року до Договору, договору № 003/21 від 02.02.2021 року на надання брокерських послуг

та декларування товарів ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР», інших документів, було прийняте рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР», про що працівниками відповідача була складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500590/2024/000019 від 30.08.2024 року (далі Картка відмови).

Відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500590/2024/000019 від 30.08.2024 року відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» на підставі ст.ст. 52-55 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості № UА500590/2024/000003/2 від 30.08.2024 року.

Так, Одеською митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500590/2024/000003/2 від 30.08.2024 року, в якому відповідачем було зазначено, що подані документи до митного оформлення товарів та підтвердження митної вартості містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують її митну вартість.

У зв`язку з цим, Одеською митницею визначення митної вартості товарів ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» було здійснено за резервним методом визначення митної вартості та роз`яснено останньому, що згідно з частиною 3 ст. 52 Митного кодексу України декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларується, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митного вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Митного кодексу України (далі - «МКУ») в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Також, митним органом було роз`яснено про право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості до суду.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, такими, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Як встановлено судом, в рішенні про коригування митної вартості товарів № U500590/2024/000003/2 від 30.08.2024 року Одеською митницею зазначено: «Подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: «1) відповідно до пп. в) п.2 ч. 10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з п. 5.4 та п.8.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 ціна на товар складає в собі експортне пакування, маркування, завантаження та пакетування. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару».

Проте, з таким висновком митного органу суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ст. 51 МКУ).

Статтею 53 МКУ встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Зазначені документи були надані ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» митному органу в повному обсязі.

Крім цього, додатково 02 серпня 2024 року ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» відправило на електронну адресу Одеської митниці заперечення та додаткові документи, а саме: Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 006/23 від 17.11.2023 року між ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» та ПП «СІТНЕЙЛТД»; Рахунок на оплату ТОВ «СІТНЕЙЛТД» № 294 від 27 серпня 2024 року; Додаткову угоду № 3 від 15.05.2024 року до Контракту, укладену між ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» та юридичною особою КНР Yiwu Unigator Trading Go., Ltd., щодо зміни банківських реквізитів;Попередню Специфікацію № 13 від 15.04.2024 року між ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» та юридичною особою КНР Yiwu Unigator Trading Go., Ltd.; Попередній інвойс № 13 від 15.04.2024 року.

Відповідно до п. 5.4. контракту № 13/СН/2021 на поставку товарів від 18.03.2021 року ціна товару містить в собі експортну упаковку, маркування, завантаження та пакування товару.

Вартість упаковку та палету врахована в ціні товару (п. 8.3. Договору).

Пунктами 8.1 та 8.2. Договору містяться положення щодо маркування товару та його упаковки, які повинні відповідати вимогам законодавства країни Продавця.

Відповідно до п.п. в ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, як зазначаюся вище, поставка товару була здійснена у тарі Продавця товару, відповідно її вартість також входить г ціну товару. На підтвердження цього, суд зазначає, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну України 30.05.2012 р. № 651 та Класифікатору особливостей переміщення товарів через митний кордон України, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.09.2012 р. № 1011, декларант при заповненні графі « 37. Процедура» митної декларації вказав наступне значення « 2200», яке

позначає незворотну тару та свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Русифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими Продавцем, не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів чітко встановлюється відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням, а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, Одеська митниця не довела понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості, а, отже, вимога Одеської митниці про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року (справа №160/8775/18).

Також відповідачем у спірному рішенні зазначено, що подана довідка про транспортні витрати від 27.08.2024 № 055 не має відомості про перевізника та видана особою, яка не має відношення до транспортування вантажу. Також до митного оформлення не подано довідку-рахунок про транспортні витрати, відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МКУ).

Довідка про транспортні витрати надається митному органу в інформаційних цілях, де вказуються номер автомобільного транспорту та його причепу згідно товарно-транспортних документів (СМК). а сплата транспортних послуг здійснюється на підставі рахунку транспортно-експедиційної компанії, де вказується номер відповідного договору на надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ, а також для спростування вказаних розбіжностей, ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» відправило листами №№ 6 та 7 від 30.08.2024 року на електронну адресу Одеської митниці заперечення та додаткові документи, зокрема: Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 006/23 від 17.11.2023 року між ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» та ПП «СІТНЕЙЛТД»; Рахунок на оплату ТОВ «СІТНЕЙЛТД» № 294 від 27 серпня 2024 року.

Відносно тверджень відповідача, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 18.03.2021 №13/СН/2021 зазначено умови поставки СІF, в поданому до митного оформлення інвойсі від 15.05.2024 №17 та специфікації від 15.05.2024 № спец. №17 зазначено умови поставки FОВ. В розділі 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 відсутня жодна інформація щодо змін умов поставки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1. Договору Продавець поставляє товар партіями на умовах СІF «Інкотермс-2010» за адресою: Одеса, Україна.

Однак, Одеська митниця не врахувала п. 7.1. Договору, відповідно до якого Сторони визначили, що передача товару перевізнику здійснюється в місці, визначеному п. 3.1. Контракту, якщо Сторонами не буде узгоджене інше. Отже, зміна умов поставки передбачена п. 7.1. розділу 7 Договору.

Щодо тверджень відповідача, що відповідно до п.6.1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 №13/СН/2021 специфікації від 15.05.2024 № спец. №17 умовою розрахунку платежів є оплата 20% загальної вартості контракту, вказана у підтверджуючому замовлені. Декларант ТОВ "СІТНЕЙ ЛТД" надає до МД банківські платіжні документи № 180440058192312 від 18.04.2024 та № 250640060242171 від 25.06.2024 з передоплатою, в яких відсутні відомості до якої саме поставки товару вони мають відношення, судом встановлено наступне.

Порядок здійснення платежів передбачений розділом 6 Договору «Умови платежів», де в п.п. 6.1.1. та 6.1.2. деталізуються строки та розміри платежів у відсотковому значенні до вартості контракту та підтвердженій заявці до нього.

Проте, відповідно до п. 6.3. Договору допускається сплата товару частинами. Продавець, на підтвердження здійснення Покупцем сплати частинами, приймає документальне підтвердження банківських переказів, які надаються банком Покупця за кожною частиною оплати.

Відповідно до положень Договору, найменування, ціна і кількість Товару, що поставляється, узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему партію товару, і є невід`ємними частинами цього контракту (п.п. 2.1., 3.1., 5.2., 5.3., 6.3., 12.7. Договору).

Особливі вимоги щодо оформлення банківських платіжних документів чинним законодавством України не передбачені, а ідентифікація платежу зазначена в банківських платіжних документах, що стосується товару, за банківськими платіжними документами № 180440058192312 від 18.04.2024 року та № 250640060242 від 25.06.2024 року, шляхом посилання в графі « 70» на контракт на поставку товарів № 13/СН/2021 від 18.03.2021

року, де сума всіх платежів повністю відповідає загальній сумі інвойсу № 17 від 15.05.2024 року.

Отже, суд зазначає, що посилання лише на контракт у банківських платіжних документах не може свідчити про заниження ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» Митної вартості товарів, тім більше загальна вартість товару була сплачена в повному обсязі.

Щодо тверджень митного органу, що банківські реквізити продавця, які зазначені у банківських документах за №180440058192312 від 18.04.2024 не відповідають банківським реквізитам зазначеним у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 18.03.2021 №13/СН/2021 6) відповідно до п 6.1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.03.2021 № 13/СН/2021, покупець повинен сплатити 20% від загальної вартості контракту, зазначеній у підтвердженому заказі. Відповідно до наданого платіжного доручення в іноземній валюті від 18.04.2024 № 180440058192312 сума переказу становить 8359,03 доларів США, що становить 18,3% від суми, зазначеної в інвойсі (45610,15), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.5. Контракту оплата може бути здійснена на інший банківський рахунок, що письмово підтверджується Додатковою угодою Сторін.

Відповідно до п. 12.2. Контракту зміни до нього допускаються виключно за угодою сторін, а пунктом 12.3 встановлено, що зміни оформлюються у вигляді додаткової угоди до Контракту.

У зв`язку з цим, сторони Контракту уклали 15 травня 2024 року Додаткову угоду № 3 до Контракту, в якій виклали пункт 13 в новій редакції, де були змінені банківські реквізити Сторін.

Як вже зазначалося вище, порядок здійснення платежів передбачений розділом 6 Договору «Умови платежів», де в п.п. 6.1.1. та 6.1.2. деталізуються строки та розміри платежів у відсотковому значенні до вартості контракту та підтвердженій заявці до нього.

Проте, відповідно до п. 6.3. Договору допускається сплата товару частинами. Продавець, на підтвердження здійснення Покупцем сплати частинами, приймає документальне підтвердження банківських переказів, які надаються банком Покупця за кожною частиною оплати.

Відповідно до Специфікації № 17 від 15.05.2024 року до Договору загальна вартість товару складає 45 610,15 доларів США, яка була сплачена двома платіжками на підставі банківських платіжних документів № 180440058192312 від 18.04.2024 року (20% від початкової Заявки, яка згодом змінилася) та № 250640060242171 від 25.06.2024 року, які разом дорівнюють загальній сумі Специфікації № 17 від 15.05.2024 року.

Відповідно до положень Договору, найменування, ціна і кількість Товару, що поставляється, узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему партію товару, і є невід`ємними частинами цього контракту (п.п. 2.1., 3.1., 5.2., 5.З., 6.З., 12.7. Договору).

Особливі вимоги щодо оформлення банківських платіжних документів чинним законодавством України не передбачені, а ідентифікація платежу зазначена в банківських платіжних документах, що стосується товар), за № 180440058192312 від 18.04.2024 року та № 250640060242171 від 25.06.2024 року шляхом посилання в графі « 70» на контракт на поставку товарів № 13/СН/2021 від 18.03.2021 фоку, де сума всіх платежів повністю відповідає загальній сумі інвойсу № 17 від 15.05.2024 року.

Крім цього, відповідно до и. 12.8. Договору у випадках, що не передбачені чинним Контрактом. Сторони керуються діючим законодавством України, Правилами Інкотермс в редакції 2010 року, Конвенції ОНН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦКУ сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім цього, відповідно до ч 6 ст. 53 МКУ, а також для спростування вказаних розбіжностей, ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» відправило листами №№ 6 та 7 від 30.08.2024 року на електронну адресу Одеської митниці заперечення та додаткові документи, зокрема, Попередню Специфікацію № 13 від 15.04.2024 року між ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» та юридичною особою КНР Yiwu Unigator Trading Go., Ltd., Попередній Інвойс № 13 від 15 04.2024 року та Додаткову угоду № 3 від 15.05.2024 року до Контракту, укладену між ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» та юридичною особою КНР Yiwu Unigator Trading Go., Ltd.

Також Одеською митницею в Рішенні (стор. 3) зазначено: «На запит щодо надання додаткових документів Декларантом 30.08.2024 надіслано: - рахунок на оплату №294 від 27.08.2024; - додаткову угоду №3 від 15.05.2024 до контракту № 13/СН/2021; - договір № 006/23 транспортно-експедиторського обслуговування від 17.11.2023; - попередню специфікацію № 13 від 15.04.2024 та інші документи. Разом з тим. зазначаємо, що виявлені розбіжності не були спростовані у повному обсязі, а саме: Розбіжність щодо умов поставки товару усунена не була, так як у п 3.1. зазначені умови поставки СІF. Згідно п 7.1 передача товару перевізнику здійснюється в місці, визначеному п 3.1 Контракту, якщо Сторонами не буде узгоджене інше. Проте згідно пункту 12.2 та 12.3 зміни до контракту допускаються тільки по узгодженню сторін та оформлюються у вигляді додаткової угоди до контракту. Додаткових угод щодо зміни умов поставки до митниці не надавалося. Також згідно автотранспортній накладній № 439267 від 26.08.2024 у графі 16 «перевізник» наявна печатка ФОП ОСОБА_1 . Документів щодо відношення цієї особи до транспортування вантажу який зазначений у МД до митниці не надавалось.

Також Декларантом було надано додаткову угоду №3 до контракту №13/СН/2021 від 15.05.2024, в якій виклали п. 13 у новій редакції, де були змінені банківські реквізити Сторін. Проте на момент оплати згідно банківського документа №180440058192312 від 18.04.2024 додаткової угоди ще не існувало».

Як вже зазначалося вище, відповідно до п.3.1. Договору Продавець поставляє товар партіями на умовах СІР «Інкотермс-2010» за адресою: Одеса, Україна. Пунктом 7.1. Договору визначено, що передача товару перевізнику здійснюється в місці, визначеному п. 3.1. Контракту, якщо Сторонами не буде узгоджене інше.

Узгодження іншого місця поставки було здійснено Сторонами шляхом підписання Специфікації № 14 від 26.04.2024 року до Договору, а пункт 12.3. Договору не є спеціальним по відношенню до інших положень Договору в частині визначення Сторонами місця поставки товару.

Крім цього, пунктом 12.8. Договору передбачено застосування Сторонами положень Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року.

Статтею 9 Конвенції визначено, що сторони зв`язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовилися, та практикою, яку вони встановили у своїх відносинах. За відсутності інших домовленостей вважається, що сторони мали на увазі застосування до їх договору чи до його укладення звичаю, про який вони знали чи мали знати і який в міжнародній торгівлі широко відомий і постійно додержується сторонами в договорах такого роду й відповідній галузі торгівлі.

Отже, враховуючи довготривалу співпрацю Стороні, їх дії, поведінка та письмові документи, зокрема, Специфікації, свідчить про дійсні наміри Сторін визначати місце поставки товару саме в Специфікаціях до Договору, а звичайна практика спілкування представників, замовлення товару та обговорення особливостей поставки (у разі наявності), яка склалася між підприємствами на протязі багатьох років співробітництва, виключає жодні сумніви відносно правомірної та дійсної поведінки сторін.

Так, в п. 3 ст. 18 Конвенції встановлено, що якщо через оферту або в результаті практики, встановленої сторонами у своїх взаємних відносинах, чи звичаю адресат оферти може, не повідомляючи оферента, висловити згоду шляхом вчинення якої-небудь дії, зокрема дії, що стосується відправлення товару чи оплати вартості, акцепт набуває чинності в момент вчинення такої дії за умови, що вона вчинена в межах строку, передбаченого у попередньому пункті.

Як вже зазначалося вище, Одеській митниці під час митного оформлення товару декларантом був наданий Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 006/23 від 17.11.2023 року між ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» та ПП «СІТНЕЙ ЛТД».

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є надання Експедитором (ПП «СІТНЕЙ ЛТД») Клієнту (ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР») послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг, а п.п. 2.1.2. Договору передбачено право Експедитора укладати від свого імені договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення вантажів.

Отже, ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» як власник товару та декларант у разі укладання договору з надання послуг ТЕО не зобов`язаний відслідковувати та контролювати процес виконання Експедитором своїх обов`язків за договором, зокрема, з якими перевізниками Експедитор уклав договори перевезення.

Крім цього, 30 серпня 2024 року Одеською митницею було відправлене електронною поштою на адресу ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД», що надає ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» брокерські послуги та послуги з декларування товарів, повідомлення до МД 24UА500590000372U1 від 29.08.2024 року з приводу митного оформлення товарів ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» за МД 24ПА5005900003721Л, в якому відсутнє посилання Одеської митниці на необхідність надання декларантом або митним брокером документів з транспортування вантажу ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про зловживання своїми правами з боку Одеської митниці.

Дійсно, ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» було надано додаткову угоду №3 до контракту №13/СН/2021 від 15.05.2024, якою були змінені банківські реквізити Продавця - юридичної особи за законодавством Китайської Народної Республіки Yiwu Unigator Trading Go., Ltd, а саме: змінився банківський рахунок. Проте, на момент оплати згідно банківського документа № 180440058192312 від 18.04.2024 року, використовувався попередній банківський рахунок під № НОМЕР_2 . Що підтверджується п. 59 банківського платіжного документа № 180440058192312 від 18.04.2024 року. За новими банківськими реквізитами Продавця був здійснений платіж на суму 37251,12 доларів США на підставі банківського платіжного документу № 250640060242171 від 25.06.2024 року, про що свідчить його п. 59.

Також суд враховує, що зазначаючи в Рішенні про неможливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів ТОВ «КОШИКА-ЦЕНТР», відповідач вказує про наявність лише листа ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» № 7 від 30.08.2024 року, де підприємством вказано про надання всіх документів для підтвердження митної вартості товарів та їх митного оформлення та про необхідність продовження митного оформлення.

Проте, митним органом взагалі не згадується в Рішенні про лист ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» № 6 від 30.08.2024 р., де підприємство розгорнуто та аргументовано падало відповіді за всіма пунктами (1-5) Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500590/2024/000003/2 від 30.08.2024 року, в яких відповідач навів підстави для застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених)

органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару підстави його винесення, суд зазначає наступне.

В рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 55 МКУ).

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, па основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п. 33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною декларацією, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим.

В пункті 33 Рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв`язку із відсутністю у Митниці такої інформації, як і неможливість застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості (ст.ст.62, 63 МК України) за відсутності інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товару.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем в Рішенні не зазначено доказів проведення консультацій з декларантом, відтак, застосування резервного методу визначення митної вартості відбулося без урахування права декларанта прийняти участь у визначенні митної вартості в найбільш обґрунтований спосіб.

Згідно до положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у Рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 7 857,47 грн., які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500590/2024/000003/2 від 30.08.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500590/2024/000019 від 30.08.2024 року. .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» суму сплаченого судового збору в розмірі 7 857 грн. 47 коп. (сім тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень сорок сім копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» (вул. Болгарська, 1, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 37678707).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов