Рішення

від 18.11.2024 по справі 440/11964/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа №440/11964/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідач, ВПВР), у якій просила визнати протиправною та скасувати постанову від 28.05.2024 про закінчення виконавчого провадження №72989253.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність та необґрунтованість спірної постанови, оскільки рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №440/955/23 фактично не виконано, внаслідок чого державний виконавець дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження.

2. Позиція відповідача та третьої особи.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 52-54/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що оспорювана постанова є правомірною та обґрунтованою. Зазначив, що на виконанні у ВПВР перебувало виконавче провадження №72989253 з примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №440/955/23, яким зобов`язано Інспекцію по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста провести на підставі рішення комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава Виконавчого комітету Полтавської міської ради, оформленого протоколом засідання від 20.11.2020 №ПР/01.5/11, демонтаж обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки), самовільно розміщених у дворовому проїзді поряд з багатоквартирним житловим будинком по АДРЕСА_1 , за зверненням ОСОБА_1 , згідно Правил благоустрою міста Полтава, затверджених рішенням одинадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2017. У ході виконавчого провадження державний виконавець 09.11.2023 та 03.04.2024 здійснив виїзд та встановив, що обмежуючий пристрій (шлагбаум) та тимчасова споруда (сторожка) демонтовані із дворового проїзду, про що складені акти державного виконавця. На цій підставі постановою державного виконавця від 28.05.2024 виконавче провадження №72989253 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення.

Третя особа письмових пояснень до суду не надала.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Цією ухвалою до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Інспекцію по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №440/955/23, що набрало законної сили 11.04.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд зобов`язав Інспекцію по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста провести на підставі рішення комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава Виконавчого комітету Полтавської міської ради, оформленого протоколом засідання від 20.11.2020 №ПР/01.5/11, демонтаж обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки), самовільно розміщених у дворовому проїзді поряд з багатоквартирним житловим будинком по АДРЕСА_1 , за зверненням ОСОБА_1 , згідно Правил благоустрою міста Полтава, затверджених рішенням одинадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2017.

20.04.2023 Полтавський окружний адміністративний суд видав стягувачу виконавчий лист №440/955/23 /а.с. 12/.

09.10.2023 до ВПВР надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження /а.с. 41, зі звороту/.

12.10.2023 державний виконавець відкрив виконавче провадження №72989253 та надав боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів /а.с. 42/.

09.11.2023 державний виконавець здійснив виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та у присутності двох понятих встановив, що обмежуючий пристрій (шлагбаум) та тимчасова споруда (сторожка) демонтовані, про що склав акт від 09.11.2023 /а.с. 43, зі звороту/.

Заявою від 13.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до державного виконавця та повідомила про невиконання рішення суду у справі №440/955/23 /а.с. 15/. Зокрема, за твердженням стягувача, тимчасова споруда (сторожка) у дворі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 фактично не демонтована, а лише перенесена в межах двору та й надалі використовується з метою ведення підприємницької діяльності - отримання плати за паркування автотранспорту.

03.04.2024 державний виконавець повторно здійснив виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та у присутності двох понятих встановив, що обмежуючий пристрій (шлагбаум) та тимчасова споруда (сторожка) демонтовані, про що склав акт від 03.04.2024 /а.с. 45/.

Заявою від 15.04.2024 ОСОБА_1 повідомила державного виконавця про те, що рішення суду у справі №440/955/23 фактично не виконано, оскільки тимчасова споруда (сторожка) у дворі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 а хоча й переміщена з проїзду в інший бік, але продовжує використовуватись з метою ведення підприємницької діяльності /а.с. 16/.

Листом від 06.05.2024 ВПВР повідомив стягувача, що виїздами державного виконавця від 09.11.2023 та 03.04.2024 встановлено та зафіксовано відповідними актами демонтаж обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки) з дворового проїзду /а.с. 17/.

28.05.2024 державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №72989253 з підстави, визначеної пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом /а.с. 49/.

Не погодившись з цією постановою, ОСОБА_1 оскаржила її до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №1404-VІІІ під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частинами другою, третьою цієї статті визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується правомірності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №72989253 з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному індивідуальному акту суб`єкта владних повноважень, суд виходить з такого.

Виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №640/12200/22.

Суд враховує, що у межах виконавчого провадження №72989253 державний виконавець забезпечував виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №440/955/23, яким зобов`язано Інспекцію по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста провести на підставі рішення комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава Виконавчого комітету Полтавської міської ради, оформленого протоколом засідання від 20.11.2020 №ПР/01.5/11, демонтаж обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки), самовільно розміщених у дворовому проїзді поряд з багатоквартирним житловим будинком по АДРЕСА_1 , за зверненням ОСОБА_1 , згідно Правил благоустрою міста Полтава, затверджених рішенням одинадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2017.

Державний виконавець, стверджуючи про фактичне виконання судового рішення у справі №440/955/23, виходив з того, що ним 09.11.2023 та 03.04.2024 здійснено виїзд за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 59-а та за участі двох понятих встановлено, що обмежуючий пристрій (шлагбаум) та тимчасова споруда (сторожка) демонтовані із дворового проїзду, про що складені акти державного виконавця.

Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (надалі - Інструкція №512/5), акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням наведеного суд звертає увагу на те, що у вищезгаданих актах державного виконавця від 09.11.2023 та 03.04.2024 відсутні відомості про залучення стягувача та боржника чи їх уповноважених представників під час виходу державного виконавця за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 59-а, вручення їм копій таких актів.

Матеріали виконавчого провадження №72989253 не містять доказів повідомлення стягувача та боржника про проведення державним виконавцем відповідної дії.

Тож вихід державного виконавця за адресою розташування обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки), факт демонтажу яких на виконання судового рішення у справі №440/955/23 мав бути встановлений у виконавчому провадженні №72989253, було здійснено без повідомлення стягувача та боржника про вчинення відповідної виконавчої дії та за їх відсутності.

Також суд враховує, що відповідно до Правил благоустрою міста Полтава, затверджених рішенням одинадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2017, організація демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, збірно-розбірних металевих гаражів, МАФ, антипаркувальних засобів, обмежуючих пристроїв, автолавок, спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами, вивісок та вказівників здійснюється інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, роботи з демонтажу виконуються підприємством, організацією або іншим суб`єктом підприємницької діяльності на підставі договору укладеного з інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста /пункт 97.5/.

При проведенні демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, збірно-розбірного металевого гаражу, МАФ, антипаркувального засобу, обмежуючого пристрою, автолавки, спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами, вивіски та вказівника, інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста створюється комісія у складі голови комісії заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів та членів комісії: представників інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, управління з питань містобудування та архітектури, управління розвитку підприємницької діяльності, управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, районних у м. Полтаві рад, Управління патрульної поліції у м. Полтаві, комунального підприємства, на якому буде зберігатися демонтована споруда, депутатського корпусу Полтавської міської ради, представників громадських організацій міста (за згодою) та при необхідності інших підприємств чи служб.

Про дату та час проведення демонтажу інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста сповіщає власника тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, збірно-розбірного металевого гаражу, МАФ, антипаркувального засобу, обмежуючого пристрою, автолавки. У випадках, якщо власник не встановлений або йому не можливо вручити повідомлення про демонтаж, інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста доводить відповідну інформацію до відома через офіційне видання Полтавської міської ради газету «Полтавський вісник» та офіційний сайт Полтавської міської ради.

Комісія складає акт про стан тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, збірно-розбірного металевого гаражу, МАФ, антипаркувального засобу, обмежуючого пристрою, автолавки, спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами, вивіски та вказівника у трьох примірниках, один з яких залишається в інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, другий надається комунальному підприємству, на якому буде зберігатися демонтована споруда, а третій надається або надсилається власнику.

В акті комісія засвідчує: 1) Опис тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, збірно-розбірного металевого гаражу, МАФ, антипаркувального засобу, обмежуючого пристрою, автолавки, спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами, вивіски, вказівника: - геометричні параметри; - матеріали виготовлення; - наявність підключення до інженерних мереж; 2) Перелік візуально виявлених недоліків: - цілісність фасаду; - дверей, вікон, замків, конструкції тощо; 3) Фото (відео) фіксація; 4) Опечатування дверей та вікон на час зберігання печаткою комунального підприємства на якому буде зберігатися демонтована споруда /пункт 97.7/.

Надаючи правову оцінку наведеним приписам Правил благоустрою міста Полтава Полтавський окружний адміністративний суд у рішенні від 09.03.2023 у справі №440/955/23, що набрало законної сили 11.04.2023, дійшов висновку, що благоустрій території міста, в тому числі прибудинкової території, включає здійснення заходів, спрямованих на поліпшення стану території, комфортності проживання мешканців і гостей міста. Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів. Контроль за дотриманням вимог Правил благоустрою в місті Полтаві здійснює Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста. Самовільно встановлені ТС та інші конструкції підлягають демонтажу у спосіб, передбачений чинним законодавством. Порядок демонтажу тимчасової споруди та обмежуючого пристрою встановлений статтею 97 Правил благоустрою міста Полтава. У разі невиконання власником вимог припису на демонтаж ТС та обмежуючий пристрій підлягають демонтажу згідно рішення комісії з розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава. Організація демонтажу тимчасової споруди та обмежуючого пристрою здійснюється інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, а роботи з демонтажу виконуються підприємством, організацією або іншим суб`єктом підприємницької діяльності на підставі договору укладеного з інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста.

Суд у справі №440/955/23 встановив, що рішенням Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава Виконавчого комітету Полтавської міської ради, оформленим протоколом засідання від 20.11.2020 №ПР/01.5/11, доручено Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста проведення демонтажу обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки), самовільно розміщених у дворовому проїзді поряд з багатоквартирним житловим будинком по АДРЕСА_1 , за зверненням гр. ОСОБА_1 , згідно Правил благоустрою міста Полтава, затверджених рішенням одинадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2017.

Протокол від 20.11.2020 №ПР/01.5/11 засідання комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава Виконавчого комітету Полтавської міської ради зареєстровано Інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста 23.12.2020 за вх. №0107/031-07/674.

Листом від 20.12.2022 №Д01-07/031-09/183 Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста повідомила ОСОБА_1 про те, що Комісією вирішено доручити Інспекції провести демонтаж обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки) згідно Правил за адресою АДРЕСА_1 ; роботи з демонтажу Інспекція виконує в плановому робочому режимі при наявності фінансування з місцевого бюджету; на даний момент, враховуючи, що на території України оголошено військовий стан, фінансування демонтажів на території громади обмежене.

У рішенні суду від 09.03.2023 у справі №440/955/23 встановлено, що відповідач не надав суду: 1) ані доказів на підтвердження проведення демонтажу обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки) за адресою АДРЕСА_1 ; 2) ані доказів на підтвердження вжиття заходів, спрямованих на проведення демонтажу, зокрема щодо створення відповідної Комісії, укладення договору з виконавцем робіт з демонтажу, впродовж 2020-2023 років; 3) ані доказів скасування чи припинення чинності в інший спосіб рішення комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава Виконавчого комітету Полтавської міської ради, оформленого протоколом №ПР/01.5/11 засідання від 20 листопада 2020 року; 4) ані доказів на підтвердження фінансової неспроможності Інспекції провести демонтаж на виконання рішення комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава Виконавчого комітету Полтавської міської ради впродовж 2020-2023 років.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отож встановлені у справі №440/955/23 обставини щодо не вжиття Інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста дій щодо демонтажу обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки) за адресою АДРЕСА_1 не потребують повторного доказування у цій справі.

Водночас суд зауважує, що такі обставини не спростовані третьою особою під час розгляду цієї справи.

Більш того, матеріали виконавчого провадження №72989253 взагалі не містять жодних документів, матеріалів, пояснень тощо щодо вжиття боржником заходів з метою виконання судового рішення у справі №440/955/23, а також доказів перевірки державним виконавцем фактичного виконання вимог виконавчого документа боржником.

Зокрема, у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази проведення демонтажу обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки) за адресою АДРЕСА_1 , надані боржником - Інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста (зокрема, докази утворення комісії з демонтажу, огляду місця розташування тимчасової споруди, залучення підрядника, відповідального за здійснення демонтажу, складення акта демонтажу тощо).

Складені державним виконавцем акти від 09.11.2023 та 03.04.2024 не є належним доказом демонтажу тимчасової споруди (сторожки), оскільки їх складено без відома стягувача та боржника.

При цьому суд враховує, що боржник ОСОБА_1 у заявах від 13.11.2023 та від 15.04.2024 заперечувала факт демонтажу тимчасової споруди (сторожки), зазначивши лише про її перенесення в інший бік та фактичне подальше використання.

Надані позивачем та відповідачем фотографії (див. матеріали судової справи в електронній формі КП "ДСС" - Адміністративний позов - додатки - фото (1).pdf, фото (2).pdf, фото (3).pdf; а.с. 45, 46) суд не приймає в якості належних доказів у справі, оскільки їх неможливо пов`язати з конкретним місцем та часом.

Інші фактичні дані, що свідчили б про повне виконання боржником судового рішення у справі №440/955/23 в матеріалах виконавчого провадження №72989253, копії яких залучені до матеріалів судової справи, - відсутні.

Суд зауважує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, ухвалені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Закон №1404-VIII покладає на виконавця функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, з метою чого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Такий висновок наведеного у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №200/10827/21.

Аналізуючи наведені вище обставини цього спору, суд зауважує, що державний виконавець у спірних відносинах не перевірив фактичне виконання рішення боржником, не витребував від нього докази на підтвердження повного виконання вимог виконавчого документа.

Суд повторює, що Закон №1404-VIII зобов`язує державного виконавця перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження встановити факт виконання відповідного судового рішення боржником.

Однак у спірному випадку державний виконавець не вжив всіх можливих та залежних від нього заходів для повного виконання судового рішення згідно з вимогами Закону №1404-VIII, а тому у державного виконавця були відсутні достатні правові підстави для закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що постанова від 28.05.2024 про закінчення виконавчого провадження №72989253 є передчасною та прийнята всупереч частини другої статті 2 КАС України у поєднанні з частиною другою статті 19 Конституції України.

Тож зазначену постанову державного виконавця належить визнати протиправною та скасувати, а позов ОСОБА_1 задовольнити.

Доводи відповідача про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом не знайшли свого документального підтвердження, оскільки надані суду матеріали виконавчого провадження №72989253 не містять доказів отримання позивачем спірної постанови раніше, аніж зазначено нею у заяві про поновлення строку.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн /а.с. 26/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 27/.

З огляду на приписи підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання цього позову ОСОБА_1 мала сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028,00 грн х 0,4 х 0,8).

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправна постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а позов носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ВПВР.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною першою статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, надмірно сплачений за подання позовної заяви у цій справі судовий збір у розмірі 242,24 грн належить повернути позивачу з Державного бюджету України.

Також представник позивача просила відшкодувати витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 2100,00 грн, на підтвердження яких надала суду копії: додаткової угоди від 04.10.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги від 06.09.2024 №01/2024, акта приймання передачі виконаних робіт від 07.10.2024 №02/24, рахунку та квитанції від 07.10.2024 №1 /а.с. 19, 20/.

Відповідно до частин другої, третьої, шостої сьомої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

До розрахунку суми гонорару за надання правничої допомоги адвокат у цій справі включила витрати і складання позовної заяви.

Відповідач визначений адвокатом та клієнтом розмір витрат на професійну правничу допомогу не заперечив, з клопотання про зменшення їх розміру до суду не звертався.

А тому суд вважає за можливе стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2100,00 грн, що є співмірним складності справи та підтверджено належними доказами, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат не надали.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікогосяна Гагіка Меружановича від 28.05.2024 про закінчення виконавчого провадження №72989253.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) та 2100,00 грн (дві тисячі сто гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 242,24 грн (двісті сорок дві гривні двадцять чотири копійки) на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 05.06.2024 №40.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 43316700; вул. Героїв-пожежних, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Третя особа: Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 21044556; вул. Анатолія Кукоби, 39, м. Полтава, Полтавська область, 36040).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів після складення повного судового рішення.

СуддяОлександр КУКОБА