Рішення

від 12.11.2024 по справі 520/13046/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 листопада 2024 року справа № 520/13046/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Григоров Д.В.

при секретарі судового засідання Глівінська Ю.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Трегуб О.О.,

представника відповідача - Кім В.В., Олійник М.А.,

представника третьої особи - Русавський В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (вул. Богдана Ліщини, буд. 29,м. Сєвєродонецьк,Луганська обл., Сєвєродонецький р-н,93405, код ЄДРПОУ38617137) третя особа: 5 пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Луганській області (5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області) (майдан Злагоди, буд. 45,м. Сватове,Луганська область,92600, код ЄДРПОУ38164963) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 31.03.2022р. № 100 о/с «Про призупинення виплати грошового забезпечення особам, що залишились на тимчасово окупованих територіях» в частині призупинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2022р.;

- зобов`язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.04.2022р. по 03.03.2023р.;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 02 березня 2023 року № 117 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у зв`язку з вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 03 березня 2023 року № 118 «Про звільнення зі служби цивільного захисту» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби цивільного захисту у запас Збройних сил України, виключення з кадрів ДСНС, зі списків особового складу Головного управління, зняття з усіх видів забезпечення з 03 березня 2023 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді водія автомобільного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.03.2023р. по дату фактичного поновлення на посаді.

В обгрунтування заявленого позову зазначив, що вважає оскаржувані накази та своє звільнення зі служби цивільного захисту незаконними.

Ухвалою суду від 20.05.2024р. відкрито спрощене провадження у справі та відповідачу запропоновано надати відзив на адміністративний позову. Ухвалою суду від 25.06.2024р. суд перейшов до стадії підготовчого провадження у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання у справі.

В судовому засіданні позивач та його представник просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити.

Відповідачем до суду було надано додаткові пояснення у справі, згідно яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 20 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні ДСНС України у Луганській області на посаді водія автомобільного відділення 19 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Луганській області. Позивача було призначено на посаду згідно із наказом ГУ ДСНС України у Луганській області від 17.12.2021 р. № 418 на підставі укладеного контракту на період з 20.12.2021 р. по 19.12.2024 р., місцем розташування автомобільного відділення 19 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Луганській області було місто Сватове, Луганської області.

08.03.2022р. місто Сватове було окуповано російськими військами, що є загальновідомим фактом. У зв`язку з вищезазначеним позивач з 08.03.2022 р. опинився в окупації та через деякий час потрапив у полон до супротивника. На підтвердження вказаного факту до матеріалів справи надано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням № 22023130000000607, з якого вбачається реєстрація провадження за обставинами, згідно яких позивача у період часу з 20.09.2022р. по 17.12.2022р. невстановлені особи з числа представників російських окупаційних військ, перебуваючи на території Луганської області у місті Сватове незаконно позбавили волі, при цьому систематично застосовуючи до позивача методи фізичного та психічного впливу.

Крім того, до матеріалів справи надано копію постанови про визнання потерпілим у кримінальному провадженні від 28.08.2023р., згідно якої ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22023130000000607, порушеному за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України.

Також судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДСНС у Луганській області згідно наказу 5 ДПРЗ ГУ ДСНС в Луганській області від 27.02.2023р. № 19 було проведено службове розслідування, за висновком якого, складеним 01.03.2023р. встановлено факт невиконання позивачем службових обов`язків згідно статті 58 Дисциплінарного статуту, що є грубим дисциплінарним проступком та призвело до порушення вимог пунктів 28,31 Положення та пункту 1 контракту про проходження служби цивільного захисту. Таким чином дисциплінарна комісія клопотала про звільнення позивача зі служби згідно статті 68 Дисциплінарного статуту в зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту.

Доходячи вказаних висновків, дисциплінарна комісія виходила з того, що в результаті вторгнення російських військ на територію Луганської області адміністративна будівля 5 ДПРЗ ГУ ДСНС в Луганській області з підпорядкованими йому підрозділами, а саме: 19 ДПРЧ, 45 ДПРЧ, 65 ДПРП та частина співробітників опинились в окупації. Станом на 27.02.2023р. на територію, підконтрольну українській владі, не прибув та не виконує посадові обов`язки, серед інших осіб, позивач ОСОБА_1 .

В ході службового розслідування члени дисциплінарної комісії телефонували на номер телефону, належного позивачу, але телефон не відповідав, з огляду на що з`ясувати його місце перебування не вбачалося за можливе.

Таким чином, дисциплінарна комісія зазначила, що з`ясувати співпрацю позивача з окупаційною владою та отримати будь-які докази цього не має можливості, а також зазначила, що позивач добровільно уклав контракт та взяв на себе обов`язок завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, законів України, захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Підсумовуючи зібрані факти, дисциплінарна комісія вказувала, що позивач допустив порушення службової дисципліни, а саме : невиконання службових обов`язків за посадою у підрозділі за призначенням на підконтрольній українській владі території, чим підірвав авторитет органів та підрозділів цивільного захисту, не сумісні з подальшим проходженням служби цивільного захисту.

Відповідач та його представник в судовому засіданні надали суду пояснення, згідно яких зазначили, що, як відомо, централізованої евакуації ані населення ані співробітників не здійснювалось, однак, за наявною у відповідача інформацією, частина особового складу, що перебувала в м. Сватове, виїжджала до м. Куп`янськ для несення служби в підрозділі цивільного захисту Харківського гарнізону. Відповідач стверджував, що позивач мав змогу виїхати з міста Сватове на підконтрольну українській владі територію, оскільки, як він вказував, це змогли інші співробітники ГУ ДСНС, однак не зробив цього. Як наводилося вище, згідно висновків службового розслідування не встановлено співпрацю позивача з окупаційною владою.

Позивач стверджував, що напередодні окупації військами рф міста Сватове, жодних наказів та розпоряджень керівництва щодо евакуації або переміщення частини з міста Сватове позивач не отримував. Також були відсутні і інші розпорядження відносно необхідності залишення працівниками міста, що обумовлювали би законну підставу для залишення місця розташування частини. У зв`язку з вищезазначеним, позивач, продовжуючи виконувати свої посадові обов`язки, з незалежних від нього обставин, з 08.03.2022 р. опинився в окупації та через деякий час потрапив у полон до супротивника, не мав змоги виїхати з міста Сватове, оскільки має статус учасника бойових дій, а після захоплення міста російською армією на в`їзді у місто було розташовано ворожі пункти пропуску (блок-пости), де військові супротивника проводили жорстку фільтрацію в`їжджаючих та виїжджаючих за межі населеного пункту, встановлювали їх особи, місце роботи, тощо. До вересня 2022 року позивач переховувався від окупаційної влади, після чого був затриманий, позбавлений волі. Після звільнення позивач виїхав до території Російської Федерації, звідки повернувся на Україну до міста Київ, звідки в серпні 2023 року переїхав до міста Мерефа Харківської області, де отримав статус внутрішньо переміщеної особи, про що свідчить відповідна довідка. Вказане наведено також в копії рапорту позивача від 25.08.2023р., наданої до матеріалів справи відповідачем, який проти такого викладу подій не заперечував.

Згідно акту щодо неможливості взяти пояснення від особового складу 19 ДПРЧ, 45 ДПРЧ та 65 ДПРП 5 ДПРЗ Головного управління від 27.02.2023р., відібрати пояснення згідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затвердженого наказом МВС України від 05.05.2015р. № 515 та статті 81 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05.03.2009р. № 1068-V від ОСОБА_1 немає можливості в зв`язку з відсутністю з ним телефонного та інтернет зв`язку та ймовірним знаходженням на тимчасово окупованій території Луганської області.

Разом з тим, оскаржуваним наказом від 31.03.2022р. № 100 позивачу було призупинено виплату грошового забезпечення з 01 квітня 2022 року. Наказ мотивований тим, що частина особового складу ГУ ДСНС в Луганській області та, зокрема, позивач опинились в окупації, на підконтрольну територію України добровільно не прибули, що вимагає з`ясування причини та обставин таких подій. Оскільки немає доказів того, що співробітники структурних та підпорядкованих підрозділів Головного управління погодилися на співпрацю з окупаційною владою, отже немає і підстав для їх звільнення.

Таким чином, з посиланням на пункт 83 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05.03.2009р. № 1068-V, пунктами 1 та 7 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018р. № 623, позивачу було до моменту закінчення воєнного стану або відповідних службових розслідувань призупинено виплату грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2022р.

Крім того, наказом від 02.03.2023р. № 117, який містив посилання на висновок службового розслідування, статті 57, 58, 68, 80 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05.03.2009р. № 1068-V, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, а наказом від 03.03.2023 р. № 118, в порядку реалізації дисциплінарного стягнення, з посиланням на Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013р. № 593, позивача звільнено зі служби цивільного захисту з 03.03.2023р.

Згідно акту від 27.02.2023р. про неможливість ознайомлення з наказом 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Луганській області від 27.02.2023р. № 19 «Про проведення службового розслідування», 27.02.2023р. ознайомити ОСОБА_1 з наказом 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Луганській області від 27.02.2023р. № 19 «Про проведення службового розслідування» немає можливості в зв`язку з відсутністю з ним телефонного та інтернет зв`язку та ймовірним знаходженням на тимчасово окупованій території Луганської області.

Згідно доповідної записки начальника управління персоналу ГУ ДСНС в Луганській області б/н, без дати, ознайомити ОСОБА_1 з наказом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 31.03.2022р. № 100 о/с «Про призупинення виплати грошового забезпечення особам, що залишились на тимчасово окупованих територіях», наказом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 02 березня 2023 року № 117 «Про накладення дисциплінарного стягнення», наказом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 03 березня 2023 року № 118 «Про звільнення зі служби цивільного захисту» та надати копію наказів не було можливо в зв`язку з тим, що в результаті вторгнення російських військ на територію України ОСОБА_1 опинився в окупації та на підконтрольну територію України добровільно не прибув, з`ясувати місце його перебування не було можливо, будь-який зв`язок з ним був відсутній, в мобільних месенджерах за своїм мобільним номером телефону він не зареєстрований.

Вирішуючи справу по суті, суд зазначає, що згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс цивільного захисту України (далі по тексту - КЦЗ України, в редакції станом на час спірних правовідносин) від 2 жовтня 2012 року №5403-VI регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно ч. 1 ст. 101 КЦС України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КЦС України на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати свій службовий обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 КЦС України щодо проходження служби цивільного захисту може бути укладено контракт, з-поміж іншого, з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту.

Згідно з ч. 4 ст. 103 КЦЗ України форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 106 КЦЗ України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового чи начальницького складу.

Відповідно до п.2 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. №593 служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Сутність службової дисципліни, права та обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, в тому числі слухачів і курсантів навчальних закладів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), щодо її додержання, види заохочення та дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування визначена Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 5 березня 2009 року № 1068-VI.

Так, п.1 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту визначено, що службова дисципліна - бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов`язків, установлених Кодексом цивільного захисту України, цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами та контрактом про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту (далі - контракт).

Пунктами 5, 6 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту встановлено, що належний рівень службової дисципліни в органах і підрозділах цивільного захисту досягається шляхом: виховання високих професійних і морально-психологічних якостей в осіб рядового і начальницького складу на національно-історичних традиціях, засадах патріотизму, свідомого ставлення до виконання службових обов`язків, вірності Присязі; встановлення особистої відповідальності кожної особи рядового і начальницького складу за додержання вимог Присяги, цього Статуту, інших нормативно-правових актів, виконання службових обов`язків і наказів начальників; формування правової культури в осіб рядового і начальницького складу; поєднання вимогливості начальників до підлеглих із забезпеченням додержання їхніх прав і свобод та турботою про них; поєднання методів переконання і заохочення із застосуванням заходів дисциплінарного стягнення; особистого прикладу зразкового виконання начальниками своїх службових обов`язків, справедливого ставлення до підлеглих; створення в органах і підрозділах цивільного захисту належних матеріально-побутових умов, забезпечення додержання внутрішнього порядку; своєчасного і повного надання особам рядового і начальницького складу встановлених видів забезпечення; залучення всіх осіб рядового і начальницького складу до службової підготовки.

Порушення службової дисципліни є дисциплінарним правопорушенням.

Згідно із п.8 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння або бездіяльність особи рядового чи начальницького складу, спрямоване на недодержання вимог Присяги, зокрема на невиконання або неналежне виконання службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника служби цивільного захисту.

Відповідно до п.57 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту дисциплінарні стягнення накладаються на осіб рядового і начальницького складу за порушення ними службової дисципліни.

Поряд з цим, п.58 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту встановлено, що грубим дисциплінарним проступком вважається факт грубого порушення службової дисципліни, зокрема, невихід на службу без поважних причин; порушення встановленого керівником органу чи підрозділу цивільного захисту розпорядку дня; вживання алкогольних напоїв чи наркотичних засобів у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані чи стані наркотичного сп`яніння; порушення статутних правил несення служби; втрата службового посвідчення, службових документів; невиконання наказів та розпоряджень начальників, що призвело до неготовності до дій за призначенням та зриву виконання покладених на орган чи підрозділ цивільного захисту завдань; порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що призвело до псування або втрати закріпленого майна, обладнання та техніки, інших матеріальних збитків, а також завдало шкоди здоров`ю особовому складу органу чи підрозділу цивільного захисту або іншим особам; самовільне відлучення курсантів (слухачів) з розташування навчального закладу; невиконання індивідуальних планів роботи науковим, науково-педагогічним, педагогічним складом, ад`юнктами, докторантами; вчинення інших дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків, які підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту, а також не сумісні з подальшим проходженням служби цивільного захисту.

Пунктом 68 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність.

Відповідно до пунктів 80 -81 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту встановлено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту або через службову невідповідність є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися у разі, якщо раніше вжиті заходи дисциплінарного впливу не дали позитивних результатів або якщо вчинене дисциплінарне правопорушення не сумісне з перебуванням на службі цивільного захисту.

Накладенню дисциплінарного стягнення передує отримання від порушника дисципліни письмового пояснення. У разі відмови порушника дати письмове пояснення безпосередній начальник такої особи складає про це акт.

Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу регулюється Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі по тексту - Положення, в редакції станом на час спірних правовідносин).

Згідно з п.3 Положення особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Відповідно до п. 29 Положення особи рядового і начальницького складу можуть бути заохочені або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту.

Пунктом 45 Положення визначено, що контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає Державна служба України з надзвичайних ситуацій, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

За змістом п.51 Положення контракт укладається у двох примірниках по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу, за формою згідно з додатками 1 і 2, кожний з яких підписується особою, яка вступає на службу цивільного захисту чи продовжує її, і посадовою особою Державної служби України з надзвичайних ситуацій, якій надано право на підписання контракту, скріплюється гербовою печаткою відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту і зберігається у кожної із сторін.

Примірник контракту, що залишається в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, долучається до матеріалів для формування особової справи особи, яка приймається на службу цивільного захисту, особової справи особи рядового чи начальницького складу, яка продовжує службу цивільного захисту.

Після укладення контракту видається наказ по особовому складу про прийняття на службу цивільного захисту і призначення на посаду.

Згідно з п. 53 Положення строк дії контракту обчислюється з дня набрання ним чинності. Про день набрання чинності контрактом робиться відповідний запис в усіх примірниках контракту. Строк дії контракту обчислюється повними роками.

Відповідно до п. 56 Положення днем припинення строку дії контракту вважається, зокрема, день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби цивільного захисту (але не раніше дня виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій) - у разі дострокового розірвання контракту.

Згідно пп. 6 п. 176 Положення, контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.

В даній справі, притягаючи позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач виходив з наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби (п.10-3 п. 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2013 № 593, який був передбачений в редакції станом на час спірних правовідносин).

Згідно з п. 2 Розділу 1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затвердженої Наказом МВС України № 515 від 05.05.2015р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2015р. за № 582/27027) (надалі Інструкція), метою проведення службового розслідування є встановлення: обставин (часу, місця) і наслідків порушення службової дисципліни; осіб, винних у вчиненні порушення службової дисципліни, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали передумови для їх спричинення; наявності причинного зв`язку між порушенням службової дисципліни особи (осіб), щодо якої (яких) було призначено службове розслідування, та його наслідками; причин порушення службової дисципліни та умов, що йому сприяли; вимог чинного законодавства, які було порушено; ступеня провини кожної з осіб, причетних до порушення службової дисципліни, та мотивів протиправної поведінки особи (осіб) рядового чи начальницького складу, її (їх) ставлення до скоєного.

Відповідно до пункту 1 Розділу V Інструкції, визначені обов`язки посадової особи (членів комісії), якій (яким) доручено проведення службового розслідування, зокрема: дотримуватися вимог чинного законодавства України при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше трьох осіб, одна з яких є особою (членом комісії), якій (якому) доручено проведення службового розслідування; у разі відмови особи надати пояснення на підставістатті 63Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування; після затвердження висновку службового розслідування за письмовим рапортом посадової (посадових) особи (осіб) рядового або начальницького складу, стосовно якої (яких) проводилося службове розслідування, знайомити її (їх) із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її (їх) стосується, з дотриманням вимог чинного законодавства України; посадова особа (члени комісії), якій (яким) доручено проведення службового розслідування, персонально відповідає(ють) за повноту, всебічність, об`єктивність та неупередженість зроблених висновків, а також нерозголошення відомостей, що стосуються чи можуть вплинути на проведення службового розслідування, зачіпають права і законні інтереси чи свободи осіб рядового або начальницького складу, стосовно яких воно проводиться.

Відповідно до пункту 4 Розділу V Інструкції, особа рядового або начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: знати підстави для призначення службового розслідування, яке проводиться щодо неї; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі надавати усні чи письмові пояснення, документи, робити заяви, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, які обізнані або причетні до порушення службової дисципліни, а також в опитуванні інших осіб, яким відомі обставини, що вивчаються під час службового розслідування; звертатися з клопотанням про витребування й долучення до матеріалів службового розслідування нових документів, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових осіб, які його проводять; не надавати будь-яких пояснень щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено чинним законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними під час його проведення, у частині, яка її стосується; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені чинним законодавством України.

Вивчаючи витяг з висновку службового розслідування, за наслідками якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, судом вбачається, що позивачу було інкриміновано «невиконання службових обов`язків за посадою у підрозділі за призначенням на підконтрольній українській владі території, чим підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту».

Вказаний висновок щодо ОСОБА_1 має численні суперечності та припущення, оскільки члени дисциплінарної комісії не виявили в ході службового розслідування а ні переходу ОСОБА_1 на бік окупаційної влади, а ні невиконання з його боку службових обов`язків без поважних причин, також вони не встановили і тієї обставини, що позивачу було віддано законний наказ на вихід за межі окупованої території (міста Сватове Луганської області) та прибуття для продовження несення служби на підконтрольну українській владі територію.

Слушно зазначити, що за відсутності встановлення наявності такого наказу дисциплінарною комісією не було встановлено також і факту його невиконання з боку позивача.

Слід дійти висновку, що складений відносно позивача висновок фактично взагалі не містив жодних реальних та належних обставин скоєння дисциплінарного проступку та містив лише посилання на те, що позивачу припинено виплату грошового забезпечення згідно оскаржуваного наказу № 100 о/с від 31.03.2022р. та численні припущення відносно того, що позивач може перебувати на непідконтрольній Україні території, хоча при цьому дисциплінарна комісія одночасно стверджувала і про те, що з`ясувати факти співпраці позивача з окупаційною владою немає можливості. Разом з тим, дисциплінарна комісія в пункті 25 Висновку стверджувала, що у діях позивача є ознаки злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Обгрунтовуючи належність висновків службового розслідування, представник відповідача в судовому засіданні та згідно наданих письмових пояснень посилався лише на те, що деякі інші співробітники ГУ ДСНС в Луганській області потрапили на підконтрольну Україні територію, а отже це міг зробити і позивач. При цьому відповідачем не наводилися доводи про віддання відповідного наказу і доведення його до позивача, який би визначав його дії з приводу виконання його службових обов`язків у тій ситуації, яка склалася. Посилання відповідача на порушення позивачем присяги є абстрактними та не конкретизують суті виявленого дисциплінарного проступку, який мав місце на думку відповідача.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що службовим розслідуванням не було встановлено та зазначено конкретного порушення службової дисципліни позивачем, яке передбачено п.58 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, а також обставин (часу, місця) і наслідків порушення службової дисципліни; осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали передумови для їх спричинення; наявності причинного зв`язку між порушенням службової дисципліни особи (осіб), щодо якої (яких) було призначено службове розслідування, та його наслідками; причин порушення службової дисципліни та умов, що йому сприяли; ступеня провини кожної з осіб, причетних до порушення службової дисципліни, та мотивів протиправної поведінки особи (осіб) рядового чи начальницького складу, її (їх) ставлення до скоєного.

Що стосується забезпечення прав ОСОБА_1 при проведенні службового розслідування, то сторонами у справі не заперечується тієї обставини, що він не брав участі в його проведенні та не повідомлявся про це.

Відповідач посилався на акти, складені посадовими особами ГУ ДСНС в Луганській області, за якими немає можливості в зв`язку з відсутністю з ним телефонного та інтернет зв`язку та ймовірним знаходженням позивача на тимчасово окупованій території Луганської області повідомити його про службове розслідування та відібрати від нього пояснення.

В зв`язку із цим слід зауважити, що за цитованим вище нормами Інструкції (пункт 4 Розділу V) обов`язок забезпечити особі рядового або начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування дотримання її прав покладено на дисциплінарну комісію. Вказаною Інструкцією також передбачено складання акту лише в разі відмови опитуваної особи надати пояснення, проте у даній справі не встановлено обставин відмови ОСОБА_1 від надання пояснень. Згідно доводів позовної заяви він вказував, що його не було повідомлено про проведення відносно нього службового розслідування і ця обставина сторонами у справі не заперечується.

Також слід зауважити, що члени комісії не були позбавлені можливості витребувати та вивчати необхідні документи для встановлення відповідних фактів, які підлягали обов`язковому з`ясуванню, однак судом цього не встановлено.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 було проведено поверхнево та необ`єктивно, без надання останньому можливості представити своїх доводи та заперечення. При цьому, до уваги не було взято обставини, на які позивач посилався, обгрунтовуючи фактичне невиконання ним службових обов`язків у період з квітня 2022 року.

Погодившись з висновком службового розслідування, керівник ГУ ДСНС України в Луганській області визначив склад дисциплінарного проступку позивача як «в умовах воєнного стану перестали виконувати покладені на них службові обов`язки за посадою у підрозділі на підконтрольній українській владі території», що не відповідає визначенням, які наведено у ст., ст. 57, 58 Дисциплінарного статуту, на порушення яких має посилання оскаржуваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 117 від 02.03.2023р.

В порушення вимог Дисципілнарного статуту служби цивільного захисту керівник не обгрунтував застосування до позивача найсуворішого виду стягнення, яке було застосовано. В порушення наведених вище вимог п. 80 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, яка передбачає, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту або через службову невідповідність є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися у разі, якщо раніше вжиті заходи дисциплінарного впливу не дали позитивних результатів або якщо вчинене дисциплінарне правопорушення не сумісне з перебуванням на службі цивільного захисту, керівником не було зазначено про вжиття заходів дисциплінарного впливу, раніше застосованих до позивача, а також належним чином не обгрунтовано в чому полягає наявна, на його думку, несумісність перебування на службі, дисциплінарному проступку позивача.

Крім того, судом не встановлено доказів відібрання від ОСОБА_1 пояснень, що мало передувати накладенню на нього дисциплінарного стягнення, а також сторонами у справі не вказувалось на його відмову надати такі пояснення.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про незаконність звільнення позивача зі служби, що вказує на обгрунтованість його позовних вимог про скасування наказів від 02.03.2023 р. № 117 «Про накладення дисциплінарного стягнення» та від 03.03.2023 р. № 118 «Про звільнення зі служби цивільного захисту».

Що стосується оскаржуваного наказу від 31.03.2022р. № 100 о/с «Про призупинення виплати грошового забезпечення особам, що залишились на тимчасово окупованих територіях», суд зазначає, що його було ухвалено з посиланням на п. 83 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, пункти 1, 7 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018р. № 623.

Суд зауважує, що п. 83 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, зміст якого наведено вище, не містить жодних посилань на наявність такого виду дисциплінарного стягнення як припинення виплати заробітної плати.

Стосовно положень п. 7 розділу І наведеної вище Інструкції, то він передбачає, що за час відсутності особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується. Однак, у даній справі прогулу з боку ОСОБА_1 встановлено не було, а станом на час видання вказаного наказу № 100 у березні 2022 року навіть не проводилося службового розслідування за фактом можливого скоєння позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в цілому є обгрунтованими.

В зв`язку із тим, що суд дійшов висновку про скасування наказу про звільнення позивача зі служби, як похідного від наказу про застосування дисциплінарного стягнення, слід взяти до уваги, що згідно зі ст. 235 КЗпП України, при звільненні без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі- Порядок № 100).

Відповідно до абз. 2 пункту 3 Порядку, суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абз.2 п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110) днем звільнення вважається останній день роботи.

У п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 р. №13 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

До суду відповідачем надано Довідку від 06.11.2024р. №5728/01-020/5728/02, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням (лютий, березень 2022р.) складала 11880,90 грн. та 11880,90грн. відповідно, а загалом 23761,80 грн.

Проводячи розрахунок згідно п. 8 Порядку № 100, суд бере до уваги, що загальна сума заробітної плати 23761,80 грн., кількість фактично відпрацьованих за два місяці перед звільненням днів 59. З урахуванням викладеного середньоденна заробітна плата позивача складає 402,74 грн.

Суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача виплат більше ніж за один рік, тому, при середній кількості робочих днів за один рік 354, сума, належна до стягнення на його користь за 12 місяців складає 142569, 96 грн.

З врахуванням викладеного позовні вимоги про зобов`язання відповідача ситуацій у Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.03.2023 по дату фактичного поновлення на посаді підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області третя особа: 5 пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Луганській області (5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 31.03.2022р. № 100 о/с «Про призупинення виплати грошового забезпечення особам, що залишились на тимчасово окупованих територіях» в частині призупинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2022р.

Зобов`язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.04.2022р. по 03.03.2023р.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 02 березня 2023 року № 117 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у зв`язку з вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 03 березня 2023 року № 118 «Про звільнення зі служби цивільного захисту» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби цивільного захисту у запас Збройних сил України, виключення з кадрів ДСНС, зі списків особового складу Головного управління, зняття з усіх видів забезпечення з 03 березня 2023 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автомобільного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 142 569, 96 (сто сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять гривень) 96 коп.

Звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автомобільного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а саме : 11 880,83 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень), 83 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. 0

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2024р.

Головуючий суддя Д.В. Григоров