Рішення

від 18.11.2024 по справі 620/10808/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/10808/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Краснової О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури до Сновської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Керівник Корюківської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до Сновської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.

-визнати протиправною бездіяльність Сновської міської ради щодо не вжиття заходів, спрямованих на проведення, із залученням спеціалістів у лісовій галузі, обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 7425884000:03:000:1873 площею 39,8658 га;

-зобов`язати Сновську міську раду вжити заходи, спрямовані на проведення обстеження, із залученням спеціалістів у лісовій галузі, земельної ділянки з кадастровим номером 7425884000:03:000:1873 площею 39,8658 га та визначення її фактичного цільового призначення та виду угідь.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 20.08.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.Ухвалою суду від 21.10.2024 вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11:00 год. 30.10.2024.Учасники справи про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, при цьому відповідач у заяві від 11.11.2024 вказав, що підтримує позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру покладено обов`язок починаючи з 01.02.2018 забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.

На виконання вказаного розпорядження наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) від 15.03.2018 № 45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» визначено проведення у 2018 році інвентаризації на території об`єднаних територіальних громад, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 за № 25-10019/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та відповідно до акту приймання-передачі від 21.12.2018, у комунальну власність Сновської територіальної громади Корюківського (колишнього Сновського) району Чернігівської області передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 16014,5281 га, розташовані за межами населених пунктів на території Сновської міської об`єднаної територіальної громади, у тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 7425884000:03:000:1873, площею 39,8658 га (Новоборовицька сільська рада), за актом приймання-передачі порядковий номер 269.

11.03.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 7425884000:03:000:1873 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2053171874258).

В подальшому, до відповідача надійшло клопотання Північного регіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.10.2023 щодо віднесення земельної ділянки із кадастровим номером 7425884000:03:000:1873 до самозаліснених земель, проте Сновська міська рада листом від 30.10.2023 №07-04/2303 відмовила Північному регіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні вказаної земельної ділянки до самозаліснених земель з підстав, що частина цієї земельної ділянки знаходиться на території гідрологічного заказника місцевого значення «Снов», межі якого не винесені в натурі.

Проте згідно листа Сновської міської ради від 24.06.2024 307-06/1393 вказана земельна ділянка міською радою не обстежувалася.

При цьому відповідно до даних Публічної кадастрової карти, земельна ділянка з кадастровим номером 7425884000:03:000:1873 зайнята лісовими насадженнями.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: земельна ділянка площею 39,8658 га, сформована як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 7425884000:03:000:1873, код цільового призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже на даний час питання визначення цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7425884000:03:000:1873 площею 39,8658 га до самозалісених із урахуванням її фактичного стану не вирішено Сновською міською радою.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Частинами 2 та 3 статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно частини 12 статті 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до Закону України від 20.06.2022 №2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначений порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Відповідно до вимог статті 57-1 Земельного кодексу України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського, призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частин 3,4 статті 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону «Про Державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який, відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Разом з тим введено новий вид у підгрупах угідь Класифікації видів земельних угідь (КВЗУ): «005.05. Самозаліснені землі», які включають самозаліснені території будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкриті частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення яких відбулося природним шляхом.

Таким чином маючи можливість вчинення нагально необхідних та законодавчо визначених дій для вирішення питання віднесення вказаної земельної ділянки до самозалісеної землі Сновська міська рада свідомо уникає вирішення вказаного питання, допускаючи протиправну бездіяльність.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

У даному випадку органом уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з врахуванням статей 57-1, 122 Земельного кодексу України та частини 4 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є Сновська міська рада.

Слід зазначити, що вирішення питання щодо зміни виду угідь земель на самозалісені ділянки відноситься до виключної компетенції органу, уповноваженого на розпорядження такою земельною ділянкою.

Враховуючи, що з 27.05.2021 переважна більшість земель за межами населених пунктів знаходиться у комунальній власності, питання щодо зміни виду угідь всіх земельних ділянок (сформованих як об`єкт цивільних прав чи не сформованих) комунальної власності відноситься відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сесії органу місцевого самоврядування.

Враховуючи положення частини 2 статті 57-1, статті 122 ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві ради як розпорядники земель комунальної власності можуть самостійно вирішувати питання щодо зміни виду угідь земель, у тому числі на самозалісені землі. Будь-які обмеження чи застереження щодо самостійного вирішення вказаного питання органами місцевого самоврядування у чинному законодавстві відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлена інформація належним чином підтверджує факт бездіяльності Сновської міської ради щодо не вжиття заходів, із залученням спеціалістів у лісовій галузі, спрямованих на проведення, обстеження земельної ділянки, з кадастровим номером 7425884000:03:000:1873, площею 39,8658 га та визначення її фактичного цільового призначення та виду угідь, що призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного використання спірної земельної ділянки, можливого її поділу та передачу у приватну власність у порядку безоплатної приватизації.

Так згідно із Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» лісистість становить 15,9 відсотка території України.

Цим же Законом визначено ряд індикаторів реалізації державної екологічної політики, зокрема лісистість території країни повинна складати в 2025 році 16.5%, а в 2030 році 17.5% в порівнянні з нинішніми 15.9%.

В Україні за різними оцінками розташовано 300-500 000 гектарів самосійних лісів, які знаходяться на землях сільськогосподарського призначення і активно повертаються в сільськогосподарське виробництво. Іншою проблемою є збільшення розорюваності пасовищ та сіножатей, що призводить до деградації біорізноманіття.

В рамках реалізації земельної реформи та земельної децентралізації існуюча ситуація створює ризики невиконання поставлених індикаторів щодо збільшення лісистості та збільшення площі сіножатей та пасовищ, деградації біорізноманіття.

Крім того віднесення земельної ділянки до самозалісених сприятиме збереженню довкілля та формуванню позитивного іміджу України на міжнародній арені, що є особливо важливим у контексті міжнародних зобов`язань України, у тому числі вимог Європейського Союзу, виконання Україною міжнародних зобов`язань, взятих у рамках приєднання до Європейської зеленої угоди (EU Green Deal).

З метою усунення виявлених порушень інтересів держави та упередження інших порушень, у відповідності до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Корюківською окружною прокуратурою скеровані до Сновської міської ради лист за №51-77-2579вих-24 від 20.06.2024.

Зі змісту відповіді за №07-06/1393 від 24.06.2024 слідує, що Сновською міською радою обстеження спірної земельної ділянки не проведені та рішення про віднесення земельної ділянки сільськогосподарського призначення до самозалісених не прийнято.

При вирішенні даного спору суд враховує також, що Сновська міська рада підтримує позовні вимоги Корюківської окружної прокуратури.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Сновської міської ради щодо не вжиття заходів, із залученням спеціалістів у лісовій галузі, спрямованих на проведення, обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 7425884000:03:000:1873 площею 39,8658 га.

Зобов`язати Сновську міську раду вжити заходи, із залученням спеціалістів у лісовій галузі, спрямовані на проведення обстеження, земельної ділянки з кадастровим номером 7425884000:03:000:1873 площею 39,8658 га та визначення її фактичного цільового призначення та виду угідь.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбаченістаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2024 року.

Позивач: Керівник Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, буд. 98, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ - 02910114).

Відповідач: Сновська міська рада (вул. Незалежності, буд. 19, м. Сновськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15200, код ЄДРПОУ - 04061932).

Суддя В.В. Падій