Рішення
від 18.11.2024 по справі 120/7980/24
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 листопада 2024 р. Справа № 120/7980/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача № 025750009084 від 28.03.2024 щодо відмови у призначенні пенсії.

Ухвалою від 25.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляду справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою позивача звільнено від сплати судового збору.

03.07.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії.

03.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, однак суд не бере її до уваги, оскільки у справах визначених частиною 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмової позиції щодо заявлених вимог не надходило, хоча ухвала про відкриття доставлена до електронного кабінету останнього 25.06.2024.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

21.03.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 28.03.2024 №025750009084 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано:

період роботи в колгоспі з 17.01.1991 по 01.08.1991, оскільки не надана довідка про фактично відпрацьований стаж (вихододні);

період безробіття з 12.12.2023 по 01.03.2024, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація в зазначений період.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на призначення пенсії за віком мають особи, які у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 досягли віку 60 років та набули страховий стаж не менше 31 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.

Щодо не зарахування періоду роботи з 17.01.1991 по 01.08.1991 у колгоспі, оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьований стаж (вихододні), суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637 ).

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Водночас, як видно із трудової книжки позивача записи про періоди його роботи з 17.01.1991 по 01.08.1991 у колгоспі "Славутич" (17.01.1991 прийнятий на роботу кам`янщиком 4 розряду; 01.08.1991 - звільнений за власним бажанням) є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, відтак, позбавлення права на призначення пенсії без врахуванням вищезазначених періодів є порушенням прав позивача.

Таким чином, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.

При цьому, суд зазначає, що доводи відповідача стосовно не надання довідки про фактично відпрацьований стаж (вихододні) є безпідставними, оскільки не надання такої довідки не може свідчити про відсутність у позивача права на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 17.01.1991 по 01.08.1991 у колгоспі "Славутич".

Разом з цим, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.06.2019 у справі №727/384/17 та від 10.12.2020 у справі №195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.

Таким чином, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 17.01.1991 по 01.08.1991 у колгоспі "Славутич" відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Крім цього, за приписами п. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно, п. 4.2 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 N 18-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії.

Отже, відповідач у разі виникнення в нього сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача та недостатності у ній відомостей про роботу, наділений правом перевірити та витребувати їх, однак цим правом не скористався. Крім того, при зверненні позивача за пенсією не надав останньому допомоги в одержанні відсутніх у нього документів, що відповідно вищевказаних правових норм являється ще й обов`язком відповідача.

Разом з цим, судом встановлено, що у період з 12.12.2013 по 10.03.2024 позивач отримував допомогу по безробіттю у Вінницькому обласному центрі зайнятості Хмільницькій філії, що підтверджується записами №№30-31 у трудовій книжці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж сім місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як передбачено у ч. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) закінчення строку її виплати; 2) припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України "Про зайнятість населення".

Тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів (ч. 3-3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону №1533-III).

Згідно абзацу третього ч. 1 ст. 24 Закону №1058 період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Суд зазначає, що абзацом третім ст. 24 Закону №1058 чітко передбачено, що період отримання особою допомоги по безробіттю повинен зараховуватись до її страхового стажу.

Відтак, на переконання суду, відповідач, всупереч зазначеним вимогам, протиправно не зарахував позивачу до його страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 12.12.2023 по 10.03.2024, що чітко передбачено законодавством.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № №025750009084 від 28.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №025750009084 від 28.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 17.01.1991 по 01.08.1991 відповідно до записів трудової книжки та період отримання допомоги по безробіттю з 12.12.2023 по 10.03.2024, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 21.03.2024.

При цьому, варто врахувати, що в позовній заяві позивач просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, натомість вимоги зобов`язального характеру скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Разом із тим, суд зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є належним способом захисту як похідна вимога у випадку визнання протиправним та скасування рішення саме цього суб`єкта владних повноважень, а не будь-якого іншого.

Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчиняти певні дії. Окрім цього, цей суб`єкт владних повноважень не розглядав заяву позивача, в зв`язку з чим він не може бути зобов`язаний повторно її розглянути.

Як наслідок, повторно розглянути заяву позивача належить саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що в даному випадку наявні порушення пенсійних прав позивача щодо не зарахування спірного періоду її роботи, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в спосіб визначений судом.

Оскільки ухвалою суду від 25.06.2024 позивача звільнено від сплати судового збору, тому відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №025750009084 від 28.03.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи в колгоспі з 17.01.1991 по 01.08.1991 та період отримання допомоги по безробіттю з 12.12.2023 по 10.03.2024, повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 21.03.2024 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пр. Б. Хмельницького, 116а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21910427)

СуддяВіятик Наталія Володимирівна

СудВінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення18.11.2024
Оприлюднено22.11.2024
Номер документу123172072
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Судовий реєстр по справі —120/7980/24

Ухвала від 27.12.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишин В.М.

Ухвала від 24.12.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишин В.М.

Рішення від 18.11.2024

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Віятик Наталія Володимирівна

Ухвала від 25.06.2024

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Віятик Наталія Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні