Рішення

від 19.11.2024 по справі 120/10122/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 листопада 2024 р. Справа № 120/10122/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_2 ,В,) до Тиврівської селищної ради (далі відповідач, рада), в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення від 14.02.2024 р. № 3371 «Про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільського виробництва на території Тиврівської селищної ради за межами с.Канави ОСОБА_1 »;

- зобов`язати повторно розглянути заяву та вирішити питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у натурі (на місцевості) у розмірі 4,34 умовних кадастрових гектари у власність для ведення товарного сільського виробництва на території Тиврівської селищної ради за межами с.Канави Вінницького району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що в січні 2024 р. звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у натурі (на місцевості) у власність для ведення товарного сільського виробництва.

Рішенням від 14.02.2024 р. № 3371 відмовлено у наданні дозволу з підстав того, що під час воєнного стану заборонено надавати дозволи на розробку проекту землеустрою.

Позивачка із рішенням ради не погоджується вказуючи на те, що до 1 січня 2025 р. власники паїв мають оформити право власності на земельні ділянки інакше вважаються такими, що відмовились від одержання земельної ділянки.

Також зазначила, що одержання земельних ділянок в межах безоплатної приватизації із земель комунальної власності та приватизація земельних ділянок членами КСП є різними способами набуття права власності. При цьому, заборона час воєнного стану надавати дозволи на розробку проекту землеустрою не стосується надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у натурі (на місцевості). Відтак, просить скасувати рішення, яким відмовлено в наданні дозволу та просить зобов`язати надати дозвіл.

Ухвалою від 05.08.2024 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідачем письмової позиції щодо заявлених вимог не надано, хоча ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету останнього 05.08.2024 р., про що свідчить довідка, яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою від 22.10.2024 р. витребувано додаткові докази.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 02.03.2023 р., визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 4,34 в умовних кадастрових гектари, розташовану на території Тиврівської селищної ради (колишньої Колюхівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області), в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Канава Тиврівського району Вінницької області.

16.01.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення товарного сільського виробництва на території Тиврівської селищної ради.

До клопотання долучено копію паспорта, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 02.03.2023 р. про визнання права на земельну частку в порядку спадкування.

14.02.2024 р. за результатом розгляду клопотання Тивріська селищна рада ухвалила рішення № 3371, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу, оскільки згідно підпункту 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, яким передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивачка звернулась до суду із позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі- ЗК України ).

Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із процитованого видно , що законодавець визначив виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оцінюючи правомірність спірного рішення, суд вказує на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, з аналізу норм ч. 6ст. 118 ЗК України та ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"слідує, що при вирішенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою у Ради виникає обов`язок, по - перше розглянути клопотання у місячний строк і по - друге - прийняти одне із двох рішень, а саме: 1) про надання дозволу на розроблення документації або 2) про відмову у його наданні.

При цьому, суд вказує, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президентом України Указом №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжувався та діє й наразі.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до Земельного кодексу України.

Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено п.27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (підпункт 5).

Отже, дана заборона стосується безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

В свою чергу, статтею 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Отже, як видно безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність та виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю) є окремими і не тотожними видами набуття права власності.

Відтак, встановлена в розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України заборона безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації не поширюється на набуття права власності шляхом виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю).

Більш того, суд вказує й на те, що положення наведеної судом статті 118 Земельного кодексу України передбачають реалізацію таких послідовних етапів для передачі земельних ділянок у власність громадянам:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність

Розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади або органу місцевого самоврядування питання щодо передачі землі в оренду для зацікавленої особи, при цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №766/6141/16-а, від 08.05.2018 у справі №808/7064/14, від 28.11.2018 у справі №826/5735/16

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Таким чином, правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц). У постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від цього висновку

Відтак, із урахуванням вищевикладеного , оскаржуване рішення щодо відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав зазначених у ньому прийняте не у відповідності до положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, та підлягає скасуванню.

Оцінюючи ж вимогу зобов`язального характеру та доводи позивачки стосовно того, що приватизація земель із державної та комунальної власності та набуття права власності належної земельної частки є різними способами набуття права власності , суд вказує наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-IV (далі - Закон №899-IV) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (ст. 2 Закону №899-IV).

Відповідно до ст. 3 Закону №899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 25 Закону України «Про землеустрій» визначено такі види документації із землеустрою, серед іншого проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Ч 3 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Із процитованого видно, що власник земельної частки (пай) подає до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Разом з тим, як вбачається із клопотання позивачки ОСОБА_1 звернулась із клопотанням та просила в порядку ст.. 123 ЗКУ (порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування) надати дозвіл на розробку проекту землеустрою у власність для ведення товарного с/виробництва.

В той час, як ОСОБА_1 мала б звернутись із заявою про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відтак, суд доходить висновку, що вимоги в частині зобов`язання вирішити питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у натурі (на місцевості) у розмірі 4,34 умовних кадастрових гектари у власність для ведення товарного сільського виробництва на території Тиврівської селищної ради за межами с.Канави Вінницького району Вінницької області, задоволенню не підлягає, адже позивачка не виконала всі умови, визначені законом, для прийняття відповідного рішення.

При цьому, зважаючи на той факт, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання від 16.04.2024 р.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивачки, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 807, 46 (2/3 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області 43 сесії 8 скликання від 14.02.2024 р. № 3371 «Про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільського виробництва на території Тиврівської селищної ради за межами с.Канави ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Тиврівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 датованого 16.01.2024 р.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір 807, 46 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Тиврівської селищної ради (вул.. Тиверська, 32, смт.Тиврів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326201).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Тиврівська селещна рада Вінницького району Вінницької області (вул. Тиверська, 32, смт. Тиврів, код ЄДРПОу 04326201 )

Повний текст рішення сформовано 19.11.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна