Рішення

від 18.11.2024 по справі 120/10959/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 листопада 2024 р. Справа № 120/10959/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Гайсинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернувся до суду з адміністративним позовом до Гайсинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо невинесення на розгляд сесії міської ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельних ділянок до самозалізнених. Зокрема, наголошує, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку сприяє можливому порушенню інтересів держави.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

До суду від Державного агентства лісових ресурсів України надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник просить задовольнити позов, посилаючись на те, що бездіяльність Гайсинської міської ради суперечить вимогам чинного законодавства.

Представником Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства подано письмові пояснення, у яких останній вказує на обґрунтованість заявленого позову.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини.

Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулося з поданням від 21.11.2023 року № 1567 до Гайсинської міської ради стосовно прийняття рішення щодо віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 1541,4464 га до самозалісених земель.

Відповіді щодо розгляду даного подання Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не отримувало.

Також Центрально-Західним міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства було повторно надіслано подання щодо віднесення залісених земельних ділянок до самозалісених земель від 03.05.2024 року №02-21/521, на яке відповідь Гайсинська міська рада не надала.

На лист окружної прокуратури Гайсинською міської радою надано відповідь від 18.07.2024 року № 02.2-08/02.2-17-1434, згідно з якою міською радою на розгляд сесії подання Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не виносилося та не розглядалося.

У подальшому на повторний запит Гайсинської окружної прокуратури Гайсинською міською радою листом від 08.08.2024 року № 02.2-08/022-17-1602 вказано, що на розгляд найближчої сесії підготовлено проект рішення щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності для віднесення їх до самозалісених земельних ділянок.

Разом з тим, питання щодо розгляду подання Центрально-Західного міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не вирішувалося та не приймалося.

Відтак, вважаючи бездіяльність відповідача протиправно та такою, що порушує інтереси держави, позивач звернувся за захистом прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Лісового кодексу України від 21.01.1994 року № 3852-XII (далі - ЛК України) закріплено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Відповідно до ст. 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 5 ЛК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно зі ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до ст. 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.

Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів.

Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Суд зауважує, що чинним законодавством до самозалісеної ділянки можливо віднести як сформовані земельні ділянки, так і несформовані земельні ділянки відомості про які до Державного земельного кадастру невнесені.

При цьому, за змістом ст. 57-1 ЗК України можливість прийняття рішення про віднесення земельних ділянок до самозаліснених не пов`язана із присвоєнням таким земельним ділянкам кадастрового номера та наявністю відомостей у Державному земельному кадастрі відомостей про них.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, зокрема листів Гайсинської міської ради у відповідь на запити Гайсинської окружної прокуратури, рішення органом місцевого самоврядування не приймалося у зв`язку тим, що земельні ділянки несформовані, а тому для прийняття будь-яких рішень слід провести інвентаризацію.

Суд наголошує, що вищенаведеною процедурою встановлено, що для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Відтак посилання відповідача є безпідставними.

Окрім того, суд вважає за доречне зауважити, що відповідно до розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, які земельні ділянки з 01.01.2015 року перебувають у комунальній та державній власності.

Так, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Суд наголошує, що земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, пер ходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон №280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць. Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч.17 ст.46 Закону № 280/97-ВР).

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 57-1, 122 та п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, віднесення аналізовано несформавоної земельної ділянки до самозалісеної, яка є комунальною власністю територіальної громади має здійснюватися Гайсинською міської радою.

Більше того, судом враховано, що підп. 6 п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 року № 675/2022, Кабінет Міністрів України разом із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зобов`язано забезпечити безумовне виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 07.06.2021року № 228/2021, щодо ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України, віднесення земельних ділянок до самозалісених земель, безумовно, становить державний інтерес у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відтак, маючи можливість вчинення нагально необхідних та законодавчо визначених дій з метою віднесення вказаної земельної ділянки до самозалісених Гайсинська міська рада уникає вирішення вказаного питання, допускаючи протиправну бездіяльність.

Для повного та ефективного відновлення порушеного права та належного способу їх відновлення наявні підстави зобов`язати відповідача у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, розглянути на сесії ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 № 1567 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 ЗК України.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням визнання позову відповідачем, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов керівника Гайсинської окружної прокуратури (вул. Волонтерів, буд. 15а, м. Гайсин, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 02909909) в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37507901), Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Пирогова, буд. 26, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44979060) до Гайсинської міської ради (вул. 1 Травня, 7, м. Гайсин, код ЄДРПОУ 03084523) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Гайсинської міської ради щодо невинесення на розгляд сесії Гайсинської міської ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 року № 1567 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, його нерозгляду та неприйняття рішення у порядку, визначеному ч.ч. 2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Гайсинську міську раду винести на розгляд сесії Гайсинської міської ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 року № 1567 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених та за результатами розгляду прийняти рішення у порядку, визначеному ч.ч. 2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович