Рішення

від 19.11.2024 по справі 140/9288/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/9288/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маневицький завод продовольчих товарів» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маневицький завод продовольчих товарів» (далі ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів», відповідач) про стягнення грошової вимоги розрахованої щодо потерпілої ОСОБА_1 на виробництві в сумі 922 745,24 (дев`ятсот двадцять дві тисячі сімсот сорок п`ять) гривень двадцять чотири копійки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) 08.05.2024 було внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації) ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів». З моменту внесення до ЄДР запису про ліквідацію у ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів» виникли зобов`язання перед ГУ ПФУ у Волинській області щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілої ОСОБА_1 .

З працівником ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.06.1986 стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1. Відповідно до виписки із акту огляду у МСЕК від 01.02.2006 вищезазначеній потерпілій ОСОБА_1 встановлено 50% втрати працездатності.

Пенсійний фонд проводить щомісячну страхову виплату потерпілій ОСОБА_1 в розмірі 3727,36 грн., вік потерпілої 59 років. Середня очікувана тривалість життя для жінок, вік яких 59 років, згідно демографічного щорічника Населення України за 2021 рік Державної служби статистики України становить 20.63 роки. 3 727,36 (розмір щомісячної виплати) *12 (міс.)* 20.63 (середня очікувана тривалість життя для жінок, вік яких 59 років) = 922 745,24 грн.

В порядку досудового врегулювання спору листом ГУ ПФУ у Волинській області від 24.05.2024 №0300-0902-8/32264 було надіслано заяву про грошові вимоги до ТзОВ Маневицький завод продовольчих товарів.

Зазначений лист боржником не отриманий та повернутий ГУ ПФУ у Волинській області 01.08.2024 року підприємством поштового зв`язку через закінчення терміну зберігання. На переконання позивача відповідач такою бездіяльністю фактично ухилився від виконання свого обов`язку задовольнити зазначену вище грошову вимогу.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.21).

Копія ухвали від 09.09.2024 про відкриття провадження в адміністративній справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою державної реєстрації, що зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду із довідкою відділення поштового зв`язку про невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» та відбитком календарного штемпеля від 13.11.2024, тобто, в розумінні пункту 5 частини шостої статті 251 КАС, днем вручення вказаної ухвали є 13.11.2024 (а.с.27-30).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 23.10.2014 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів» на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 у справі №803/1421/14, яке набрало законної сили 23.10.2014, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.25-26, 31-32).

Як слідує з матеріалів позову, 05.06.1986 ОСОБА_1 , працюючи у відповідача, внаслідок нещасного випадку на виробництві отримав трудове каліцтво, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, пов`язаний з виробництвом (а.с.12-13).

Постановою №1 від 29.03.2024 про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві ОСОБА_1 призначено розмір щомісячної страхової виплати в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 3727,36 грн. з розрахунку 3452,54 х 1,0796 = 3727,36 грн. (а.с.7).

З розрахунку витрат на відшкодуванні шкоди потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (особи, яка має право на страхові виплати в разі втрати годувальника) в ГУ ПФУ у Волинській області станом на 07.05.2024 вбачається, що загальна сума капіталізованих платежів становить922745,24 грн. (а.с.14).

24.05.2024 позивачем було надіслано ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів» вимогу про сплату коштів в розмірі 922745,24 грн., проте оскільки відповідачем добровільно не було сплачено грошові вимоги, ГУ ПФУ у Волинській області звернувся до суду з даним позовом (а.с.15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV(далі - Закон №1105-XIV).

Згідно зістаттею 3 Закону №1105-XIVсоціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування витрат, пов`язаних із наданням страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання коштів соціального страхування на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 8) цільового використання коштів соціального страхування; 9) відповідальності роботодавців та страховика за реалізацію права застрахованої особи на страхові виплати та соціальні послуги згідно з цим Законом.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 4 Закону №1105-XIVуповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першоїстатті 22 Закону №1105-XIVтрахова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбаченихзаконом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

У період проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або зняття з обліку після припинення діяльності особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, страхові виплати за страховими випадками застрахованим особам призначаються та здійснюються територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення обліку такої діяльності чи реєстрації місця проживання таких осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986затверджено Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників (далі - Порядок №986), відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (пункт 2 Порядку №986).

Згідно з пунктом 3 Порядку №986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Відповідно до пунктів 7-8 Порядку №986 капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Отже, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров`ю працівників, зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Як встановлено частиною другоюстатті 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначенимстаттею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленомузакономабо іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави вважати, що вимоги частини другоїстатті 1205 ЦК Українита положення Порядку №986 щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі №809/1738/17 та Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №820/2837/17.

Суд зауважує, що у відносинах капіталізації платежів завжди беруть участь три учасники, а саме (1) Фонд та його робочі органи, (2) застрахована особа, тобто фізична особа, яка підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленомузакономпорядку єдиний внесок, та (3) страхувальник, тобто роботодавець, який зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

Водночас метою капіталізації платежів є задоволення вимог, що виникли із зобов`язань Фонду перед застрахованою особою, яка стала потерпілою внаслідок заподіяння їй шкоди життю та здоров`ю від нещасного випадку на виробництві.

Отже, капіталізація платежів полягає у визначенні суми коштів, яку Фонд повинен сплатити застрахованій особі за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності застрахованої особи, у зв`язку з ліквідацією страхувальника.

Як встановлено судом, з потерпілим ОСОБА_1 , який був працівником у ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів», 05.06.1986 стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом №1 про нещасний випадок на виробництві (а.с.12-13).

Позивачем здійснений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації, для забезпеченнящомісячних страхових виплат потерпілому, згідно з яким загальна сума відповідного платежу, що підлягає капіталізації, складає 922745,24 грн.

Станом на час розгляду справи до суду не надано відомостей про сплату зазначеної суми капіталізованих платежів відповідачем.

Отже, відповідачем всупереч наведеним вище правовим нормам, не виконано обов`язок щодо проведення капіталізації платежів для продовження страхових виплат особі, потерпілій на підприємстві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №925/1005/18 викладено висновок про те, що дані правовідносини, а саме, спори, пов`язані із стягненням з особи, що ліквідується, страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, підлягають розгляду відповідно до правилКодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першоїстатті 4 Закону №1105-XIVз 01.01.2023 уповноваженим органом управління у системі загальнообов`язкового державного страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Відповідно до п.2Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-XIVприпинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цьогоЗакону.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, оскільки капіталізовані платежі відповідачем не сплачені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів» капіталізованих платежів в сумі 9922 745,24 грн підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючисьстаттями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставіЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маневицький завод продовольчих товарів» про стягнення коштів, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маневицький завод продовольчих товарів» на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області капіталізовані платежі в сумі 922745,24 грн. (дев`ятсот двадцять дві тисячі сімсот сорок п`ять грн. 24 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маневицький завод продовольчих товарів» (44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, селище Маневичі, вулиця Андрія Снітка, 11А, код ЄДРПОУ 00382622).

Суддя А.Я. Ксензюк