Рішення

від 20.11.2024 по справі 160/24097/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуСправа №160/24097/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (далі позивач, ТОВ «КДВ ПЛЮС») до Дніпровської митниці (далі відповідач, митниця), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів:

№UA110130/2024/000205/1 від 13.05.2024;

№UA110130/2024/000204/1 від 13.05.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

№UA110130/2024/000438 від 13.05.2024;

№UA110130/2024/000434 від 13.05.2024, винесені Дніпровською митницею.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного органу декларації та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Вказує, що в оскаржуваному рішенні митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів наявні у позивача та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувані ним рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Ухвалою суду від 19.09.2024 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. У відзиві зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, водночас декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані контролюючим органом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти тверджень Дніпровської митниці, викладених у відзиві на позовну заяву, та підтримав позовні вимоги.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (покупець) та Компанією ALROB DISTRIBUTION 2020 SRL (продавець) укладено Контракт №13/24 U (далі Контракт).

Відповідно до п. 1 Контракту продавець зобов`язується передати, а покупець купити товари в асортименті, за цінами, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно п. 2.1 Контракту всі ціни на товар обумовлюються в інвойсах продавця та зазначаються в євро.

У пункті 3.1 Контракту зазначено, що товар поставляється на умовах CPT або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до сплати та є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно п. 4.1 Контракту умови оплати 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах, сума оплати такою вказується в інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту.

На виконання Контракту №13/24-U від 06.05.2024, на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №02 від 10.05.2024 позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20700,00 кг, загальною вартістю 12420,00 EUR за ціною 0,60 EUR за один кілограм. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця. Це підтверджується платіжною інструкцією №2626-003829 від 09.05.2024.

ТОВ «КДВ ПЛЮС» через уповноважену на митне декларування особу ОСОБА_1 подало 13.05.2024 до Дніпровської митниці до митного оформлення митну декларацію №24UA110130010975U3 від 13.05.2024, в якій заявлено митну вартість товару «огірки» в кількості 20700 кг, вартістю 12420,00 EUR за ціною 0,60 EUR за один кілограм. Митна вартість визначена декларантом за основним методом «1» ціною договору (контракту) та рахунку фактури (інвойсу) у розмірі 0,60 EUR, умови постачання зазначено FCA м. Дніпро/Україна.

До митної декларації №24UA110130010975U3 від 13.05.2024 декларант додав наступні документи на підтвердження митної вартості товарів: зовнішньоекономічний контракт №13/24-U від 06.05.2024; рахунок-фактура (інвойс) №02 від 01.05.2024; платіжна інструкція №2626-003829 від 09.05.2024; договір-заявка №71 на перевезення вантажу від 09.05.2024; митна декларація країни відправлення №24ROGL3800BS1323B1 від 10.05.2024; ЦМР міжнародна автомобільна накладна від 10.05.2024; сертифікат якості №W076871 від 10.05.2024; сертифікат якості №EU RO 0054902 від 10.05.2024.

Також, на виконання контракту №13/24-U від 06.05.2024, на підставі рахунку-фактури (інвойс) №01 від 08.05.2024 позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20500,00 кг, загальною вартістю 6560,00 EUR за ціною 0,32 EUR за один кілограм. Митна вартість визначена декларантом за основним методом «1» ціною договору (контракту) та рахунку-фактури у розмірі 0,32 EUR, та умови постачання зазначено FCA м. Дніпро/Україна. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця. Це підтверджується платіжною інструкцією № б/н від 08.05.2024.

ТОВ «КДВ ПЛЮС» через уповноважену на митне декларування особу ОСОБА_1 подало 13.05.2024 до Дніпровської митниці, до митного оформлення митну декларацію №24UA110130010835U8 від 13.05.2024, в якій заявлено митну вартість товару «огірки», вагою в кількості 20500,00 кг, загальною вартістю 6560,00 EUR за ціною 0,32 EUR за один кілограм. Митна вартість визначена декларантом за основним методом «1» ціною договору (контракту) та рахунку-фактури (інвойсу) у розмірі 0,32 EUR, умови постачання зазначено FCA м. Дніпро/У країна.

До митної декларації №24UA110130010835U8 від 13.05.2024, декларант додав такі документи на підтвердження митної вартості товарів: зовнішньоекономічний контракт №13/24-U від 06.05.2024; рахунок-фактура (інвойс) №01 від 08.05.2024; платіжна інструкція №б/н від 08.05.2024; договір-заявка №71 на перевезення вантажу від 09.05.2024; митна декларація країни відправлення №24ROGL3800HY1305B9 від 09.05.2024; ЦМР міжнародна автомобільна накладна від 09.05.2024; сертифікат якості №W076870 від 09.05.2024; фітосанітарний сертифікат EU RO 00618820 від 09.05.2024.

Доказами сплати рахунків-фактури (інвойс) №1 та №2 є платіжні інструкції №2626-003829 від 09.05.2024 та б/н від 08.05.2024.

Так, згідно матеріалів справи, подача документів для митного оформлення товарів здійснювалась в електронному вигляді, за допомогою програмного забезпечення MD Declaration.

Між тим, митним органом по вказаних вище митних деклараціях було скеровано декларанту електронні повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

На вимогу митного органу, товариством було направлено відповідачу повідомлення про надання додаткових пояснень, у яких зазначено, що надані до митного оформлення документи містять всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. В повідомленні позивач зазначив, що надав усі документи на підтвердження заявленої митної вартості та інших документів не має.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Дніпровська митниця дійшла висновку щодо коригування митної вартості декларованого товару, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема:

№UA110130/2024/000205/1 від 13.05.2024, відповідно до якого митна вартість товару за митною декларацією №24UA110130010975U3 визначена за другорядним методом визначення митної вартості товару 2 r резервним методом та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів відомостях, наведених у митній декларації від 15.04.2024 №24UA500100003892U8 (UA500100/2024/003892). Товар «Огірки свіжі, врожаю 2024 року, упаковані в мішки. Призначені для громадського харчування. Країна виробництва Румунія. Виробник SC MARIVLA VEGETABLE SRL. Митна вартість оцінюваного товару визначається на рівні 1,4551 євро/кг з урахуванням всіх складових;

№UA110130/2024/000204/1 від 13.05.2024, відповідно до якого митна вартість товару за митною декларацією №24UA110130010835U8 визначена за другорядним методом визначення митної вартості товару 2 r резервним методом та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів відомостях, наведених у митній декларації від 15.04.2024 №24UA500100003892U8 (UA500100/2024/003892). Товар «Огірки свіжі, врожаю 2024 року, упаковані в мішки. Призначені для громадського харчування. Країна виробництва Румунія. Виробник SC MARIVLA VEGETABLE SRL. Митна вартість оцінюваного товару визначається на рівні 1,4551 євро/кг з урахуванням всіх складових.

Як наслідок, за результатами розгляду митних декларацій: №24UA110130010975U3 від 13.05.2024, №24UA110130010835U8 від 13.05.2024 та доданих до них документів, митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів.

Відмову у митному оформленні товарів митним органом оформлено картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000438 від 13.05.2024 та №UA110130/2024/000434 від 13.05.2024.

З метою випуску товару у вільний обіг декларант подав нові митні декларації №24UA110130011002U2 від 13.05.2024 та №24UA110130010998U0 від 13.05.2024, в яких вказав вартість товару відповідно до рішення про корегування митної вартості товару, а також розрахував митні платежі 20% ПДВ з урахуванням збільшеної вартості товару.

Отже, з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів, зросла загальна вартість товару та разом з цим, збільшився розмір сплати митної вартості 10% та 20% ПДВ:

Митна декларація №24UA110130011002U2 від 13.05.2024 мито збільшилось на 37036,02 грн, ПДВ на 155551,29 грн. Загальна сума збільшення 192587,31 грн;

Митна декларація №24UA110130010998U0 від 13.05.2024 мито збільшилось на 48529,61 грн, ПДВ на 203824,38 грн. Загальна сума збільшення 252353,99 грн.

Вважаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд зазначає, що відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Втім, як видно зі змісту спірних рішень, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МК України у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 у справі №260/695/19.

Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Досліджуючи аргументи відповідача, що стали підставою для винесення рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Як вже було встановлено судом, рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті митницею фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України.

Щодо зауважень Дніпровської митниці про відсутність відомостей про торгівельну марку товару та ненадання документального підтвердження виробника товару суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що в поданих до митного оформлення митних деклараціях у графі №31 зазначено: «торговельна марка: немає даних», «виробник ALROB DISTRIBUTION SRL». При цьому, найменування товару, в тому чисті артикул, та його кількість, виробник товару, зазначені в інвойсі, збігаються з даними вказаними в пакувальному листі та інших товаросупровідних документах, що були надані до митного оформлення.

Разом з тим, в інвойсах №01 від 08.05.2024 та №02 від 10.05.2024 визначено, що товари, які поставляються, мають преференційне походження в Румунії.

Таким чином, позивач вважає, що торговельна марка товару та документальне підтвердження виробника товару, за наявності всіх документів, які визначають митну вартість такого товару, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, що декларуються, та не є підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів.

Суд вказує, що митним органом не обґрунтовано як саме вказане впливає на правильність визначення митної вартості товарів, задекларованих позивачем, що у свою чергу є порушенням принципу «належного урядування».

Так, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуца та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Щодо зауважень відповідача відносно ненадання позивачем платіжних документів, суд зазначає наступне.

Позивачем надано до митного оформлення інвойс №01 від 08.05.2024 на суму 9635,00 EUR та інвойс №02 від 10.05.2024 на суму 12420,00 EUR.

На підтвердження здійснення сплати за товар за вказаними інвойсами позивачем надано банківські платіжні документи Swift від 08.05.2024 на суму 9635,00 EUR та від 09.05.2024 на суму 12420,00 EUR відповідно.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Крім того, суд зауважує на тому, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Узагальнене визначення інвойсу - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.

Згідно із загальносвітовою практикою інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати.

Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо.

На підставі викладеного суд вважає, що надані до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт та інвойс дозволяють ідентифікувати поставку товару та містять відомості про вартість товару.

Щодо доводів відповідача про те, що у митниці відсутня можливість здійснити перевірку числового значення суми, що має бути сплачена за транспортні послуги (перевезення товару), суд зазначає про таке.

У пункті 3.1 Контракту зазначено, що товар поставляється на умовах CPT або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до сплати та є невід`ємною частиною цього контракту.

У інвойсах №01 від 08.05.2024 та №02 від 10.05.2024 визначено умови поставки FCA Galati.

Згідно Договору-заявки №71 на перевезення вантажу (міжнародне), укладеного між ТОВ «КДВ ПЛЮС» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник), маршрут: Румунія, Галац Дніпро, Україна; ціна перевезення 1200 євро після розвантаження.

Тобто, умови оплати транспортних витрат відстрочення платежу, момент оплати розвантаження товару у м. Дніпро. Отже, до моменту перетину кордону з Україною декларант не повинен був надавати платіжні документи на підтвердження сплати транспортних витрат, оскільки момент, з якого на позивача покладається обов`язок зі сплати останніх не відбувся.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020) термін FCA розшифровується як «Free Carrier», що означає «франко-перевізник». Термін передбачає два можливі місця відвантаження продавцем товару: місце, що належить продавцеві (наприклад, його склад, фабрика, магазин); зазначене в договорі місце, яке не належить продавцеві (наприклад, морський порт, термінал).

Поставка товару вважається виконаною після навантаження товару на транспортний засіб перевізника, сплаченого продавцем. Поставка відбулася в момент, коли продавець у встановленому місці передав товар, що пройшов митне очищення для експорту, зазначеному покупцем перевізникові або іншій особі.

На виконання умов Контракту товар поставлено за умовами поставки FCA Galati. (Румунія), що значить включення у вартість товару вартості перевезення до м. Галац.

У разі використання умов поставки FCA постачальник зобов`язується оформити та сплатити експорті митні декларації, організувати та сплатити перевезення товару до покупця. Покупець, зі свого боку, несе відповідальність за імпортне митне очищення та оплату всіх відповідних митних платежів.

Отже, умовами поставки передбачено, що обов`язок нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару, несе постачальник.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах FCA витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення, здійснюються постачальником і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Наведені обставини спростовують висновки відповідача щодо можливих додаткових витрат, пов`язаних з оплатою вартості перевезення, адже у разі поставки товару на умовах FCA витрати, пов`язані з доставкою товару, здійснюються постачальником та, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.08.2023 у справі №810/693/17 та підлягає врахуванню судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

За таких обставин, у спірному випадку доводи митного органу про те, що до митного оформлення не надано всіх відомостей щодо транспортної складової безпідставні.

Крім того, позивачем до митного оформлення на підтвердження здійснення транспортних витрат з місця призначення Румунія, Галац до України надавались наступні документи: договір-заявка №71 на перевезення вантажу від 09.05.2024; митна декларація країни відправлення №24ROGL3800BS1323B1 від 10.05.2024; ЦМР міжнародна автомобільна накладна від 10.05.2024; митна декларація країни відправлення №24ROGL3800HY1305B9 від 09.05.2024; ЦМР міжнародна автомобільна накладна від 09.05.2024.

Разом з тим, зауважуємо, що МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02.07.2020 у справі №803/916/17, від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

Отже, надані декларантом документи надають можливість встановити розмір транспортних витрат, у тому числі витрат на транспортування оцінюваного товару від м. Галац, Румунія до кордону України, які є складовою митної вартості, узгоджуються між собою та розбіжностей не містять.

З огляду на викладене, зауваження відповідача є безпідставними, оскільки всі необхідні документи, що належним чином підтверджують транспортну складову митної вартості товарів позивача, останнім було надано в повному обсязі, останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 зауважив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке. Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості товарів, що відповідно до приписів МК України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.

За результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції), оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено того, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Беручи до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатнім для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з цим, неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, митним органом дійшов до передчасного висновку про коригування митної вартості товару.

Відтак, вказані у спірних рішеннях доводи митного органу є передчасними.

Отже, підсумовуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що декларантом подано всі наявні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, яка підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Суд зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, які є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним ст. 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу ст. 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський Суд з прав людини вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27.09.2010 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Митним органом не доведено належними доказами правомірність рішень про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим, останні є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.

Згідно ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою Автоматизованої системи митного оформлення у межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У спірних картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення причинами для відмови у митному оформленні зазначено прийняття рішення про коригування митної вартості.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості товарів з причин їх протиправності, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 12730,13 грн, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (49107, м. Дніпро, пр-т Гагаріна, буд. 74, оф. 316; код ЄДРПОУ 44008454) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000205/1 від 13.05.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000204/1 від 13.05.2024.

Визнати протиправною та скасувати винесену Дніпровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000438 від 13.05.2024.

Визнати протиправною та скасувати винесену Дніпровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000434 від 13.05.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (49107, м. Дніпро, пр-т Гагаріна, буд. 74, оф. 316; код ЄДРПОУ 44008454) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12730 (дванадцять тисяч сімсот тридцять) гривень 13 копійок.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса