Рішення
від 14.11.2024 по справі 200/4259/24
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року Справа№200/4259/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної ради, Волноваської районної державної адміністрації - Волноваської районної військової адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Центральної виборчої комісії, Волноваської районної територіальної виборчої комісії, про визнання бездіяльності протиправною та дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради,

встановив:

26 червня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Волноваської районної ради (далі - відповідач 1), Волноваської районної державної адміністрації - Волноваської районної військової адміністрації (далі - відповідач 2, Волноваська РДА-ВЦА), надісланий засобами поштового зв`язку 18 червня 2024 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Волноваської районної ради та Волноваської РДА-ВЦА по нерозгляду заяви ОСОБА_1 про припинення повноважень депутата місцевої ради від 24 травня 2024 року відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»;

- достроково припинити повноваження депутата Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області Папуша А.І.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

27 червня 2024 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи.

Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Центральну виборчу комісію (далі - третя особа 1, ЦВК) і Волноваську районну територіальну виборчу комісію (далі - третя особа 2, Волноваська районна ТВК), а також зобов`язав третю особу 1 надати пояснення з низки питань щодо спірних правовідносин.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 25 жовтня 2020 року він обраний депутатом Волноваської районної ради 8 скликання Волноваського району Донецької області від політичної партії «Опозиційна платформа - «За життя».

Позивач вказував на те, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі п/857/8/22, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року, діяльність політичної партії «Опозиційна платформа - «За життя» заборонена.

15 серпня 2023 року позивач звернувся до ЦВК з заявою про дострокове припинення його повноважень як депутата Волноваської районної ради на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-ІV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93).

Однак листом від 08 вересня 2023 року № 21-30/1-1632 ЦВК повідомила, що це питання перебуває поза межами її компетенції.

24 травня 2024 року позивач звернувся з заявою про дострокове припинення його повноважень як депутата Волноваської районної ради на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 до Волноваської РДА-РВА.

Листом від 27 травня 2024 року № 02-1046-50/0.44/1561 Волноваська РДА-РВА повідомила, що Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389) не наділяє районні військові адміністрації всіма повноваженнями відповідних районних рад, а лише їх обмеженим переліком, зазначеним у ч. 3 ст. 15 цього Закону. При цьому серед цих повноважень відсутні повноваження щодо прийняття рішень з питань дострокового припинення повноважень депутатів районних рад. Відтак, Волноваська РДА-РВА не має повноважень на вирішення порушеного заявником питання.

13 червня 2024 року позивач звернувся з заявою про дострокове припинення його повноважень як депутата Волноваської районної ради на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 до Волноваської районної ради.

Листом від 14 червня 2024 року № 01/22-157 Волноваська районна рада повідомила, що відповідно до Закону № 389 у разі утворення районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження такої районної ради здійснюють відповідні районні військові адміністрації, а тому у неї відсутні повноваження для проведення сесій, на яких відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 93 може бути розглянуто питання про дострокове припинення повноважень депутата цієї ради.

Позивач покликається на норми ст. 19 Конституції України, ст. 10, п. 14 ч. 1 ст. 26, ч. ч. 1, 5 ст. 46, ст. 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), ст. ст. 4, 5 Закону № 93 і зазначає, що депутат місцевої ради має право на дострокове припинення повноважень за власним бажанням; повноваження депутата можуть бути припинені достроково лише за рішенням відповідної ради; спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом.

Позивач вказує на те, що фактично, спірні правовідносини зводяться до питання припинення повноважень депутата місцевої ради за його заявою за обставин, коли територія громади є тимчасово окупованою, у зв`язку з чим більшість депутатського корпусу місцевої ради перебуває на тимчасово окупованій території, як наслідок, відсутній кворум для прийняття рішень, і наявність відповідного кворуму до закінчення бойових дій є сумнівною.

Позивач зазначає, що рішення за результатами розгляду його заяви не може бути прийнято на сесії місцевої ради; при цьому Закон № 93 не надає суб`єкту владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду заяви депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Позивач доводить, що з причин, які не залежать ні від нього, ні від відповідачів, він не має можливості припинити свої повноваження як депутата місцевої ради, незважаючи на те, що таке право прямо встановлено законом.

За вказаних обставин і в силу положень ст. 55 Конституції України, ч. 3 ст. 5 Закону № 93 позивач вважає ефективним способом захисту його прав не лише визнання протиправною бездіяльності відповідачів, а й припинення його повноважень як депутата місцевої ради відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 93 судом з огляду на винятковість обставин, які склалися на даний час.

Просить задовольнити позов.

Відповідач 1 - Волноваська районна рада надав заяву, в якій вказав, що не заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених в заяві від 14 червня 2024 року № 01/22-157 (відповідь на заяву ОСОБА_1 ).

Зазначив, що на теперішній час Волноваська районна рада не може розглянути заяву ОСОБА_1 про дострокове припинення його повноважень як депутата відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93, оскільки згідно з ч. 3 ст. 10 Закону № 389 в разі в разі утворення районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, в разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або в разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення повноваження такої районної ради здійснюють відповідні районні військові адміністрації; відповідні районні ради не здійснюють свої повноваження.

Зауважив, що спірні правовідносини виникли з об`єктивних причин та пов`язані виключно з дією воєнного стану та відсутністю законодавчого врегулювання даного питання.

Відповідач 2 - Волноваська РДА-РВА позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом, і порушення прав позивача не допускав.

Вимогу позивача про дострокове припинення його повноважень як депутата Волноваської районної ради 8 скликання відповідач 2 залишив на розсуд суду.

Проти вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Волноваської РДА-РВА щодо нерозгляду його заяви від 24 травня 2024 року про припинення повноважень депутата місцевої ради відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 відповідач 2 заперечив.

Відповідач 2 зазначає, що 19 липня 2023 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Волноваської РДА-РВА з заявою про припинення його повноважень як депутата Волноваської районної ради за власним бажанням.

Листом від 20 липня 2023 року № 02-973-50/0.44/2040 Волноваська РДА-РВА повідомила заявнику, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково за рішенням відповідної ради у зв`язку з особистою заявою депутата про складення ним депутатських повноважень; згідно з п. 10 ч. 1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються такі питання як прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством.

Відповідач 2 покликався на норму ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відзначив, що п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 389 визначено, що у разі утворення районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації адміністративного центру області, повноваження такої районної ради здійснюють відповідні районні військові адміністрації.

Наведене формулювання було включено до тексту Закону № 389 на підставі Закону України від 12 травня 2022 року № 2259-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2259) і набрало чинності з 20 травня 2022 року.

Зважаючи на те, що місто Донецьк визнано тимчасово окупованим згідно з Указом Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» (далі - Указ № 32/2019), районна військова адміністрація отримала можливість виконувати повноваження відповідної районної ради з 20 травня 2022 року.

Проте, Закон № 389 не наділяє районні військові адміністраціями всім обсягом повноважень відповідних районних рад, а лише їх обмеженим переліком, зазначеним у ч. 3 ст. 15 цього Закону. При цьому серед цих повноважень відсутні повноваження щодо прийняття рішень з питань дострокового припинення повноважень депутатів районних рад.

З наведених вище мотивів відповідач 2 у відповідь на заяву позивача від 19 липня 2023 року повідомив, що припинення його повноважень як депутата Волноваської районної ради Волноваською РДА-РВА неможливе.

15 вересня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Волноваської РДА-РВА з заявою про припинення повноважень депутата Волноваської районної ради за власним бажанням, до якої додав лист ЦВК від 08 вересня 2023 року № 21-30/1-1632.

За результатами розгляду цієї заяви Волноваська РДА-РВА надала позивачеві відповідь, за змістом аналогічну тій, що викладена в листі від 20 липня 2023 року № 02-973-50/0.44/2040.

24 травня 2024 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Волноваської РДА-РВА з заявою про припинення повноважень депутата Волноваської районної ради за власним бажанням.

За результатами розгляду цієї заяви Волноваська РДА-РВА надала відповідь листом від 27 травня 2024 року № 02-1046-50/0.44/1561, аналогічну тим, що були надані раніше.

Відповідач 2 вказував на те, що ситуація, подібна тій, що склалася у правовідносинах з позивачем, має місце у всіх районних військових адміністраціях, які утворені у зв`язку з тимчасовим невиконанням районними радами своїх повноважень.

Для забезпечення однакового тлумачення норм Закону № 389 Бахмутська районна державна адміністрація - районна військова адміністрація звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування з питання припинення депутатських повноважень депутата районної, сільської, селищної, міської ради у зв`язку з особистою заявою з урахуванням повноважень районних військових адміністрації та військових адміністрацій населених пунктів.

Листом від 07 березня 2023 року № 04-23/11-2023/47135 Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування повідомив, що на відміну від військових адміністрацій населених пунктів, Закону № 389 не наділяє районні військові адміністрації всім обсягом повноважень відповідних районних рад, а лише їх обмеженим переліком, зазначеним у ч. 3 ст. 15 вказаного Закону. При цьому серед цих повноважень відсутні повноваження щодо прийняття рішень з питань дострокового припинення повноважень депутатів районних рад.

18 липня 2023 року Волноваська РДА-РВА звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування з листом № 0.4-42-331 щодо надання роз`яснень з приводу наявності чи відсутності повноважень у голови Волноваської РДА-РВА на прийняття розпоряджень про дострокове припинення повноважень депутатів районної ради на підставі їх особистих заяв про складання депутатських повноважень.

У відповідь на це звернення відповідач 2 отримав лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02 серпня 2023 року № 12398/33/10-23, в якому були процитовані норми законодавства без надання відповіді на поставленні Волноваською РДА-РВА питання.

З огляду на викладене відповідач 2 доводив, що Волноваська РДА-РВА не допускала протиправної бездіяльності, оскільки розглянула всі заяви позивача в межах наданих їй повноважень та компетенції, визначеної законом.

Відповідач 2 також відзначив, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Однак з огляду на відповідь Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування від 07 березня 2023 року № 04-23/11-2023/47135, прийняття рішення про припинення повноважень депутата Волноваської районної ради, не належить до повноважень Волноваської РДА-РВА, тобто відсутній юридичний факт ухилення Волноваської РДА-РВА від прийняття рішень (вчинення дій), які входять до кола її повноважень.

Просив відмовити в позові.

Позивач надав відповідь на відзив відповідача 2 - Волноваської РДА-РВА, в якому вказав на те, що не отримував його відповіді від 20 липня 2023 року № 02-973-50/0.44/2040 та від 19 вересня 2023 року № 02-1328-50/0.44/2678, внаслідок чого був змушений повторно звернутися з заявою від 24 травня 2024 року про дострокове припинення його повноважень як депутата місцевої ради.

Також позивач зазначив, що з аналогічними заявами він звертався до ЦВК та Волноваської районної ради, маючи на меті з`ясувати, якому органу належать повноваження щодо дострокового припинення повноважень депутата районної ради.

Наголосив, що в профільному Законі існує прогалина щодо порядку припинення повноважень депутата у разі неможливості запрошення кворуму депутатів на відповідну сесію.

Водночас особа має беззаперечне право припинити повноваження депутата за поданою заявою, оскільки наявність таких повноважень тягне за собою певні обмеження, зокрема в праві виїзду за кордон (постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 69) тощо.

Заявляючи вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, позивач виходить з того, що Законом надано право на дострокове припинення повноважень депутата, таке право є безумовним, а тому йому кореспондує безальтернативний обов`язок компетентного суб`єкта розглянути таке питання і припинити повноваження депутата.

На переконання позивача, неприпинення його повноважень як депутата за його заявою є протиправною бездіяльністю відповідачів незалежно від причин, внаслідок яких це питання не вирішено.

Відповідач 2 - Волноваська РДА-РВА надав заперечення на відповідь на відзив, в якій вказав, що надіслав відповіді на заяви позивача від 19 липня 2023 року та від 15 вересня 2023 року - листи від 20 липня 2023 року № 02-973-50/0.44/2040 та від 19 вересня 2023 року № 02-1328-50/0.44/2678 на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено скриншотами з відповідного поштового сервісу.

Наголосив, що саме ця адреса електронної пошти вказана позивачем в позовній заяві як засіб зв`язку з ним, і за цією ж адресою надіслана відповідь на заяву позивача від 24 травня 2024 року, факт отримання якої він не заперечує.

Третя особа 1 - ЦВК надала пояснення, в яких зазначила таке.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 16, 17 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-ІV «Про Центральну виборчу комісію» (далі - Закон № 1392) обсяг компетенції ЦВК обмежено питаннями забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів.

Натомість питання правового статусу депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантій депутатської діяльності, дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради унормовано Законом № 93, а правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану - Законом № 389, тобто законами, предметом правового регулювання яких є інша, ніж організація і порядок проведення виборів та референдумів, сфера.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Ст. 5 указаного Закону визначено випадки дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради без прийняття рішення відповідної ради (ч. 1 ст. 5) та за рішенням відповідної ради (ч. 2 ст. 5).

Так, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково за рішенням відповідної ради у зв`язку з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством.

При цьому відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 280/97-ВР рада невідкладно інформує відповідну територіальну виборчу комісію про дострокове припинення повноважень депутата ради.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 389 на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

У районі військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії районної ради у встановлені Законом № 280/97-ВР строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних військових адміністрацій їх статусу набувають районні державні адміністрації, а голови районних державних адміністрацій набувають статус начальників відповідних військових адміністрацій (ч. 4 ст. 4 Закону № 389).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 389 рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено на базі існуючих районних державних адміністрацій відповідні районні військові адміністрації та передбачено, що у зв`язку з утворенням районних військових адміністрацій відповідні районні державні адміністрації та голови таких адміністрацій набувають статусу відповідних районних військових адміністрацій та начальників таких військових адміністрацій.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону № 389 в разі утворення районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, в разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або в разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення повноваження такої районної ради здійснюють відповідні районні військові адміністрації; відповідні районні ради не здійснюють свої повноваження.

Третя особа 1 зауважила, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 13, ч. 3 ст. 21 Закону України від 04 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України» (далі - Закон № 116/95-ВР) правом надання роз`яснень щодо застосування положень законів України наділені комітети Верховної Ради України з питань, віднесених до предметів їх відання.

Згідно з Роз`ясненням Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування щодо застосування окремих положень Закону № 389 в частині регулювання початку здійснення районними та обласними військовими адміністраціями повноважень відповідних районних, обласних рад, затвердженого Рішенням вказаного Комітету від 07 лютого 2023 року (Протокол № 112), в разі тимчасової окупації адміністративного центру області або його оточення, районні військові адміністрації області отримають належні правові підстави для здійснення повноважень відповідних районних рад з дати визнання вищезгаданими органами державної влади адміністративного центру області тимчасово оточеним або тимчасово окупованим. При цьому окремого рішення інших органів державної влади щодо початку здійснення районними військовими адміністраціями таких повноважень не потребується. До їх здійснення вони приступають самостійно та під власну відповідальність.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що Указом № 32/2019 місто Донецьк визнано тимчасово окупованим, Донецька обласна військова адміністрація та районні військові адміністрації у Донецькій області (зокрема, Волноваська РДА-РВА) отримали правові підстави для здійснення повноважень відповідних районних рад та обласної ради.

При цьому перелік повноважень, які здійснюють районні, обласна військові адміністрації на відповідній території у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області визначено у ч. 3 ст. 15 Закону № 389.

Крім того, третя особа 1 покликалася на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 620/7714/22, про те, що Закон № 389 у будь-якому випадку не передбачає саме припинення повноважень обласних, районних рад, а лише встановлює, що такі (повністю або частково) можуть бути тимчасово, в межах визначеного цим законом строків, передані тимчасовим державним органам - військовим адміністраціям. Після закінчення встановленого законом строку, впродовж якого виконання повноважень обласних, районних рад покладається на військові адміністрації, такі повноваження поновлюються і надалі реалізуються цими радами у визначеному законом порядку.

Також третя особа 1 відзначила, що на розгляді Верховної Ради України перебуває проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення повноважень органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у період дії воєнного стану (реєстр. № 8056), предметом регулювання якого є вдосконалення діючих норм законодавства з метою їх узгодження, а також усунення прогалин у правовому регулюванні актуальних питань місцевого самоврядування в умовах воєнного стану.

Третя особа 2 - Волноваська районна ТВК правом на подання пояснення не скористалася.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 16 квітня 2003 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

Відповідач 1 - Волноваська районна рада (ідентифікаційний код 24162612) є органом місцевого самоврядування; зареєстрована як юридична особа 20 лютого 1996 року, про що 24 грудня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис; в стані припинення не перебуває, що підтверджено відповіддю № 664531 від 27 червня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідач 2 - Волноваська районна державна адміністрація (ідентифікаційний код 05419927) є органом державної влади; зареєстрована як юридична особа 06 травня 1996 року, про що 14 жовтня 2005 року до ЄДР внесений відповідний запис; в стані припинення не перебуває, що підтверджено відповіддю № 664552 від 27 червня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

24 лютого 2022 року Президент України видав Указ № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» (далі - Указ № 68/2022), яким на виконання Закону № 389 для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановив утворити на базі існуючих районних державних адміністрацій відповідні районні військові адміністрації; у зв`язку з утворенням районних військових адміністрацій відповідні районні державні адміністрації та голови таких адміністрацій набувають статусу відповідних районних військових адміністрацій та начальників таких військових адміністрацій (п. 2).

Отже, 24 лютого 2022 року на базі Волноваської районної державної адміністрації утворена Волноваська районна військова адміністрація.

Як наслідок Волноваська районна державна адміністрація набула статус Волноваської районної військової адміністрації, а її голова - начальника військової адміністрації.

ОСОБА_1 є депутатом Волноваської районної ради 8 скликання, що підтверджено посвідченням № 26, виданим 23 грудня 2020 року Волноваською районною радою Волноваського району Донецької області.

15 серпня 2023 року позивач звернувся до ЦВК з заявою, в якій з посиланням на те, що діяльність політичної партії «Опозиційна платформа - «За життя» заборонена за рішенням суду, просив припинити його повноваження як депутата Волноваської районної ради на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93.

У відповідь на цю заяву листом від 08 вересня 2023 року № 21-30/1-1632 ЦВК повідомила, що:

- відповідно до ст. ст. 1, 3, 16, 17 Закону № 1392 обсяг компетенції ЦВК обмежено питаннями забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів;

- питання дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради врегульовано ст. 5 Закону № 93, п. 2 ч. 2 якої визначено, що повноваження депутата місцевої ради можуть припинитися достроково за рішенням відповідної ради у зв`язку з особистою заявою депутата місцевої ради про складання ним депутатських повноважень. За змістом п. 10 ч. 1 ст. 43 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом;

- згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 389 на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації;

- на виконання вимог Закону № 389 для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку Указом № 68/2022 утворено на базі існуючих районних державних адміністрацій відповідні районні військові адміністрації і передбачено, що у зв`язку з утворенням районних військових адміністрацій відповідні районні державні адміністрації та голови таких адміністрацій набувають статусу відповідних районних військових адміністрацій та начальників таких військових адміністрацій;

- згідно з ч. 3 ст. 10 Закону № 389 у разі утворення районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, в разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або в разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення повноваження такої районної ради здійснюють відповідні районі військові адміністрації.

24 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до голови Волноваської РДА-РВА з заявою, в які просив припинити його повноваження як депутата Волноваської районної ради 8 скликання за власним бажанням на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93, до якої долучив згаданий вище лист ЦВК.

У відповідь на цю заяву листом від 27 травня 2024 року № 02-1046-50/0.44/1561 Волноваська РДА-РВА повідомила, що Закон № 389 не наділяє районні військові адміністрації всім обсягом повноважень відповідних районних рад, а лише їх обмеженим переліком, зазначеним у ч. 3 ст. 15 цього Закону. При цьому серед цих повноважень відсутні повноваження щодо прийняття рішень з питань дострокового припинення повноважень депутатів районних рад.

З огляду на викладене, Волноваська РДА-РВА зазначила, що вирішення порушеного позивачем питання не належить до повноважень районної державної адміністрації - районної військової адміністрації.

Також суд встановив, що з заявами, аналогічними тій, що була подана 24 травня 2024 року, позивач також звертався до Волноваської РДА-РВА 19 липня 2023 року та 15 вересня 2023 року, на які отримав відповіді від 20 липня 2023 року № 02-973-50/0.44/2040 та від 19 вересня 2023 року № 02-1328-50/0.44/2678, подібні до тої, що викладена в її листі від 27 травня 2024 року № 02-1046-50/0.44/1561. Відповіді були надіслані засобами електронного зв`язку на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено скриншотами з відповідного поштового сервісу.

13 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до голови Волноваської районної ради з заявою, в якій просив припинити його повноваження як депутата Волноваської районної ради 8 скликання за власним бажанням відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93.

У відповідь на цю заяву листом від 14 червня 2024 року № 01/22-157 Волноваська районна рада повідомила, що відповідно до Закону № 389 у разі утворення районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження такої районної ради здійснюють відповідні районні військові адміністрації.

В листі йшлося про те, що на теперішній час, (тобто станом на червень 2024 року), у Волноваської районної ради відсутні повноваження щодо проведення сесій, на яких відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 93 може бути розглянуто питання про дострокове припинення повноважень заявника як депутата цієї ради.

Також суд встановив, що за зверненням Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування розглянув питання припинення депутатських повноважень депутата районної, сільської, селищної, міської ради у зв`язку з особистою заявою про складення ним депутатських повноважень і листом від 07 березня 2023 року № 04-23/11-2023/47135 надав такі роз`яснення:

- відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково за рішенням відповідної ради у зв`язку з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень;

- відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону № 389 у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування, начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Зважаючи на зазначене формулювання, та враховуючи зміст ч. 4 ст. 10 Закону № 389, можна констатувати, що з дня набрання чинності вищезгаданим рішенням Верховної Ради України, начальник військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) здійснює увесь обсяг повноважень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету та сільського, селищного, міського голови, передбачених законами України.

Отже, з огляду на вищенаведені нормативні положення та враховуючи зміст п. 8 ч. 6 ст. 15 Закону № 389, згідно з яким начальник військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради, начальники військових адміністрацій населених пунктів в порядку виконання повноважень відповідних місцевих рад можуть прийняти розпорядження стосовно дострокового припинення повноважень депутатів таких рад у зв`язку з їхніми особистими заявами про складення депутатських повноважень;

- що стосується обласного та районного рівнів, то відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 389 у разі утворення обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації адміністративного центру області, повноваження такої обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації.

Наведене формулювання було включено до тексту згаданого Закону відповідно до Закону № 2259 і набрало чинності з 20 травня 2022 року.

Зважаючи на ту обставину, що місто Донецьк визнано тимчасово окупованим згідно з Указом № 32/2019, Донецька обласна військова адміністрація та районні військові адміністрації у Донецькій області отримали можливість виконувати повноваження відповідних обласної та районних рад з 20 травня 2022 року;

- на відміну від військових адміністрацій населених пунктів, Закон № 389 не наділяє обласні та районні військові адміністраціями всім обсягом повноважень відповідних обласних, районних рад, а лише їх обмеженим переліком, зазначеним у ч. 3 ст. 15 вказаного Закону. При цьому серед цих повноважень відсутні повноваження щодо прийняття рішень з питань дострокового припинення повноважень депутатів обласних, районних рад.

Враховуючи викладене та беручи до уваги положення п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону № 389 відповідно якого у разі утворення обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації адміністративного центру області відповідні районні та обласні ради не здійснюють свої повноваження, маємо констатувати, що чинна на сьогодні нормативна основа з питань дострокового припинення повноважень депутатів обласних, районних рад у ситуації, яка склалася на території Бахмутського району Донецької області, унеможливлює таке припинення у зв`язку з поданням депутатом Бахмутської районної ради особистої заяви про складення ним депутатських повноважень.

- на розгляді Верховної Ради України перебуває проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення повноважень органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у період дії воєнного стану (реєстр. № 8056), який передбачає вдосконалення діючих норм з метою їх узгодження, а також усунення прогалин у правовому регулюванні актуальних питань місцевого самоврядування в умовах воєнного стану.

18 липня 2023 року Волноваська РДА-РВА звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування з листом № 0.4-42-331 з приводу припинення депутатських повноважень депутата районної, сільської, селищної, міської ради у зв`язку з особистою заявою про складення ним депутатських повноважень.

Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування направив цей лист на розгляд Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України надало Волноваській РДА-РВА відповідь листом від 02 серпня 2023 року № 12398/33/10-23, яка звелася до цитування норм ст. 19 Конституції України, а також ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 10, ч. 1, п. 8 ч. 6 ст. 15 Закону № 389.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради (ч. 4 ст. 140 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Конституції України до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п`ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом (ч. 4 ст. 141 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 146 Конституції України інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

В свою чергу Закон України від 11 липня 2002 року № 93-ІV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93) відповідно до Конституції України, Закону № 280/97-ВР, інших законів України визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (ч. 1 ст. 5 Закону № 280/97-ВР).

Статус депутатам місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, визначає ст. 2 Закону № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 93 депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 93 депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Статус депутата місцевої ради як повноважного і рівноправного члена відповідної ради визначає ст. 3 Закону № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 93 депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 93 депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

Виникнення і строк повноважень депутата місцевої ради регламентовані нормами ст. 4 Закону № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 93 депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

За загальним правилом, яке міститься у ч. 2 ст. 4 Закону № 93, повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 280/97-ВР повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.

Рада невідкладно інформує відповідну територіальну виборчу комісію про дострокове припинення повноважень депутата ради.

Дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради врегульовано нормами ст. 5 Закону № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі:

1) його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку;

3) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

4) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;

5) обрання його депутатом іншої місцевої ради;

6) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

7-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

8) його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 93 повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв`язку:

1) з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі;

2) з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень;

3) з несплатою аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону № 93 спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом.

Аналіз наведених вище норм Закону № 93 зумовлює такі висновки:

- за загальним правилом повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання;

- Законом № 93 визначені підстави дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради;

- структура ст. 5 Закону № 93 свідчить, що законодавцем визначені:

1) підстави дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради - обставини, виникнення (існування) яких імперативно призводить до дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради і прийняття рішення відповідною радою не потребує (ч. 1 цієї статті)

та

2) підстави дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради - обставини, виникнення (існування) яких м о ж е мати наслідком дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради за рішенням відповідної ради (ч. 2 цієї статті);

- у випадку волевиявлення депутата місцевої ради на дострокове припинення його повноважень (подання ним особистої заяви) його повноваження припиняються достроково не «автоматично», а за рішенням відповідної ради (п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93).

При цьому в ч. 1 ст. 5 Закону № 93 законодавець використав граматичну конструкцію «повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково», яка не передбачає будь-яких альтернатив і визначає єдиний можливий наслідок виникнення (існування) обставин, про які йдеться в цій частині, а саме - дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради.

Натомість в ч. 2 ст. 5 Закону № 93 законодавець використав граматичну конструкцію «повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково», яка передбачає, що за наявності обставин, про які йдеться в цій частині, в тому числі у випадку подання депутатом місцевої ради особистої заяви про складення ним депутатських повноважень, повноваження депутата місцевої ради можуть бути припинені достроково за рішенням відповідної ради, а можуть і не бути припинені.

Статус ради як представницького органу місцевого самоврядування визначений ст. 10 Закону № 280/97-ВР.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону № 280/97-ВР обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Ч. 3 ст. 10 Закону № 280/97-ВР установлено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 20 Закону № 280/97-ВР державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Згідно зі ст. 21 Закону № 280/97-ВР обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Ст. 43 Закону № 280/97-ВР визначені питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Так, відповідно п. 10 ч. 1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР до питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях належить прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, дострокове припинення повноважень депутата районної ради належить до виключної компетенції відповідної районної ради, яке реалізується шляхом прийняття рішення на її пленарному засіданні.

При цьому «виключність компетенції» районної ради полягає у тому, що повноваження, віднесені до її виключної компетенції, не можуть бути передані (делеговані) чи реалізовані іншим органом (посадовою особою) місцевого самоврядування.

Порядок формування рад, початок і закінчення їх повноважень визначає ст. 45 Закону № 280/97-ВР.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Ч. 4 ст. 45 Закону № 280/97-ВР установлено, що рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 280/97-ВР у разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ч. 7 ст. 45 Закону № 280/97-ВР строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

За правилами ч. 8 ст. 45 Закону № 280/97-ВР повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Закону № 280/97-ВР наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Ч. 5 ст. 46 Закону № 280/97-ВР установлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з ч. 6 ст. 46 Закону № 280/97-ВР у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

У цих випадках сесія скликається:

1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;

2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Ч. 7 ст. 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Відповідно до ч. 12 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 280/97-ВР депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.

Ч. 4 ст. 49 Закону № 280/97-ВР установлено, що депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

За приписами ч. 6 ст. 49 Закону № 280/97-ВР депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Відповідно до ч. 11 Закону № 280/97-ВР повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає ст. 59 Закону № 280/97-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Абз. 1 ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Аналіз наведених вище норм Закону № 280/97-ВР зумовлює висновок, що передумовою для прийняття районною радою будь-яких рішень на її пленарному засіданні є наявність кворуму, тобто в пленарному засіданні мають брати участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Також необхідно зауважити, що рішення районної ради, в тому числі з питання дострокового припинення повноважень депутата цієї ради, приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

При цьому, ні Закон № 280/97-ВР, ні Закон № 93, ні будь-який інший законодавчий акт не покладають на депутатів місцевої ради обов`язку голосувати «за» рішення про дострокове припинення повноважень депутата відповідної ради, тобто ці суб`єкти можуть проголосувати як «за» це рішення, так і «проти» нього, або взагалі утриматися від голосування.

Наведене вище зумовлює висновок, що самого лише волевиявлення депутата місцевої ради на дострокове припинення його повноважень недостатньо для дострокового припинення повноважень.

В даному випадку не йдеться суто про взаємовідносини фізичної особи з суб`єктом владних повноважень, який в процесі реалізації своїх владних-управлінських функцій своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю може порушити права, свободи чи інтереси такої фізичної особи у сфері публічних правовідносин.

Депутат місцевої ради наряду з правами, в тому числі з правом на дострокове припинення його повноважень, має зобов`язання перед територіальною громадою (територіальними громадами), представником інтересів якої (яких) він є, а також відповідні повноваження і обов`язки рівноправного члена відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування.

Відтак, реалізуючи своє право бути обраним депутатом місцевої ради, громадянин України повинен усвідомлювати, що наряду з правами та гарантіями, які надає статус депутата місцевої ради, він матиме визначені законодавством обов`язки і зобов`язання перед відповідною територіальною громадою (відповідними територіальними громадами - для депутатів районних, обласних рад).

З наведених вище мотивів суд відхиляє доводи позивача про те, що його праву на дострокове припинення повноважень депутата районної ради кореспондує безальтернативний обов`язок відповідної районної ради чи іншого суб`єкта, уповноваженого законом на вирішення таких питань, прийняти рішення про дострокове припинення його повноважень як депутата районної ради, а також про те, що наявність статусу депутата районної ради перешкоджає йому в реалізації його прав як громадянина України, в тому числі права виїзду за кордон.

Спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану.

Так, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389) Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану» (далі - Указ № 64/2022).

Згідно з п. 1 Указу № 64/2022 з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб.

24 лютого 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким затвердила Указ № 64/2022.

Воєнний стан в Україні триває.

Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон № 389.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону № 389, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ст. 4 Закону № 389 визначає статус військових адміністрацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 389 на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 389 рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Ч. 4 ст. 4 Закону № 389 визначено, що у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом № 280/97-ВР строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону № 389 військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону № 389.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 389 військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Ч. 3 ст. 15 Закону № 389 визначено, що районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого ч. 3 ст. 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження із:

1) складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;

2) здійснення управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об`єктів); призначення і звільнення їх керівників;

3) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок);

4) вирішення згідно із законом питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу;

5) встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях;

6) прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями;

7) встановлення посиленої охорони об`єктів критичної інфраструктури та об`єктів, які забезпечують життєдіяльність населення;

8) прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів;

9) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності, боротьби зі злочинністю, охорони громадської безпеки і порядку та результати діяльності на відповідній території;

10) встановлення у порядку та межах, визначених законодавством, тарифів на житлово-комунальні послуги;

11) прийняття рішень про заборону торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами;

12) забезпечення в умовах воєнного стану реалізації державних гарантій, визначених законами України.

Здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування повноважень в умовах воєнного стану регламентовано нормами ст. 9 Закону № 389.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 389 Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України та законами України, і в умовах воєнного стану.

Ст. 10 Закону № 389 врегульовує питання, пов`язані з неприпустимістю припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану.

Зокрема, ч. 3 ст. 10 Закону № 389 визначено, що у разі утворення обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення:

1) повноваження такої обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації;

2) виконавчий апарат такої районної та обласної ради підпорядковується начальнику відповідної військової адміністрації;

3) відповідні районні та обласні ради не здійснюють свої повноваження;

4) комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад району або області, підпорядковуються відповідній військовій адміністрації;

5) управління об`єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації;

6) призначення осіб на посади та звільнення з посад, які здійснюються начальником районної військової адміністрації, погоджуються з начальником відповідної обласної військової адміністрації;

7) начальник обласної військової адміністрації, начальник районної військової адміністрації за погодженням з начальником відповідної обласної військової адміністрації може увільняти від виконання посадових обов`язків працівників виконавчого апарату такої районної та/або обласної ради (для таких працівників оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону № 1058 у разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого ч. 2 або 3 цієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно ч. 2 або 3 цієї статті, з дня набрання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.

У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого ч. 2 або 3 цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану.

Якщо протягом 30-денного строку після припинення або скасування воєнного стану виникнуть визначені законом підстави для призначення позачергових виборів відповідної місцевої ради, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація продовжують здійснювати повноваження, передбачені ч. 2 або 3 цієї статті, до обрання нового складу відповідних органів місцевого самоврядування, якщо Президент України не прийняв рішення про утворення на цій території військово-цивільної адміністрації.

Верховний Суд в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 620/7714/22 навів такі висновки:

[…]

41. Системний аналіз вищевикладених норм законодавства з урахуванням їх юридичних зв`язків дає колегії суддів підстави для висновку про те, що Президент України на територіях, на яких введено воєнний стан, та з метою, визначеною ч. 1 ст. 4 Закону № 389, за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування може приймати рішення про утворення тимчасових державних органів - військових адміністрацій.

42. Для утворення у районі, області військових адміністрацій ч. 4 вищевказаної статті передбачено три окремі та самостійні підстави, а саме:

нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом № 280/97-ВР строки;

припинення їх повноважень згідно із законом;

для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.

43. Із змісту вищевикладеної норми видно, що перші дві підстави пов`язані з нездійсненням відповідною районною чи обласною радою своїх повноважень або з їх припиненням відповідно до закону. Третя підстава для утворення районних, обласних військових адміністрацій з такими обставинами не пов`язується й слугує меті здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.

44. Колегія суддів відзначає, що ані Закон № 280/97-ВР, ані Закон № 389, ані жоден інший акт законодавства, яким регламентовані спірні у цій справі правовідносини, не містять приписів про те, що повноваження відповідної обласної та/або районної ради припиняються автоматично за умов введення в Україні воєнного стану та утворення відповідно до закону військових адміністрацій.

45. Більше того, ч. 2 ст. 9 Закону № 389 визначено, що в умовах воєнного стану органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

46. Окрему увагу колегія суддів акцентує й на тому, що Закон № 389 у будь-якому випадку не передбачає саме припинення повноважень обласних, районних рад, а лише встановлює, що такі (повністю або частково) можуть бути тимчасово, в межах визначеного цим законом строків, передані тимчасовим державним органам - військовим адміністраціям. Після закінчення встановленого законом строку, впродовж якого виконання повноважень обласних, районних рад покладається на військові адміністрації, такі повноваження поновлюються і надалі реалізуються цими радами у визначеному законом порядку.

47. Тобто обласні ради після введення в Україні воєнного стану продовжують виконувати свої повноваження, надані їм Конституцією України, вищевказаним Законом та іншими законами України, до виникнення передбачених законом підстав для їх передання відповідним військовим адміністраціям. Утворення таких тимчасових державних органів Президентом України не є самостійною і достатньою підставою для припинення повноважень обласних, районних рад у період дії воєнного стану.

48. Випадки, за яких повноваження відповідної обласної та/або районної ради переходять до військових адміністрацій, визначені ч. 3 ст. 10, абз. 1 ч. 3 ст. 15 Закону № 389.

49. На переконання колегії суддів, положення вищезгаданих правових норм треба розуміти так, що умовами, за яких на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, або упродовж іншого, передбаченого законом строку, зокрема:

повноваження відповідної обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації;

їм підпорядковуються комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад району або області;

управління об`єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації;

районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об`єктів),

є утворення обласної та/або районної військової адміністрації та настання одночасно однієї з таких обставин:

тимчасова окупація адміністративного центру області;

оточення адміністративного центру області;

прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення (мається на увазі рішення Парламенту, прийняте за поданням Президента України, про здійснення відповідними військовими адміністраціями повноважень обласних та/або районних рад відповідно до закону).

[…]».

В цій же постанові Верховний Суд надав оцінку Указу № 68/2022, вказавши:

«[…]

50. Однак в обсязі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених доказами, відсутні підстави стверджувати про те, що у правовідносинах, у яких виник спір у справі, яка розглядається, Указ Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», у тому числі Чернігівської обласної військової адміністрації, видано у зв`язку з тим, що Чернігівська обласна рада припинила свої повноваження згідно із законом, або її сесія не була скликана у встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» строки.

51. Це дозволяє стверджувати, що вищевказаний Указ було видано Президентом України саме для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. Іншого зі змісту цього документа не вбачається.

[…]».

Спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану.

24 лютого 2022 року на підставі п. 2 Указу № 68/2022 на базі Волноваської РДА утворена Волноваська РВА, внаслідок цього Волноваська РДА набула статус Волноваської РВА.

Разом з цим, ні Закон № 280/97-ВР, ні Закон № 389, ні будь-який інший закон, яким регламентовані спірні у цій справі правовідносини, не містять приписів про те, що повноваження відповідної районної ради припиняються автоматично за умов введення в Україні воєнного стану та утворення відповідно до закону військових адміністрацій.

Тобто Волноваська районна рада після введення в Україні воєнного стану мала продовжувати виконувати свої повноваження, надані їй Конституцією України, Законом № 280/97-ВР та іншими законами України, до виникнення передбачених законом підстав для їх передання Волноваській РВА.

Утворення Президентом України такого тимчасового державного органу як Волноваська РДА не є самостійною і достатньою підставою для припинення повноважень Волноваської районної ради у період дії воєнного стану.

Випадки, за яких повноваження відповідної районної ради переходять до військової адміністрації, визначені ч. 3 ст. 10, абз. 1 ч. 3 ст. 15 Закону № 389.

При цьому Верховний Суд вказав, що положення цих правових норм необхідно розуміти так, що умовами, за яких на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, або упродовж іншого, передбаченого законом строку, повноваження відповідної районної ради здійснює відповідна районна військова адміністрація є:

1) є утворення районної військової адміністрації

та

2) настання одночасно однієї з таких обставин:

- тимчасова окупація адміністративного центру області;

- оточення адміністративного центру області;

- прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення про здійснення відповідними військовими адміністраціями повноважень районних рад відповідно до закону.

За визначенням, наведеним в п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207), тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частина території України, в межах якої збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Абз. 4 ч. 2 ст. 1 Закону № 1207 визначено, що окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 07 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

П. 1 Указу Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» (далі - Указ № 32/2019) затверджені межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.

До Переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затвердженого Указом № 32/2019, включено місто Донецьк Донецької області.

Отже, адміністративний центр Донецької області, на території якої знаходиться Волноваський район, тимчасово окупований російською федерацією з 07 квітня 2014 року.

Суд відзначає, що Закон № 389 був доповнений положеннями, які передбачають здійснення районними військовими адміністраціями повноважень відповідних районних рад, на підставі Закону України від 12 травня 2022 року № 2259-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2259), який набрав чинності 20 травня 2022 року.

Відтак, станом на 20 травня 2022 року, тобто на день набрання чинності нормами ч. 3 ст. 10, абз. 1 ч. 3 ст. 15 Закону № 389 (в редакції Закону № 2259), існували дві умови, з якими Закон № 389 пов`язує перехід повноважень Волноваської районної ради до Волноваської РВА, а саме:

1) утворення Волноваської РДА 24 лютого 2022 року;

2) тимчасова окупація адміністративного центру Донецької області - м. Донецьк з 07 квітня 2014 року.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10, абз. 1 ч. 3 ст. 15 Закону № 389 з 20 травня 2022 року на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування повноваження Волноваської районної ради здійснює Волноваська РДА; виконавчий апарат Волноваської районної ради підпорядковується начальнику відповідної військової адміністрації (п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону № 389); а Волноваська районна рада не здійснює свої повноваження (п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону № 389).

Щодо обсягу повноважень Волноваської районної ради, які з 20 травня 2022 року здійснює Волноваська РДА, слід зазначити таке.

В п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 389 йдеться про те, що у разі утворення районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, зокрема, у разі тимчасової окупації адміністративного центру області, повноваження такої районної ради здійснює відповідна районна військова адміністрація.

При цьому ч. 3 ст. 15 Закону № 389, яка визначає повноваження військових адміністрацій, установлено, що районна військова адміністрація здійснює на відповідній території повноваження, віднесені до її компетенції цим Законом, а також у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого ч. 3 ст. 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження, перелік яких наведений в цій частині.

Аналіз переліку повноважень районної військової адміністрації, наведеного у ч. 3 ст. 15 Закону № 389, в порівнянні з повноваженнями районної ради, які визначені ст. 43 Закону № 2280/97-ВР, зумовлює висновок про те, що районна військова адміністрація уповноважена на здійснення не всіх, а лише частини повноважень відповідної районної ради.

Норму п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 389, якою установлено, що повноваження районної ради здійснює відповідна районна військова адміністрація, необхідно тлумачити у системному зв`язку з нормою ч. 3 ст. 15 цього Закону, якою визначені повноваження районної військової адміністрації.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що норма п. 1 ч. 3 10 Закону № 389 не визначає конкретного переліку повноважень районної ради, які здійснює відповідна районна військова адміністрація.

Ця норма також не містить вказівки на те, що районна військова адміністрація здійснює в с і повноваження районної ради.

Такий підхід законодавця видається логічним, оскільки відповідно до ст. 43 Закону № 280/97-ВР до повноважень районних рад, з-поміж іншого, віднесені повноваження, які випливають із самої сутності районної ради як представницького органу місцевого самоврядування, і за своєю природою не можуть бути реалізовані жодним іншим органом, тим більш органом державної влади (як то обрання голови ради, відповідно заступника голови районної ради та першого заступника, звільнення їх з посади; утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій; утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї; затвердження регламенту ради, тощо).

Ч. 3 ст. 15 Закону № 389 визначає конкретний перелік повноваження районних військових адміністрації, які вона здійснює у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого ч. 3 ст. 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області. При цьому прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата районної ради до цього переліку не включено.

Тобто районна військова адміністрація як тимчасовий державний орган, який в силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, (навіть в умовах воєнного стану), не може вирішувати питання дострокового припинення повноважень депутата районної ради, оскільки такі повноваження районної ради їй не передані.

Варто наголосити, що ні Закон № 389 (як в редакції до внесення змін Законом № 2259, так і в редакції Закону № 2259, а також в редакції, чинній на час розгляду справи), ні будь-який інший закон не містить положень, які б свідчили про наявність у районних військових адміністрацій повноважень приймати рішення щодо дострокового припинення повноважень депутата відповідної районної ради.

Про обґрунтованість такого висновку свідчать і роз`яснення Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування щодо застосування окремих положень Закону № 389, які в контексті спірних правовідносин можна звести до того, що перелік повноважень, які здійснюють районні військові адміністрації, визначений ч. 3 ст. 15 Закону № 389, і прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень депутата відповідної районної ради до цих повноважень не віднесено.

Як свідчить Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо функціонування місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» (реєстр. № 7269 від 09 квітня 2022 року, який в подальшому став Законом № 2259), обґрунтовуючи необхідність прийняття цього законопроекту, суб`єкти законодавчої ініціативи вказували на те, що в умовах воєнного стану критично важливим є забезпечення належного та безперервного функціонування органів місцевого самоврядування. Особливо актуальною є потреба в оперативному прийнятті рішень, які безпосередньо впливають як на життєздатність територіальної громади (її спроможність якісно опрацьовувати виклики воєнного часу), так і обороноздатність і безпеку територіальних громаді і держави на тлі повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Таким чином, існує потреба у прискоренні прийняття управлінських рішень в умовах війни, забезпечення безперервності функціонування органів публічної влади, в тому числі комунального сектору економіки на усіх рівнях.

Метою прийняття Проекту Закону № 7269, з-поміж іншого, було врегулювання особливостей здійснення повноважень органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану.

Для досягнення цієї мети суб`єкти законодавчої ініціативи, крім іншого, пропонували установити, що протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування повноваження обласних (у разі тимчасової окупації або оточення обласного центру області) та районних рад здійснюються відповідними обласними та районними військовими адміністраціями.

Разом з цим Проект Закону № 7269, який в подальшому став Законом № 2259, не передбачав розширення переліку повноважень районних військових адміністрацій, який визначений ч. 3 ст. 15 Закону № 389.

На час розгляду цієї справи на розгляді в Комітеті Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування перебуває Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення повноважень органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у період воєнного стану, зареєстрований 19 вересня 2022 року за № 8056 (далі - Проект Закону № 8056).

Як свідчить Пояснювальна записка до Проекту Закону № 8056, суб`єкти законодавчої ініціативи обґрунтовують необхідність прийняття цього законопроекту, з-поміж іншого, тим, що практика застосування органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями законів № 389, № 280/97-ВР та деяких інших законів за умов дії правового режиму воєнного стану засвідчила необхідність їх подальшого удосконалення та внесення до них відповідних змін. Зокрема, в частині забезпечення системності, повноти і чіткості регулювання комплексу питань здійснення військовими адміністраціями повноважень органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, випадків такого здійснення, перебігу його строків тощо. Також існує необхідність усунення суперечностей та забезпечення узгодження між окремими положеннями Закону № 2259 як нової моделі здійснення військовими адміністраціями повноважень органів місцевого самоврядування.

Метою прийняття Проекту Закон № 8056, серед іншого, є удосконалення нормативної основи діяльності органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій в умовах воєнного стану, здійснення військовими адміністраціями повноважень органів місцевого самоврядування.

Крім іншого, Проект Закону № 8056 передбачає внесення змін до Закону № 389:

1) викладення ч. ч. 2-5, 8 і 9 ст. 4 в такій редакції:

«[…]

4. Обласні, районні військові адміністрації утворюються в межах області, району. Питання про утворення обласних, районних військових адміністрацій можуть порушувати перед Президентом України відповідні обласні державні адміністрації (обласні військово-цивільні, обласні військові адміністрації - у разі їх утворення).

Обласні, районні військові адміністрації тимчасово здійснюють повноваження відповідних обласних, районних рад у разі утворення таких адміністрацій в областях, районах, де здійснювали свої повноваження відповідні військово-цивільні адміністрації, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області, визнаного рішенням уповноваженого органу, або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого ч. 3 ст. 10 цього Закону в разі нездійснення такими обласними, районними радами наданих ним Конституцією та законами України повноважень, або прийняття рішень з порушеннями Конституції та законів України.

Питання про необхідність направлення зазначеного у цій частині подання до Верховної Ради України можуть порушувати перед Президентом України відповідні обласні державні адміністрації (обласні військово-цивільні адміністрації, обласні військові адміністрації - у разі їх утворення).

Якщо на момент встановлення зазначених у цій частині обставин у діяльності обласних, районних рад відповідні обласні, районні військові адміністрації не утворені, обласні державні адміністрації (обласні військово-цивільні адміністрації, обласні військові адміністрації - у разі їх утворення) можуть порушити перед Президентом України питання про утворення таких обласних, районних військових адміністрацій та необхідність направлення відповідного подання до Верховної Ради України.

У разі прийняття рішення про утворення обласних, районних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно обласні, районні державні адміністрації, а голови обласних, районних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

[…]»;

«8. Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють надані законом повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 10 цього Законом.

[…]»;

3) викладення ч. ч. 2-4 ст. 10 в такій редакції:

«[…]

3. У разі утворення обласної, районної військової адміністрації, у випадку тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області, визнаними рішенням уповноваженого органу, або у випадку прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення:

1) відповідна обласна, районна рада, її органи, депутати та посадові особи місцевого самоврядування, які працюють у раді на постійній основі, тимчасово припиняють здійснення своїх повноважень;

2) повноваження такої обласної, районної ради тимчасово здійснює відповідна обласна, районна військова адміністрація;

3) виконавчий апарат такої районної, обласної ради підпорядковується начальнику відповідної обласної, районної військової адміністрації;

4) начальник обласної, районної військової адміністрації:

тимчасово здійснює повноваження, передбачені законом для голови відповідної обласної, районної ради;

оголошує простій для посадових осіб місцевого самоврядування, які працюють у відповідній обласній, районній раді на постійній основі, а також може оголосити простій або здійснити переведення на рівнозначну чи нижчу посаду працівників виконавчого апарату такої обласної, районної ради.

4. У разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого ч. ч. 2 або 3 цієї статті:

суб`єкти, зазначені у п. 1 ч. ч. 2 або 3 цієї статті тимчасово припиняють здійснення передбачених цим пунктом повноважень з дня набрання чинності таким рішенням;

суб`єкти, зазначені у п. п. 2 і 4 ч. ч. 2 або 3 цієї статті набувають передбачених цими пунктами повноважень з дня, наступного за днем набрання чинності таким рішенням.

Якщо на день набрання чинності рішенням Верховної Ради України, передбаченим ч. 2 цієї статті, начальника відповідної військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) не призначено:

суб`єкти, зазначені у п. 1 ч. 2 цієї статті тимчасово припиняють здійснення передбачених цим пунктом повноважень з дня призначення начальника такої військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів);

суб`єкти, зазначені у п. п. 2 і 4 ч. 2 цієї статті набувають передбачених цими пунктами повноважень з дня, наступного за днем призначення начальника такої військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів).

У разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області, визнаними за рішенням уповноваженого органу:

суб`єкти, зазначені у п. 1 ч. 3 цієї статті тимчасово припиняють здійснення передбачених цим пунктом повноважень з дня набрання чинності відповідним рішенням;

суб`єкти, зазначені у п. п. 2 і 4 ч. 3 цієї статті набувають передбачених цими пунктами повноважень з дня, наступного за днем набрання чинності таким рішенням.

У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення здійснення повноважень суб`єктами, зазначеними у п. 1 ч. ч. 2 або 3 цієї статті на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого ч. 8 ст. 4 цього Закону, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану.

Якщо протягом 30-денного строку після припинення або скасування воєнного стану виникнуть визначені законом підстави для призначення позачергових виборів відповідної місцевої ради, відповідна військова адміністрація населеного пункту (населених пунктів), обласна, районна військова адміністрація продовжують здійснювати повноваження, передбачені ч. ч. 2 або 3 цієї статті, до обрання нового складу відповідних органів місцевого самоврядування, якщо Президент України не прийняв рішення про утворення на цій території військово-цивільної адміністрації»;

4) […]

викладення абз. 1 ч. 3 ст. 15 в такій редакції:

«3. Обласна, районна військова адміністрація здійснює на відповідній території разом із повноваженнями обласної, районної державної адміністрації повноваження, віднесені до її відання цим Законом.

У разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого ч. 3 ст. 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області, визнаного рішенням уповноваженого органу, або у разі утворення обласної, районної військової адміністрації на території, де діяла відповідна обласна, районна військово-цивільна адміністрація, відповідна районна, обласна військова адміністрація разом із повноваженнями, передбаченими абз. 1 цієї частини здійснює також повноваження із»;

[…]».

При цьому, як свідчить Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення повноважень органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у період дії воєнного стану» (до реєстр. № 8056 від 19 вересня 2022 року), Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України послідовно висловлює зауваження з приводу запропонованих змін, зокрема:

[…]

1.1. Запропоновані новели (так само як і вже чинні положення Закону, в редакції Закону № 2259) викликають сумніви щодо їх узгодженості з нормами Конституції України. Адже згідно з Основним Законом до повноважень Президента України не віднесено внесення подання, про яке йдеться у ч. 2 ст. 10, а Верховна Рада України не має за Конституцією України повноважень щодо прийняття рішень про тимчасове припинення повноважень органів місцевого самоврядування. Водночас, повноваження Президента України та Верховної Ради України вичерпно закріплені у Конституції України і не можуть визначатись звичайними законами, на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України.

Варто зауважити, що Конституція України взагалі не передбачає можливості тимчасового припинення повноважень органів/посадових осіб місцевого самоврядування з передачею їх повноважень будь-яким іншим органам. Необхідно враховувати, що місцеве самоврядування по своїй конституційно-правовій природі є системою децентралізованих органів, що своєю діяльністю забезпечують наближене до громадян управління суспільними справами та їх участь в управлінні суспільними справами. Функціонування місцевого самоврядування є однією з головних підвалин демократичного режиму держави. Тому виглядає незрозумілим покладений в основу положень проекту та чинних положень Закону підхід, за яким ВА діють від імені місцевого самоврядування (зокрема укладають угоди від імені територіальних громад), «здійснюють повноваження представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування», видають правові акти «на здійснення [...] повноважень представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади та відповідного сільського, селищного, міського голови, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення (розпорядження) зазначених органів та посадової особи», а працівники ВА «є посадовими особами місцевого самоврядування». Ці положення дають підстави для висновку, що йдеться про поєднання у правовому статусі ВА як елементів правового статусу державних органів, так і елементів правового статусу органів місцевого самоврядування. Але, по-перше, такі органи, як ВА, мають відмінну від органів місцевого самоврядування (діяльність яких є проявом функціонування місцевої демократії) правову природу і не можуть вважатися органами, через які територіальні громади здійснюють місцеве самоврядування. По-друге, відповідні положення не є зрозумілими з точки зору практичної доцільності. Вважаємо, що для здійснення апаратом держави управлінських завдань в умовах воєнного стану мають розподілятись відповідним чином повноваження органів держави, а не відбуватись наділення одних органів/посадових осіб правовим статусом інших органів/посадових осіб.

Звертаємо увагу, що згідно з ч. 1 ст. 8 Закону «в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану […] заходи правового режиму воєнного стану […]». Такий механізм роботи державного апарату, на наш погляд, цілком дозволяє вирішувати управлінські справи на місцях, без присвоєння ВА статусу органів, що тимчасово «замінюють» органи чи посадових осіб місцевого самоврядування.

1.2. Не є також достатньо зрозумілим, чому нездійснення органами місцевого самоврядування чи їх посадовими особами своїх повноважень або порушення ними законодавства України в своїй діяльності у проекті розглядається як підстава лише тимчасового припинення їх повноважень та передачі їх повноважень ВА, тоді як за звичайних умов такі порушення є підставою для дострокового припинення повноважень відповідних органів та посадових осіб (ст. ст. 78 та 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Адже важко уявити собі, що непрацюючі або неналежно працюючі в умовах воєнного стану органи місцевого самоврядування/їх посадові особи раптом почнуть належно функціонувати після закінчення воєнного стану чи навіть до його закінчення. За наявності відповідних порушень у діяльності органів/посадових осіб юридичним наслідком таких порушень має бути дострокове припинення їх повноважень, а закон має визначити особливості цього механізму в умовах воєнного стану. Якщо ж метою запропонованого у проекті механізму є юридичне збереження складу відповідних місцевих рад/їх посадових осіб, то вважаємо, що наявні у чинних нормах Закону приписи, за яким відповідні органи місцевого самоврядування «не здійснюють свої повноваження» в певний час, за певних умов, а натомість відповідні повноваження здійснюються ВА, є більш коректним.

[…]».

Варто відзначити, що усвідомлюючи наявність проблем, зокрема, в правовому регулюванні діяльності районних військових адміністрацій та районних рад в умовах воєнного стану, суб`єкти законодавчої ініціатив пропонують їх вирішити, з-поміж іншого, шляхом викладення в новій редакції ч. 3 ст. 10 Закону № 389, п. 1 якої установити, що у разі утворення районної військової адміністрації, у випадку тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області, визнаними рішенням уповноваженого органу, або у випадку прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення відповідна районна рада, її органи, депутати та посадові особи місцевого самоврядування, які працюють у раді на постійній основі, тимчасово припиняють здійснення своїх повноважень, про що свідчить зміст Проекту Закону № 8056.

Також заслуговує на увагу те, що Проект Закону № 8056 не передбачає припинення повноважень депутатів районних рад, а лише вказує на те, що такі депутати тимчасово припиняють здійснення своїх повноважень.

Не містить Проект Закону № 8056 і положень, які б свідчили про розширення переліку повноважень районних військових адміністрацій, визначених ч. 3 ст. 15 Закону № 389, в тому числі щодо прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень відповідних районних рад.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність Волноваської РДА-РВА, яка полягає у нерозгляді його заяви від 24 травня 2024 року про припинення повноважень депутата місцевої ради відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 5 Закону № 93.

Суд встановив, що 24 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до голови Волноваської РДА-РВА з заявою, в які просив припинити його повноваження як депутата Волноваської районної ради 8 скликання за власним бажанням на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93, до якої долучив згаданий вище лист ЦВК.

У відповідь на цю заяву листом від 27 травня 2024 року № 02-1046-50/0.44/1561 Волноваська РДА-РВА повідомила, що Закон № 389 не наділяє районні військові адміністрації всім обсягом повноважень відповідних районних рад, а лише їх обмеженим переліком, зазначеним у ч. 3 ст. 15 цього Закону. При цьому серед цих повноважень відсутні повноваження щодо прийняття рішень з питань дострокового припинення повноважень депутатів районних рад.

З огляду на викладене, Волноваська РДА-РВА зазначила, що вирішення порушеного позивачем питання не належить до повноважень районної державної адміністрації - районної військової адміністрації.

Верховний Суд в постановах від 18 лютого 2021 року у справі № 160/6885/19, від 04 березня 2021 року у справі № 855/14/21, від 11 березня 2021 року у справі № 85518/21, від 19 серпня 2021 року у справі № 640/13881/19, від 18 жовтня 2022 року у справі № 1440/1913/18, від 08 грудня 2022 року у справі № 640/11726/19, від 03 жовтня 2023 року у справі № 160/2347/19, від 29 листопада 2023 року у справі № 640/13520/19, від 24 жовтня 2024 року у справі № 640/14613/19 та інших, наводив висновок про те, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Тобто однією з необхідних умов для визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень є встановлення судом факту ухилення такого суб`єкта від прийняття рішення (вчинення дій), які належать до його повноважень.

Оцінивши оскаржувану бездіяльність Волноваської РДА-РВА на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання її протиправною.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що Волноваська РДА-РВА як державний орган має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Волноваська РДА-РВА не наділена повноваженнями щодо прийняття рішень про дострокове припинення повноважень депутата Волноваської районної ради, а тому надавши у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 24 травня 2024 року роз`яснення листом від 27 травня 2024 року № 02-1046-50/0.44/1561, вона діяла правомірно і не допустила порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Волноваської РДА-РВА, яка полягає у нерозгляді його заяви від 24 травня 2024 року про припинення повноважень депутата місцевої ради відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 не підлягають задоволенню.

Суд не бере до уваги доводи і заперечення сторін, які стосуються розгляду заяв позивача від 19 липня 2023 року та від 15 вересня 2023 року, оскільки дії (бездіяльність) Волноваської РДА-РВА, вчинені (допущені) при їх розгляді, не є предметом спору у справі, що розглядається.

Також позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Волноваської районної, яка полягає у нерозгляді його заяви від 24 травня 2024 року про припинення повноважень депутата місцевої ради відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 389.

Перш за все, суд вважає за необхідне відзначити, що з заявою від 24 травня 2024 року про припинення повноважень депутата місцевої ради відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 5 Закону № 389 ОСОБА_1 звертався до Волноваської РДА-РВА.

Докази звернення позивача до Волноваської районної ради саме з заявою від 24 травня 2024 року суду не надані.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Волноваської районної, яка полягає у нерозгляді його заяви від 24 травня 2024 року про припинення повноважень депутата місцевої ради відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 5 Закону № 389, не підлягають задоволенню як безпідставні.

Водночас суд встановив, що 13 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до голови Волноваської районної ради з заявою, в якій просив припинити його повноваження як депутата Волноваської районної ради 8 скликання за власним бажанням відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93.

У відповідь на цю заяву листом від 14 червня 2024 року № 01/22-157 Волноваська районна рада повідомила, що відповідно до Закону № 389 у разі утворення районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження такої районної ради здійснюють відповідні районні військові адміністрації.

В листі йшлося про те, що на теперішній час у Волноваської районної ради відсутні повноваження щодо проведення сесій, на яких відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 93 може бути розглянуто питання про дострокове припинення повноважень заявника як депутата цієї ради.

Тобто позивач звертався до Волноваської районної ради заявою про припинення його повноважень як депутата цієї ради на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93, однак ця заява була датована 13 червня 2024 року, (а не 24 травня 2024 року, як про це вказує позивач в прохальній частині позовної заяви).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на це суд вважає за необхідне надати оцінку правомірності дій (бездіяльності) Волноваської районної ради, вчинених (допущених) нею при розгляді заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2024 року.

Як вже було вказано судом, відповідно п. 10 ч. 1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР до питань, які вирішуються районними радами виключно на їх пленарних засіданнях належить прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством.

Разом з цим зміст листа Волноваської районної ради від 14 червня 2024 року № 01/22-157 свідчить про те, що заява ОСОБА_1 від 13 червня 2024 року про припинення його повноваження як депутата Волноваської районної ради 8 скликання за власним бажанням відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93 на розгляд Волноваської районної ради (її пленарного засідання) не вносилась, жодного рішення за результатами розгляду цієї заяви Волноваська районна рада не приймала.

Цей факт не оспорюється сторонами.

З приводу твердження Волноваської районної ради про те, що відповідно до Закону № 389 у разі утворення районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження такої районної ради здійснюють відповідні районні військові адміністрації, суд зазначає таке.

Як вже було вказано судом, за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 10, ч. 3 ст. 15 Закону № 389 районна державна адміністрація здійснює не весь обсяг повноважень відповідної районної ради, який наданий їй законами, а лише ті повноваження, що перелічені у ч. 3 ст. 15 Закону № 389. При цьому районна державна адміністрація не наділена повноваженнями на прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата відповідної районної ради.

Таким чином, внаслідок тимчасової окупації обласного центру Донецької області та утворення Волноваської РВА в силу положень Закону № 389 остання не набула повноважень щодо прийняття рішень про дострокове припинення депутатів Волноваської районної ради.

З приводу твердження Волноваської районної ради про те, що у зв`язку із здійсненням повноважень Волноваської районної ради Волноваською РВА у Волноваської районної ради відсутні повноваження щодо проведення сесій, на яких відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 93 може бути розглянуто питання про дострокове припинення повноважень заявника як депутата цієї ради, суд зазначає таке.

Для утворення в районі військової адміністрації ч. 4 ст. 4 Закону № 389 передбачено три окремі самостійні підстави:

- нескликання сесії відповідно районної ради у встановлені Законом № 280/97-ВР строки;

- припинення їх повноважень згідно із законом;

- для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.

Тобто перші дві підстави пов`язані з нездійсненням відповідною районною радою своїх повноважень або з її припиненням відповідно до закону. Третя підстава для утворення районних військових адміністрацій з такими обставинами не пов`язується й слугує меті здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, на чому наголошував Верховний Суд в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 620/7714/22.

Волноваська РВА утворена на підставі п. 2 Указу № 68/2022.

В Указі № 68/2022 прямо вказано, що районні військові адміністрації, в тому числі Волноваська РВА, утворені на виконання Закону № 389 для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.

Тобто утворення Волноваської РВА не було пов`язано з нескликанням сесії Волноваської районної ради у встановлені Законом № 280/97-ВР строки або з припиненням її повноважень згідно із законом.

Також варто відзначити, що ні Закон № 280/97-ВР, ні Закон № 389, ні будь-який інший закон не містить приписів про те, що повноваження районної ради припиняються автоматично внаслідок введення воєнного стану в Україні та утворення відповідно до закону відповідної районної військової адміністрації.

Більш того, ч. 2 ст. 9 Закону № 389 чітко визначено, що в умовах воєнного стану органи місцевого самоврядування, яким є і Волноваська районна рада, здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Окремо Верховний Суд в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 620/7714/22 акцентував на тому, що Закон № 389 у будь-якому випадку не передбачає саме припинення повноважень районних рад, а лише встановлює, що такі (повністю або частково) можуть бути тимчасово, в межах визначених цим законом строків, передані тимчасовим державним органам - військовим адміністраціям.

При цьому за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 10 та ч. 3 ст. 15 Закону № 389, районним військовим адміністраціям тимчасово, в межах визначених цим Законом строків, передається лише частина повноважень районних рад, до яких прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутатів відповідної ради не належить.

Водночас в силу прямої норми закону, а саме п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону № 389 з 20 травня 2022 року Волноваська районна рада на період (строк), визначений цим Законом, не здійснює свої повноваження.

Перевіряючи дії (бездіяльність) Волноваської районної ради, вчинені (допущені) нею при розгляді заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2024 року, на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд виходить саме з тих аргументів, які Волноваська районна рада навела в листі від 14 червня 2024 року № 01/22-157, яким фактично відмовила у вирішенні порушеного позивачем питання.

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду та Верхового Суду щодо розуміння бездіяльності суб`єкта владних повноважень як явища та підстав (умов), за яких така бездіяльність може бути визнана протиправною, викладені в постановах від 09 вересня 2019 року у справі № 9901/486/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 440/1222/19, від 26 вересня 2019 року у справі № 802/160/16-а та інших.

Згідно з цими висновками протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, буди об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливим також є конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави їх припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

З огляду на те, що в силу прямої норми закону, а саме п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону № 389, з 20 травня 2022 року Волноваська районна рада не здійснює свої повноваження, відсутні підстави для визнання протиправною її бездіяльності, яка полягає у невирішенні питання про дострокове припинення повноважень ОСОБА_1 як депутата цієї ради за його заявою від 13 червня 2024 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 93.

З приводу недосконалості законодавства, яке регулює спірні правовідносини, варто відзначити таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС складовою верховенства права як однією із засад адміністративного судочинства прямо заборонена відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Разом з цим, при вирішенні публічно правового-спору, що виник між сторонами, суд виходить з того, Волноваська районна рада як орган місцевого самоврядування та Волноваська РДА-РВА як державний орган мають діяти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає норма ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Доводи позивача про відсутність кворуму суд не бере до уваги, оскільки надає оцінку діям (бездіяльності) Волноваської районної ради, виходячи з того обґрунтування які вона сама вказала в листі від 14 червня 2024 року. При цьому таку підставу як відсутність кворуму Волноваська районна рада не вказувала.

Щодо вимог позивача про дострокове припинення його повноважень як депутата Волноваської районної ради судом слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто навіть у випадку задоволення позовних вимог і визнання протиправною бездіяльності відповідача - суб`єкта владних повноважень суд наділений повноваженнями застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання відповідача вчинити певні дії (прийняти рішення чи вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні).

Водночас протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень не дає підстав для того, щоб суд перебирав на себе його повноваження і безпосередньо їх реалізовував.

В контексті спірних правовідносин йдеться про те, що навіть за наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності Волноваської районної ради та/або Волноваської РДА-РВА, яка полягає у невирішенні питання про дострокове припинення повноважень ОСОБА_1 як депутата цієї ради за його особистою заявою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 389, суд не може власним рішенням достроково припинити повноваження позивача як депутата Волноваської районної ради.

Такий висновок ґрунтується на принципах розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову; визнання і гарантування місцевого самоврядування Конституцією України; а також на тому, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Не може бути підставою для дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради безпосередньо судом і норма п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС, якою передбачені повноваження суду прийняти рішення про застосування іншого способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, ніж ті, що перелічені у цій частині.

Цей висновок суду ґрунтується на тому, що неодмінною умовою застосування іншого способу захисту, ніж ті, що перелічені у ч. 2 ст. 245 КАС, є те, що такий «інший спосіб» захисту не повинен суперечити закону.

В даному випадку позивач просить застосувати спосіб захисту, який не передбачений ч. 2 ст. 245 КАС і прямо суперечить п. 10 ч. 1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР, відповідно до якого прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом, віднесено до виключної компетенції місцевої ради.

Не дає підстав для ухвалення судом рішення про дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради і норма ч. 3 ст. 5 Закону № 93, на яку покликається позивач.

В ч. 3 ст. 5 Закону № 93 йдеться про те, що суд вирішує с п о р и щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради, тобто перевіряє рішення, дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, і у разі визнання їх протиправними, застосовує способи захисту порушеного права особи, передбачені ч. 2 ст. 245 КАС.

Однак норма ч. 3 ст. 5 Закону № 93 не наділяє суд повноваженнями приймати рішення про дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради.

Суд наголошує, що в будь-якому випадку необхідною передумовою для застосування адміністративним судом того чи іншого способу захисту є визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яке прийнято (яка вчинена чи допущена) при реалізації ним владних управлінських функцій і призвело (призвела) до порушення прав, свобод чи інтересів особи у сфері публічних правовідносин, чого у спірних правовідносинах встановлено не було.

Також позивач наголошує на тому, що спірні правовідносини виникли за виняткових обставин, за яких саме суд може припинити його повноваження як депутата місцевої ради.

Суд відхиляє цей аргумент позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону № 389 в умовах правового режиму воєнного стану суди діють в и к л ю ч н о на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Таким чином, правовий режим воєнного стану не може слугувати підставою для реалізації судом повноважень цієї місцевої ради, зокрема для прийняття рішення про дострокове припинення повноважень її депутатів.

Посилання позивача на те, що він обраний депутатом Волноваської районної ради від політичної партії «Опозиційна платформа - «За життя», яка заборонена судом, не змінює викладених вище висновків суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2365-ІІІ «Про політичні партії» (далі - Закон № 2365) у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;

пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

Ч. 2 ст. 21 Закону № 2365 визначено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про членів таких органів (крім керівника), припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 21 Закону № 2365 у разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи призначають голову, членів такої комісії або ліквідатора політичної партії, її структурних утворень в рішенні про їх припинення. Головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатором призначається, якщо інше не встановлено рішенням суду, керівник органу управління політичної партії або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, а якщо такі керівник та особа відсутні або повідомили про відмову від виконання відповідних обов`язків у формі заяви, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено, - інша особа, яка надала на це свою згоду у формі заяви, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено.

За заявою голови, члена комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатора політичної партії, її структурного утворення, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи здійснюють заміну голови, члена такої комісії або ліквідатора відповідно на іншу особу, яка надала на це свою згоду у формі заяви, справжність підпису на якій нотаріально засвідчено. Заява голови, члена комісії з припинення (ліквідаційної комісії) або ліквідатора політичної партії, її структурного утворення не вимагається у разі смерті фізичної особи, визнання судом фізичної особи безвісно відсутньою, оголошення судом фізичної особи померлою, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи на підставі рішення суду, визнання судом фізичної особи недієздатною.

У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не визначено строк пред`явлення кредиторами своїх вимог до політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, або його територіальні органи визначають такий строк у межах, визначених законом, у рішенні про їх припинення.

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, ні норми Закону № 2365, ні норми Законів № 93 і № 280/97-ВР чи інших законодавчих актів, не визначають іншої процедури дострокового припинення повноважень тих депутатів місцевих рад, які обраних від політичних партій, діяльність яких заборонена судом.

Тобто дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради, обраного від політичної партії, яка заборонена судом, здійснюється в тому ж порядку і з тих же підстав, що й депутатів місцевих рад, які обрані за мажоритарною системою або за пропорційною системою від політичних партій, діяльність яких не заборонена. І такі порядок і підстави визначені Законами № 93 і № 280/97-ВР.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС судові витрати не підлягають розподілу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Волноваської районної ради (ідентифікаційний код 24162612, місцезнаходження: 85700, Донецька обл., Волноваський р-н, м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБР, буд. 1), Волноваської районної державної адміністрації - Волноваської районної військової адміністрації (ідентифікаційний код 05419927, місцезнаходження: 85700, Донецька обл., Волноваський р-н, м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБР, буд. 1), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Центральної виборчої комісії, Волноваської районної територіальної виборчої комісії, про визнання бездіяльності протиправною та дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.

Суддя Т.О. Кравченко

СудДонецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення14.11.2024
Оприлюднено22.11.2024
Номер документу123173300
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо статусу народного депутата України, депутата місцевої ради, організації діяльності представницьких органів влади, з них про дострокове припинення повноважень народного депутата України

Судовий реєстр по справі —200/4259/24

Рішення від 14.11.2024

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кравченко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні