Рішення

від 12.11.2024 по справі 260/5872/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/5872/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Деяк О.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представник відповідача 1: Доля Ю.С.,

представник відповідача 2: Гецко В.Ю.,

представник відповідача 3: не з`явився,

представник відповідача 4: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС України, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС), Територіального сервісного центру №2141 на правах відділу м. Ужгород, Закарпатська область регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного сервісного центру МВС (далі відповідач 1), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) (далі - відповідач 2), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) (далі відповідач 3), Територіального сервісного центру №2141 на правах відділу м. Ужгород, Закарпатська область регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) (далі відповідач 4), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного сервісного центру МВС №278 с/о від 06.08.2024 року про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 серпня 2024 року т.в.о. начальника Головного сервісного центру МВС Олександром Карабинець відповідно до ст. ст.65, 66, 77 Закону України «Про державну службу» підпункту 24 пункту 12 розділу V Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1393, видано наказ №278 о/с про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 .

Згідно даного наказу від 06 серпня 2024 року №278 о/с визначено: оголосити догану ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частиною другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) на доручень керівників прийнятих у межах їхніх повноважень), а саме:

- 30 січня 2024 року здійснено за заявою №2125926493 реєстрацію належного користувача транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ VITO, який поставлений на тимчасову реєстрацію за відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

- 12 квітня 2024 року за допомогою програмних засобів системи керування чергою сформовано відповідні номери реєстрації в системі керування чергою та надано позачергово адміністративні послуги за заявами №2332442391, №2332393427 без долучення до заяв копій документів, які підтверджують відповідний статус осіб, які мають право на позачергове обслуговування;

- 24 лютого 2024 року надано адміністративну послу за заявою №2197522091, за скасованим номером реєстрації в системі керування чергою, чим порушено вимоги пункту 1 розділу ІІІ посадової інструкцій державного службовця, затвердженої начальником регіонального сервісного центру ГС МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) Павлом Яциною 03 жовтня 2023 року, пункту 17 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року №1145, пунктів 1, 13, 16 розділу ІІ, пункту 10 розділу ІІІ Порядку реєстрації фізичних та юридичних осіб у системі керування чергою для отримання послуг, які надаються територіальними сервісними центрами МВС та Експертною службою МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 листопада 2020 року №777 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 січня 2023 року №11), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2020 року за №1152/35435.

Підставою оголошення вищевказаної догани слугувало подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , адміністратора територіального сервісного центру №2141 (на правах відділу, м. Ужгород, Закарпатська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), від 30 липня 2024 року.

Із оскаржуваним наказом позивач не погоджується та вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

01 жовтня 2024 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що у позові не дано правову оцінку тому, що в ході дисциплінарного провадження підтверджено факт неналежного виконання державним службовцем ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та інших вимог встановлених Законом та іншими нормативно правовими актами, за яке до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Разом з тим, відповідач 2 вказує на те, що позивачем нічим не обґрунтовано доводи про те, що 24 лютого 2024 року ним правомірно надано адміністративну послугу за заявою №2197522091, за скасованим номером реєстрації в системі керування чергою. Зокрема не наведено будь-яких переконливих аргументів та доказів некоректної роботи Електронної черги та відсутності можливості у позивача розпочати прийом суб`єктів звернень у визначені 3 (три) хвилини.

Враховуючи викладене, відповідач 2 вважає доводи позивача безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

02 жовтня 2024 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що доводи представника позивача є необґрунтованими та не можуть бути взяті до уваги.

З огляду на те, що представник позивача у позовній заяві в частині доводів щодо здійснення позивачем реєстрації належного користувача ТЗ, який був поставлений на тимчасову реєстрацію за відсутності свідоцтва про реєстрацію ТЗ, посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1197 «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів», яка 13 січня 2023 року втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1145 «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів».

Також відповідач 1, зазначає, що недоречними та такими, що не заслуговують на увагу є посилання представника позивача на норми законодавства, які регулюють питання видачі та дії тимчасового реєстраційного талону, не спростовують висновків дисциплінарної комісії про порушення позивачем пункту 17 Порядку №1145 та не є підставою для скасування оскаржуваного наказу. Адже, одне із порушень чинного законодавства, допущене позивачем, за яке його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, полягало саме у здійсненні реєстрації належного користувача ТЗ, який був поставлений на тимчасову реєстрацію за відсутності свідоцтва про реєстрацію ТЗ.

Щодо формування відповідних номерів реєстрації в системі керування чергою та надання позачергової адміністративної послуги без долучення до заяви копій документів, які підтверджують відповідний статус осіб, які мають право на позачергове обслуговування, то відповідач 1 у відзиві, вказує на те, що безпідставними є доводи представника позивача щодо відсутності об`єктивної можливості у позивача оглянути статус «Резерв», що унеможливлювало долучити відповідні підтверджуючі документи до заяв суб`єкта звернення ОСОБА_2 (заява №2333442391) та суб`єкта звернення ОСОБА_3 (заява №2332393427), оскільки відповідно до чинного законодавства, документи, що підтверджують відповідний статус особи для отримання позачергової послуги в ТСЦ МВС долучаються саме до заяви суб`єкта звернення про надання послуг.

Щодо доводів представника позивача щодо відсутності доказів у матеріалах дисциплінарної справи, які б підтверджували вину позивача та настання шкідливих наслідків, то відповідач 1 наголошує на тому, що позивач усвідомлював протиправність своїх дій під час виконання посадових обов`язків, оскільки наданими ним поясненнями, які містяться у дисциплінарній справі, підтвердив факти вчинення ним протиправних дій. А тому, правова оцінка дисциплінарних проступків позивача дисциплінарною комісією проведена на підставі з`ясування всіх обставин їх вчинення, в тому числі з урахуванням його письмових пояснень.

З огляду на вказані обставини, відповідач 1 вважає, що доводи позивача про скасування оскаржуваного наказу є безпідставними та необгрунтованими, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі 3 та 4 правом подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники відповідача 1 та 2 заперечували щодо задоволення позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву.

Позивач та відповідачі 3 та 4 в судове засідання не зявилися.

30 жовтня 2024 року представник позивача, подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідачі 3 та 4 явку свої представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення такого.

Згідно з п.3 ч.2 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працює на посаді адміністратора сервісного центру №2141 (на правах відділу, м. Ужгород, Закарпатська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС). На займану посаду призначений 24 жовтня 2023 року наказом ГСЦ МВС №2/28/236-кп від 23.10.2023 року

01 липня 2024 року ГСЦ МВС видано наказ №228-дп «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного службовця ОСОБА_1 », яким, зокрема:

порушено дисциплінарне провадження стосовно державного службовця ОСОБА_1 , адміністратора ТСЦ №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях;

утворено дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , адміністратора ТСЦ №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, та затверджено її склад.

Підставою для видання цього наказу слугувала доповідна записка начальника управління організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами ГСЦ МВС ОСОБА_4 від 19 червня 2024 року №4223/12/1--2024.

06 серпня 2024 року ГСЦ МВС видано наказ №278 о/с «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 », згідно із яким ОСОБА_1 , адміністратору ТСЦ №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень).

Зі змісту наказу вбачається, що позивачем:

30 січня 2024 року здійснено за заявою №2125926493 реєстрацію належного користувача транспортного засобу (далі ТЗ) марки MERCEDES-BENZ VITO, який поставлений на тимчасову реєстрацію, за відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

12 квітня 2024 року за допомогою програмних засобів системи керування чергою сформовано відповідні номери реєстрації в системі керування чергою та надано позачергово адміністративні послуги за заявами №2332442391, №2332393427 без долучення до заяв копій документів, які підтверджують відповідний статус осіб, які мають право на позачергове обслуговування;

24 лютого 2024 року надано адміністративну послугу за заявою №2197522091 за скасованим номером реєстрації в системі керування чергою.

В оскаржуваному наказі зазначено, що позивачем порушено вимоги пункту 1 розділу ІІІ посадової інструкцій державного службовця, затвердженої начальником РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях Павлом Яциною 03 жовтня 2023 року, пункту 17 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року №1145, пунктів 1, 13, 16 розділу ІІ, пункту 10 розділу ІІІ Порядку реєстрації фізичних та юридичних осіб у системі керування чергою для отримання послуг, які надаються територіальними сервісними центрами МВС та Експертною службою МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 листопада 2020 року №777, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України листопада 2020 року за №1152/35435 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 січня 2023 року №11).

Підставою для видання оскаржуваного наказу стало подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , адміністратора ТСЦ №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, від 30 липня 2024 року.

У поданні дисциплінарної комісії від 30 липня 2024 року зазначено, зокрема, таке. Працівниками відділу організації роботи територіальних сервісних центрів МВС, контролю за їх діяльністю та взаємодії із суб`єктами господарювання управлінням організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами ГСЦ МВС опрацьовано матеріали перевірки, які надійшли до ГСЦ МВС від РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (вхідний ГСЦ МВС №17241-2024 від 17 червня 2024 року).

За результатами опрацювання вказаних вище матеріалів у діях адміністратора ТСЦ №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях ОСОБА_1 вбачається можливе вчинення дисциплінарного проступку в частині дотримання вимог нормативно-правових актів під час здійснення службової діяльності.

У ході дисциплінарного провадження встановлено, що 30 січня 2024 року здійснено реєстрацію належного користувача (технологічна операція 254, заява №2125926493) ТЗ марки MERCEDES-BENZ VITO, номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 , чим порушено вимоги пункту 17 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року №1145.

Також встановлено, що 12 квітня 2024 року виявлено факт примусового виведення талонів зі статусу «Резерв» з подальшою реєстрацією суб`єктом звернення через термінал та надання послуги громадянину ОСОБА_2 (заява №2332442391) та громадянці ОСОБА_3 (заява №2332393427). При цьому до заяви суб`єктів звернення про надання послуг копії документів, які підтверджують відповідний статус не долучені, чим порушено пункти 9-11 розділу ІІІ Порядку реєстрації фізичних та юридичних осіб у системі керування чергою для отримання послуг, які надаються територіальними сервісними центрами МВС та Експертною службою, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 листопада 2020 року №777 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 січня 2023 року 11).

24 лютого 2024 року встановлено факт надання послуги суб`єкту звернення з реєстрації (перереєстрації) ТЗ за скасованим талоном згідно з запису в системі керування чергою №152 (заява №21975522091), чим порушено вимоги пунктів 13, 14 розділу ІІ та пункту 2 розділу ІІІ Порядку №777.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях адміністратора ТСЦ №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях ОСОБА_1 встановлено порушення пункту 1 розділу 3 його посадової інструкції, яке виразилось у неналежному виконанні вимог пунктів 13, 14 розділу ІІ, пунктів 2 розділу ІІІ Порядку №777 та пункту 17 Порядку №1145.

Дисциплінарна комісія за результатами розгляду дисциплінарної справи врахувавши пом`якшувальні обставини відсутність у позивача дисциплінарних стягнень, відповідальне ставлення до державної служби та належне виконання завдань, відповідність показників результативності та якості службової діяльності, встановивши відсутність обставин, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення, рекомендувала застосовувати до ОСОБА_1 , адміністратора ТСЦ №2141 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» (догана).

Вважаючи наказ про накладення дисциплінарного стягнення безпідставним і протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд врахував наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця регулює Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За приписами пунктів 1, 8 частини 1 статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно зі статтею 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Частиною 1 статті 64 Закону №889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

В силу вимог пункту 5 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарним проступком, зокрема, є: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

За змістом частини 1 статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (частина 3 статті 66 Закону №889-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно з положеннями частин 2 - 4 статті 67 Закону №889-VIII обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;

3) високі показники виконання службових завдань;

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього;

4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп;

5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною 1 статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019р. №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження, який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців (далі - Порядок №1039).

Пунктом 33 Порядку №1039 встановлено, що Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити:

чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження;

чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку;

чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби;

чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності;

який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

За приписами частин 10, 11 статті 69 Закону №889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

За приписами частини 1 статті 72 Закону №889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 72 Закону №889-VIII тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Закону №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

За змістом частини 2 статті 77 Закону №889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналіз наведених положень Закону №889-VIII, Порядку №1039 свідчить про те, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами.

Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи.

При цьому, об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №822/46/18.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Відповідний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі №812/831/16.

Пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

При цьому згідно із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №300/3980/20, невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків.

Предметом спору у цій справі є правомірність наказу №278 с/о від 06.08.2024 року Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 ».

Із змісту вказаного наказу слідує, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень), а саме:

- 30 січня 2024 року здійснено за заявою №2125926493 реєстрацію належного користувача транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ VITO, який поставлений на тимчасову реєстрацію за відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

- 12 квітня 2024 року за допомогою програмних засобів системи керування чергою сформовано відповідні номери реєстрації в системі керування чергою та надано позачергово адміністративні послуги за заявами №2332442391, №2332393427 без долучення до заяв копій документів, які підтверджують відповідний статус осіб, які мають право на позачергове обслуговування;

- 24 лютого 2024 року надано адміністративну послугу за заявою №2197522091, за скасованим номером реєстрації в системі керування чергою, чим порушено вимоги пункту 1 розділу ІІІ посадової інструкцій державного службовця, затвердженої начальником регіонального сервісного центру ГС МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) Павлом Яциною 03 жовтня 2023 року, пункту 17 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року №1145, пунктів 1, 13, 16 розділу ІІ, пункту 10 розділу ІІІ Порядку реєстрації фізичних та юридичних осіб у системі керування чергою для отримання послуг, які надаються територіальними сервісними центрами МВС та Експертною службою МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 листопада 2020 року №777 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 січня 2023 року №11), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2020 року за №1152/35435.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є неналежне виконання пункту 1 розділу 3 посадової інструкції позивача, затвердженої 03 жовтня 2023 року начальником РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях ОСОБА_5 , яке проявилося у неналежному виконанні вимог в частині пункту 17 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до ЄДР ТЗ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1145 від 08.10.2022 року. Також недотримання встановленого порядку пунктів 13, 14 розділу 2 та пунктів 2 розділу 3 Порядку реєстрації фізичних та юридичних осіб у системі керування чергою для отримання послуг, які надаються територіальним сервісним центрам МВС та Експертною службою, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 05 листопада 2020 року №777 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 січня 2023 року №11).

Надаючи правову оцінку наказу №278 о/с від 06.08.2024 року Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 », суд виходить з такого.

Глава 2 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон) визначає засади дисциплінарної відповідальності.

Стаття 64 Закону передбачає дисциплінарну відповідальність державного службовця, а саме:

за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом, для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Стаття 65 Закону передбачає підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. А саме:

1. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

2. Дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

91) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення,

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок №1039).

Відповідно до п.4 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Згідно з п.5 Порядку №1039 строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більше як до 60 календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Такі висновки викладені і у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №1340/4847/18.

Таким чином, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Однак суд зауважує, що у матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача. З огляду на зазначене, суд вважає цей висновок відповідача необґрунтованим.

Разом з тим, відповідач 1 не надав суду жодних доказів того, що позивач мав намір, бажання і мету діяти усупереч його посадовій інструкції, недотримання чинних норм Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, правових норм Порядку реєстрації фізичних та юридичних осіб у системі керування чергою для отримання послуг, які надаються територіальними сервісними центрами МВС та Експертною службою МВС.

Таким чином, відповідач 1 не довів, що в діях позивача були ознаки суб`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вини.

Отже, відповідач зробив помилковий висновок про наявність підстав про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки не довів суду факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку та його вину.

Окрім цього, в наказі відсутні висновки щодо врахування характеру так званого дисциплінарного проступку, настання тяжких наслідків, заподіяння шкоди та її відшкодування, обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин, попередньої поведінки державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків (яка відповідачем характеризується як позитивна).

Враховуючи, що дії позивача не завдали жодних негативних наслідків ні громадянам, ні державі, ні підприємствам, а також той факт, що позивач мав безперечну та ефективну службову діяльність, застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани є безпідставним.

Також, відповідач 1 при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, не врахував характер, обставини, за яких був вчинений дисциплінарний проступок, настання тяжких наслідків, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Таким чином спірний наказ не є таким, що відповідає вимогам Закону України «Про державну службу».

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування наказу №278 о/с від 06 серпня 2024 року Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 ».

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного сервісного центру МВС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного сервісного центру МВС України (04085, м. Київ, вул. Лук`янівська, буд. 62, код ЄДРПОУ 40109173), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 11, код ЄДРПОУ 45307457), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, буд. 7, код ЄДРПОУ 43611781), Територіального сервісного центру №2141 на правах відділу м. Ужгород, Закарпатська область регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кошового, буд. 4, код ЄДРПОУ 43611781) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати наказ №278с/о від 06.08.2024 року Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 » протиправним та скасувати його.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного сервісного центру МВС України (04085, м. Київ, вул. Лук`янівська, буд. 62, код ЄДРПОУ 40109173).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 листопада 2024 року.

СуддяЯ. М. Калинич