Рішення

від 20.11.2024 по справі 300/7204/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. справа № 300/7204/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувального підприємства "Промелектро" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/100593/2 від 22.09.2023,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" (далі позивач) в інтересах якого діє адвокат Галюлько В.І. (далі представник позивача) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2023 №UA209000/2023/100593/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зазначає про безпідставність посилання відповідача у спірному рішенні на те, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів. Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями та вказує, що у митного органу наявні всі документи для підтвердження митної вартості товару. З огляду на вказане, позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.72-73).

01.11.2023 представником відповідача подано клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у зв`язку із необхідність повного та всебічного встановлення усіх обставин справи та зважаючи на характер спірних правовідносин (а.с.88).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 в задоволенні вказаного клопотання відмовлено (а.с.180-181).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.89-107). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що Львівською митницею за результатами проведеного опрацювання встановлено невідповідності у поданих позивачем документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Додатково подані декларантом документипід час проведення митної оцінки розглянуті та проаналізовані митним органом, однак документів, які спростовують попередньо виявлені відповідачем розбіжності, декларантом не подано. Таким чином, позивачем не виконано вимогу митного органу та не надано необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Представник позивача 08.11.2023 подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву, просив суд задовольнити у повному обсязі. Звернув увагу, що відповідачу подано необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Вказав, що відповідачем не зазначено чітко які документи необхідно подати позивачу для підтвердження заявленої митної вартості (а.с.165-174).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

22.11.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство«Промелектро» (покупець) і нерезидентом компанією «WENLINGTIANLUNMOTORCO.LTD» (Китай) (продавець), укладений контракт №20221122, згідно якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує та приймає на умовах FOB Нінбо, Китай товари зазначені у специфікації. Ціни на товар встановлюється у доларах США на кожну партію товару та вказується у специфікаціях до цього Контракту. Постачання товару здійснюється на умовах FOB порт Ningbo (Китай) відповідно до Інкотермс-2020 (а.с.40-41).

У відповідності до Специфікації №02 від 03.06.2023 до контракту №20221122 від 22.11.2022продавець зобов`язується поставити покупцю «Електродвигуни» згідно переліку в загальній кількості 294 шт. та «запасні частини`згідно переліку в загальній кількості 3000 шт.на загальну суму 45499,70 доларів США (а.с.43).

Згідно платіжних інструкцій в іноземній валюті №20 від 07.06.2023 та №29 від 21.07.2023,позивачем здійснено оплату на рахунок компанії «WENLINGTIANLUNMOTORCO.LTD» в сумі 14564,79 доларів США та 30934,91 доларів США, що в загальному становить 45499,70 доларів США (а.с.52-53).

На умовах, визначених контрактом №20221122 від 22.11.2022, Специфікацією №02 від 19.09.2023до вказаного контракту та на підставі супровідних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару.

Товариством з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" подано 20.09.2023 до Львівської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №23UA209230099980U3, згідно якої задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: електродвигуни асинхронні (код товару 85015100) на суму 2407,00 доларів США, електродвигуни асинхронні (код товару 85015220) на суму 11980,60 доларів США, електродвигуни асинхронні (код товару 85015230) на суму 24831,90 доларів США, електродвигуни асинхронні (код товару 85015290) на суму 4280,20 доларів США,запасні частини для електродвигунів (код товару 85030099) на суму 1190,00 доларів США,частини для електродвигунів (код товару 85030091) на суму 800 доларів США, частини для електродвигунів (код товару 85030010) на суму 9,5 доларів США, вироби з чорних металів, запасні частини для електродвигунів (код товару 73182400) на суму 0,5 доларів США (а.с.36-37 та 108-109).

В графі "42" (ціна товару) декларації в загальному визначено 45499,70доларів США. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за ціною договору, на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, представлено пакувальний лист від 30.06.2023, попередній рахунок (проформа інвойсу) № TLUA030623M47 від 03.06.2023, рахунок-фактуру (інвойс) № TLUA030623M47 від 30.06.2023, коносамент №QN23060215В від 02.07.2023,залізничну накладну№ 604132 від 05.09.2023,автотранспортну накладну (СМR)№110233 від 19.09.2023,сертифікат про походження товару№23C34400823/00008 від26.07.2023, платіжне доручення №20 від 07.06.2023,платіжне доручення №29 від 21.07.2023,рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №LS-4506724 від 11.09.2023,довідку про транспортні витрати №408537 від 11.09.2023,прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.06.2023,доповнення (специфікація) до зовнішньоекономічного договору (контракту) №02 від 03.06.2023, договір (контракт) купівлі-продажу товару №20221122 від 22.11.2022, договір про надання послуг митного брокера №Є20141020 від 20.10.2016,копія митної декларації країни відправлення №310120230517734711 від 01.07.2023 (а.с.39).

Митним органом надіслано декларанту повідомлення про необхідність надання відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини(зворот а.с.120).

Декларантом надано відповідь про те, що ним надано повний пакет документів щодо товарів, які оформлюються згідно митної декларації №23UA209230099980U0, інші додаткові документи надаватися не будуть(зворот а.с.121).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 20.09.2023 та доданих до неї документів, відповідач 22.09.2023 відмовив у митному оформленні товарів (а.с.39).

Згідно рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100593/2 від 22.09.2023 зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом, а саме "неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, зокрема метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували для товару 1 митна декларація№ UA403020/2023/001577 від 02.02.2023, де вартість такого товару становить 4,6 долара США закг,для товару 2 митна декларація № UA100060/2023/421709 від 07.09.2023, де вартість такого товару становить 4,49 долара США за кг, для товару 3митна декларація№ UA100060/2023/421709 від 07.09.2023, де вартість такого товару становить 4,49 долара США за кг, для товару 4 митна декларація№ UA100060/2023/421709 від 07.09.2023, де вартість такого товару становить 4,49 долара США за кг, для товару 5 митна декларація № UA1209170/2023/064047 від 11.08.2023, де вартість такого товару становить 8,06 долара США за кг, для товару 6 митна декларація № UA1500080/2023/006362 від 07.08.2023, де вартість такого товару становить 3,02 долара США за кг, для товару 7 митна декларація № UA403020/2023/001577 від 02.02.2023, де вартість такого товару становить 5,0 долара США за кг, для товару 8 митна декларація № UA1209230/2023/071105 від 04.07.2023, де вартість такого товару становить 1,93 долара США за кг(а.с.31-32).

При цьому, Львівською митницею Державної митної служби України за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару і визначено її в розмірі наступних розмірах,а саме: електродвигуни асинхронні (код товару 8501510090) на суму 2861,20 доларів США, електродвигуни асинхронні (код товару 8501522090) на суму 24847,66 доларів США, електродвигуни асинхронні (код товару 8501523090) на суму 54073,07 доларів США, електродвигуни асинхронні (код товару 8501529090) на суму 9056,33 доларів США, запасні частини для електродвигунів (код товару 8503009900) на суму 1547,52 доларів США, частини для електродвигунів (код товару 8503009100) на суму 1208,00 доларів США, частини для електродвигунів (код товару 8503001000) на суму 65 доларів США, вироби з чорних металів, запасні частини для електродвигунів (код товару 7318240090) на суму 9,65 доларів США.

Позивач на підставі оскаржуваного рішення подав декларацію №23UA209230101306U3 від 22.09.2023, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "1" та "6", при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників (а.с.36-37).

Не погоджуючись з рішенням відповідачапро коригування митної вартості №UA209000/2023/100593/2 від 22.09.2023, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Слід зазначити, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17).

Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що декларант звільнений від обов`язку доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як зазначалось судом вище, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу наданий пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: пакувальний лист від 30.06.2023, попередній рахунок (проформа інвойсу) № TLUA030623M47 від 03.06.2023, рахунок-фактуру (інвойс) № TLUA030623M47 від 30.06.2023, коносамент №QN23060215В від 02.07.2023, залізничну накладну №604132 від 05.09.2023, автотранспортну накладну (СМR) №110233 від 19.09.2023, сертифікат про походження товару №23C34400823/00008 від 26.07.2023, платіжне доручення №20 від 07.06.2023, платіжне доручення №29 від 21.07.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №LS-4506724 від 11.09.2023, довідку про транспортні витрати №408537 від 11.09.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.06.2023, доповнення (специфікація) до зовнішньоекономічного договору (контракту) №02 від 03.06.2023, договір (контракт) купівлі-продажу товару №20221122 від 22.11.2022, договір про надання послуг митного брокера №Є20141020 від 20.10.2016, копія митної декларації країни відправлення №310120230517734711 від 01.07.2023 (а.с.39).

Натомість відповідач витребував у ТОВ МНП "Промелектро" всі документи за переліком, визначеним у ч. 3 ст. 53 МК України, не взявши до уваги надані позивачем документи.

На вимогу митного органу декларантом позивача надано відповідь про те, що ним надано повний пакет документів щодо товарів, які оформлюються згідно митної декларації №23UA209230099980U0, інші додаткові документи надаватися не будуть.

У зв`язку з чим, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем не підтверджують заявлену митну вартість товару.

За результатами проведеної консультації митний орган прийняв рішення про визначення митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

В той же час, на думку суду, такі висновки митного органу не є обґрунтованими.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити суми операцій, відповідну оплачену вартість придбання ввезених товарів, особу, яка перераховує кошти і отримувача таких коштів, дані про контракти, в межах яких проводить міжнародна валютна операція.

Всі вказані дані співпадають із відомостями, занесених до документів, поданих позивачем при оформленні спірного декларування. При цьому наявність будь-яких обставин, які є визначальними за цих умов та змінюють вартість товару, в тому числі, які свідчать, що поданими платіжними відомостями позивач оплатив інші рахунки чи інвойси в межах одного контракту, відповідачем не доведено.

Статтею 53 МК України визначений перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірними з тими, що імпортувались, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Як наслідок оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийняте за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин, позов товариства з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/100593/2 від 22.09.2023, підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 4899,48 грн згідно платіжної інструкції від 13.10.2023 №4323 (а.с.23).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 4899,48грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/100593/2 від 22.09.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" (ідентифікаційний код юридичної особи 25644276) сплачений судовий збір в розмірі 4899 (чотири тисячівісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" (ідентифікаційний код юридичної особи 25644276), вул. С. Петлюри, 43/4, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200;

відповідач - Львівської митниці Державної митної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 43971343), , вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, 79000.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.