Рішення

від 19.11.2024 по справі 640/12648/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року № 640/12648/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВР ТЕХНОГІЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВР ТЕХНОГІЯ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2020 № 0313770411, від 03.11.2020 № 0931930417.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

02.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 02.05.2023 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.

Ухвалою суду від 11.05.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на недотримання порядку їх прийняття та відсутності для цього правових підстав.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану до бюджету ТОВ «СВР ТЕХНОГІЯ», за результатами якої складено акт від 02.02.2020 року №8388/26-15-04-11-13.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 02.03.2020 встановлено порушення ТОВ «СВР ТЕХНОГІЯ» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених, пунктом 57.1 та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України (Таблиця 1).

На підставі даних Таблиці 1 в Акті перевірки від 02.03.2020 нараховано суму штрафних санкцій, яка становить 116 594,73 грн.

Відповідно до Акту перевірки від 02.03.2020 № 8388/26-15-04-11-13 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2020 № 0313770411, яким нараховано штраф на загальну суму 116 594, 73 грн.

Крім того, на підставі акту перевірки від № 7456/26-15-04-09-20/33545105 від 03.04.2020 за порушення ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 та згідно п. 102-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2020 № 0553700409, яким нараховано штраф за несвоєчасно сплачені платником податку нараховані контролюючим органом штрафні санкції в сумі 32 963, 51 грн.

Також, відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ», за результатами якої складено акт від 25.09.2020 № 31121/26-15-04-11-13.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 25.09.2020 встановлено, що ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» порушило граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених, пунктом 57.1 та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України.

У Таблиці 1 до Акту перевірки містяться дані декларацій, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань, податкового повідомлення-рішення, що перевірялась, кількість днів затримки та розрахунок штрафних санкцій.

Так, в Таблиці 1 до Акту перевірки зазначено, що ТОВ СВР ТЕХНОЛОГІЯ»:

-несвоєчасно сплатило податок на додану вартість по декларації № 9138786200 від 17 червня 2020 року, на яку застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 10 % у сумі 2 000,97 грн;

-несвоєчасно сплатило суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки за податковим повідомленням-рішенням № 313770411 від 25 березня 2020 року, на яку застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 20 % у сумі 23 318, 94 грн;

-несвоєчасно сплатило суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки за податковим повідомленням-рішенням № 553700409 від 26 травня 2020 року, на яку застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 20 % у сумі 3 296, 36 грн.

На підставі даних Таблиці 1 в Акті перевірки від 25 вересня 2020 року нараховано суму штрафних санкцій, яка становить 28 616, 27 грн.

В порядку, встановленому пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» подало заперечення № 02/11-1 від 02 листопада 2020 року (вх. ГУ ДПС № 118267/10 від 04.11.2020) на Акт перевірки 25 вересня 2020 року №31121/26-15-04-11-13.

За результатами розгляду заперечення до Акту перевірки від 25 вересня 2020 року висновки Акту перевірки від 25 вересня 2020 року № 31121/26-15-04-11-13 відповідачем залишено без змін.

Відповідно до Акту перевірки від 25 вересня 2020 року № 31121/26-15-04-11-13 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2020 року №0931930417, яким:

-на суму грошового зобов`язання 52 973, 30 грн (несвоєчасна оплата податку на додану вартість по декларації № 9138786200 від 17 червня 2020 року та несвоєчасна оплата суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки за податковим повідомленням-рішенням № 553700409 від 26 травня 2020 року) нараховано штраф у розмірі 10 % у сумі 5 297, 33 грн;

-на суму грошового зобов`язання 116 594, 70 грн (несвоєчасна оплата суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки за податковим повідомленням-рішенням № 313610411 від 25 березня 2020 року) нараховано штраф у розмірі 20 % у сумі 23 318, 94 грн.

Позивач ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2020 року № 0313770411 та від 03 листопада 2020 року № 0931930417 такими, що порушують законні права та інтереси позивача, за захистом яких він звертається до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

У силу вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.157. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У разі, якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання та має право оскаржити зазначену суму (пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу України).

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу, (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 113.3. статті 113 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

У разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами Податкового кодексу України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема, виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Джерелами сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Разом з тим, законодавцем встановлені особливості щодо визначення джерел сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 2 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 01 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз. 4 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України).

Норми статті 95 ПК України встановлюють підстави для здійснення контролюючим органом за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, згідно з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України мають окремі предмети регулювання, якщо п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України встановлює черговість погашення податкового боргу незалежно від способу (добровільного чи примусового) та джерела погашення податкового боргу, то п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України регулює відносини щодо стягнення (примусового погашення) податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках та на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ.

Непогашення податкового боргу платником податків дає право контролюючому органу здійснити заходи за цього платника податку і в інтересах держави на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

Вказані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 1840/3549/18.

Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства фінансів України від 13 листопада 2015 року № 1009 «Про затвердження Порядку формування та надсилання реєстру платників податків для перерахування коштів до бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в умовах дії системи електронного адміністрування податку на додану вартість» підставою для формування Реєстру є наявність: рішення суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг; суми податкового боргу з податку на додану вартість у платника податку, щодо якого прийняте вищезазначене рішення про стягнення коштів, станом на дату формування Реєстру.

Реєстр формується на підставі надходження до органу ДФС рішень суду про стягнення коштів. Реєстр надсилається ДФС до Казначейства в електронному вигляді з дотриманням вимог законодавства щодо захисту інформації не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем його формування. Списання коштів з електронного рахунку платника податку, відкритого у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відповідно до Реєстру здійснюється Казначейством у межах залишку коштів, що обліковуються на такому рахунку.

Аналіз наведених норм права свідчить, що за відсутності відповідного судового рішення контролюючим органам забороняється ініціювати списання з рахунків в СЕА ПДВ коштів, які належать платникові і який не спрямовував їх для сплати в бюджет.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено таку фінансову відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків - у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 126.1 цієї статті).

У свою чергу, відповідно до положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Разом з тим, як вбачається з інтегрованої картки платника податків позивача та виписки по рахунку позивача в СЕА ПДВ, контролюючим органом в порушення пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України систематично здійснювалося самостійне списання коштів, які знаходились на рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ, в погашення податкового боргу, внаслідок чого утворювався борг позивача за поточними зобов`язаннями з оплати ПДВ.

Зі змісту Акту перевірки від 02 березня 2020 року № 8388/26-15-04-11-13 вбачається, що за цим Актом відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України.

Таблицею Акту № 8388/26-15-04-11-13 від 02 березня 2020 року за результатами перевірки визначені такі штрафні санкції:

-у сумі 76 719, 41 грн - до несвоєчасно сплачених платником податку нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій у загальній сумі 385 000, 50 грн за податковими повідомленнями-рішеннями №№ 51021207, 62371213, 377971213, 162791206, 177031206 та 215181207;

-у сумі 33 660, 82 грн - до несвоєчасно сплачених платником податку податкових зобов`язань на суму 226 288, 40 грн за податковими деклараціями на додану вартість №№9331853612, 9117866801, 9048082175, 9285002239, 9245591094, 9306939183.

Зі змісту Акту перевірки № 31121/26-15-04-11-13 від 25.09.2020 вбачається, що за цим актом відповідальність платника також передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. При цьому, як вбачається з Таблиці Акту № 31121/26-15-04-11-13 від 25.09.2020 за результатами перевірки, визначені статтею 126 Податкового кодексу України штрафні санкції в розмірі 20 % застосовано до:

-несвоєчасно сплачених платником податку нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій в сумі 116 594,73 грн за Податковим повідомленням-рішенням № 0313770411 від 25.03.2020, прийнятим на підставі Акту № 8388/26-15-04-11-13 від 02.03.2020 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ»;

штрафні санкції в розмірі 10% застосовано до:

-несвоєчасно сплачених платником податку нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій в сумі 32 963,51 грн за податковим повідомленням-рішенням № 0553700409 від 26.05.2020, прийнятим на підставі Акту перевірки №7456/26-15-04-09-20/33545105 від 03.04.2020 за порушення ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 та згідно п. 102-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України;

-несвоєчасно сплачених платником податку податкових зобов`язань на суму 20 009, 70 грн за податковою декларацією на додану вартість № 9138786200 від 17 червня 2020 року.

Тобто, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0313770411 від 25 березня та № 0931930417 від 03 листопада 2020 року контролюючим органом нараховано штрафні санкції у зв`язку з порушенням строків оплати раніше нарахованих цим же контролюючим органом штрафних санкцій.

Однак, як вже зазначалось, положеннями п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В силу положень п.п. 14.1.39 п. 14.1. ст. 14 та п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України узгодженою сумою грошового зобов`язання вважається сума податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку платник податків обчислює самостійно та зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У Постанові Верховного Суду від 27.10.2020 по справі № 813/3955/15 щодо застосування положень статті 126 Податкового кодексу України сформульовано такий висновок: «Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього Кодексу».

Водночас, нараховані контролюючим органом штрафні санкції в сумі 116 594,73 грн за податковим повідомленням-рішенням № 0313770411 від 25.03.2020 та в сумі 32 963,51 грн за податковим повідомленням-рішенням № 0553700409 від 26.05.2020 не є самостійно визначеними платником податку грошовими зобов`язаннями та зазначеними ним у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, а тому не можуть вважатись узгодженою сумою грошового зобов`язання.

Відтак, відповідальність, передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, не може бути застосована за несвоєчасну сплату до нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій.

Така відповідальність передбачена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 та пунктом 129.4. статті 129 Податкового кодексу України, відповідно до положень яких нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Отже, з урахуванням того, що Податковим кодексом України не передбачено нарахування штрафних санкцій у зв`язку з порушенням строків оплати раніше нарахованих штрафних санкцій, та неправомірним самостійним списанням контролюючим органом з рахунків в СЕА ПДВ коштів, які належать позивачу, з урахуванням наведених норм права суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в актах перевірки від 02 березня 2020 року № 8388/26-15-04-11-13 та від 25 вересня 2020 року № 31121/26-15-04-11-13 щодо порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, визначених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а тому прийняті на підставі вказаних актів перевірок податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2020 року № 0313770411 та від 03 листопада 2020 року №0931930417 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВР ТЕХНОГІЯ» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 29; код ЄДРПОУ 33545105) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25 березня 2020 року № 0313770411, від 03 листопада 2020 року №0931930417.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВР ТЕХНОГІЯ» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.