Рішення

від 20.11.2024 по справі 340/2555/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року cправа № 340/2555/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Фонд) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції і пені,

В С Т А Н О В И В :

Фонд звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення адміністративно-господарської санкції і пені за 2023 рік у загальній сумі 42021,58 грн.

Зазначив, що відповідач не виконала нормативу з працевлаштування осіб, котрі набули стану інвалідності.

Відповідач заперечила щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.37-41).

Пояснила, що виконала норматив з працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки і є такою особою.

Стверджує, що Фонд не дотримався порядку звернення до суду, так як не проведено відповідної перевірки іншим суб`єктом владних повноважень.

02 травня 2024 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.21-22).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.

Так, за даними Фонду кількість робочих місць у відповідача для забезпечення працевлаштування осіб, котрі набули інвалідність, відповідно 4% нормативу, який визначений приписами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон), упродовж 2023 року становила 1 одиницю (а.с.7-8).

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 8 осіб (а.с.7-8).

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність, склала 0 (а.с.7-8).

Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 83750 грн (а.с.7-8).

Сума адміністративно-господарської санкції, яка визначена приписами статті 20 Закону, за невиконання нормативу із забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю складає 41875 грн (а.с.7-8).

Станом на день звернення до суду ФОП ОСОБА_1 не сплатила адміністративно-господарські санкції.

Фонд нарахував пеню за несвоєчасну сплату санкції у сумі 146,58 грн станом на 22 квітня 2024 року (за період з 16 по 22 квітня 2024 року) (а.с.6).

За інформацією центру зайнятості упродовж 2023 року відповідач не подала звітність про вакансію для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.29).

ФОП ОСОБА_1 надала податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утримання з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартали 2023 року (а.с.44-86).

Відповідач стверджує, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 9 осіб (а.с.37-41).

У 2013 році ОСОБА_1 визнали особою, яка безтерміново набула стану інвалідності (3 група) (а.с.86 (на звороті)).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, суд має встановити величину середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за 2023 рік, так як існує спір з цього питання.

У щоквартальних розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утримання з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 зазначає такі місячні величини середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу: 9, 9, 9, 9, 8, 8, 8, 8, 8, 8, 8, 8 (а.с.44-86).

Відповідач не враховувала себе, обчислюючи щомісячні згадані величини, що доводиться змістом додатків до щоквартальних розрахунків (не декларує виплату собі заробітної плати).

Наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (далі Інструкція).

Приписами підпункту 3.2.5 пункту 3.2 Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Такими чином середньооблікова кількість штатних працівників становить 8,33 (9+9+9+9+8+8+8+8+8+8+8+8) : 12).

У Додатку до Інструкції, який називається «Приклад розрахунку кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості», встановлено правило округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці.

Правило.

«Округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює « 4», вона відкидається; якщо більше або дорівнює « 6», найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра « 5», найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.»

Отже, середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу округлюють до 8.

Приписами пункту 2.1 Інструкції встановлено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Таким чином до облікової кількості штатних працівників може бути включено власника юридичної особи, якщо підприємство виплачує йому, окрім доходу, і заробітну плату.

Таке правило не стосується фізичних осіб-підприємців у зв`язку з їх особливим правовим статусом.

Тому відповідач не може бути включена до облікової кількості штатних працівників, навіть, якщо і виплачувала би собі заробітну плату, яку треба ототожнити з доходом фізичної особи-підприємця.

Приписами частини 3 статті 18 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини 1 статті 19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Отже, у відповідача існував обов`язок створити одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Так як ФОП ОСОБА_1 не включається до облікової кількості штатних працівників, то набуття нею стану інвалідності не доводить виконання нормативу.

Згідно приписів частин 1, 2, 4 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши обставини справи, суд зробив висновок, що відповідач, маючи обов`язок створення одного робочого місця для особи з інвалідністю, упродовж 2023 року допустила порушення приписів статті 18 Закону, оскільки не звітувала про наявність вакансій, на яку може бути працевлаштована особа з інвалідністю, і не працевлаштував таких осіб.

Це не давало можливості центру зайнятості направляти для працевлаштування осіб, щодо яких встановлено стан інвалідності.

Тому у відповідача виник обов`язок сплатити адміністративно-господарську санкцію і пеню відповідно до приписів статті 20 Закону.

Суд не виявив помилок в обчисленні санкції і пені, який надав Фонд.

Водночас суд має відповісти на питання дотримання Фондом порядку звернення до суду, так як ФОП ОСОБА_1 зазначає про його порушення.

Відповідач стверджує, що зверненню до суду має передувати перевірка, за наслідками якої у неї міг виникнути обов`язок сплати штрафної санкції.

Приписами частини 9 і 10 статті 20 Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Отже, позивач наділений Законом правом на звернення до суду зі заявою про стягнення адміністративно-господарської санкції і пені.

Закон не висуває обов`язкової вимоги для звернення до суду як проведення перевірки.

Така умова може бути встановлена підзаконним актом, дотримуватись яких зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Постановою Уряду України від 31 січня 2007 року №70 затверджено Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування (далі Порядок).

Приписами пункту 1 Порядку встановлено, що цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон).

Приписами пункту 11 Порядку визначено, що позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.

Отже, територіальні відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, виявивши ознаки порушення законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, мають обов`язок звернутися до Державної служби з питань праці (далі Служба) для проведення позапланової перевірки.

Приписами пункту 17 Порядку передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акту перевірки Фонду.

Отже, Служба надсилає акт перевірки до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, щоб звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарської санкції і пені.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що зверненню до суду мала передувати перевірка Служби.

Такий правовий висновок поділяє і Верховний Суд (рішення від 21 листопада 2022 року у справі №400/3957/21) (а.с.103-109).

Тому Фонд не дотримався порядку звернення до суду.

Таким чином звернення до суду передчасне.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову.

Цим рішенням суд відступив від попередньої своєї практики, так як, вирішуючи в минулому аналогічні справи, не досліджував питання обов`язкової умови звернення до суду, оскільки на це не звертали уваги відповідачі.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 3028 грн (а.с.19).

Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ