Ухвала

від 19.11.2024 по справі 460/13698/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19 листопада 2024 року м. Рівне№460/13698/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Гощанського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання постанови протиправною, зобов`зання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Гощанського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про:

визнання протиправною постанови державного виконавця Гощанського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вискунця Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2024 ВП № 73987370;

зобов`язання Гощанського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2024 ВП № 73987370; повернути всі кошти, які були стягнуті з позивача в рамках даного виконавчого провадження;

зобов`язання Гощанського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції компенсувати моральну шкоду в розмірі неправомірно стягнутих з мене в рамках виконавчого провадження ВП № 73987370 коштів;

зобов`язання керівництва Гощанського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести службове розслідування щодо дій державного виконавця та вжити дисциплінарних заходів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

За результатами перевірки матеріалів позовної заяви в порядку статті 171 КАС України, суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.

Так, частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначаються у статті 287 КАС України.

Так, пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Аналізуючи зміст статті 287 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

З матеріалів позову слідує, що ОСОБА_1 просить суд, зокрема, визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Гощанського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вискунця Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2024 ВП № 73987370.

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача зі зверненнями щодо незаконності відкриття виконавчого провадження № 73987370. Зокрема, до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 була долучена копія його заяви від 27.09.2024 про закриття виконавчого провадження № 73987370. Крім того, у такій заяві позивач вказує, що попередньо вже звертався до відповідача з приводу протиправності винесення державним виконавцем постанови від 26.01.2024 про відкриття виконавчого провадження № 73987370. Копії попередніх заяв до відповідача щодо незаконності відкриття виконавчого провадження № 73987370 позивач до матеріалів позовної заяви не долучив.

При цьому, суд зауважує, що згідно з абзацами 1, 3 частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відтак, за відсутності відомостей про момент вручення (доведення до відома) позивачу спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а також належних доказів на їх підтвердження, суд позбавлений можливості встановити момент коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а відтак пересвідчитися в дотриманні останнім строку звернення до суду з цим позовом.

Як вже зазначав суд, станом на 27.09.2024 позивачу було відомо про порушення його прав спірною постановою. Однак, до суду з позовною заявою позивач звернувся 11.11.2024, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого статтею 287 КАС України.

Суд наголошує, що в матеріалах позову відсутні належні докази, на підставі яких можливо встановити момент отримання позивачем спірної постанови від 26.01.2024 про відкриття виконавчого провадження № 73987370.

Водночас, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Також, частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому, суд зауважує, що згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Більше того, сплата судового збору також відповідає пункту 1 частини другої статті 129 Основного Закону України, згідно з яким до основних засад (принципів) судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Таким чином, судовий збір (Court fees) - це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.

Згідно з приписами частини першої статті 4 Закон № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 3028,00 гривні.

Частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.

Так, за подання фізичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлена ставка судового збору, яка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору, яка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, абзацами 1 та 2 частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви слідує, що вона фактично містить одну вимогу майнового характеру (про зобов`язання відповідача компенсувати моральну шкоду) та три вимоги немайнового характеру (про визнання протиправною та скасування постанови від 26.01.2024 про відкриття виконавчого провадження № 73987370; про зобов`язання відповідача повернути кошти, які були стягнути в межах виконавчого провадження № 73987370; про зобов`язання відповідача провести службове розслідування та вжити дисциплінарних заходів до державного виконавця).

Враховуючи, що безпосереднім наслідком прийняття судового рішення про стягнення моральної шкоди є зміна складу майна позивача, то суд приходить до висновку, що вимога про стягнення такої шкоди є майновою.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив ціну ціну позову - 117300,00 грн.

Разом з тим, заявивши позовні вимоги про компенсацію (стягнення) моральної шкоди, позивач, всупереч пункту 5 частини п`ятої статті 160, частини четвертої статті 161 КАС України, не надав обґрунтованого розрахунку суми шкоди, не зазначив та не надав доказів, що підтверджують обставини наявності моральної шкоди, заподіяної відповідачем оскаржуваною постановою.

Висновки суду щодо наявності у позивача обов`язку додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі і щодо відшкодування моральної шкоди, як і обов`язку зазначити обґрунтований розрахунок суми відшкодування моральної шкоди, узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 30.01.2024 у справі № 380/13599/23.

З огляду на наведене, суд позбавлений можливості визначити належний до сплати позивачем розмір судового збору за позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди.

Щодо решти позовних вимог, то за одну вимогу немайнового характеру позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн ((3028 грн х 0,4) х 0,8 = 968,96 грн), позаяк, даний позов поданий до суду в електронній формі (частина третя статті 4 Закону № 3674-VI).

Відтак, за три вимоги немайнового характеру (про визнання протиправною та скасування постанови від 26.01.2024 про відкриття виконавчого провадження № 73987370; про зобов`язання відповідача повернути кошти, які були стягнути в межах виконавчого провадження № 73987370; про зобов`язання відповідача провести службове розслідування та вжити дисциплінарних заходів до державного виконавця) позивач повинен був заплатити 2906,88 грн (968,96 грн х 3 = 2906,88 грн).

Таким чином, за подання до адміністративного суду цього позову ОСОБА_1 належало сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру 2906,88 грн та додатково за позовну вимогу майнового характеру щодо стягнення моральної шкоди.

Доказів сплати судового збору позивачем до позову не додано.

Натомість, до позовної заяви позивачем було долучене клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання цього позову до адміністративного суду на підставі приписів пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. В обґрунтування вказаного клопотання позивач покликається на те, що йому був наданий статус учасника бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Командуванням Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Вирішуючи вказане клопотання суд враховує, що за змістом пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав

Однак, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

За змістом статті 22 Закону № 3551-XII особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначено у статті 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI в сукупності з частиною другою статті 22 Закону № 3551-XII вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Тобто, лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно прав та гарантій особи саме як учасника бойових дій, така особа звільняється від сплати судового збору.

Суд зазначає, що предметом цього спору є скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому, така постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята у зв`язку з закінченням виконавчого провадження щодо стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором.

Тобто, даний спір не пов`язаний з наявністю/відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, а тому позивач не може бути звільнений від сплати судового збору за подання цього позову до суду на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Відтак, підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відсутні, а тому судовий збір має бути сплачений ним на загальних підставах.

За правилами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

1) доказів на підтвердження обставин щодо моменту коли позивачу стало відомо про порушення його прав оскаржуваною постановою та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення за весь період пропуску, а також належних доказів поважності причин його пропуску;

2) обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, що позивач хоче стягнути, а також доказів, що підтверджують обставини наявності шкоди, заподіяної відповідачем оскаржуваними рішеннями/діями;

3) доказів сплати суми судового збору в розмірі 2906,88 грн та додатково за вимогу майнового характеру щодо стягнення моральної шкоди (оригінал платіжного документа) (перерахування коштів здійснюється за реквізитами зазначеними на сайті суду: https://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/gromadyanam/tax/), або ж інших доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору (докази важкого фінансового становища).

Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Гощанського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання постанови протиправною, зобов`зання вчинення певних дій залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.

Суддя Ольга ПОЛІЩУК